ФІНАНСУВАННЯ СОЦІАЛЬНО – КУЛЬТУРНИХ УСТАНОВ

Лекція ФІНАНСУВАННЯ СОЦІАЛЬНО – КУЛЬТУРНИХ

УСТАНОВ

Згідно з бюджетною класифікацією до закладів культури і мистецтва (код Головного розпорядника бюджетних коштів 18000000 – Міністерство культури та мистецтв) - належать:

0820 Культура та мистецтво

0821 Театри

0822 Художні колективи, концертні і циркові організації

0823 Кінематографія

0824 Творчі спілки

0825 Бібліотеки

0826 Музеї і виставки

0827 Заповідники

0828 Клубні заклади

0829 Інші заходи та заклади в галузі культури та мистецтва.

Фінансування установ культури та мистецтва здійснюється за рахунок державного бюджету й місцевого бюджету, а також коштів від надання платних послуг, Постанова №534 від 05.06.1997, наказ N 732/306/152 від 21.12.99 Про затвердження Порядку надання платних послуг закладами культури і мистецтв.

Видатки на культуру та мистецтво Vki

Основами законодавства України про культуру для фінансової підтримки цих закладів можуть утворюватися державні та місцеві фонди розвитку культури.

Установи культури і мистецтва, які фінансуються за рахунок державного і місцевого бюджетів , складають єдиний кошторис доходів і видатків, який затверджує вища організація. Планування витрат здійснюється в тому ж порядку, що і в інших бюджетних установах. Так оплата праці планується виходячи з типових штатів, встановлених для кожного виду установ залежно від обсягу їхньої діяльності. Для невеликих установ культури складаються загальні кошториси. Зведене планування здійснюється за видами установ на основі середньої кількості установ кожного типу та середньої норми витрат з виділенням витрат на оплату праці. Окремі заклади культури та мистецтва мають власні доходи від основної діяльності. Для установ з бюджету планується сума дотації у розмірі витрат, що не покривається власними доходами. Треба зазначити, що держава у сфері культури та мистецтва здійснює політику пільгового оподаткування.

Найбільшим підрозділом кошторисно-бюджетного фінансування є соціально-культурні заходи.

Кошторисно-бюджетне фінансування – метод безповоротного, безвідплатного відпуску грошових коштів на утримання установ, що перебувають на повному фінансуванні з бюджету, та на основі фінпланів –кошторисів витрат.

До появи в Україні соціально-культурниих закладів з недержавною формою власності (приватні театри, лікарні, школи), вся соціально-культурна сфера повністю включалася до бюджетної сфери, тобто повністю фінансувалась з бюджету, а відносини, що виникли з приводу фінансування її видатків, цілком врегульовувались нормами в галузі мобілізації розподілу і використання фондів коштів, що є частиною НД, з метою забезпечення завдання та функцій держави. З появою недержавних соціально-культурних закладів, яка зумовлена проголошенням у Конституції України, і в законі “Про власність” існування приватної форми власності. Відбувається трансформація поняття фінансування соціально-культурної сфери. До появи підприємств з недержавною формою власності правове регулювання видатків на культуру здійснювалось:

А) нормами фінправа, що регламентують кошторисно-бюджетне фінансування;

Б) нормами фінансового, цивільного господарського права, що регламентують фінансування госпрозрахункових підприємств та підприємств з недержавною формою.

Порядок фінансування витрат на культуру.

Фінансування культури здійснюється на нормативній основі за рахунок республіканського і місцевих бюджетів, а також коштів підприємств, організацій, громадських об’єднань. Держава гарантує необхідні асигнування на розвиток культури в розмірі не менше 8 відсотків від НД України. Місцеві Ради народних депутатів мають право у порядку передбаченому законодавством, збільшувати видатки для потреб культури понад установлені норми. (дію ст. ЗУ призупинено)

Установи культури, крім коштів, які вони одержують з місцевих бюджетів або ДБ на своє утримання, використовують на свої потреби спеціальні кошти, які надходять від реалізації квитків до музеїв, на виставки та ін.

При фінансуванні культури головними розпорядниками бюджетних коштів є Міністерство культури України, міністри та керівники державних комітетів та відомств України, а також АРК у підпорядкуванні яких знаходяться підприємства, організації, заклади культури. Розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня є керівники відповідних закладів, підприємства , організації. Фінансування за державним бюджетом України здійснюється Мін.фінансів України шляхом надання головним розпорядникам права використання бюджетних коштів. Після отримання коштів із бюджетів на свої рахунки, головні розпорядники у встановленому порядку перераховують кошти на поточні рахунки підвідомчих підприємств та закладів культури. По бюджетах міст районного підпорядкування, сільських та селищних бюджетах фінансування здійснюється відповідними виконавчими комітетами органів місцевого самоврядування. Кожне підприємство, організація або заклад культури отримує асигнування лише з одного бюджету. Розподіл установ культури на ті, що фінансуються з ДБ і ті, що фінансуються з місцевих бюджетів здійснюється в залежності від їх значимості та підпорядкування.

Оплата державного замовлення

37. Державні замовники, виходячи із затверджених обсягів державного замовлення в галузі кінематографії та визначених бюджетних асигнувань Державного бюджету України за відповідною бюджетною програмою, виділяють виконавцям державного замовлення кошти у формі повної або часткової оплати для виконання державного замовлення.

38. Виконавець державного замовлення в галузі кінематографії несе відповідальність за використання виділених коштів Державного бюджету України виключно на виконання державного замовлення за призначенням згідно із законодавством та укладеним державним контрактом.

39. Мінкультури, як Генеральний державний замовник в галузі кінематографії на виробництво і розповсюдження фільмів для широкої глядацької аудиторії, фінансується за видатками в галузі культури і мистецтв відповідно до Бюджетного Кодексу України за бюджетною програмою "Створення і розповсюдження національних фільмів".

40. Державні замовники на виробництво і розповсюдження фільмів для спеціальної аудиторії фінансуються відповідно до порядку, встановленого чинним законодавством.

41. Видатки Державного бюджету України для Мінкультури за бюджетною програмою "Створення і розповсюдження національних фільмів" здійснюються відповідно до діючого Порядку виконання державного бюджету за видатками за умови функціонування внутрішньої платіжної системи, а саме:

- шляхом перерахування бюджетних коштів з реєстраційного рахунку Мінкультури, як головного розпорядника бюджетних коштів, на поточні рахунки виконавців державного замовлення в галузі кінематографії в установах банків на підставі укладених державних контрактів, актів виконаних робіт, з урахуванням терміну попередньої оплати в межах термінів технологічного періоду виробництва, звітів про фактичні витрати по окремих періодах виробництва

- шляхом включення до мережі Мінкультури одержувачів бюджетних коштів - кіностудій, які є виконавцями державного замовлення. На їхнє ім'я в органах Державного казначейства відкриваються відповідні рахунки. Кіностудії, як одержувачі бюджетних коштів, подають до органів Державного казначейства затверджений ними та погоджений з розпорядником коштів план використання бюджетних коштів, складений за формою кошторису з урахуванням особливостей собівартості фільму.

Витрати на утримання служби виконавця, передбачені планом використання казначейського рахунку, перераховуються виконавцю на поточний рахунок.

42. Видатки на оплату державного замовлення з виробництва та розповсюдження фільмів для широкої глядацької аудиторії здійснюється у відповідності до умов Державного контракту та в межах затвердженого кошторису з визначенням обсягів бюджетних коштів на інших джерел.

43. Оплата державного замовлення за рахунок коштів Державного бюджету України здійснюється по технологічних періодах шляхом попередньої оплати витрат на відповідний період з визначенням терміну попередньої оплати.

Термін попередньої оплати визначається (обмежується) календарним терміном відповідного технологічного періоду згідно з календарним планом (календарно-постановочним планом виробництва фільму).

Завершення кожного технологічного періоду та комплексу робіт (фільму) в цілому оформлюється актом виконаних робіт по окремих закінчених періодах та комплексу робіт (фільму) в цілому.

Контроль за виконанням державного замовлення

44. Контроль за виконанням державного замовлення в галузі кінематографії на виробництво і розповсюдження фільмів для широкої глядацької аудиторії покладається на Мінкультури як Генерального державного замовника на виробництво і розповсюдження фільмів для спеціальної аудиторії - на державних замовників та Мінекономіки в межах їх повноважень.

Поквартальний розподіл бюджетних асигнувань за кошторисом повинен відповідати поквартальному розподілу видатків відповідного бюджету. Кошториси закладів культури, які не підпорядковані безпосередньо Мінкультури або ін. відомствам та відділам виконкомів органів місцевого самоврядування розглядаються та затверджуються керівниками вищих організацій, яким вони підпорядковані.

Нормативний метод планування доходів і видатків. Розрахункові одиниці.

Нормування видатків – це визначення обсягу витрат на розрахункову планову одиницю, яка характеризує обсяг діяльності відповідної бюджетної установи.

Метод нормування видатків є основним при розрахунку видатків на поточне утримання бюджетних установ і дає змогу порівняти потреби однотипних бюджетних установ та організацій. Нормування видатків передбачає однакове задоволення потреб споріднених установ і здійснення принципу цільового використання грошових коштів, які надаються їм із бюджету. Водночас, цей метод розрахунку видатків дає можливість здійснювати контроль за виконанням єдиного кошторису доходів і видатків. Сума видатків бюджетної установи за допомогою нормативного методу розрахунку визначається як добуток розрахункових одиниць на норму видатків. Число розрахункових одиниць визначається на підставі даних з мережі і контингенту бюджетних установ. Мережа бюджетних установ і їхній контингент встановлюються міністерствами та відділами держадміністрацій і затверджується станом на кінець року.

Для визначення суми видатків за нормативного методу розрахунку треба знати норму видатків на розрахункову одиницю.

Норма видатків - це величина затрат на планову розрахункову одиницю (наприклад на один клас, одного вихованця, на один квадратний метр площі). Норми затрат встановлюються за однорідними видатками і однотипними установами.

Норма відрізняється від нормативу тим, що вона слугує тільки основою для призначення розміру (величини) необхідних матеріальних і нематеріальних благ, тоді як норматив має додаткове призначення – державне регулювання тих чи інших розподільних відносин.

Фінансова норма – науково-обгрунтований розмір витрат фінансових ресурсів на різні види діяльності установ в розрахунку на відповідну одиницю.

Вона є вартісним вираженням матеріальних і трудових витрат. Розрахунок фінансових норм для бюджетних установ має здійснюватися за такою моделлю:

Спочатку розраховують індивідуальні норми за статтями витрат бюджетної установи, потім на основі індивідуальних норм розробляють укрупнені, потім на основі укрупнених норм розробляють зведені фінансові норми бюджетних установ.

Індивідуальні - на рівні бюджетної установи.

Укрупнені – на рівні міністерства, відомства.

Зведені - на рівні держави чи області.

Розрізняють такі види норм за економічним змістом:

Натуральна норма – це кількісний набір продуктів або інших матеріальних цінностей на одну розрахункову одиницю.

Найбільш прийнятна при розрахунку(ах) на харчування в лікарнях, будинках дитини,будинках інвалідів та престарілих, дитячих дошкільних закладах, виходячи з необхідного набору продуктів харчування на один ліжко-день, дитино-день з подальшим переведенням у грошове вираження при плануванні й фактичному використанні коштів. Розмір витрат у натуральному виразі (витрати на електроен. на 1 м.кв.)., а в основі грошових – вартісне відбиття матеріальної норми ( ціна витрат електроен. на 1 кв.м. площі).

Грошова(фінансова) – це матеріальна норма, переведена в грошову форму по держцінам, тобто вартісне вираження натуральної норми. Якщо бюджет являється єдиним джерелом фінансування то фіннорма являється одночасно і бюджетною. Розглядаючи фінансову норму, необхідно виділити поняття – бюджетна норма. Якщо фінансова норма відображає усю суму грошових затрат на розрахункову одиницю, то бюджетна норма відображає ту частку видатків, яка покривається за рахунок бюджетних коштів.

При наявності ін. джерел фінансування фінансова норма може бути розділена на 2 частини:

використовується для розрахунку витрат, що фінансуються з бюджету;

для планування витрат з позабюджетних джерел(частина витрат на утримання дітей в дитсадках покривається за рахунок коштів батьків).

Матеріальна норма (натуральна) – відображає витрати матеріальних ресурсів( в кількісному вираженні) на одиницю виміру витрат ( кількість продуктів харчування на 1 жителя). визначають затрати матеріальних ресурсів на розрахункову одиницю в натуральному виразі. Наприклад, склад і якість продуктів харчування на одну дитину в дитячому садку, на одне ліжко в лікарні, норма видатків палива з розрахунку на один метр кубічний приміщення. Матеріальні норми диференціюються за видами бюджетних установ.

За методами побудови грошової норми вони бувають:

Індивідуальна –по цій нормі складають кошториси бюджетні установи. Використовуються для звітного планува

ння, яке здійснюється фінорганами.

Індивідуальні норми - відображають затрати за окремим видом видатків на розрахункову одиницю. Наприклад, норма харчування на 1 учня, вихованця. Ці норми застосовуються переважно при складанні індивідуальних кошторисів доходів і видатків.

Комбінована – об’єднує групу індивідуальних норм перерахованих на розрахункову одиницю, яка характеризує виробничу діяльність закладів даного типу( при визначенні витрат на утримання шкіл – класи).

Комбіновані норми - показують суму затрат в цілому за видом видатків на розрахункову одиницю. Наприклад, норма всіх видатків за видом “оплата комунальних послуг та енергоносіїв”- на 1 клас в школі. Ця норма відображає загальну суму видатків на оплату теплопостачання, водопостачання та водовідведення, оплату електроенергії та природного газу. Комбіновані норми застосовуються при зведеному плануванні.

Типова(або укрупнена)– розраховують не на розрахункову одиницю, а в цілому на конкретний заклад в розрахунку на рік. Їх використовують при плануванні витрат на утримання масових закладів (сільрада, бібліотеки).

Укрупнені норми - відображають усю суму затрат на розрахункову одиницю. Наприклад норма видатків на один клас у школі, одного вихованця в школі-інтернаті або на одну установу. Укрупнені норми застосовуються переважно при плануванні видатків щодо масових соціально-культурних установ з невеликим обсягом роботи (наприклад, за установами позашкільної роботи з дітьми).

Комбіновані норми й укрупнені широко застосовуються на першому етапі складання бюджету. Разом з тим вони використовуються і при складанні зведених розрахунків по однорідних бюджетних установах. Норми видатків поділяються також на обов’язкові і розрахункові.

За юридичним змістом:

Обов’язкова – встановлюється актами вищих органів Держвлади та управління( наприклад ставки ЗП). До обов’язкових належать норми, величина яких встановлюється, як правило, урядом, і вона суворо обов’язкова при складанні і виконанні єдиних кошторисів доходів і видатків бюджетних установ. До обов’язкових норм належать зокрема норми видатків на продукти харчування, медикаменти та перев’язувальні матеріали, видатки на відрядження.

Норматив на відміну від норм не мають безпосереднього зв’язку з одиницею нормування, а встановлюється правовими актами(ставки ЗП, нарахування).

Розрахункова – середні витрати на розрахункову одиницю ( кількість стаціонарних лікарень, ліжок, кількість поліклінік, учбових закладів – сітьові показники). . При визначенні рівня розрахункових норм враховуються умови діяльності бюджетної установи. Наприклад, норми видатків на вугілля, дрова встановлюються з урахуванням тривалості опалювального сезону в конкретній місцевості. На основі розрахункових норм визначається середній розмір окремих видів видатків за бюджетними установами.

Основні показники діяльності бібліотечних закладів

А) рівень охвату населення послугами бібліотеки – відношення кількості читачів до чисельності дорослого населення (контингент обслуговуван.читачів)

Б) середнє число книговидач- відношення кількості книговид. до контингенту чисельн. Доросл.насел.

В) читаємість- відношення кількості книговидач до кількості читачів

Г) відвідування- відношення кількості відвідувань до кількості читачів

Д) книгозабезпеченість населення – відношення книжкового фонду бібліотеки до контингенту доросл. Насел.(контингент обслуговуван.)

Однією з найважливіших умов підвищення наукового обгрунтування планування витрат, що направляються з бюджету на соціально-культурні заходи, є застосування довгострокових економічних нормативів та фінансових норм. Економічні нормативи, що регулюють фінансові можливості держави щодо задоволення потреб регіону чи установи в фінресурсах для реалізації завдань поточних та перспективних планів соціального розвитку (нормативи мають відображати оптимальне співвідношення інтересів у розподілі фінансових ресурсів держави і населення окремих регіонів). Зазначені нормативи встановлюють КМУ, як правило на 5-10 років. Вони можуть визначатися на 1 жителя, одного учня, одну установу. Нормативи є вихідною величиною, яка відображає гарантію держави для задоволення потреб соціального забезпечення. Важливою умовою поліпшення планування витрат на утримання соціально-культурних закладів є розробка фінансових норм витрат за їхніми статтями.

Нормативи поділяються:

За методом обчислення-

Розраховані на основі фізіологічних потреб (на харчування, опалення);

Розраховані на основі статистичних спостережень;

За характером використання-

Обов’язкові (встановлюються органами держвлади та управління);

Факультативні (визначаються галузевими органами чи бюджетними установами)

Основи кошторисного фінансування. Види кошторисів.

Кошторисне фінансування охоплює соціально-культурну сферу, науку, управління, армію. Суть кошторисного фінансування полягає у виділенні бюджетних асигнувань на основі спеціального розрахункового документа-кошторису.Визначення обсягів фінансування грунтується на:

показниках, що характеризують кількісні параметри діяльності бюджетної установи(оперативно-сітьові показники);

нормативах видатків у розрахунку на певний кількісний показник.

Оперативно-сітьові показники поділяються на дві групи:

А) виробничі показники, які характеризують профільну діяльність даної установи(напр. Кількість учнів у школі), що в свою чергу, розмежовуєтьсяч на:

вихідні- об’єктивно існуючі на даний період часу;

похідні- визначаються за певними нормами(напр.кількість класів у школі залежить від кількості учнів і норми граничної наповнюван.класів);

Б)загальні показники,які характеризують будівлю бюджетної установи (площа приміщень).

Згідно Постанови КМУ від 28.02.2002р № 228.”Про порядок складання, розгляду, затвердження та основні вимоги щодо виконання кошторисів бюджетних установ ”.

Кошторис – є основним плановим документом, який підтверджує повноваження щодо отримання доходів та здійснення видатків, визначає обсяг і спрямування коштів для виконання нею своїх функцій та досягнення цілей, визначених на рік відповідно до бюджетних призначень.

Кошторис має дві складові:

Загальний фонд, який містить обсяг надходжень із загального фонду бюджету та розподіл видатків за повною економічною класифікацією на виконання бюджетною установою, організацією основних функцій.

Спеціальний фонд, який містить обсяг надходжень із спеціального фонду бюджету та їх розподіл за повною економічною класифікацією на здійснення видатків спеціального призначення, а також на реалізацію пріоритетних заходів, пов’язаних з виконанням установою основних функцій.

Форма кошторису затверджується Мінфіном України.

План асигнувань із загального фонду бюджету установи – це помісячний розподіл видатків, затверджених у кошторисі для загального фонду, за скороченою формою економічної класифікації, який регламентує взяття установою зобов’язань протягом року.

Асигнування – це повноваження розпоряднику бюджетних коштів на взяття зобов’язань та витрачання бюджетних коштів на конкретну мету в процесі виконання бюджету, яке надано відповідно до бюджетного призначення.

У тижневий термін після опублікування ЗУ про Держбюджет, місцеві фінансові органи доводять до головних розпорядників лімітні довідки. Лімітна довідка – це документ, який містить затверджені бюджетні призначення та їх помісячний розподіл, а також інші показники, що згідно із законодавством повинні бути визначені на основі відповідних нормативів, видається відповідно Мінфіном України, Мінфіном АРК, місцевим фінансовим органом та доводиться до головних розпорядників, розпорядників нижчого рівня для уточнення проектів кошторисів і складання проектів планів асигнувань. Форма лімітної довідки затверджується Мінфіном України.

Існують такі види кошторисів:

1.Індивідуальні кошториси відображають специфіку і особливості виробничої діяльності бюджетної установи. Дані кошториси розробляються по затвердженим формам і розрізняються по видам бюджетної установи.

2.Загальні представляють загальний фінансовий документ, який визначає об’єм, цільове призначення і поквартальне розподілення однотипових установ, які обслуговуються однією централізованою бухгалтерією. Конкретний перелік установ, для яких розробляють загальні кошториси, в кожному випадку встановлюють виконкоми.

3.Зведені це об’єднання в один кошторис індивідуальних кошторисів, однотипних установ, кошториси витрат на централізовані міроприємства і загальні кошториси міністерств і управлінь виконкомів.

4. На централізовані заходи, які проводяться відповідним органом управління.(наприклад видатки на підготовку кадрів,придбання цінного навч обладнання)

Складання кошторису проводиться у відповідності з економічною класифікацією видатків:

перелік груп власних надходжень бюджетних установ, вимоги щодо їх утворення та напрями використання затверджено ПКМУ від 17.05.2002 №659 (додаток 1) За п.2 цього Переліку власні надходження бюджетних установ поділяються на дві таких групи:

плата за послуги, що надаються бюджетними установами. Цю групу утворюють надходження від плати за послуги, що надаються бюджетними установами згідно із законами та нормативно-правовими актами;

інші джерела власних надходжень бюджетних усмтанов.Цю групу утворюють кошти, перераховані бюджетним установам для виконання окремих доручень, а також благодійні внески, гранти та дарунки;

Зазначені платні послуги , а саме (здаванння приміщення в оренду) належать до першої групи, що в свою чергу поділяється на чотири підгрупи, надходження від надання яких використовуються:

плата за послуги, що надаються бюджетними установами згідно з їхніми функціональними повноваженнями – на покриття витрат, пов’язаних з організацією та наданням зазаначених у підгрупі послуг;
надходження бюджетних установ від господарської та (або) виробничої діяльності – на організацію зазначених у підгрупі видів діяльності, а також на господарські видатки бюджетних установ;
плата за оренду майна бюджетних установ – на утримання, обладнання, ремонт майна бюджетних установ;
надходження бюджетних установ від реалізації майна- на ремонт, модернізацію чи придбання нових необоротних активів (крім будівель і споруд) та матеріальних цінностей, на покриття витрат, пов’язаних з організацією збирання і транспортування відходів і брухту на приймальні пункти, преміювання осіб, які безпосередньо зайняті збиранням відходів і брухту, а також на господарські потреби бюджетних установ.

Надходження перших двох підгруп формується за видами, визначенмими переліками послуг, що можуть надаватися бюджетними установами за плату, затвердженими КМ України для відповідної галузі.

Бібіліотеки прцюють за державними програмами, зокрема “Поповнення бібліотечних та архівних фондів на період до 2005 року”, “Розвитку української мови на 2004-2010 роки”, “Збереження бібліотечних таархівних фондів на 2000-2005роки”. До речі ,в рамках останньої реалізується проект створення “Державного реєстру національного культурного надбання” щодо книжкових памя’яток України, учасниками якого визначено Національну Парламентську бібілотеку та ще 11 бібліотек.

У 2003 році для кожного жителя України публічними бібліотеками було придбано книг і періодичних видань на суму 43 коп. Це результат- залишкового принципу фінансування культури, зокрема бібліотек, що призводить до сумного фіналу.

. Поняття про кошторис. Види кошторисів
Установи та організації, які утримуються за рахунок коштів бюджетів, для забезпечення своєї діяльності та виконання покладених на них функцій складають та затверджують кошторис доходів і видатків відповідно з бюджетними призначеннями, які встановлені Законом України “Про Державний бюджет”.
Бюджетне призначення являє собою повноваження, яке надається головному розпоряднику бюджетних коштів Законом України “Про Державний бюджет”, постановою Верховної Ради Автономної Республіки Крим, рішенням місцевої ради про місцевий бюджет, яке має кількісні та часові обмеження, яке дозволяє Міністерству фінансів, Державному казначейству або місцевому фінансовому органу надавати бюджетні асигнування для здійснення платежів на конкретні заходи за рахунок коштів відповідного бюджету.
Асигнування – це повноваження розпоряднику бюджетних коштів на взяття зобов’язань та витрачання бюджетних коштів на конкретну мету в процесі виконання бюджету, яке надано відповідно до бюджетного призначення.
Порядок складання, розгляду, затвердження та основні вимоги щодо виконання кошторисів доходів і видатків бюджетних установ та організацій затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 09.01.2000 року № 17.
Кошторис доходів і видатків бюджетної установи, організації є основним плановим документом, який підтверджує повноваження щодо отримання доходів та здійснення видатків, визначає обсяг і спрямування коштів для виконання нею своїх функцій та досягнення цілей, визначених на рік відповідно до бюджетних призначень.
Існують наступні види кошторисів:
· індивідуальні кошториси – це кошториси, які складаються бюджетними організаціями. Причому незалежно від того, веде бюджетна організація облік самостійно чи обслуговується централізованою бухгалтерією, індивідуальний кошторис та план асигнувань складаються за кожною виконуваною нею функцією;
· зведені кошториси – це зведення показників індивідуальних кошторисів розпорядників коштів бюджету нижчого рівня за функціональною класифікацією, що складаються головним розпорядником, розпорядником вищого рівня для подання їх Міністерству фінансів України, Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, місцевим фінансовим органам. Зведені кошториси не затверджуються;
· кошториси на централізовані заходи – це кошториси, до яких включаються асигнування тільки в тих випадках, коли проведення таких заходів за рахунок коштів бюджету дозволено законодавством України (централізовані заходи здійснюються головними розпорядниками).

Кошторис має дві складові:
· загальний фонд, який містить обсяг надходжень із загального фонду бюджету та розподіл видатків за повною економічною класифікацією на виконання бюджетною установою, організацією основних функцій;
· спеціальний фонд, який містить обсяг надходжень із спеціального фонду бюджету та їх розподіл за повною економічною класифікацією на здійснення видатків спеціального призначення, а також на реалізацію пріоритетних заходів, пов’язаних з виконанням установою основних функцій.
Відповідно до Порядку № 17 установи та організації, які утримуються за рахунок коштів бюджету, мають право приймати зобов’язання та витрачати кошти з бюджету на цілі та в межах, які встановлені кошторисами і планами асигнувань.
План асигнувань із загального фонду бюджету установи – це помісячний розподіл видатків, затверджених у кошторисі для загального фонду, за скороченою формою економічної класифікації, який регламентує взяття установою зобов’язань протягом року.
План асигнувань є невід’ємною частиною кошторису і затверджується разом із кошторисом.

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 17 травня 2002 р. N 659

Київ

Про затвердження переліку груп

власних надходжень бюджетних

установ, вимог щодо їх утворення

та напрямів використання

( Із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ

N 1508 ( 1508-2002-п ) від 11.10.2002

N 1002 ( 1002-2003-п ) від 27.06.2003 )

З метою вдосконалення системи власних надходжень бюджетних установ Кабінет Міністрів України ПОСТАНОВЛЯЄ:

1. Затвердити перелік груп власних надходжень бюджетних установ, вимоги щодо їх утворення та напрями використання згідно з додатком 1.

2. Державному казначейству внести до нормативно-правових актів з питань ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності бюджетними установами зміни, що випливають з цієї постанови.

3. Центральним органам виконавчої влади підготувати за погодженням з Міністерством фінансів і подати до 1 липня 2002 р. Кабінету Міністрів України пропозиції щодо визначення або внесення змін до затверджених для відповідних галузей переліків платних послуг, які надаються бюджетними установами згідно з додатком 2.

Прем’єр-міністр України А.КІНАХ

Інд. 34

Додаток 1

до постанови Кабінету Міністрів України

від 17 травня 2002 р. N 659

ПЕРЕЛІК

груп власних надходжень бюджетних

установ, вимоги щодо їх утворення

та напрями використання

1. Перелік груп власних надходжень бюджетних установ, вимоги щодо їх утворення та напрями використання підготовлено виходячи з необхідності забезпечення належного складання державного та місцевих бюджетів, їх виконання і спрямовано на визначення єдиних підходів до утворення та використання власних надходжень бюджетних установ з урахуванням статей 29 і 69 Бюджетного кодексу України в частині зарахування до доходів державного бюджету плати за послуги, що надаються бюджетними установами, які утримуються за рахунок державного бюджету, до доходів місцевих бюджетів власних надходжень бюджетних установ, які утримуються за рахунок відповідних бюджетів, та статті 13 цього Кодексу в частині включення до спеціального фонду бюджету призначень на видатки за рахунок конкретно визначених джерел надходжень.

2. Власні надходження бюджетних установ поділяються на дві групи:

перша — плата за послуги, що надаються бюджетними установами.

Цю групу утворюють надходження від плати за послуги, що надаються бюджетними установами згідно із законами та нормативно-правовими актами. Такі надходження мають постійний характер і обов’язково плануються у бюджеті.

Перша група поділяється на такі підгрупи:

1) плата за послуги, що надаються бюджетними установами згідно з їх функціональними повноваженнями, тобто це кошти, які надійшли бюджетним установам як плата за послуги, надання яких пов’язане з виконанням основних функцій та завдань бюджетних установ;

1-1) виконавчий збір, стягнутий державною виконавчою службою.

(Пункт 2 доповнено підпунктом 1-1 згідно з Постановою КМ N 1002 від 27.06.2003)

2) надходження бюджетних установ від господарської та/або виробничої діяльності.

До цієї підгрупи відносяться кошти, які отримують бюджетні установи від господарсько-виробничої діяльності допоміжних, навчально-допоміжних підприємств, господарств, майстерень, тощо; квартирна плата та плата за гуртожиток; від працевикористання спецконтингенту; відрахування від заробітку або іншого доходу спецконтингенту за харчування, речове майно, комунально-побутові та інші надані йому послуги тощо.

У разі створення для провадження господарської діяльності госпрозрахункових підрозділів, які мають статус юридичної особи, їх доходи та видатки не є власними надходженнями бюджетної установи і не включаються до спеціального фонду бюджету;

3) плата за оренду майна бюджетних установ.

Бюджетні установи отримують у повному обсязі плату за оренду майна, що їм належить, якщо інше не передбачено законом;

4) надходження бюджетних установ від реалізації майна.

До цієї підгрупи відносяться кошти, які отримують бюджетні установи від реалізації необоротних активів (крім будівель і споруд) та інших матеріальних цінностей, у тому числі списаних, за здані як брухт і відходи чорні, кольорові, дорогоцінні метали, дорогоцінне каміння у розмірах, що згідно із законодавством залишаються у розпорядженні установи. (Абзац другий підпункту 4 пункту 2 додатка 1 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ N 1508 від 11.10.2002)

Надходження перших двох підгруп формуються за видами, визначеними переліками послуг, що можуть надаватися бюджетними установами за плату, затверджуваними Кабінетом Міністрів України для відповідної галузі. Такі переліки складаються відповідно до груп власних надходжень із зазначенням конкретних напрямів використання коштів, які отримують бюджетні установи за надання цих послуг. Відповідальними за складання переліків визначаються центральні органи виконавчої влади, що є провідними у відповідній галузі;

друга група — інші джерела власних надходжень бюджетних установ.

Цю групу утворюють кошти, перераховані бюджетним установам для виконання окремих доручень, а також благодійні внески, гранти та дарунки. Такі кошти не мають постійного характеру і плануються лише у випадках, що попередньо визначені рішеннями Кабінету Міністрів України, укладеними угодами, в тому числі міжнародними, календарними планами проведення централізованих заходів тощо.

Друга група поділяється на такі підгрупи:

1) благодійні внески, гранти та дарунки.

До цієї підгрупи відносяться всі види добровільної безповоротної та безоплатної допомоги як передача будь-яких видів майна, благодійні внески, гранти та дарунки, у тому числі внески від спонсорів та меценатів.

Гранти надаються на безповоротній основі та спрямовуються на реалізацію цілей, визначених програмою їх надання, проектом міжнародної технічної допомоги тощо;

2) кошти, які отримують бюджетні установи для виконання окремих конкретних доручень від підприємств, організацій чи фізичних осіб, від інших бюджетних установ.

До цієї підгрупи відносяться також інвестиції, які згідно із законодавством надходять до бюджетних установ, у тому числі на спорудження житлових будинків.

3. Власні надходження бюджетних установ використовуються відповідно до закону про державний бюджет чи рішення про місцевий бюджет за такими напрямами:

а) перша група:

підгрупа 1 — на покриття витрат, пов’язаних з організацією та наданням зазначених у підгрупі послуг;

підгрупа 2 — на організацію зазначених у підгрупі видів діяльності, а також на господарські видатки бюджетних установ;

підгрупа 3 — на утримання, обладнання, ремонт майна бюджетних установ;

підгрупа 4 — на ремонт, модернізацію чи придбання нових необоротних активів (крім будівель і споруд) та матеріальних цінностей, на покриття витрат, пов’язаних з організацією збирання і транспортування відходів і брухту на приймальні пункти, на преміювання осіб, які безпосередньо зайняті збиранням відходів і брухту, а також на господарські потреби бюджетних установ.

б) підгрупа 2 другої групи — за спеціально визначеними напрямами у разі надходження таких коштів.

Додаток 2

до постанови Кабінету Міністрів України

від 17 травня 2002 р. N 659

СПИСОК

центральних органів виконавчої влади, що відповідають за підготовку переліків послуг, які можуть надаватися бюджетними установами

------------------------------------------------------------------

Назва центрального органу| Галузь

виконавчої влади |

------------------------------------------------------------------

МВС охорона та забезпечення

громадського порядку,

протипожежний захист

МЗС зовнішньополітична діяльність

Держкомінформполітики інформаційна політика, телебачення і

радіомовлення

Мінкультури культура і мистецтво

Міноборони військова оборона

МОН освіта і наука

МОЗ охорона здоров'я

Мінпраці трудові відносини, соціальний захист

та соціальне забезпечення

Мінагрополітики сільське господарство

Держкомстат статистична діяльність

МНС цивільна оборона

Державний комітет у сім'я та молодь

справах сім'ї та молоді

Мінекономіки державне управління

Антимонопольний комітет

Мінфін

Державний комітет з фізична культура і спорт

питань фізичної культури

та спорту

Держкомзв'язку зв'язок та інформатизація

Державний департамент з кримінально-виконавча система

питань виконання покарань

Держкомархівів архівна справа

Інші центральні органи відповідна галузь

виконавчої влади

ФІНАНСУВАННЯ СОЦІАЛЬНО – КУЛЬТУРНИХ УСТАНОВ