Види податків і зборів

ЛЕКЦІЯ 2

Види податків і зборів

1. Поняття і функції податків

2. Елементи системи оподаткування

3. Класифікація податків

4. Види прямого оподаткування

5. Види непрямих податків

1. Поняття і функції податків

За економічним змістом податок - це фінансовий взаємозв'язок між державою і платниками податків з метою створення загальнодержавного централізованого фонду грошових коштів необхідних для виконання державою своїх функцій і завдань.

У фінансовій термінології застосовуються три терміни, що визначають платежі державі -плата, відрахування, податки.

Плата відповідає на запитання за що? і передбачає певну еквівалентність відносин платника із державою.

Наприклад, плата за воду, що забирається з водопостачальних систем. Розмір плати залежить від розміру ресурсів, що використовуються, а надходження плати державі визначаються державною власністю на ці ресурси. Плата вноситься як за рахунок засобів собівартості, так і з прибутку.

Відрахування відповідають на запитання на що?, від чого? і передбачають цільове призначення платежів. Відрахування може бути частковим, тобто встановленим згідно з економічним змістом платежів, або повним, коли витрачання коштів у повному обсязі проводиться тільки за цільовим призначенням.

Наприклад, часткове цільове призначення має відрахування на геологорозвідувальні роботи. Прикладом повного цільового призначення є відрахування і внески у різні позабюджетні цільові фонди: на соціальне страхування; внески у пенсійний фонд, соціальне страхування. Використовувати ці внески не за призначенням не дозволяється, а змінити цільове призначення можна лише на законній основі. Відрахування відносяться здебільшого на витрати виробництва і вносяться до собівартості, а деякі можуть перераховуватись із прибутку (наприклад, на дорожні роботи).

Податок відповідає на запитання для чого? і встановлюється на утримання державних боргів і для забезпечення виконання ними фінансових державних зобов'язань, оборони, соціального та економічного розвитку.

2. Елементи системи оподаткування

До елементів системи оподаткування належать:

  1. Суб'єкт (хто оплачує);
  2. Об'єкт (що оподатковується);
  3. Одиниця ( що обчислюється);
  4. Джерело (з чого оплачується);
  5. Ставка (скільки оплатити);
  6. Квота (яка частина доходу утримується)

1. Суб'єкт - це та фізична чи юридична особа, яка безпосередньо сплачує податок. Податкова робота починається саме з встановлення платників, бо податкова служба повинна знати, хто саме вносить той чи інший податок до бюджету.

  1. Об'єкт оподаткування вказує на те, що саме оподатковується тим чи іншим способом. Об'єкт оподаткування повинен бути стабільним, піддаватись чіткому обліку, безпосередньо відноситися до платника.
  2. Одиниця оподаткування - це одиниця виміру фізичного чи грошового виміру об’єкта оподаткування.

4. Джерело сплати податку - це доход платника, з якого він сплачує податок. Джерело сплати податку має бути безпосередньо пов'язане з об'єктом оподаткування, (коли оподатковується сам доход або майно, що приносить доход, а може і не мати відношення до об'єкта оподаткування, (наприклад, податки на майно, землю, які перебувають в особистому користуванні і не приносять доход їх вкладникам).

5. Податкова ставка - це законодавчо встановлений розмір податку на одиницю оподаткування. Є два підходи до встановлення податкових ставок: універсальний та диференційований

При першому встановлюється єдина для всіх платників ставка.

При другому - декілька.

За побудовою податкові ставки поділяють на:

  1. тверді;
  2. процентні;
  3. відносні

Тверді ставки встановлюються в грошовому виразі на одиницю оподаткування.

Відносні ставки застосовуються у випадках економічної нестабільності та інфляції. Встановлення фіксованих ставок передумовлено їх необхідністю весь час переглядати, інакше вони втрачають реальне співвідношення з рівнем доходів і об'єктом оподаткування.

Процентні ставки встановлюються тільки для об'єкта оподаткування, який має грошові доходи.

6. Податкова квота - це частка податку в доході платника. Вона може бути визначена в абсолютному розмірі й у відносному виразі. Значення податкової квоти полягає в тому, що вона характеризує рівень оподаткування.

3. Класифікація податків

Класифікація податків проводиться за такими ознаками:

  1. за формою оподаткування;
  2. за економічним змістом об'єкта оподаткування;
  3. за рівнем державних структур, які їх встановлюють;
  4. за способом стягнення

1. За формою оподаткування всі податки поділяються на:
прямі та непрямі

Прямі податки встановлюються безпосередньо щодо платників, їх розмір залежить від масштабів об'єкта оподаткування.

Непрямі податки встановлюються в цінах товарів і послуг, їх розмір для окремого платника прямо не залежить від його доходів. Оскільки непрямі податки включаються в ціни, то їх платять в абсолютному розмірі. Платить більше той, хто більше споживає. А більше споживає той, хто має більші доходи.

2. За економічним змістом податки поділяються на три групи:

податки на доходи;

на споживання;

на майно

Податки на доходи створюються з доходів фізичних та юридичних осіб. Безпосередньо об'єктами оподаткування є заробітна плата та інші доходи громадян, прибуток чи валовий доход підприємств.

Податки на споживання оплачуються не при отриманні доходів, а при їх використанні. Вони стягуються у формі непрямих податків (ПДВ, акцизний збір, тощо).

Податки на майно встановлюються щодо рухомого і нерухомого майна. На відміну від податків на споживання, які сплачуються один раз при купівлі, ці податки стягуються постійно, доки майно перебуває у власності.

3. Залежно від рівня державних структур, які встановлюють податки, вони поділяються на:

  1. загальнодержавні (23);
  2. місцеві (16)

Загальнодержавні податки встановлюються державою. їх стягнення є обов'язковим на всій території країни незалежно від того, до якого бюджету (державного чи місцевого) вони зараховуються.

Місцеві органи не мають права, якщо це не передбачено відповідними законодавчими актами, скасовувати ці податки або змінювати їх ставки.

Загальнодержавні податки поділяються на три групи:

  1. доходи державного бюджету;
  2. доходи місцевих бюджетів;

доходи, що розподіляються між державним та місцевими бюджетами.

4. За способом стягнення податки є:

  1. розкладні;
  2. окладні.

Розкладні спочатку встановлюються в загальній сумі відповідно до потреб держави в доходах.

Окладні податки передбачають установлення спочатку ставок, а відтак і розмір податку для кожного платника окремо.

4. Види прямого оподаткування

Прямі податки бувають:

  1. особисті;
  2. реальні.

Особисті встановлюються персонально для конкретного платника.

Види особистих податків:

  1. подушний - установлюється персонально для фізичної особи незалежно від доходів чи майна.;
  2. прибутковий;
  3. майновий - встановлюється відносно майна, яке перебуває у власності того чи іншого платника. В Україні оподатковуються транспортні засоби та інші самохідні машини та механізми. Джерелом сплати цих податків є доходи юридичних та фізичних осіб. Недоліком майнових податків є обмежена регулююча функція;
  4. податок на спадщину та дарування є різновидом майнового оподаткування. Має разовий характер. Він стягується при передачі власності від однієї до іншої особи. Юридичною основою стягнення податку є беззатратне формування власності;

Реальні передбачають оподаткування майна за зовнішніми ознаками:

  1. земельний - цей податок відіграє відчутну роль у суспільстві і податковій політиці:
  • при стягненні земельного податку майже не існує можливостей ухилення від сплати. Земельну ділянку не можна сховати;
  • вартість сплати є пропорційною до розміру ділянки і родючості грунту.Кожен платить залежно від природного потенціалу, яким володіє;
  • податок є засобом вилучення диференційованої земельної ренти, що надає усім платникам рівні можливості.

2) Домовий - встановлюється на житлові будівлі, торговельні та промислові приміщення на підставі їх оцінки за зовнішніми ознаками.

Залежно від форми доходу він поділяється на два види:

  1. з фізичних осіб;
  2. з юридичних осіб

Існують дві системи стягнення:

1) щедулярна;

2)глобальна

При першій системі стягнення ведеться з кожного виду доходів. При другій передбачається оподаткування сукупного доходу. Можливе комбінування цих систем.

Прибутковий податок має свої переваги й недоліки. Головною його позитивною якістю є те, що він ставить рівень оподаткування в прямо залежність від джерел списання податку з доходу. Недоліки прибуткового оподаткування полягають у труднощах, пов'язаних з обліком об'єкту оподаткування.

Проблеми:

1)приховування доходів та ухилення від сплати податків;

2)вирішення того, що належить до доходів, а що ні.

5. Непрямі податки

Стягуються залежно від характеру торговельної діяльності :

1. Зовнішню торгівлю характеризує встановлення мита на товари, що експортуються та імпортуються

Мито є непрямим податком, що стягується з товарів, транспортних засобів, інших предметів, які переміщуються через митний кордон країни. Це переміщення може бути пов'язане з ввезенням або вивезенням товарів чи транспортних засобів. Цей податок виконує фіскальну та регулюючу функції. Регулююча функція спрямована на формування раціональної структури імпорту та експорту, захист національного виробника, заохочення або обмеження експорту.

2. Внутрішня торгівля пов’язана з використанням двох видів непрямих податків:

1)акцизів;

2)фіскальних монополій

Акцизи - це непрямі податки, які встановлюються у вигляді надбавки до ринкової ціни. Вони характерні для системи ринкового ціноутворення, при якому держава прямо майже не втручається в цей процес. Держава встановлює тільки надбавку до ціни, що характеризує її доход, який вона відсікає від обсягів реалізації товару.

Надбавки розрізняють:

1)фіксовані;

2)пропорційні ставки акцизу

Фіксовані акцизи встановлюються у грошовому вираженні на одиницю товару. Вони не залежать від ціни реалізації, а іноді від якості, гатунку та асортименту.

Пропорційні встановлюються у відсотках до обсягів реалізації. На відміну від фіксованих, вони реагують на всі коливання на ринку.

Державі вигідно використовувати ці податки як важелі для підняття цін в умовах інфляції, бо ці доходи не знецінюються.

Залежно від охоплення товарів оподаткуванням пропорційні акцизи поділяються на:

1)специфічні;

2)універсальні

Специфічні встановлені на окремий вид товарів - лікеро-горілчані вироби; авто; вироби з коштовних металів; тощо

Універсальні встановлюються для всього обсягу реалізації. Історично спочатку виникли специфічні акцизи. Перехід до універсальних пов'язаний з тим, що коло товарів, які оподатковуються акцизами, постійно розширювалося і тому економічно вигідніше було переходити до загального непрямого оподаткування, ніж установляти ставки і обраховувати податок на конкретний товар.

Однією із форм універсальних акцизів є податок на додану вартість(ПДВ). Його суть полягаає в тому, що він не поширюється на перенесену вартість, яка вже була раніше оподаткована.

Фіскальна монополія. Якщо при застосуванні акцизів держава встановлює фіксовану надбавку до ринкової ціни, то фіскальна монополія полягає у тому, що держава сама встановлює ту ціну, яка забезпечує їй певні надходження залежно від характеру торговельної діяльності

Види податків і зборів