Характеристика популяції

PAGE \* MERGEFORMAT4

Заняття 45 Тема: Характеристика популяції.
Мета:Освітня: продовжити формувати знання про популяція як структурну одиницю виду; дати поняття “популяційні хвилі”, “гомеостаз популяцій”; охарактеризувати особливості структури популяцій.
Розвиваюча: розвивати уміння порівнювати, співставляти та робити відповідні висновки.
Виховна: виховувати бережливе ставлення до живої природи планети.
Тип уроку. Засвоєння нових знань.
Форма уроку. Комбінований.
Місце уроку в навчальній темі. Поточний.
Методи і методичні прийоми:
1. Інформаційно- рецептивний:
а) словесний: розповідь, пояснення, опис, бесіда, повідомлення учнів, робота з підручником.
б) наочний: ілюстрація, демонстрація, ТЗН.
Прийоми навчання: виклад інформації, пояснення, активізація уваги та мислення, одержання з тексту та ілюстрацій нових знань, робота з роздатковим матеріалом.
2. Репродуктивний.
Прийоми навчання: подання матеріалу в готовому вигляді, конкретизація і закріплення вже набутих знань.
3. Проблемно- пошуковий: постановка проблемного питання.
Прийоми навчання: постановка взаємопов’язаних проблемних запитань, активізація уваги та мислення.
4. Візуальний: складання схем.
5. Сугестивний: застосування різних видів мистецтва – вірші, музика.
6. Релаксопедичний: фізкультхвилинка, психологічне розвантаження.
Міжпредметні зв язки: історія, палеонтологія, географія.
Матеріали та обладнання: схеми, малюнки, таблиці.
Основні поняття та терміни: міграції, етологія, ієрархія.

ХІД УРОКУ
І. Актуалізація опорних знань та чуттєвого досвіду учнів.
Письмова перевірка знань.
І варіант: чим зумовлені сезонні явища в житті організмів?
ІІ варіант: які є шляхи пристосування організмів до періодичних змін умов існування?
ІІ. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності учнів.
Повідомити тему, мету та завдання уроку. Поставити проблемне запитання: від чого залежить наявність популяцій у природі? (До кінця уроку студенти повинні дати відповідь: це пов’язано з нерівномірністю розміщення по території, яку займає вид, а також оптимальних умов існування).

ІІІ. Сприймання та засвоювання нового матеріалу.

ПЛАН

1. Загальна характеристика популяції.

2. Структура популяцій.

3. Екологічна ніша.

1. Популяція – це сукупність особин певного виду, які здатні до вільного схрещування, населяють певний простір і відокремлені від інших подібних угруповань. Ознаки популяції: чисельність, густота, біомаса, , смертність, народжуваність, приріст. Чисельність популяції – кількість особин, які входять до її складу. Густота популяції визначається середнім числом особин, що припадає на одиницю площі або об’єму, який вона займає. Біомаса – маса особин популяції, що припадає на одиницю площі або об’єму. Народжуваність – число особин популяції, які народжуються за одиницю часу, смертність – кількість особин, яка гине за цей самий час. Різниця між народжуваністю і смертністю становить приріст популяції. Чисельність популяції залежить від інтенсивності народжуваності та смертності особин, які в свою чергу залежать від ресурсів, необхідних для нормального функціонування. Для кожного комплексу умов середовища існування є певна оптимальна густота популяції того чи іншого виду, за якої народжуваність і смертність врівноважуватимуть одна одну і не спостерігатиметься ані зростання, ані скорочення чисельності особин. Такий врівноважений стан популяцій відповідає поняттю Ємність середовища існування – це його спроможність забезпечити нормальну життєдіяльність певному числу особин популяцій без помітних порушень умов довкілля. . Підтримання чисельності популяції на певному, оптимальному для даного середовища існування рівні дістало назву гомеостазу популяції.

Розрізняють періодичні і неперіодичні коливання чисельності популяцій. Перші здійснюються протягом сезону або декількох років , другі - це спалаху масового розмноження деяких шкідників корисних рослин, при порушеннях умов середовища, непередбачені міграції в нові місця проживання. Періодичні і неперіодичні коливання чисельності популяцій під впливом біотичних та абіотичних факторів середовища, властиві всім популяцій, іменуються популяционными хвилями.

Причини коливання чисельності? - достатні запаси їжі і її недолік;

- конкуренція декількох популяцій з-за однією екологічної ніші;

- взаємовідносини між популяціями хижака і жертви, господаря і паразита;

- зовнішні (абіотичні) умови середовища: гідротермічній режим, освітленість, кислотність, аерація та ін. Крім екологічних факторів, включаються внутрішні (генетичні і фізіологічні) механізми регулювання чисельності популяцій: при скороченні життєвого простору і запасів корму скорочується плодючість особин, підвищення смертності на ранніх стадіях життя), затримується настання статевої зрілості і стадії плодоносіння, має місце канібалізм, та ін. знижується вихід личинок з яєць, зменшуються розміри дорослих особин. При надмірному збільшенні чисельності популяції у ссавців, громадських комах, птахів починається еміграція на нові місця.

2. Кожна популяція характеризується певною структурою:
1. Статева: залежить від співвідношення особин різних статей.
2. Вікова: залежить від розподілу особин за віковими групами.
3. Просторова: розподіл особин популяції по території, яку вона займає.
За характером використання території популяції тварин можна поділити на: осілі, кочові та мігруючі. Осілі (бурі ведмеді, кроти, дощові черв'яки тощо),-тривалий час мешкають на одній і тій самій території. Кочові види у пошуках їжі або оптимальних умов життя здатні пересуватись на відносно незначні відстані

Мігруючи види закономірно змінюють місця існування, просторово значно віддалені. Міграції, як і кочівлі, часто зумовлені сезонними змінами у навколиш-ньому середовищі й відбуваються, як правило, за певними маршрутами. Міграції бувають періодичними (перелітні птахи, прохідні риби) і неперіодичними.

4. Етологічна: це система взаємозв’язків між її особинами, що проявляється у поведінці.
Наука, що вивчає біологічні основи поведінки називається етологією.

В залежності від способу життя особин розрізняють форми організації популяцій:

1. Поодинокий спосіб життя

2. Сімейний спосіб життя

3. Зграйний спосіб життя

4. Стадо

5. Колонії

6. Прайди

Система поведінкових зв’язків між особинами у зграї, родині, табуні… називається ієрархія.

3. Взаємодія популяцій виду з усім комплексом екологічних факторів певного середовища існування, в тому числі з популяціями інших видів, визначає місце його популяцій у системі біогеоценозу - екологічну нішу -це просто-рове і трофічне положення популяції певного виду в біогеоценозі, комплекс його взаємозв'язків з іншими видами і вимог до умов довкілля. Екологічна ніша популяції певного виду в даному біогеоценозі визначається як абіотичними факторами, так і біотичними (взаємодіями з популяціями інших видів). Чим ближчі екологічні ніші популяцій різних видів в одному біогеоценозі, тим гостріша між ними конкуренція за ресурси. Сукупність екологічних ніш, які займають різні популяції певного виду в різних біогеоценозах, становить екологічну характеристику виду.

ІV. Осмислення об‘єктивних зв’язків у вивченому матеріалі.

Самостійна робота з дидактичним матеріалом.
1. Розглянути картки “Фази розвитку, що забезпечують розповсюдження у малорухливих або паразитичних тварин”. Дати відповідь на запитання: яким чином особливості життєвого циклу організмів впливають на характер популяційних хвиль?
2. Розглянути колекцію плодів та насіння. Дати відповідь на запитання: які

пристосування до поширення плодів і насіння у вищих рослин?

V. Узагальнення та систематизація знань.

Кожен біологічний вид під час свого історичного розвитку пристосовується до умов довкілля, вступає у різноманітні взаємовідносини з іншими видами . Все це визначає екологічну нішу, яку займає даний вид у природі.

VІ. Підведення підсумків уроку.

VІІ. Надання та пояснення домашнього завдання § 61-62

Викладач: Примерова Т.М.

Характеристика популяції