Правове становище окремих видів суб’єктів організаційно-господарських повноважень


Господарське право. Частина перша

PAGE \* MERGEFORMAT 5

Лекційне заняття № 10

Тема 8. Правове становище окремих видів суб’єктів організаційно-господарських повноважень

Мета: дати загальну характеристику виробничому кооперативу, визначити види кооперативів у законодавстві України, дати характеристику господарським об’єднанням по його видам, визначити порядок створення холдингових компаній, студенти повинні знати законодавче регулювання діяльності господарських об’єднань.

План заняття:

  1. Поняття та види кооперативів
  2. Господарські об’єднання та їх види.

Рекомендована література до теми:

  1. Дем’яненко С.І. Агрохолдинги в Україні: добре чи погано? [Електронний ресурс] / С.І. Дем’яненко. – К. : Ін-т економічних досліджень та політ. консультацій, 2008. – Режим доступу: http: //ierpc.org/ierpc/papers/agpp21 _ur. pdf/
  2. Закон України «Про холдингові компанії в Україні» із змінами, внесеними згідно із Законом N1617–VI (1617–17 ) від 24.07.2009 // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2010, N 2–3, ст.11 .
  3. Капіталізація агрохолдингів / Бізреліз: новини компаній та ринків України – 2011 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://bizreliz.info/index.php?option=com_
  4. Коверзнев В.О. Правовий режим майна виробничих та інших видів кооперативів // Вісник Академії адвокатури України. – 2011. - №3(22)
  5. Кучер А. В. Специфіка конкуренції в контексті розвитку агрохолдингів / А. В. Кучер // Матеріали інтернет-конф. ТІ АПВ НААН – 2010 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://conftiapv.at.ua/publ/konf_24_25_cherven_2010/10_
  6. Лещишин. Об’єднання підприємств / . Лещишин [Електронний ресурс] . – Режим доступу: <http ://leschishin.org/review/r004.php>
  7. Людвічук М.В. Модерна перспектива розвитку виробничих та обслуговуючих кооперативів в Україні// Науковий вісник УДЛУ. – 2005. – вип..15.2.
  8. Никифоров О.В. Способи утворення холдингових компаній в Україні // Економіка і право. - 2010. - №3
  9. .Пугачова М. . Статистичний моніторинг функціонування груп підприємств / М. Пугачова, Л. О. Ященко // Моделювання та інформ. системивекономіці [Електроннийресурс] : зб. наук. праць / М-воосвітиінауки, молодітаспорту України, Д НЗ "Київ. нац. екон. ун-тім. . Гетьмана" ; відп. ред.. К. Галіцин. – 2011. – вип. 84. – С. 180–193.
  10. Рєзнікова В.В. Правове регулювання спільної господарської діяльності в Україні: Навчальний посібник. – К.: Центр учбової літератури, 2007 – 280 с.
  11. Цюцик О. Проблеми законодавчого визначення поняття сільськогосподарського підприємства // Вісник Львівського університету. – 2011. - №53. – с.270-276.
  12. Хорівський Р.П. Перспективи діяльності та розвитку холдингових формувань в межах вітчизняного АПК // Сталий розвиток економіки. – 2012. - №3.

Питання для самостійного вивчення.

  1. Органи управління виробничим кооперативом.
  2. Особливості СВК
  3. Створення холдингових компаній
  4. Поняття, цілі та завдання торгово-промислових палат. Особливості їх господарської діяльності
  5. Господарські організації – органи господарського керівництва

Питання для самоконтролю.

  1. Поняття виробничого кооперативу.
    1. Порядок реєстрації виробничого кооперативу
      1. Види кооперативів
      2. Органи управління виробничим кооперативом
      3. Поняття сільськогосподарського виробничого кооперативу
      4. Створення холдингових компаній
      5. Господарські об’єднання та їх види
      6. Поняття торгово-промислових палат.
      7. Особливості їх господарської діяльності

1. Поняття та види кооперативів

Учасниками господарських відносин у сфері господарювання є кооперативи, їх правовий статус визначається ГК України (ст. ст. 94—111), ЦК (§ 2 гл. 8), закони України від 10.07.2003 р «Про кооперацію», від 10.04.1992 р. «Про споживчу кооперацію», від 17.07.1997 р. «Про сільськогосподарську кооперацію».

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про кооперацію» (далі – Закон) кооператив — це юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об'єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування. Кооператив є юридичною особою.

Основні види кооперативів також встановлюються Законом України «Про кооперацію», згідно зі ст. 6 якого відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на: виробничі, обслуговуючі та споживчі.

Виробничий кооператив — кооператив, який утворюється шляхом об'єднання фізичних осіб для спільної виробничої або іншої господарської діяльності на засадах їх обов'язкової трудової участі з метою одержання прибутку. Виробничі кооперативи можуть здійснювати виробничу, переробну, заготівельно - збутову, постачальницьку, сервісну і будь-яку іншу підприємницьку діяльність, не заборонену законом.

Виробничі кооперативи створюються та здійснюють свою діяльність за такими принципами (ст.96 ГК):

  • добровільність членства громадян у кооперативі та вільний вихід з нього;
  • особиста трудова участь членів кооперативу у діяльності підприємства;
  • відкритість і доступність членства для тих, хто визнає статут кооперативу, бажає брати участь у його діяльності на умовах, встановлених статутом кооперативу;
  • демократичний характер управління кооперативом, рівні права членів кооперативу при прийнятті рішень;
  • розподіл доходу між членами кооперативу відповідно до їх трудової та майнової участі в діяльності кооперативу;
  • контроль членів кооперативу за його роботою в порядку, визначеному статутом.

Кооператив створюється його засновниками на добровільних засадах. Засновниками кооперативу можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, а також юридичні особи України та іноземних держав, які беруть участь у діяльності кооперативів через своїх представників.

Рішення про створення кооперативу приймається його установчими зборами. Таке рішення оформляється протоколом, в якому зазначаються особи, які брали участь в установчих зборах, та який підписують головуючий і секретар зборів. Чисельність членів кооперативу не може бути меншою ніж три особи. При створенні кооперативу складається список членів та асоційованих членів кооперативу, який затверджується загальними зборами.

Правовим документом, що регулює діяльність кооперативу, є його статут. Статут кооперативу, відповідно до ст. 8 Закону України «Про кооперацію» повинен містити такі відомості: найменування кооперативу, його тип та місцезнаходження; мета створення кооперативу і вичерпний перелік видів його діяльності; склад його засновників; умови і порядок вступу до кооперативу та виходу чи виключення з нього; права і обов'язки членів та асоційованих членів кооперативу; порядок внесення змін до статуту кооперативу; порядок встановлення розмірів і сплати внесків та паїв членами кооперативу та відповідальність за порушення зобов'язань щодо їх сплати; форми участі членів кооперативу в його діяльності; порядок формування, склад і компетенція органів управління та органів контролю кооперативу, а також порядок прийняття ними рішень, у тому числі з питань, рішення з яких приймається одноголосно чи кваліфікованою більшістю голосів членів кооперативу, які беруть участь у загальних зборах; порядок формування, використання та розпорядження майном кооперативу; порядок розподілу його доходу та покриття збитків; порядок обліку і звітності у кооперативі; порядок реорганізації і ліквідації кооперативу та вирішення пов'язаних з цим майнових питань; порядок скликання загальних зборів; умови і порядок повернення паю. Статут може містити інші пов'язані з особливостями діяльності кооперативу положення, що не суперечать законодавству. Для сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу наказом Міністерства аграрної політики України від 26 червня 2003 р. № 191 затверджено Примірний статут.

Державна реєстрація кооперативу проводиться в порядку, передбаченому Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців».

Членами кооперативу можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, юридичні особи України та іноземних держав, що діють через своїх представників, які внесли вступний внесок та пай у розмірах, визначених статутом кооперативу, додержуються вимог статуту і користуються правом ухвального голосу.

Членом кооперативу може бути фізична особа, яка досягла 16-річного віку і виявила бажання брати участь у його діяльності. Кооператив зобов'язаний вести облік своїх членів та видати кожному з них посвідчення про членство.

Вступ до виробничого кооперативу здійснюється на підставі письмової заяви громадянина. Член кооперативу робить вступний та пайовий внески в порядку, визначеному статутом виробничого кооперативу. Рішення правління (голови) кооперативу про прийняття у члени кооперативу підлягає затвердженню загальними зборами. Порядок прийняття такого рішення та його затвердження визначається статутом кооперативу. Членство у виробничому кооперативі припиняється у разі: добровільного виходу з кооперативу; припинення трудової участі в діяльності кооперативу; виключення з кооперативу у випадках і в порядку, визначених статутом; не затвердження загальними зборами членів кооперативу рішення правління (голови) про прийняття до кооперативу; смерті члена кооперативу.

У кооперативі допускається асоційоване членство для осіб, які визнають його статут та внесли пай. Асоційований член кооперативу — фізична чи юридична особа, яка зробила пайовий внесок і користується правом дорадчого голосу в кооперативі. При ліквідації кооперативу асоційований член кооперативу має переважне порівняно з членами кооперативу право на одержання паю. Порядок вступу до кооперативу та участь асоційованого члена в його господарській та іншій діяльності, права та обов'язки такого члена, розміри паїв та виплат на паї визначаються статутом кооперативу.

Членство в кооперативі припиняється у разі: 1) добровільного виходу з нього; 2) припинення трудової участі в діяльності виробничого кооперативу; 3) несплати внесків у порядку, визначеному статутом кооперативу; 4) смерті члена кооперативу — фізичної особи; ліквідації члена кооперативу — юридичної особи; 5) припинення діяльності кооперативу. Виключення з членів кооперативу може бути оскаржене до суду.

За рішенням загальних зборів членів кооперативу у порядку, визначеному законодавством та статутом кооперативу може відбуватися реорганізація кооперативу (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення). У разі реорганізації права та обов'язки кооперативу переходять до його правонаступників.

Кооператив ліквідується: 1) за рішенням загальних зборів членів кооперативу або зборів уповноважених; 2) за рішенням суду.

Ліквідація кооперативу здійснюється комісією, призначеною органом, який прийняв рішення про його ліквідацію. Цим же органом визначається порядок діяльності ліквідаційної комісії. З дня призначення ліквідаційної комісії до неї переходять повноваження з управління кооперативом. Ліквідаційна комісія зобов'язана провести роботу, пов'язану із стягненням дебіторської заборгованості кооперативу і виявленням претензій кредиторів (з повідомленням останніх про ліквідацію кооперативу), встановити порядок і строки проведення ліквідації, а також строк для заявлення претензій кредиторами, який не може бути меншим ніж два місяці з дня публікації інформації про ліквідацію кооперативу. Ліквідаційна комісія проводить ліквідацію кооперативу у порядку, встановленому чинним законодавством.

Основними правами членів виробничого кооперативу є:

  • участь в управлінні кооперативом, право голосу на загальних зборах членів кооперативу, право обирати і бути обраним в органи управління кооперативом;
  • користування послугами кооперативу;
  • одержання кооперативних виплат та частки доходу на пай;
  • одержання достовірної та повної інформації про фінансово-господарську діяльність кооперативу;
  • одержання паю у разі виходу з кооперативу з порядку і строки, визначені його статутом.

Основними обов'язками членів виробничого кооперативу є дотримання статуту та виконання рішень органів управління кооперативу.

Статутом виробничого кооперативу можуть передбачатися також інші права та обов'язки членів кооперативу.

Сільськогосподарський кооператив, відповідно до Закону України від 10.07.1997 р. «Про сільськогосподарську кооперацію» (далі – Закон) визначається як добровільне об'єднання фізичних і юридичних осіб (членів) в іншу юридичну особу на засадах членства, об'єднання пайових внесків, участі у спільній сільськогосподарській виробничій діяльності та обслуговуванні переважно членів кооперативу. Відповідно, він є виробничим або обслуговуючим. Сільськогосподарський виробничий кооператив (СВК) розглядається як підприємство, створене для спільного виробництва продукції сільського, рибного і лісового господарства, з обов'язковою трудовою участю його діяльності.

Решту сільськогосподарських кооперативів названий Закон відносить до обслуговуючих Серед них розрізняють: переробні кооперативи, які займаються переробкою сільськогосподарської сировини (виробництво хлібобулочних, макаронних виробів, овочевих, плодово-ягідних, м'ясних, молочних, рибних продуктів, виробів і напівфабрикатів з льону, коноплі, лісо- й пиломатеріалів тощо), заготівельно-збутові кооперативи, що здійснюють заготівлю, зберігання, перепродаж, обробку, продаж продукції, надають маркетингові послуги тощо; постачальницькі кооперативи, що створюються з метою закупівлі та постачання засобів виробництва, матеріально-технічних ресурсів, необхідних для виробництва сільськогосподарської продукції та продуктів її переробки; виготовлення сировини й матеріалів та постачання їх сільськогосподарським товаровиробникам, сервісні кооперативи, що здійснюють технологічні, транспортні, меліоративні, ремонтні, будівельні, еколого - відновні роботи, ветеринарне обслуговування тварин і племінну роботу, телефонізацію, газифікацію, електрифікацію в сільській місцевості, надають медичні, побутові, санаторно-курортні, науково-консультаційні послуги, послуги з ведення бухгалтерського обліку, аудиту та ін.; а у разі поєднання кількох видів діяльності створюється багатофункціональний кооператив. Отже, обслуговуючі кооперативи в сільському господарстві, попри здійснення ними виробничої діяльності, не належать до виробничих кооперативів (ВК) через відсутність у них як основної мети, отримання прибутку від такої діяльності. Вони також не визнаються, на відміну від ВК, суб'єктами підприємницької діяльності, оскільки головною їхньою метою є обслуговування певних потреб членів кооперативу. Втім, ці кооперативи вправі створювати підприємства, предметом діяльності яких можуть бути виготовлення й реалізація певної продукції (надання робіт, виконання послуг) на платній основі метою отримання прибутку.

Споживчий кооператив (споживче товариство) - кооператив, який утворюється шляхом об'єднання фізичних та/або юридичних осіб для організації торговельного обслуговування, заготівель сільськогосподарської продукції, сировини, виробництва продукції та надання інших послуг з метою задоволення споживчих потреб його членів.

Так, наприклад, з метою утримання будинку та прибудинкової території у належному стані його мешканці можуть створити споживчий кооператив, що буде як власними силами, так і з залученням інших фізичних та юридичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності виконувати відповідні ремонтні, оздоблювальні та інші роботи, вивозити сміття тощо. Власне споживчий кооператив не є суб'єктом підприємницької діяльності (див. ст. 86 ЦК), проте з метою забезпечення фінансування своєї діяльності може створювати відповідні підприємницькі структури (ч. 7 ст. 111 ГК).

Також за напрямами діяльності кооперативи можуть бути житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо.

2. Господарські об’єднання та їх види.

Щоб успішно працювати в умовах ринкової конкуренції і членства в СОТ та реалізувати значні фінансово – промислові проекти, підприємства можуть об’єднуватися у групи за галузевим територіальним чи іншим принципом. Право на об’єднання підприємств які і називаються господарськими об’єднаннями закріплене в ст. 70 ГК.

Відповідно до чинного законодавства господарське об’єднання – це господарська організація утворена у складі двох або більше підприємств (юридичних осіб) з метою координації їх виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних і соціальних завдань. Таке об’єднання є організаційно оформленою групою підприємств, інших господарських організацій низової ланки економіки різних форм власності, яка створюється з метою координації діяльності своїх учасників, об'єднання їхніх зусиль для вирішення соціальних та економічних завдань.

Основні риси господарських об’єднань(далі - ГО): господарські організації корпоративного типу; належність до організацій, які здійснюють управління діяльністю їх учасників (у т. ч. координацію їх діяльності) і є вторинними структурами; вимоги до учасників ГО - наявність статусу юридичної особи; основна мета діяльності - координація діяльності учасників і об'єднання їхніх зусиль для вирішення спільних соціальних та економічних завдань (досягнення спільних соціальних та економічних результатів); відсутність спрямованості (мети) на отримання прибутку; тяжіння до монополізму, що зумовлює необхідність отримання згоди Антимонопольного комітету на створення ГО (якщо у такий спосіб здійснюється кваліфікована економічна концентрація) та здійснення цим органом контролю за дотриманням ГО вимог антимонопольно-конкурентного законодавства; реєстрація в загальному для всіх суб'єктів підприємницької діяльності порядку; добровільність виходу учасників з ГО (за винятком державних) з внесенням відповідних змін до установчих документів і відомостей державної реєстрації та збереженням за учасниками, які вийшли з ГО, їхніх зобов'язань за укладеними договорами.

Види ГО:

  • за ознакою засад створення - добровільні (створюються на договірних засадах, хоча в письмовій формі - як установчий документ - договір обов'язково має бути лише в асоціації, корпорації та промислово - фінансовій групі, в решті об'єднань - концерні та консорціумі укладення договору в письмовій формі закон не вимагає, передбачаючи обов'язкову наявність статуту; учасники добровільного об'єднання мають право виходу з нього із збереженням обов'язків за раніше укладеними договорами) і державні (створюються за рішенням Уряду або господарського міністерства (відомства) та виконують функції органу, уповноваженого здійснювати управління діяльністю державних підприємств - учасників об'єднання);
  • за ознакою ступеня централізації управлінських повноважень - асоціації (створюються з метою постійної координації господарської діяльності без надання об'єднанню права втручатися у виробничу і комерційну діяльність будь-кого з учасників), корпорації (створюються на основі поєднання виробничих, наукових та комерційних інтересів, з делегуванням об'єднанню окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників), концерни (учасники якого перебувають у повній фінансовій залежності від одного або групи підприємців, який (і) в зв'язку з цим отримують значні повноваження щодо управління діяльності решти учасників об'єднання);
  • за ознакою обов'язкового установчого документа - договірні (асоціації, корпорації, промислово-фінансові групи) та статутні (концерни та консорціуми);
  • за галузевою ознакою - галузеві, тобто господарські об'єднання підприємств певної галузі (транспорту, зв'язку, вугільної промисловості тощо), міжгалузеві (до складу яких входять господарські організації різних галузей економіки);
  • за територіальною ознакою - республіканські, обласні, міські тощо;
  • за ознакою терміну діяльності - створені на визначений термін (консорціум як тимчасове об'єднання промислового і банківського капіталу для досягнення спільної мети, а також промислово-фінансові групи) та без визначення строку діяльності (асоціації, корпорації, концерни);
  • за ознакою наявності чи відсутності у об'єднання статусу юридичної особи - господарські об'єднання, які мають статус юридичної особи асоціації, корпорації, концерни, консорціуми і господарські об’єднання, які не мають такого статусу (до них належать промислово – фінансові групи як особливий вид господарського об’єднання).

Розглянемо найбільш поширені з них:

Перший вид договірного об’єднання - асоціація, яка створюється учасниками з метою координації їх діяльності, тобто узгодження дій стосовно визначення цін, освоєння ринків збуту, захисту інтересів своїх членів тощо. Координація не вимагає централізації управління підприємствами – членами асоціації. Саме тому правління асоціації не має права втручатись у виробничу та комерційну діяльність своїх членів.

Створюється асоціація на добровільних засадах. Засновниками можуть бути підприємства всіх форм власності, які укладають між собою багатосторонній установчий договір, де визначають усі необхідні умови діяльності об’єднання. Юридичною основною створення асоціації є волевиявлення сторін договору.

Другий вид договірного об’єднання – корпорація. Порівняно з асоціацією корпорація має жорсткішу організаційну структуру і є договірним об’єднанням, яке створюється підприємствами будь – яких форм власності на основі поєднаних їх спільних виробничих, наукових та комерційних інтересів і централізованого управління діяльністю членів об’єднання. Для централізації управління члени корпорації делегують правлінню частину своїх повноважень. В корпорації, як і в асоціації зберігається принцип добровільного членства. Отже, юридичною основою створення договірного об’єднання є волевиявлення сторін договору. Основним принципом у правовому становищі договірних об’єднань, що відрізняє їх від статутних, вважається добровільне членство. Підприємства, які добровільно входять до складу господарського об’єднання, так само мають право добровільного виходу з нього, але за загальним правилом у випадках виходу зберігають силу взаємні зобов’язання і договори, укладені підприємствами з об’єднанням і між собою.

Розглянемо статутні об’єднання. На відміну від договірних, статутні об’єднання не мають установчих договорів і діють на підставі статуту. Це пов’язано з тим, що юридичною основою цих об’єднань є не волевиявлення сторін, а фінансова або адміністративна залежність членів об’єднання від одного або групи підприємств.

Основним видом статутного об’єднання підприємств є концерн. Утворення концернів значною мірою викликане необхідністю переміщення капіталу з менш перспективних галузей промисловості в більш перспективні, а також реалізації значних фінансових проектів.

Концерн як статутне об’єднання підприємств промисловості, наукових організацій, транспорту, банків, торгівлі тощо на основі повної фінансової залежності від одного або групи підприємств.

Першою ознакою концернів є те, що їх засновники – власники або уповноважені ними органи, а не самі підприємства. Наприклад, концерни загальнодержавної власності створюються, реорганізуються і ліквідуються рішенням Кабінету міністрів України. Склад членів і статути цих об’єднання затверджують відповідні галузеві міністерства .

Територіальні статутні об’єднання комунальної власності створюються, реорганізуються і ліквідуються відповідними радами народних депутатів. За таким само принципом створюються концерни, що об’єднують підприємства, засновані на залученні приватного капіталу. Підставою для об’єднання підприємств саме на основі статуту, а не установчого договору, є повна фінансова залежність підприємства, - членів концерну від одного або групи підприємств.

На сучасному етапі розвитку економічних відносин концерни значно впливають і на розвиток економіки високорозвинених країн Північної Америки і Західної Європи. Під словом «концерн» тут розуміють об'єднання групи підприємств (дочірніх фірм) навколо одного (материнської компанії), яке володіє контрольним пакетом акцій цих підприємств.

Другою ознакою концернів є те, що вони діють на підставі статутів, які затверджені власниками або уповноваженими ними органами і не мають установчих договорів. Отже, предмет і мету їх діяльності визначають власники, або уповноважені ними органи, а не самі члени об’єднань.

Особливістю правового становища статутних об’єднань обмежене право виходу з них підприємств - членів. Підприємства мають право вийти із статутного об'єднання тільки за згодою засновника (власника або уповноваженого органу).

Ще однією характерною рисою є те, що фінансова залежність породжує адміністративну. Тобто підприємство - засновник стає вищим органом відносно підприємств - членів об'єднання. А оскільки до складу концерну часто входять підприємства з різними сферами діяльності, то успішно він буде функціонувати лише за умови забезпечення постійного потоку інформації від дочірніх фірм до материнської компанії.

Таким чином, об'єднання капіталу і зосередження адміністративних функцій в руках центрального управління дозволить ефективніше реалізовувати значні фінансові проекти і оперативно реагувати на зміну ринкової кон’юнктури.

Консорціум, як один із видів статутних об'єднань.

Законодавець визначає консорціум як тимчасове статутне об'єднання промислового і банківського капіталу для досягнення статутної мети. Як правило, консорціум створюється для реалізації певних фінансово – промислових проектів. Після досягнення поставленої мети він або ліквідується, або реорганізується в постійне господарське об'єднання. Стосовно створення консорціуму на основі статуту. то тут є певні труднощі в усвідомленні логіки законодавця, який визначив консорціум сам як статутне об'єднання.

Наведена нами класифікація об'єднань підприємств не є вичерпною, оскільки законом передбачено, що підприємства можуть об'єднуватись і в інші структури, не передбачені чинним законодавством України.

Правове становище окремих видів суб’єктів організаційно-господарських повноважень