Підприємство як суб’єкт реалізації нововведень

PAGE 14

ТЕМА 3. підприємство як суб’єкт реалізації нововведень

3.1. Питання для теоретичної підготовки

3.1. Класифікація підприємств науково-інноваційної сфери.

3.2. Сутність та складові інноваційного потенціалу підприємства.

3.3. Оцінка інноваційного потенціалу підприємства.

3.1. Класифікація підприємств науково-інноваційної сфери

Для успішного здійснення інноваційної діяльності та нарощування інноваційного потенціалу країни першочерговим завданням є створення мережі підприємств та організацій науково-технічної та інноваційної сфери, дослідження тенденцій організаційного розвитку.

Відповідно до законодавства України інноваційним підприємством визнається підприємство (об'єднання підприємств) будь-якої форми власності, якщо більше ніж 70 відсотків обсягу його продукції (у грошовому вимірі) за звітний податковий період є інноваційні продукти і (або) інноваційна продукція.

Інноваційний продукт є результатом виконання інноваційного проекту і науково-дослідною і (або) дослідно-конструкторською розробкою нової технології (в тому числі - інформаційної) чи продукції з виготовленням експериментального зразка чи дослідної партії і відповідає таким вимогам:

а) він є реалізацією (впровадженням) об'єкта інтелектуальної власності (винаходу, корисної моделі, промислового зразка, топографії інтегральної мікросхеми, селекційного досягнення тощо), на які виробник продукту має державні охоронні документи (патенти, свідоцтва) чи одержані від власників цих об'єктів інтелектуальної власності ліцензії, або реалізацією (впровадженням) відкриттів. При цьому використаний об'єкт інтелектуальної власності має бути визначальним для даного продукту;

б) розробка продукту підвищує вітчизняний науково-технічний і технологічний рівень;

в) в Україні цей продукт вироблено (буде вироблено) вперше, або якщо не вперше, то порівняно з іншим аналогічним продуктом, представленим на ринку, він є конкурентоздатним і має суттєво вищі техніко-економічні показники.

Ідентифікація статусу інноваційного підприємства – важливе питання, оскільки саме цей параметр за юридичним законодавством надає можливість підприємству мати державну підтримку та суттєво розширити коло джерел фінансово-інвестиційного забезпечення свого розвитку. Характерними рисами інноваційних підприємств є спрямованість на пошук принципово нових продуктів та процесів, пов’язаних з високим комерційним та технічним ризиком, організаційна відокремленість від масового потокового виробництва, творче ставлення до праці.

З розвитком науки проблема розмежування типів організацій та підприємств, залучених до інноваційного процесу, надзвичайно ускладнилась, їх реальне різноманіття велике. Сукупність підприємств, орієнтованих на інновації не однорідна, вони різняться за формами і масштабами інноваційної діяльності, досягнутими результатами, а, крім того, кожна група має свої переваги та обмеження.

Вітчизняними та зарубіжними авторами виділяється чимало ознак, покладених в основу класифікації підприємств науково-інноваційної сфери (табл. 3.1).

Таблиця 3.1

Класифікація підприємств/ організацій, залучених до науково-інноваційної сфери

Ознаки

Види

Цільова орієнтація основної діяльності підприємства/ організації

  • підприємства/ організації, які спеціалізуються на науково-технічній і інноваційній діяльностях (для них інновації – саморозвиток);
  • підприємства/ організації, для яких науково-технічна і інноваційна діяльності не є основними видами діяльності (для них інновації – засіб досягнення стратегічної мети розвитку)

Рівень новизни інновацій

  • підприємства/ організації, що розробляють (впроваджують) базові інновації;
  • підприємства/ організації, що розробляють (впроваджують) покращуючі інновації;
  • підприємства/ організації, що розробляють (впроваджують) псевдоінновації

Тип інновацій

  • підприємства/ організації, що розробляють (впроваджують) інновації:
  • науково-технічні;
  • виробничо-технологічні;
  • організаційно-управлінські;
  • фінансово-економічні;
  • соціальні;
  • правові
  • маркетингові

Технологічні параметри інновацій

  • підприємства/ організації, які розробляють (впроваджують) інновації - продукти;
  • підприємства/ організації, які розробляють (впроваджують) інновації – процеси

Переважаючий тип стратегії підприємства/ організації

  • підприємства/ організації інноватори - лідери;
  • підприємства/ організації інноватори - послідовники

Продовження табл. 3.1

1

2

Стадія інноваційного процесу, на якій працює підприємство/ організація

підприємства/ організації, які працюють в циклі “створення інновації”, охоплюють певні стадії:

  • фундаментальні дослідження;
  • прикладні НДР;
  • ДКР;
  • ринкове випробування

підприємства/ організації, які працюють в циклі “реалізації інновації”, охоплюють певні стадії:

  • серійне виробництво інновацій та його вдосконалення;
  • освоєння та завоювання ринку (освоєння новації у споживачів зі здійсненням широкої рекламної діяльності, застосуванням різних каналів збуту тощо)

підприємства/ організації, які працюють в повному “інноваційному циклі”, охоплюють всі стадії “циклу створення та “циклу реалізації інновації”

Період функціонування підприємства/ організації

  • постійні;
  • тимчасові

Розмір підприємства/ організації

  • малі;
  • середні;
  • великі

Робочий час, який підприємство/організація витрачає на науково-інноваційну діяльність

  • підприємства/ організації, які повністю зайняті у сфері досліджень та розробок
  • підприємства/ організації, переважно зайняті в даній сфері (50 - 90% робочого часу);
  • підприємства/ організації, частково зайняті в сфері досліджень та розробок (менше ніж 50% часу);
  • підприємства/ організації, зайняті в сфері досліджень та розробок менше ніж 10% часу або такі, що здійснюють тільки виробничо-комерційну діяльністю в інноваційній сфері

В залежності від переважаючого типу інноваційної стратегії підприємства можна розділити на такі види: інноватори-лідери та інноватори-послідовники. Інноватори-лідери – це підприємства, що є ініціаторами впровадження інновацій, які згодом підхоплюють інші підприємства – інноваторами-послідовниками. Інноватори-лідери працюють в умовах підвищеного ризику, але за вдалої реалізації інновацій випереджаючого (стратегічного) характеру мають запас економічної міцності, що виражається в наявності портфеля нової конкурентноспроможної продукції та в більш низьких порівняно з середніми питомими витратами виробництва. Інноватори-послідовники, навпаки, менш ризикують, їх інновації, як правило, є реакцією на інновації лідерів, мають більш низькі економічні показники конкурентоспроможності.

Підприємства, залучені до інноваційного процесу можна створювати як на постійній, так і на тимчасовій основі для виконання окремого інноваційного проекту. Тому період створення організації розглядається в якості однієї з класифікаційних ознак.

Розмір підприємства в Україні характеризується кількістю працюючих та обсягом валового доходу від реалізації продукції за рік. Малими (незалежно від форми власності) визнаються підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік не перевищує п'ятдесяти осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за цей період не перевищує суми, еквівалентної п'ятистам тисячам євро за середньорічним курсом Національного банку України щодо гривні. Великими підприємствами визнаються підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік перевищує тисячу осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за рік перевищує суму, еквівалентну п'яти мільйонам євро за середньорічним курсом Національного банку України щодо гривні. Усі інші підприємства визнаються середніми.

Робочий час прийнятий за ознаку інноваційності підприємства/організації міжнародною практикою (Фраскаті) За цією класифікаційною ознакою можна виокремити такі підприємства/організації:

а) повністю зайняті в сфері досліджень та розробок;

б) переважно зайняті в сфері досліджень та розробок (50 – 90% робочого часу);

в) частково зайняті в сфері досліджень та розробок (менше 50% робочого часу);

г) зайняті тільки виробничо-комерційною діяльністю в інноваційній сфері або такі, де наукові дослідження та розробки складають менше 10 % робочого часу.

За міжнародною практикою тільки три перші групи підприємств відносяться до інноваційних.

3.2. Сутність та складові інноваційного потенціалу підприємства

Здійснення інноваційної діяльності передбачає наявність у підприємства відповідного механізму реалізації її цілей і завдань. Базовим елементом цього механізму є інноваційний потенціал підприємства. Об’єктивна оцінка параметрів та характеристик інноваційного потенціалу підприємства має найважливіше значення для визначення стратегічного напрямку підприємства.

Термін “потенціал” у своєму ентимологічному значенні походить від латинського слова “potentia” і означає “приховані можливості”, які у виробничій практиці завдяки праці можуть втілитися в реальну дійсність.

У вітчизняній економічній літературі потенціал у широкому розумінні слова означає можливості, наявні сили, запаси, засоби, джерела, які можуть бути використані, або рівень потужності у будь-якому відношенні, сукупність засобів, необхідних для чого-небудь.

Потенціал підприємства – це складна, динамічна і поліструктурна система, яка має такі особливості:

  • унікальність і непередбачуваність поведінки системи в конкретних умовах і одночасно наявність у неї граничних можливостей, що визначаються наявними ресурсами;
  • нестаціонарність і мінливість її окремих параметрів;
  • можливість змінювати свою структуру і формувати варіанти поведінки;
  • адаптованість до умов, що постійно змінюються;
  • можливість протидіяти руйнуючим тенденціям в системі підприємства.

Категорія інноваційний потенціал відображає міру готовності та спроможності підприємства щодо досягнення встановлених цільових орієнтирів, передусім спрямованих на вирішення завдань інноваційної діяльності та зміцнення ринкових позицій шляхом підвищення рівня конкурентоспроможності підприємства.

Згідно досліджень спеціалістів Інституту стратегічних інновацій Росії, інноваційний потенціал – “ядро” загального підприємницького потенціалу підприємства (рис. 3.1) [39].