Керування процесом створення інформаційних систем менеджменту

PAGE 1

Тема 3. Керування процесом створення інформаційних систем менеджменту

Характеристика підходів до проектування ІСМ.
Життєвий цикл ІСМ.
Технології проектування ІСМ.
Основні підходи до реорганізації діяльності підприємств.

1. Характеристика підходів до проектування ІСМ

Відповідно до РД 50-680-88,

Інформаційна система (ІС) являє собою організаційно-технічну систему, яка забезпечує вироблення рішень на основі автоматизації інформаційних процесів у різних сферах діяльності (управління, проектування, виробництво і т. ін.) або їх сполученнях.

Інформаційна система менеджменту (ІСМ) являє собою різновид ІС, її конкретизацію щодо області застосування, тобто менеджменту.

Основними підходами до проектування інформаційних систем менеджменту є функціональний підхід, об’єктно-орієнтований підхід, процесно-орієнтований підхід.

За функціонального підходу проблемна область менеджменту поділяється на окремі функціональні частини, які далі автоматизуються у вигляді функціональних підсистем ІСМ, блоків задач і окремих задач. По суті функціональні задачі ІС відповідають конкретним функціям користувача. Функціональний підхід до розробки інформаційних систем породжує низку проблем:

програмне забезпечення зазвичай поділяється на громіздкі структури, причому останні є реалізацією функціональних частин проблемної області і їх важко модифікувати;
програмний код (тексти програм) дублюється при реалізації подібних одна до одної функцій у різних програмах;
важко перевірити правильність виконання подібних одна до одної функцій, що локалізовані у різних частинах системи.

Об'єктно-орієнтований підхід (ООП) передбачає проектування інформаційної системи як сукупності об'єктів, що взаємодіють один з одним, є екземплярами певного класу, причому класи створюють ієрархію. ООП відображає топологію нових мов високого рівня, як-от: Smalltalk, Object Pascal, C++, Ada тощо. Ці мови забезпечують можливість багаторазового використання створених раніше програмних компонентів, що полегшує процес створення і налагодження програмного забезпечення ІС. Це стає можливим завдяки тому, що дані і операції розглядаються пов'язаними в одне ціле і приховані в окремих модулях - об'єктах, доступ до яких здійснюється за допомогою певних інтерфейсів. Перевага такого підходу полягає у тому, що дані захищаються від прямого доступу, а тому довільні зміни у внутрішньому поданні якоїсь структури даних не впливають на решту модулів, якщо не змінюється інтерфейс.

Принциповим питанням у об'єктно-орієнтованому підході є визначення об'єктів (класів об'єктів), важливих для проектованої ІС. Ідентифікація об'єктів здійснюється за допомогою аналізу характеристик проблемної області і включає розпізнавання доречних інформаційних об'єктів, а також їх властивостей, функцій та подій, що стосуються розв'язуваної задачі. Основними принципами ООП є абстрагування, обмеження доступу, модульність, ієрархічність, типізація, паралелізм, стійкість.

Процесно-орієнтований підхід до створення ІСМ передбачає дослідження і автоматизацію бізнес-процесів, що відбуваються на підприємстві. Бізнес-процес - множина у просторі і послідовність в часі внутрішніх видів діяльності підприємства (організації), яка закінчується реалізацією потрібного клієнту продукту або послуги. Процеси пронизують функціональну структуру підприємства і, якщо остання є миттєвим відбитком підприємства, на якому можна бачити лише розподіл відповідальності між підрозділами (працівниками), то структура і послідовність процесів відображають взаємодію підрозділів під час виробництва і реалізації продукту (послуги). З точки зору управління підприємством такий підхід точніше відображає і характеризує особливості і зміст діяльності.

2. Життєвий цикл ІСМ

Сукупність стадій і етапів, що проходить ІСМ у своєму розвитку від моменту ухвалення рішення про створення системи до моменту припинення її функціонування, називається життєвим циклом ІСМ.

Життєвий цикл розробки ІСМ зазвичай включає такі стадії:

Планування й аналіз вимог (передпроектна стадія) - системний аналіз. Дослідження й аналіз існуючої інформаційної системи, визначення вимог до утворюваної ІСМ, оформлення техніко-економічного обгрунтування (ТЕО) і технічного завдання (ТЗ) на розробку ІСМ.
Проектування (технічне проектування, логічне проектування). Розробка у відповідності до визначених вимог складу функцій, що підлягають автоматизації, (функціональна архітектура) і складу забезпечувальних підсистем (системна архітектура), оформлення технічного проекту ІСМ.
Реалізація (робоче проектування, фізичне проектування, програмування). Розробка і настроювання програм, наповнення баз даних, створення робочих інструкцій для персоналу, оформлення робочого проекту.
Впровадження (тестування, дослідна експлуатація). Комплексне налагодження підсистем ІСМ, навчання персоналу, поетапне впровадження ІСМ в експлуатацію у підрозділах економічного об’єкта, оформлення акту про приймально-здавальні випробування ІСМ.
Експлуатація ІСМ (супроводження, модернізація). Збір рекламацій і статистики про функціонування ІСМ, виправлення помилок і недоробок, оформлення вимог до модернізації ІСМ і її виконання.

Розвиток технологій проектування інформаційних систем обумовлював зміну моделей життєвого циклу, що визначають порядок виконання стадій і етапів. Серед відомих моделей життєвого циклу можна виділити такі:

каскадна модель (до 1970-х років) - послідовний перехід на наступний етап після завершення попереднього;
ітераційна модель (1970 - 1980-ті роки) - з ітераційними поверненнями на попередні етапи після виконання чергового етапу;
спіральна модель (1980 - 1990-ті роки) - прототипна модель, що передбачає поступове розширення прототипу ІСМ.

Каскадна модель. Ця модель характерна для автоматизації відокремлених незв’язаних задач, що не потребує інформаційної інтеграції і сумісності, програмного, технічного й організаційного сполучення з іншими системами. Для рішення окремих задач каскадна модель життєвого циклу є прийнятною щодо термінів розробки і надійності. Але її застосування до великих і складних систем через велику тривалість процесу проектування призводить до невідповідності проектних рішень вимогам, що з часом змінюються, а отже, до неможливості практичної реалізації проектів.

Ітераційна модель. Відповідає підходу («знизу-угору») до проектування, за якого проектні рішення, одержувані при реалізації окремих задач, ув’язуються в комплексну інформаційну систему. Коли неузгоджені проектні рішення по окремих задачах комплектуються в загальні системні рішення, виникає потреба в перегляді раніше сформульованих вимог і виконаних розробок, що обумовлює необхідність ітераційних повернень до попередніх стадій. Вадами ітераційної моделі є: неузгодженості у виконаних проектних рішеннях і документації; складність використання проектної документації; заплутаність функціональної і системної архітектури створеної ІСМ та її низька життєздатність.

Спіральна модель. Передбачає підхід до організації проектування ІСМ «згори-вниз», коли спочатку визначається склад функціональних підсистем, а потім - постановка окремих задач. Відповідно спочатку розробляються такі загальносистемні питання, як організація інтегрованої бази даних, технологія збирання, передавання й накопичення інформації тощо, після чого визначається технологія вирішення конкретних задач. У рамках комплексів задач програмування здійснюється у напрямі від головних програмних модулів до окремих функціональних модулів. При цьому передусім розв’язуються питання взаємодії інтерфейсів програмних модулів між собою і з базою даних, а далі - реалізації алгоритмів.

В основі спіральної моделі життєвого циклу лежить застосування прототипной технології або RAD-технології швидкої розробки прикладних програм (rapid application development). Відповідно до цієї технології спочатку створюється програмний прототип інформаційної системи, що реалізує її інтерфейсні функції і дає змогу перевірити відповідність функціональних особливостей системи вимогам замовника. Подальша робота полягає у розширенні і деталізації програмних прототипів. Перевагами прототипної технології є зменшення кількості ітерацій, а також помилок і невідповідностей між деталями проекту; скорочення терміну проектування ІСМ; спрощення створення проектної документації.

3. Технології проектування ІСМ

Під проектуванням ІСМ розуміють процес послідовної формалізації проектних рішень на різноманітних стадіях життєвого циклу ІСМ.

Проект ІСМ являє собою проектно-конструкторську і технологічну документацію, що містить опис проектних рішень зі створення й експлуатації ІСМ у конкретному програмно-технічному середовищі.

Об’єктами проектування ІСМ є окремі елементи або комплекси елементів функціональних та забезпечувальних частин інформаційної системи. Серед функціональних елементів зазвичай виділяють задачі, комплекси задач і функції керування. У складі забезпечувальної частини об’єктами проектування є елементи інформаційного, програмного і технічного забезпечення системи.

3.1. Класифікація технологій проектування ІСМ

Основу технології проектування ІСМ складає методологія, що реалізується набором методів проектування, які, в свою чергу, мають підтримуватися деякими засобами проектування.

Класифікація методів проектування ІСМ

1. За ступенем автоматизації виділяють методи:

ручного проектування, за якого проектування компонентів ІСМ здійснюється без використання спеціальних інструментальних програмних засобів, а програмування - на алгоритмічних мовах;
комп’ютерного проектування, що забезпечує генерацію або конфігурацію (настроювання) проектних рішень на основі використання спеціальних інструментальних програмних засобів.

2. За ступенем використання типових проектних рішень розрізняють методи:

оригінального (індивідуального) проектування, коли проектні рішення розробляються «з нуля» відповідно до вимог до ІСМ;
типового проектування, що передбачає конфігурацію ІСМ із готових типових проектних рішень (програмних модулів).

3. За ступенем адаптивності проектних рішень виділяють методи:

реконструкції, коли адаптація проектних рішень виконується шляхом перероблення відповідних компонентів (перепрограмування програмних модулів);
параметризації, коли проектні рішення настроюються відповідно до змінюваних параметрів;
реструктуризації моделі, коли змінюється модель проблемної області, на основі якої автоматично заново генеруються проектні рішення.

Сполучення різноманітних ознак класифікації методів проектування обумовлює характер використовуваної технології проектування ІСМ, серед яких виділяються два основних класи: канонічна й індустріальна технології (табл. 3.1).

Таблиця 3.1

Класи і характеристики технологій проектування

Клас технології проектування	Ступінь автоматизації	Ступінь типізації	Ступінь адаптивності
Канонічне проектування	Ручне проектування	Оригінальне проектування	Реконструкція
Індустріальне автоматизоване проектування	Комп’ютерне проектування	Оригінальне проектування	Реструктуризація моделі (генерація ІСМ)
Індустріальне типове проектування	Комп’ютерне проектування	Типове складальне проектування	Параметризація і реструктуризація моделі (конфігурація ІСМ)

3.2. Канонічне проектування

Канонічному проектуванню відповідає каскадна модель життєвого циклу ІСМ, яка відповідно до застосовуваного в нашій країні держстандарту 34.601-90 такі стадії створення автоматизованих систем:

формування вимог до інформаційної системи;
розробка концепції інформаційної системи;
розробка технічного завдання;
створення ескізного проекту;
технічне проектування;
робоче проектування;
введення в експлуатацію;
супроводження та модернізація інформаційної системи.

Це питання можна вчити за посібником:

Гордієнко І.В. Інформаційні системи і технології в менеджменті : Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. – 2-ге вид., перероб. і доп. - К.: КНЕУ, 2003.- 259 с.

3.3. Індустріальне автоматизоване проектування ІСМ

Індустріальне автоматизоване проектування ІСМ передбачає використання CASE-засобів автоматизації проектування (Computer Aided System/Software Engineering), орієнтованих на автоматизацію проектування програмного забезпечення з використанням специфікацій у вигляді діаграм або текстів для опису системних вимог, зв’язків між моделями системи, динаміки поводження системи й архітектури програмних засобів.

Сучасні CASE-системи підтримують такі основні методології проектування: функціонально (структурно)-орієнтовані та об’єктно-орієнтовані.

Функціонально-орієнтована CASE-технологія грунтується на методології структурного аналізу і проектування інформаційних систем, яка використовує такі прийоми:

1) декомпозиція всієї системи на деяку множину ієрархічно підпорядкованих функцій;

2) подання всієї інформації у вигляді графічної нотації (діаграм), яка сприяє наочності і кращому розумінню організації системи.

Як інструментальні засоби структурного аналізу і проектування виступають такі діаграми:

BFD (Bussiness Function Diagram) - діаграма бізнес-функцій (функціональні специфікації);
DFD (Data Flow Diagram) - діаграма потоків даних;
STD (State Transition Diagram) - діаграма переходів станів (матриці перехресних посилань);
ERD (Entity Relationship Diagram) - ER-модель даних предметної області (інформаційно-логічні моделі «сутність-зв’язок»);
SSD (System Structure Diagram) - діаграма структури програмного додатка.

Об’єктно-орієнтована CASE-технологія відрізняється від функціонально-орієнтованої спроможністю краще відображати динамічну поведінку системи в залежності від подій, що виникають. При цьому модель проблемної області розглядається як сукупність об’єктів, що взаємодіють у часі, а конкретний процес оброблення інформації формується як послідовності взаємодій об’єктів.

На відміну від функціонального підходу, який передбачає незалежне розроблення моделей даних і операцій й подальшу їх координацію, об’єктно-орієнтований підхід передбачає спільне моделювання даних і процесів. При цьому моделі проблемної області в репозиторії поступово уточнюються. Кінцевим результатом об’єктно-орієнтованого проектування має бути множина класів об’єктів із приєднаними методами обробки атрибутів.

Для об’єктно-орієнтованого моделювання проблемної області найбільш використовуваною у даний час є уніфікована мова моделювання UML (Unified Modeling Language), розроблена групою комп’ютерних фірм OMG (Object Management Group) і реалізована у багатьох пакетах CASE-засобів, як то: Rational Rose (виробник - Rational), Natural Engineering Workbench (виробник - Software AG), ARIS Toolset (виробник - IDS prof. Scheer) та ін.

Мова UML підтримує систему об’єктно-орієнтованих моделей, що передбачає побудову таких діаграм:

1) діаграма прецедентів використання (Use-case diagram), що відображає функціональність ІСМ у вигляді сукупності послідовностей виконуваних транзакцій;

2) діаграма класів об’єктів (Class diagram), що відображає структуру сукупності взаємозалежних класів об’єктів аналогічно ER-діаграмі функціонально-орієнтованого підходу;

3) діаграми станів (Statechart diagram), кожна з яких відображає динаміку станів об’єктів одного класу і пов’язаних із ними подій;

4) діаграми взаємодії об’єктів (Interaction diagram), кожна з який відображає динамічну взаємодію об’єктів у рамках одного прецеденту використання;

5) діаграми діяльностей (Activity diagram), що відображають потоки робіт у взаємозалежних прецедентах використання;

6) діаграми пакетів (Package diagram), що відображають розподіл об’єктів за функціональними або забезпечувальними підсистемами;

7) діаграма компонентів (Component diagram), що відображає фізичні модулі програмного коду;

8) діаграма розміщення (Deployment diagram), що відображає розподіл об’єктів по вузлах обчислювальної мережі.

3.4. Індустріальне типове проектування ІСМ

Індустріальне типове проектування ІСМ передбачає створення системи з готових покупних типових елементів (типових проектних рішень).

Під типовим проектним рішенням (ТПР) розуміють проектне рішення, що містить проектну документацію і програмні модулі, і придатне до багаторазового використання. Проектними рішеннями можуть бути реалізації як окремих компонентів ІС (програмних модулів, функціональних задач, автоматизованих робочих місць, локальних баз даних, локальних обчислювальних мереж), так і взаємозалежних комплексів компонентів (функціональних і забезпечувальних підсистем, ІС в цілому). В залежності від рівня декомпозиції системи розрізняють елементний, підсистемний і об’єктний методи типового проектування.

Елементний метод типового проектування передбачає комплектацію ІС з типових рішень по окремих задачах та по окремих видах забезпечення задачі (інформаційному, програмному, технічному, математичному, організаційному).

Підсистемний метод типового проектування ІС у якості елементів типізації використовує окремі підсистеми, що реалізуються як пакети прикладних програм (ППП). Пиклади функціональних ППП: «1C: Підприємство» (автоматизація бухгалтерського обліку, розрахунку заробітної плати, складського обліку), «Фоліо - Склад» (автоматизація складських операцій), ІНЕК (фінансовий аналіз) та ін.

За об’єктного методу типового проектування ІС як типовий елемент використовується типовий проект для об’єктів керування певної галузі, що включає повний набір функціональних і забезпечувальних підсистем ІС.

Можливості адаптації типових проектів за об’єктного методу проектування залежать від використовуваного підходу: параметрично-орієнтованого або модельно-орієнтованого.

Параметрично-орієнтоване проектування ІС передбачає параметричне налаштовування пакету прикладних програм (ППП), який розглядається як «чорна скринька».

Параметрична інформація задається:

у довідниках інформаційної системи (наприклад, у довідниках організацій і банків, валют, податків і т. ін.);
у таблицях описів конфігурації програмних модулів (наприклад, умови включення (виключення) модуля, режими ручного або автоматичного відновлення полів даних, методи розрахунків показників і т. ін.);
у вікнах загальносистемної настройки (наприклад, реквізити організації, префікс номерів форм звітів і т. ін.).

Модельно-орієнтоване проектування ІС полягає в адаптації компонентів типової ІС до моделі проблемної області конкретної організаційно-економічної системи. Основними особливостями даної технології проектування є підтримка моделі типової ІС, побудова моделі конкретного підприємства, а також досягнення відповідності між ними.

Репозиторій корпоративної ІС, що використовує модельно-орієнтовану технологію проектування, (R/3 та BAAN IV) зазвичай містить базову модель функціональності типової системи (посилальну модель за термінологією R/3), типові моделі певних класів ІС (референтні моделі за термінологією BAAN) і проектну модель підприємств, одержувану на основі базової або типових моделей.

Базова модель репозиторія містить опис бізнес-функцій, бізнес-процесів, бізнес-об’єктів, організаційної структури, які використовуються в програмних модулях типової ІС. Велике значення в базовій моделі має визначення бізнес-правил підтримки цілісності інформаційної системи, що визначають умови перевірки коректності спільного застосування різноманітних компонентів ІС. Таким чином, різні варіанти бізнес-процесів і відповідні конфігурації інформаційної системи задаються за допомогою набору бізнес-правил.

4. Основні підходи до реорганізації діяльності підприємств

4.1. Концепція постійного покращання процесів та глобального керування якістю CPI/TQM

Основу менеджменту бізнес-процесів було покладено з появою концепцій глобального керування якістю (TQM - Total Quality Management) і постійного покращання процесів (CPI - Continuous Process Improvement), відповідно до яких передбачається наскрізне керування бізнес-процесом як єдиним цілим, що виконується взаємозалежними підрозділами підприємства, наприклад, від моменту надходження замовлення клієнта до моменту його реалізації.

В основі даного підходу лежить концепція керування якістю продукції, що випускається. Якість має бути спрямована на задоволення поточних і майбутніх потреб споживача як найважливішої ланки виробничого ланцюжка. Досягнення відповідного рівня якості потребує постійного удосконалювання виробничих процесів.

Використання концепції керування якістю регламентує серія стандартів Міжнародної організації із стандартизації ISO 9000 на якість проектування, розробки, виготовлення і післяпродажного обслуговування. ISO 9000 визначає базовий набір заходів щодо контролю якості, а також схему функціонування бізнес-процесів підприємства, що забезпечує високу якість його роботи. Схема охоплює всі етапи випуску товарів або послуг, включаючи закупівлю сировини і матеріалів, проектування, виробництво і доставку товарів, обслуговування клієнтів, навчання персоналу і т. ін.

ISO 9000 регламентує такі ключові моменти: наявність і документування відповідного бізнес-процесу, та вимірюваність його якості. Для менеджменту якості базовими є такі стандарти ISO 2000 року:

ISO 9000 «Система менеджменту якості. Основні принципи та словник»;

ISO 9001 «Система менеджменту якості. Вимоги»;

ISO 9004 «Система менеджменту якості. Керівні вказівки щодо покращання системи менеджменту якості для підвищення ефективності підприємства»;

ISO 19011 «Керівні вказівки з аудиту системи менеджменту якості та охорони навколишнього середовища»;

ISO 10012 «Забезпечення якості вимірювального обладнання».

Найповнішим є стандарт ISO 9001, що специфікує модель забезпечення якості на всіх етапах життєвого циклу товару.

Принципи керування якістю

В основу міжнародних стандартів ISO серії 9000:2000 покладено вісім принципів керування якістю.

1. Орієнтація на споживача. Результати аналізу ринку і потреб споживачів є основою виробництва.

2. Лідерство - ключовий принцип системи менеджменту якості (СМЯ). Від позицій керівників залежать результати керування підприємством, управління проектами, створення, впровадження й експлуатація СМЯ.

3. Залучення персоналу - можливість кожного співробітника брати участь у виробленні і реалізації управлінських рішень. Така можливість сприяє розвитку відповідальності і мотивації до творчої праці.

4. Процесний підхід. Всі види діяльності в організації розглядаються як процеси. Процеси - це логічно упорядковані послідовності кроків (робіт, етапів, елементів), що перетворюють вхідні дані у вихідні.

5. Системний підхід - потребує координації всіх аспектів діяльності, постійного планування і доведення планів до кожного робочого місця, а також поточного аналізу й коректування їх виконання. Цей принцип передбачає представлення організації як системи взаємодіючих динамічних процесів.

6. Постійне покращання. При систематичному покращанні процесів з’являється можливість зниження втрат і відповідно ціни продукції завдяки росту різниці між собівартістю й ціною. Таке зниження ціни надає можливість розширення ринкової ніші, що, у свою чергу, приводить до зниження собівартості за рахунок ефекту масштабу. Цей механізм називають ланцюговою реакцією Демінга.

7. Підхід до прийняття рішень на основі фактів - передбачає відокремлення достовірних фактів від помилкових або сумнівних. Основу цього підходу складає система вимірювань, призначена для одержання даних про процеси і нагромадження інформації, що поступово перетворюється на знання.

8. Взаємовигідні відносини з постачальниками. Цей принцип націлений на створення нових відношень із постачальниками, що одержали назву комейкершіп – «Разом зробимо, разом виграємо».

Документація для керування бізнес-процесами

ISO 9001:2000 регламентує правила підготовки організацією документації, необхідної для планування, розробки і контролю власних процесів і постійного удосконалювання СМЯ. Зокрема стандарт вимагає наявності в організації 6 обов’язкових «документованих процедур» («documented procedures») для таких ключових процесів:

керування документацією і записами СМЯ;
реєстрації якості;
внутрішнього аудиту;
керування невідповідною продукцією;
коригувальних дій;
попереджувальних дій.

Згідно з стандартом, організація повинна мати документи для забезпечення ефективної роботи і контролю процесів. Термін «документи» використовується для позначення документально оформленої інформації, що надається персоналу для здійснення його діяльності. Мінімальний набір документів, що вимагається відповідно до ISO 9001:2000, включає:

зобов’язання керівництва, політика і цілі в області якості;
посібник із якості;
документовані процедури (обов’язкові);
реєстраційні записи по якості.

4.2. Концепція реінжинірингу бізнес-процесів

Метод революційного перетворення діяльності підприємства М.Хаммера і Дж.Чампі, корінної перебудови його бізнесу, що одержав назву реінжинірингу бізнес-процесів (Виsiness Process Reengineering - BPR), з’явився на Заході у 80-ті роки. Автори визначили реінжиніринг як «фундаментальне переосмислення і радикальне перепроектування бізнес-процесів для досягнення істотних поліпшень у таких ключових для сучасного бізнесу показниках результативності, як витрати, якість, рівень обслуговування й оперативність».

Реінжиніринг має такі властивості:

відмова від застарілих правил і підходів і початок ділового процесу з нуля, що дозволяє перебороти негативний вплив сформованих господарських догм;
нехтування чинними системами, структурами і процедурами компанії і радикальна зміна засобів господарської діяльності;
приведення до значних змін показників діяльності.

Ціллю реінжинірингу бізнес-процесів є системна реорганізація матеріальних, фінансових й інформаційних потоків, спрямована на спрощення організаційної структури, перерозподіл і мінімізацію використання різноманітних ресурсів, скорочення термінів реалізації потреб клієнтів, підвищення якості їхнього обслуговування.

Методика BPR використовує такі положення:

1) Декілька робіт об'єднуються в одну

2) Виконавцям делегується право прийняття рішень.

3) Етапи процесу виконуються в природному порядку.

4) Реалізуються різноманітні версії процесу.

5) Робота виконується там, де її доцільно робити (вихід роботи за межі організаційних структур).

6) Знижуються частки робіт із перевірки і контролю.

7) Мінімізується кількість погоджень.

8) Відповідальний менеджер є єдиною точкою контакту з клієнтом процесу.

9) Використовуються і централізовані і децентралізовані операції.

Важливим засобом, що використовується в процесі реінжинірингу, є модель бізнесу. Бізнес-модель підприємства представляється як сукупність графічних і текстових описів і може подаватись у відповідності зі стандартом IDEF (Integrated DEFinition) - державним стандартом США, що об’єднує сімейство методологій для створення моделей складних систем і проектування комп’ютерних систем. Даний стандарт розроблений за програмою Integrated Computer-Aided Manufacturing і об’єднує методики функціонального, інформаційного та поведінкового моделювання і проектування, до яких належать:

IDEF0 - методологія функціонального моделювання - подання підприємства у вигляді набору взаємозалежних функціональних блоків;

IDEF1 - методологія моделювання інформаційних потоків усередині системи;

IDEF1X (IDEF1 Extended) - методологія побудови реляційних структур;

IDEF2 - методологія динамічного моделювання розвитку систем (динамічні моделі на базі «розфарбованих мереж Петрі»);

IDEF3 - методологія моделювання процесів (сценарій і послідовність операцій);

IDEF4 - методологія побудови об’єктно-орієнтованих систем;

IDEF5 - методологія онтологічного дослідження складних систем;

IDEF6 - використання раціональногодосвіду проектування;

IDEF8 - взаємодія людини і системи.

Керування процесом створення інформаційних систем менеджменту