Підприємство як організаційна форма господарювання

Господарське право. Частина перша

PAGE \* MERGEFORMAT 1

Лекційне заняття № 6

Тема 5. Підприємство як організаційна форма господарювання

Мета: дати загальну характеристику підприємству як суб’єкту господарювання, визначити основні ознаки підприємства, дати характеристику видам підприємств, студенти повинні знати порядок управління підприємствами.

План заняття:

Поняття та ознаки підприємств
Види підприємств.
Управління підприємством.

Рекомендована література до теми:

Вінник ОМ. Господарське право: Навчальний посібник. – 2 – ге вид., змін та доп. – К.: Всеукраїнська асоціація видавців «Правова єдність», 2008. – 766 с.
Господарський кодекс України // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2003, NN 40-44, ст.356.
Господарський кодекс України: Коментар. - Х.: ТОВ «Одісей», 2004.
ГостєваІ.С. Поняття та види інтегрованих підприємств/ І.С. Гостєва. [Електронний ресурс]. – Доступний з http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Emp/2008_20/gosteva.pdf.
Дем’яненко С.І. Агрохолдинги в Україні: добре чи погано? [Електронний ресурс] / С.І. Дем’яненко. – К. : Ін-т економічних досліджень та політ. консультацій, 2008. – Режим доступу: http: //ierpc.org/ierpc/papers/agpp21 _ur. pdf/
Закон України «Про холдингові компанії в Україні» із змінами, внесеними згідно із Законом N1617–VI (1617–17 ) від 24.07.2009 // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2010, N 2–3, ст.11 .
Зеліско А. Правовий статус фермерських господарств як юридичних осіб приватного права // Право України. – 2010. - № 5.
Кравченко А.В., Зеленкова І.І. Проблемні питання ліквідації підприємств за господарським законодавством України // Адвокат. - №1 (136). – 2012.
Крупка Ю.М. Правові основи підприємницької діяльності: навчальний посібник. – К.: Юрінком Інтер, 2008 – 480 с.
Пальчук П.М. Проблеми визначення правової природи правоздатності підприємств у зв’язку з ліцензуванням господарської діяльності за її видами // Вісник господарського судочинства. – 2010. - №2.
Повар П.О. Поняття ліквідації підприємства // Бюлетень Міністерства юстиції України ю - № 1 (87). - 2009
Сосновська Г.І. Види та організаційно-правові форми підприємств // Наукові праці МАУП, 2010, вип. 3(26), с. 196–200
Спасибо-Фатєєва І. Деякі розсуди про юридичні особи та їхні організаційно-правові форми // Право України. - 2007. - N 2. - С. 118-123.
Труш І. Організаційно-правові форми комунальних підприємств // Право України. – 2010. - № 2.
Труш Ігор. Порядок створення комунальних унітарних підприємств // Підприємництво, господарство і право. – 2010. - № 10.
Цюцик О. Проблеми законодавчого визначення поняття сільськогосподарського підприємства // Вісник Львівського університету. – 2011. - №53. – с.270-276.
Шпомер Алла. Поняття, ознаки та функції ліцензування певних видів господарської діяльності в Україні // Підприємництво, господарство і право. – 2004. - №12.
Шпомер Алла. Сутність і призначення спеціального порядку ліцензування деяких видів господарської діяльності // Підприємництво, господарство и право. – 2009. – №7.
Шпомер А.І. Ліцензування та патентування як засоби державного регулювання господарської діяльності // Вісник господарського судочинства. - 2011. - № 2.

Питання для самостійного вивчення.

Деякі види підприємств.
Правовий статус підприємств заснованих на власності об’єднання громадян.
Загальна характеристика державних унітарних підприємств.
Правовий статус підприємств споживчої кооперації.

Питання для самоконтролю.

Поняття підприємства.
1. Дати характеристику ознакам підприємства
  1. Визначити види підприємств за класифікатором організаційно-правових форм.
  2. Поділ підприємств за способом утворення.
  3. Правовий статус підприємств заснованих на власності об’єднання громадян.
  4. Загальна характеристика державних унітарних підприємств.
  5. Правовий статус підприємств споживчої кооперації.
  6. Здійснення управління підприємствами.

1. Поняття та ознаки підприємств

Підприємство як соціально-економічний і правовий інститут має певну сукупність економічних, організаційних і юридичних ознак, за якими кваліфікується як суб'єкт господарювання і суб'єкт права. За допомогою цих ознак уніфіковано визначається правове становище підприємств усіх форм власності і галузей народного господарства.

Згідно з ч. 1 ст. 62 ГК підприємство — це самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади, або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому ГК та іншими законами.

Отже, по-перше, підприємство є самостійним суб'єктом. Самостійність у прийнятті господарських рішень є однією з основних і необхідних умов діяльності підприємства як товаровиробника. Юридичний аспект такого визначення полягає в тому, що підприємство при здійсненні своєї господарської діяльності має право з власної ініціативи приймати будь-які рішення, що не суперечать законодавству України.

По-друге, закон визначає, що підприємство — це суб'єкт господарювання. Суть визначення «суб'єкт господарювання» полягає в тому, що підприємство є товаровиробником, трудовий колектив якого на професійній основі (промисел) виробляє і реалізує свій товар з метою одержання прибутку. Як господарюючий суб'єкт підприємство здійснює виробничу, науково-дослідну, торговельну та іншу господарську діяльність. Як правило, підприємства належать до комерційних, спрямованих на прибуток, організацій (на відміну від неприбуткових організацій — релігійних, об'єднань громадян тощо), хоч можуть створюватися і для некомерційної діяльності (ч. 2 ст. 62 ГК).

Підприємство — це статутний суб'єкт господарювання. Статут підприємства як локальний акт господарського законодавства нормативно визначає цілі і предмет діяльності окремого підприємства, відхилятися від яких без зміни статуту підприємству заборонено. Статут також визначає межі спеціальної правоздатності підприємства як юридичної особи. Це один з найважливіших правових актів підприємства.

Підприємство має необхідне для суб'єкта господарювання майно — основні й оборотні кошти, інші цінності, якими воно володіє, користується і розпоряджається на певному правовому титулі (на праві власності, господарського відання чи оперативного управління). Це майно юридично відмежоване, як правило, від майна власника підприємства і закріплене за підприємством як суб'єктом права. Основні й оборотні кошти знаходяться на самостійному балансі, гроші — на поточному і рахунку підприємства в банку.

Підприємства можуть створюватись як для здійснення підприємництва, так і для некомерційної господарської діяльності. Воно є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом. Підприємство не може мати у своєму складі інших юридичних осіб.

2. Види підприємств.

Законодавець розподіляє підприємства на види за низкою критеріїв.

1. За формою власності на майно, що служить основою господарської діяльності підприємств. В Україні можуть діяти підприємства таких видів:

приватне підприємство, що діє на основі приватної власності громадян чи суб'єкта господарювання (юридичної особи);
комунальне підприємство, що діє на основі комунальної власності територіальної громади;
державне підприємство, що діє на основі державної власності;
підприємство, засноване на змішаній формі власності (на базі об'єднання майна різних форм власності).
підприємство, що діє на основі колективної власності (підприємство колективної власності);

Утім відповідно до Розділу I Книги 3 (право власності та інші речові права) ЦК України право власності в Україні існує у формах приватної, державної та комунальної власності. Закон України «Про власність», який втратив чинність 20 червня 2007 р., поряд із зазначеними формами власності, відокремлював колективну власність. Наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 28 травня 2004 р. № 97 затверджено Державний класифікатор форм власності (ДК 001:2004) та Державний класифікатор організаційно-правових форм господарювання (ДК 002:2004). При цьому у Державному класифікаторі форм власності не передбачено колективної форми власності, тоді як у Державному класифікаторі організаційно-правових форм господарювання, серед інших організаційно-правових форм названо колективне підприємство як підприємство, що діє на основі колективної власності (див. п. 3. 1. 3 Класифікатора).

Серед підприємств колективної власності в чинному ГК Україні названі виробничі кооперативи, підприємства споживчої кооперації, підприємства громадських та релігійних організацій, інші підприємства, передбачені законом. Саме ж підприємство колективної власності за ст. 93 ГК України визнається як корпоративне або унітарне підприємство, що діє на основі колективної власності засновника (засновників).

За розміром іноземної інвестиції у статутному фонді підприємства останні поділяються на підприємства з іноземними інвестиціями (підприємства, у статутному фонді яких іноземна інвестиція становить не менш як десять відсотків) та іноземні підприємства (підприємства, у статутному фонді яких іноземна інвестиція становить сто відсотків).
1. За кількістю працюючих та обсягу валового доходу від реалізації продукції за рік підприємства можуть бути віднесені до малих, середніх або великих підприємств. Малими (незалежно від форми власності) визнаються підприємства, в яких середньооблікова кількість працюючих за звітний (фінансовий) рік не перевищує п'ятдесяти осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за цей період не перевищує суми, еквівалентної п'ятистам тисячам євро за середньорічним курсом Національного банку України щодо гривні. Великими підприємствами визнаються підприємства, в яких середньооблікова кількість працюючих за звітний (фінансовий) рік перевищує тисячу осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за рік перевищує суму, еквівалентну п'яти мільйонам євро за середньорічним курсом Національного банку України щодо гривні. Усі інші підприємства визнаються середніми.
2. За способом утворення (заснування) та формування статутного фонду вирізняють унітарні та корпоративні підприємства.

Унітарним, згідно з ч. 4 ст. 63 ГК, є підприємство, яке створюється одним засновником, який виділяє необхідне для того майно, формує відповідно до закону статутний фонд, не поділений на частки (паї), затверджує статут, розподіляє доходи, безпосередньо або через керівника, який ним призначається, керує підприємством і формує його трудовий колектив на засадах трудового найму, вирішує питання реорганізації та ліквідації підприємства.

Корпоративним приватним підприємством визнається підприємство, що діє на основі приватної власності кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його (їх) праці чи з використанням найманої праці (ст. 113 ГК).

3. Управління підприємством.

За загальними правилами підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис. Підприємство може складатися з виробничих структурних підрозділів (виробництв, цехів, відділень, дільниць, бригад, бюро, лабораторій тощо), а також функціональних структурних підрозділів апарату управління (управлінь, відділів, бюро, служб тощо). Функції, права та обов'язки структурних підрозділів підприємства визначаються положеннями про них, які затверджуються в порядку, визначеному статутом підприємства або іншими установчими документами.

Управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу. Власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів.

Орган управління підприємством — це організаційно оформлена частина підприємства, яка представлена або одним, або декількома фізичними особами, та створюється в порядку, визначеному в законі і установчих документах, й володіє повноваженнями, що здійснюються в межах закріпленої за ним компетенції.

Органи управління підприємством можна класифікувати за низкою критеріїв:

- за (конструкцією) складом: а) одноособові органи (директор, генеральний директор); колегіальні органи (загальні збори, рада директорів, дирекція, спостережна рада та ін.);

за способом формування: а) органи, що призначаються (керівник державного унітарного підприємства призначається власником майна державного унітарного підприємства); органи, що обираються (голова кооперативу обирається загальними зборами шляхом прямого таємного голосування); а також органи, що формуються іншим способом (склад учасників загальних зборів акціонерів не призначається, і не обирається, а формується відповідно до даних реєстру акціонерів товариства);
за характером функції, що виконуються: а) керівні органи, що здійснюють загальне керівництво діяльністю господарської організації (загальні збори, спостережна рада); б) виконавчі органи, що здійснюють керівництво поточної діяльності господарської організації (правління, дирекція, директор, генеральний директор);
за роллю, яку виконує орган у процесі утворення та наступного волевиявлення волі господарської організації: а) волеутворюючі органи — формують волю підприємства з окремих питань або цілої низки питань та виявляють її (волю) тільки всередині підприємства або стосовно інших учасників корпоративних відносин (як правило, це колегіальні органи); б) волевиявляючі органи, за допомогою яких підприємство реалізує свою господарську правосуб'єктність у відносинах з третіми особами (як правило, одноособові органи).

На всіх підприємствах, які використовують найману працю, між власником або уповноваженим ним органом і трудовим колективом або уповноваженим ним органом повинен укладатися колективний договір, яким регулюються виробничі, трудові та соціальні відносини трудового колективу з адміністрацією підприємства. Вимоги до змісту і порядок укладення колективних договорів визначаються Законом України «Про колективні договори і угоди» від 1 липня 1993 р. Трудовий колектив підприємства становлять усі громадяни, які своєю працею беруть участь у його діяльності на основі трудового договору (контракту, угоди) або інших форм, що регулюють трудові відносини працівника з підприємством. Особливості управління підприємствами окремих видів (організаційних форм підприємств) встановлюються ГК України та законами про такі підприємства.

Відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України. Підприємство має право реалізовувати самостійно всю продукцію на території України і за її межами, якщо інше не передбачено законом.

Підприємства мають право на добровільних засадах об'єднувати свою господарську діяльність (виробничу, комерційну та інші види діяльності) на умовах і в порядку, встановлених ГК України та іншими законами. Види об'єднань підприємств, їх загальний статус, а також основні вимоги щодо здійснення ними господарської діяльності визначаються главою 12 ГК України, інші питання їх діяльності регулюються законодавством України.

Підприємство як організаційна форма господарювання