Видатки бюджету на економічну діяльність держави та науку

Тема 8. Видатки бюджету на економічну діяльність держави та науку

0400	Економічна діяльність
0410	Загальна економічна, торговельна та трудова діяльність
0411	Загальна економічна та торговельна діяльність
0412	Регулювання трудових відносин
0420	Сільське господарство, лісове господарство та мисливство, рибне господарство
0421	Сільське господарство
0422	Лісове господарство та мисливство
0423	Рибне господарство
0430	Паливно-енергетичний комплекс
0431	Вугільна галузь та інші галузі з видобутку твердого палива
0432	Нафтогазова галузь
0433	Електроенергетична галузь
0434	Інші галузі паливно-енергетичного комплексу
0440	Інша промисловість та будівництво
0441	Промисловість з видобутку рудних та нерудних корисних копалин
0442	Обробна промисловість
0443	Будівництво
0444	Відтворення мінерально-сировинної бази
0450	Транспорт
0451	Автомобільний транспорт
0452	Водний транспорт
0453	Залізничний транспорт
0454	Повітряний транспорт
0455	Трубопровідний та інший транспорт
0456	Дорожнє господарство
0460	Зв'язок, телекомунікації та інформатика
0470	Інші галузі економіки
0471	Торговельне господарство та заклади громадського харчування
0472	Туризм та готельне господарство
0473	Багатоцільові проекти розвитку
0480	Дослідження і розробки в галузях економіки
0481	Дослідження і розробки у сфері економічної, торговельної та трудової діяльності
0482	Дослідження і розробки у сфері сільського господарства, лісового господарства та мисливства, рибного господарства
0483	Дослідження і розробки у сфері паливно-енергетичного комплексу
0484	Дослідження і розробки в інших галузях промисловості та будівництві
0485	Дослідження і розробки у сфері транспорту
0486	Дослідження і розробки у сфері зв'язку, телекомунікації та інформатики
0487	Дослідження і розробки в інших галузях економіки
0490	Інша економічна діяльність

2.Основні нарями фівнансування.

Основні умови виділення коштів з ДБ- це їх цільова спрямованість на фінансування пріоритетних напрямів:

-агропромисловий комплекс;

вугільна промисловість;

атомна енергетика;

транспорт;

житлово-комунальне господарство;

охорона природи;

промисловість та капіталовкладення.;

медична та мікробіологічна промисловість.

У останні роки найбільше коштів направлялось на капіталовкладення насамперед на соціальний розвиток села, зміцнення матеріально-технічної бази агропромислового комплексу, капітальені вкладення в соціальну сферу, фінансування особливо важливих об’єктів виробничого призначення. Важливим напрямом вкладення бюджетних коштів є конверсія оборонного комплексу і створення нових видів продукції широкого вжитку.

КМУ розроблені механізми матеріально-технічного постачання , забезпечення проведення с/г робіт, реалізація яких забезпечує підтримку галузі в цілому в обсязі майже 3,6 млрд.грн. Проте їх надходження у ДБ на жаль відбувається незадовільно.

Умови створення та функціонування формувань агропромислового комплексу, їх права та обов’язки встановлюються законом України “Про селянське (фермерське) господарство” від 22.06.1993р.;”Про колективне с/г підприємство”14.02.1992р.;

“Про фіксований с/г податок”, а також постановами КМУ.

За умов формування вільного ринку продукції с/г для сталого функціонування економіки України здійснюється бюджетне фінансування.

Одним з видів витрат агропромислового сектору є державні контракти та державне замовлення на поставку с/г продукції необхідної для задоволення потреб України відповідно до пріоритетів соціально-економічного розвитку, що їх визначає ВРУ. Державне замовлення забезпечується коштами державного бюджету України і доводиться підприємствам, організаціям усіх форм власності. Відносини сторін у процесі поставок продукції с/г за державними замовленнями регулюються державним договором (контрактом). Відносини колективних с/г підприємств, організацій та інших формувань усіх форм власності з державою регулюються за допомогою бюджетного фінансування ,кредитування, пільгового оподаткування, страхування. За рахунок коштів з ДБ та місцевих бюджетів утримуються станції по боротьбі з шкідниками та хворобами с/г рослин. Порядок фінансування ветеринарної медицини регулюється ЗУ від 25.06.1992р. “Про ветеринарну медицину”. Фінансування матеріально-технічної бази органів і установ ветеринарної медицини здійснюється за рахунок коштів ДБ і місцевих бюджетів а також позабюджетних коштів, а саме: надходження за господарськими договорами від підприємств, установ, організацій та громадян за надання послуг і виконання робіт, частини коштів від сплати адміністративних штрафів, добровільних внесків підприємтсв, установ , організацій, громадських організацій і громадян та інших джерел не заборонених державою.

Увесь комплекс щодо енергетики складається із станцій, підприємств, організацій та установ державного підпорядкування і невеликої кількості організацій, що забезпечують експлуатацію електричних мереж на територіях районів, міст і облік споживання електроенергії - місцевого та регіонального підпорядкування.

Фінансові ресурси підприємств формуються здебільшого за рахунок реалізації продукції, енергоносіїв, виконання робіт або надання послуг.

З ДБ фінансуються капітальні вкладення загальнодержавного значення для спорудження об’єктів електроенергетики та електрифікації. За рахунок коштів місцевих бюджетів фінансуються роботи, пов’язані з ремонтом і поточним доглядом за об’єктами - внутрішньорайонних та міських електромереж.

Сьогодні світова металургія, як і взагалі економіка, переживає важку кризу. Останнім часом на промислову арену дуже успішно вийшли металурги Китаю, Індії, Росії. Сталося так, що ці лідери почали усувати Україну з її традиційних ринків, запропонувавши споживачам більш дешевшу продукцію. Ціни на сталь впали майже вдвічі. В Україні деякі заводи поставили свої печі на ремонт, а також на «тихий хід». Китай взявши магістральний курс на індустріалізацію, цілком і повінстю скористався досягненнями світових технологій і збудував за короткий час у себе потужні новітні виробництва. Їх рівень став набагато вищим , ніж в Україні. Десь так само розвивається індійська металургія. В Україні ситуація змінювалася досить мляво. Основні фонди , з якими вступала на ша країна в так звану постіндустріальну епоху, і досі датуються 30-40 річною давниною. Останній більш-менш новий киснево- конвертований цех введено в дію у 1978 році на «Азовсталі»(ми не говоримо про новітній комплекс, який щойно став до експлуатації на алчевському комбінаті) Консервативний мартенівський метод одержання сталі, котрий був прийнятний в умовах СРСР, зараз уже не може розглядатися як конкурентоспроможний і екологічно безпечний. А мартенівська сталь у нас ставноить майже 45%.Росія також замінила мартенівське на конвертерне та електросталеливарне.

Минулого року Україна виплавила 36млн. Тонн чавуну, майже 43млн.тонн сталі, понад 35 млн.тонн прокату. 80% цієї продукції було реалізовано на закордонних ринках. Власне українське споживання становило 20% З коштів зароблених на високій кон’юктурі, тільки незначна частина вкладалася у переоснащення.

Видатки на народне господарство та джерела їх фінансування. Бюджетні інвестиції, їх види. Капітальні вкладення і джерела їх фінансування.

Видатки бюджету на економічну діяльність включають такі форми фінансування:

капіталовкладення;

операційні витрати;

кредити і дотації.

Фінансування капіталовкладень може здійснюватись за двома напрямами:

А) у відомчому розрізі;

Б)у розрізі інвестиційних проектів.

Галузевий підхід полягає в тому, що загальна сума виділених бюджетом капіталовкладень направляється міністерствам і вдомствам, які в свою чергу, розподіляють цю суму між підприємствами та організаціями.

Цей підхід є основним в Україні, хоча має недолік-розпорошення коштів.

Фінансування інвестиційних проектів навпаки дозволяє концентрувати ресурси на реалізації основних завдань.

Обсяг капіталовкладень, що фінансуються з бюджету, визначається двома чинниками:

Можливостями бюджету;

Наявністю необхідних та ефективних проектів

Виділення з бюджету фінансування на капіталовкладення на даний час не має ніякої нормативної бази.(тобто планування капіталовкладень йде від досягнутого рівня, а не від потреб).

В основу механізму виділення коштів на капіталовкладеня лежать потреби у забезпеченні темпів економічного зростання (приріст ВВП).

До складу державних капвкладень належать:

будівельно-монтажні роботи;
проектно-пошукові роботи;
геологорозвідувальні роботи;
інші капвкладення

Капвкладення є сукупністю державних ресурсів, що спрямовуються на розширене відтворення основних фондів.

За структурою державні капвкладення поділяються на:

- галузеву - співвідношення вкладень у різні галузі н/г. Структурна перебудова економіки передбачає першочергове вкладення коштів у розвиток агропромислового комплексу, вугільної промисловості, транспорту та ін. пріоритетні галузі.

- технологічну-співвідношення витрат, які спрямовані на активні елементи основного капіталу.

- територіальну - співвідношення капвкладень у нові регіони;

- відновлювальну і відтворювальну - співвідношення спрямування капвкладень у нове будівництво, модернізацію, технічне переозброєння і реконструкцію ОФ.

За джерелами фінансування державні капвкладення поділяються на:

- централізовані (кошти державного бюджету, регіональних і місцевих бюджетів, позабюджетних фондів, державні позики)

- децентралізовані (власні кошти державних підприємств, міністерств і відомств)

За формами відтворення державні капвкладення поділяють на:

- нове будівництво;

- розширене виробництво;

- реконструкцію; технічне оснащення.

Видатки на фінансування капвкладень відносять до видатків розвитку. Процес фінансування цих видатків здійснюється з бюджетів за підпорядкуванням у межах затверджених сум через головних розпорядників коштів у міру надходження доходів. За умов невиконання бюджетів за доходами видатки на капітальні вкладення фінансуються за залишковим принципом, тобто після покриття поточних видатків.

Операційні витрати, які являють собою видатки бюджету на утримання виробничої інфраструктури, включають:

Фінансування геолого-розвідувальних робіт;

Фінансування лісового і водного господарства;

Землевпорядкувальні роботи;

Заходи по боротьбі зі шкідниками рослин, хворобами тварин, епідеміями.;

Утримання насіннєвих станцій і племінних господарств.

Основними напрямами підтримки малого підприємництва:

фінансова підтримка інноваційних проектів;

запровадження спрощеної системи оподаткування;

удосконалення підготовки, перепідготовки, підвищення кваліфікації кадрів та суб’єктів малого підприємництва;

формування інфраструктури підтримки і розвитку малого підприємництва.

Джерела фінансування видатків.

Бюджетні інвестиційні асигнування;

Це – вкладання коштів у визначенні об’єкти і проекти з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту. Вони є капітальними вкладеннями в розвиток виробництва чи соціальну сферу.

Безоплатні та благодійні внески, пожертвування організацій, підприємств, населення.

Інвестиціями є - всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток або досягається соціальний ефект.

Такими цінностями можуть бути:

кошти, цільові банківські вклади, паї, акції, та інші цінні папери;

рухоме та нерухоме майно(будинки, споруди, устаткування);

майнові права, що виплачуються з авторського права,досвід таінші інтелектуальні цінності;

сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, навиків та виробничого досвіду, необхідних для організації того чи іншого виду виробництва, але не запатентованих (“ноу-хау”);

права користування землею, водою, ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові цінності;

Джерела фінансування інвестиційної діяльності.

Інвестиційна діяльність може здійснюватись за рахунок:

коштів державного бюджету України;

кошти місцевих бюджетів;

власні кошти спеціалізованих державних і комунальних інноваційних фінансовао-кредитних установ;

власні чи запозичені кошти суб”єктів інноваційної діяльності;

власних фінансових ресурсів інвестора (прибуток, амортизаційні відрахування, відшкодування збитків від аварій, стихійного лиха, грошові нагромадження і заощадження громадян, юридичних осіб);

позичкових фінансових коштів інвестора (облігаційні позики, банківські та бюджетні кредити);

залучених фінансових коштів інвестора (кошти, одержані від продажу акцій, пайові та інші внески громадян і юридичних осіб);

безоплатних та благодійних внесків, пожертвувань організацій, підприємств , громадян.

Форми державного регулювання інвестиційної діяльності.

Державне регулювання інвестиційної діяльності включає управління державними інвестиціями, а також регулювання умов інвестиційної діяльності і контроль за її здійсненням усіма інвесторами та учасниками інвестиційної діяльності.

Управління державними інвестиціями здійснюється республіканськими і місцевими органами державної влади й управління та включає планування, визначення умов і виконання конкретних дій по інвестуванню бюджетних і позабюджетних коштів.

Регулювання умов інвестиційної діяльності здійснюється шляхом:

системи податків з диференціацією суб’єктів і об’єктів оподаткування, податкових ставок і піьг. З метою регулювання інвестиційного попиту ВРУ може вводитись дифференційований податок на інвестиції;

проведення кредитної та амортизаційної політики, в тому числі шляхом прискореної амортизації основних фондів. Пільги по амортизації можуть встановлюватися диференційовано для окремих галузей і сфер економіки, елементів основних фондів, видів устаткування;

подання фінансової допомоги у вигляді дотацій, субсидій, субвенцій, бюджетних позик на розвиток окреих регіонів, галузей виробництв;

державних норм та стандартів;

антимонопольних заходів;

роздержавлення і приватизації власності;

політики ціноутворення;

проведення експертизи інвестиційних проектів;

визначення умов користування землею, водою та іншими природними ресурсами.

.Бюджетне фінансування економіки за рахунок цільових державних позик.

Метою надання фінпідтримки підприємствам з бюджетних асигнувань на поворотній або безповоротній основі є запобігання банкрутству, відновлення платоспроможності, оздоровлення фінансового становища підприємств, підвищення конкурентоспроможності продукції, робіт чи послуг.

Порядок надання підтримки підприємствам визначається КМУ і НБУ, які затверджують Положення про надання підтримки з бюджетних асигнувань.

У ньому визначається порядок підготовки, розгляду і затвердження проектів використання коштів, що надаватимуться як держпідтримка, бізнес –планів, проектів, санації цих підприємств. Джерелами фінансування можуть бути кредити НБУ, кредитні ресурси, самостійно залучені комерційними банками.

Фінансова підтримка підприємствам за строками може мати коротко-довгостроковий характер.

Короткострокову підтримку надають підприємствам протягом 1 року із урахуванням можливості її ефективного використання розподіляють на визначені розрахунками частини. Для цього складають план-графік надання коштів.

Довгострокову фінансову підтримку надають протягом 2-5 років окремим підприємствам, які забезпечують ефективне функціонування економіки.

На безповоротній основі фінансова підтримка надається:

Для фінансування витрат на відновлення платоспроможності окремих підприємств, діяльність яких пов’язана з виконанням загальних державних програм;

Для відшкодування витрат на будівництво та утримання об’єктів соціальної сфери підприємства;

Для відшкодування збитків конкретним підприємствам у випадках, коли чинним законодавством встановлено умови господарювання, при яких не забезпечується відшкодування витрат на виробництво товарів, що може призвести до їхнього банкрутства .

У всіх інших випадках фінансова підтримка надається виключно на поворотній основі.

Основним критерієм відбору підприємств для надання фінансової підтримки є:

потенційна прибутковість;

достатня підготовленість управлінського персоналу;

наявність ринків збуту на продукцію підприємства в Україні і за межами;

конкурентоспроможність продукції;

фінансове становище підприємства на момент розгляду та в перспективі;

відповідність продукції, що випускається підприємством державним пріоритетам.

Фінансову підтримку у вигляді позики надає Мінфін на договірній основі.

У договорі передбачається:

Зобов’язання сторін щодо обсягів, термінів надання позики, її цільового використання;

Заходи щодо забезпечення своєчасного повернення позики;

Відповідальність сторін за порушення умов договору;

Порядок сплати процентів за використання бюджетних позик.

Конкурсний відбір об’єктів бюджетного інвестування , його завдання і критерії.

Порядок проведення на конкурсних засадах оцінки та відбору інвестиційних проектів, що передбачають залучення коштів державного бюджету визначає механізм проведення інвестиційних проектів які пропонуються для включення до інвестиційного розділу проекту Державної програми економічного і соціального розвитку України на відповідний період.

Участь у конкурсі беруть суб’єкти господарської діяльності всіх форм власності.

Але не допускаються суб’єкти господарської діяльності або їх участь у конкурсі може бути припинена у разі, коли вони:

а) визнані банкрутами або стосовно них порушено справу про банкрутство;

б) перебувають у стадії ліквідації;

в) припинили свою господарську діяльність;

г) подали необ’єктивну інформацію щодо інвестиційного проекту або свого фінансово-економічного стану.

Критеріями оцінки та відбору проектів виробничого призначення мають бути:

відповідність проекту стратегії економічного і соціального розвитку та пріоритетним напрямам структурної перебудови економіки;

фінансово-економічні показники ефективності (вартість, рентабельність, технічний рівень нових виробничих фондів, термін окупності та інші);

відповідність вимогам санітарно-гігієнічних, радіаційних, екологічних, архітектурних та інших норм, встановлених законодавством;

рівень використання місцевих матеріальних та трудових ресурсів;

фінансово-економічний стан суб’єкта господарської діяльності та інші показники.

Критерії відбору інвестиційних проектів невиробничого призначення визначаються міністерствами та іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади і мають оцінювати ефективність цих проектів у вирішенні невідкладних соціальних проблем.

Конкурс проводиться у три етапи.

На першому етапі суб’єкти не пізніше ніж за два місяці до початку розроблення проекту ДБ на відповідний рік подають органу виконавчої влади (інвестиційного) документи. Розгляд документів здійснюється відповідною комісією, потім протягом трьох днів орган виконавчої влади повідомляє суб’єкта про результати розгляду його пропозицій. Потім формуються пропозиції щодо включення інвестиційних проектів , які отримали позитивні висновки до інвестиційного розділу держпрограми і не пізніше за місяць до початку розроблення проекту ДБ на відповідний рік подають Мінекономіки.

На другому етапі конкурсу комісія Мінекономіки з відбору інвестиційних проектів проводить конкурсний відбір пропозицій органів виконавчої влади і визначає інвестиційні проекти, які доцільно фінансувати із залученням коштів держбюджету, а також загальний обсяг необхідних для цього державних капвкладень, у тому числі на поворотній основі та повідомляє про нього Мінфін для врахування під час розроблення проекту Держбюджету.

На третьому етапі Мінекономіки у 20 денний термін після затвердження держбюджету на відповідний рік, виходячи з передбачених у ньому видатків на фінансування державних капвкладень, проводить остаточний конкурсний відбір інвестиційних проектів з числа тих, що пройшли відбір на попередньому етапі, і включає їх до інвестиційного розділу проекту ДБ.

Видатки бюджету на економічну діяльність держави та науку