Інформаційна логістика
Тема 9. Інформаційна логістика.
1. Інформаційні системи в логістиці, класифікація логістичних інформаційних систем.
2. Технологія автоматизованої ідентифікації штрихових кодів.
1. Інформаційні системи в логістиці, класифікація логістичних інформаційних систем.
Інформаційний потік – упорядкована множина повідомлень, що циркулюють у логістичній системі, між логістичною системою та зовнішнім середовищем, яка необхідна для управління потоковим процесом. Існує в різних формах (мовній, на паперових або магнітних носіях тощо).
Інформаційна логістика організовує потік інформації, що супроводжує матеріальний потік, і є тією важливою для підприємства ланкою, котра пов’язує постачання, виробництво і збут.
Інформаційні логістичні системи складаються із двох підсистем: функціональної і забезпечення.
Функціональна підсистема пов’язана з вирішенням функціональних завдань: управління запасами, планування, управління транспортом тощо.
Підсистема забезпечення, у свою чергу, містить у собі наступні елементи: технічне забезпечення, інформаційне забезпечення, математичне забезпечення.
Елементи забезпечувальної підсистеми:
• технічне забезпечення, тобто сукупність технічних засобів, які забезпечують опрацювання інформації і передавання інформаційних потоків;
• інформаційне забезпечення, яке охоплює довідники, класифікатори, кодифікатори, засоби формалізованого опису даних;
• математичне забезпечення, тобто сукупність методів розв’язання функціональних завдань.
Логістичні інформаційні системи повинні забезпечувати всебічну інтеграцію всіх елементів управління матеріальним потоком, їх оперативну і надійну взаємодію.
Логістичні інформаційні системи підрозділяють на три групи:
- планові;
- диспозитивні (або диспетчерські);
- виконавчі (або оперативні).
Ці групи різняться як своїми функціональними, так і підсистемами забезпечення. Їх функціональні підсистеми відрізняються складом поставлених завдань. Підсистеми забезпечення можуть відрізнятися всіма своїми елементами, тобто технічним, інформаційним і математичним забезпеченням.
Планові інформаційні системи. Ці системи створюються на адміністративному рівні управління і слугують для прийняття довгострокових рішень стратегічного характеру. Серед таких завдань можуть бути наступні:
- створення й оптимізація окремих ланок логістичного ланцюга;
- управління (загальне) запасами;
- планування матеріально-технічного забезпечення;
- управління резервами й інші завдання.
Диспозитивні інформаційні системи. Ці системи створюються на рівні управління окремим підрозділом (складом або цехом) і слугують для забезпечення налагодженої роботи логістичних систем. Тут можуть вирішуватися наступні завдання:
- детальне управління запасами (місцями складування),
- розпорядження транспортом;
- відбір вантажів по замовленнях та їх комплектування, облік вантажів, що відправляються, й інші завдання.
Виконавчі інформаційні системи. Створюються на рівні адміністративного або оперативного управління.
У планових інформаційних системах використовується, здебільшого, стандартне програмне забезпечення.
У диспозитивних інформаційних системах можливість пристосовувати стандартний пакет програм нижча. Це викликано низкою причин, наприклад:
- виробничий процес на підприємствах складається історично й важко піддається істотним змінам при стандартизації;
- структура оброблюваних даних істотно різниться в різних користувачів.
У виконавчих інформаційних системах на оперативному рівні управління застосовують, як правило, індивідуальне програмне забезпечення.
У планових і частково диспозитивних інформаційних системах логістична інформація опрацьовується в обчислювальних центрах або у відділах спеціалістами.
У виконавчих інформаційних системах здійснюється оперативне управління матеріальними потоками. Для цих систем особливо важливо фіксувати і опрацьовувати інформацію в темпі руху матеріального потоку. Розв’язувати завдання, що виникають при цьому, можна лише за умови застосування сучасної техніки і технології збирання, опрацювання і передавання інформації в режимі реального часу.
Інформаційні логістичні системи повинні бути взаємно інтегрованими на основі вертикальної та горизонтальної інтеграції.
Вертикальна інтеграція - забезпечення зв’язків між плановою, диспозитивною та виконавчою системами за допомогою вертикальних інформаційних потоків.
Горизонтальна інтеграція - забезпечення зв’язків між окремими комплексами завдань у диспозитивній і виконавчій системах за допомогою горизонтальних інформаційних потоків.
До переваг інтегрованих інформаційних систем належать такі:
• пришвидшення обміну інформацією;
• зменшення кількості помилок в обліку;
• зменшення обсягу непродуктивної роботи;
• суміщення раніше розрізнених інформаційних блоків.
2. Технологія автоматизованої ідентифікації штрихових кодів.
Кожною ланкою логістичного ланцюга переміщується велика кількість одиниць товарів. При цьому всередині кожної ланки товари багаторазово переміщуються місцями зберігання та обробки. Для ефективного управління цією динамічною логістичною системою необхідно в будь-який момент мати інформацію в детальному асортименті про матеріальні потоки, які входять у неї і виходять, а також про матеріальні потоки, які циркулюють всередині.
Автоматизоване збирання інформації базується на використанні штрихових кодів різних видів, кожний з яких має певні технологічні переваги.
Способи кодування інформації
1) Линейные. Линейными называются штрихкоды, читаемые в одном направлении (по горизонтали). В подобном коде символ представлен последовательностью знаков, выстроенных в одну линию. Линейные символики позволяют кодировать небольшой объём информации (до 20—30 символов, обычно цифр).
2) Двухмерные. Двухмерными называются символики, разработанные для кодирования большого объёма информации. Расшифровка такого кода проводится в двух измерениях (по горизонтали и по вертикали). В настоящее время наиболее распространён вид двухмерного штрихкода Aztec. В каждом символе можно выделить область мишени и область данных. Мишень представляет собой набор концентрических квадратов и служит для определения геометрического центра символа в процессе его декодирования. Символ состоит из двух и более смежных по вертикали строк-знаков символа штрихового кода. В двумерных кодах можно закодировать существенно больший объем информации.
Види лінійних штрих-кодів:
Код з прямокутним контуром — ITF-14 - друкується набагато легше від інших кодів, що дає змогу використовувати його на гофрованих упаковках для кодування товарних партій.
У логістиці додатково використовують код 128, яким кодуються номер партії товару, дата його виготовлення, термін реалізації тощо.
У сфері обігу широко застосовують код EAN для кодування товарів масового вжитку.
Існує алфавіт коду EAN, де кожній цифрі відповідає набір штрихів та пропусків. На етапі запуску товару у виробництво йому надається 13-значний цифровий код. Перші дві або три цифри означають код країни, який наданий їй асоціацією EAN у встановленому порядку. Цю частину кода називають прапором. Наступні чотири цифри — код виробника товару. Сукупність кодів країни і виробника є унікальною комбінацією цифр, що однозначно ідентифікує підприємство, яке виробляє конкретний товар. Решта цифр коду надаються виробнику для кодування своєї продукції на власний розсуд. При цьому кодування можна просто почати з 0 і продовжувати до 99999. Таким чином, перші 12 цифр коду EAN однозначно ідентифікують товар у загальній товарній масі. Остання, 13 цифра коду є контрольною. Вона розраховується за спеціальними алгоритмами на основі 12 попередніх цифр. Таким чином, контрольна цифра забезпечує надійну дію штрихового коду, є гарантією стійкості та надійності всієї системи.
Пример вычисления контрольной цифры штрих-кода для определения подлинности товара:
1. Сложить цифры, стоящие на четных местах: 8+0+2+7+0+1=18
2. Полученную сумму умножить на 3: 18x3=54
3. Сложить цифры, стоящие на нечетных местах, без контрольной цифры: 4+2+0+4+0+0=10
4. Сложить числа, указанные в пунктах 2 и 3: 54+10=64
5. Отбросить десятки: получим 4
6. Из 10 вычесть полученное в пункте 5: 10-4=6
Если полученная после расчета цифра не совпадает с контрольной цифрой в штрих-коде, это значит, что товар произведен незаконно.
Сам собою цифровий код товару інформації про його властивості, як правило, не містить. Унікальне тринадцятизначне число є лише адресою комірки даних в ЕОМ, де містяться всі відомості про цей товар, необхідні для формування машино зчитуваних документів. Сукупність цих відомостей утворює так звану базу даних про товар.
Для зовнішньої торгівлі наявність штрихового коду є обов’язковою вимогою при поставці товарів на експорт. Відсутність цього коду значною мірою впливає на конкурентоздатність продукції, а іноді робить її реалізацію неможливою.
Переваги використання технології автоматизованої ідентифікації штрихових кодів.
На виробництві:
• створення єдиної системи обліку виробів і комплектуючих на кожній ділянці та контролю за їх рухом, а також за станом логістичного процесу на підприємстві загалом;
• скорочення чисельності допоміжного персоналу і облікової документації, виключення помилок.
У складському господарстві:
• автоматизація обліку матеріального потоку та контролю за його рухом;
• автоматизація процесу інвентаризації матеріальних запасів;
• скорочення часу на логістичні операції з матеріальним та інформаційними потоками.
У торгівлі:
• створення єдиної системи обліку матеріального потоку;
• автоматизація замовлень та інвентаризації товарів;
• скорочення часу обслуговування покупців.
Інформаційна логістика