Інновація в процесі відтворення на підприємстві
ТЕМА 1. Інновація в процесі відтворення
на підприємстві
1.1. Основні підходи до визначення “інновації”.
1.2. Основні причини виникнення та результати впровадження інновацій.
1.3. Види інновацій та критерії їх класифікації.
1.1 Основні підходи до визначення “інновації”
За сучасних умов господарювання рухомою силою економічного розвитку суспільства, каталізаторами економічного зростання є інновації. В Україні актуальність вивчення та розуміння всіх аспектів інноваційної сфери останнім часом значно зростає в зв’язку з проголошенням інноваційної моделі розвитку економіки, що є основою нового стратегічного курсу держави, який базується на активному використанні нових знань.
Теорія інновацій має широке категоріальне поле. У економічній літературі нараховується безліч визначень інновацій. При цьому можна виділити п’ять етапів розвитку сучасної теорії інноватики:
- Класична теорія інновацій.
- Теорія довгих хвиль М. Кондратьєва.
- Неокласична теорія.
- Теорія прискорення.
- Соціально-психологічна теорія.
Перший найбільш повний опис інновацій запровадив у економічну науку австрійський вчений Йозеф Алоіс Шумпетер в роботі “Теорія економічного розвитку”. З цього дослідження починається класична теорія інновацій. Й. Шумпетер розумів під інновацією «нову комбінацію», що означає іншу якість засобів виробництва, досягнуту не шляхом дрібних поліпшень старого устаткування чи наявної організаційної схеми, а введенням нових засобів виробництва чи систем його організації. На думку Й. Шумпетера, інновації не просто нововведення, а фактор виробництва. Не користуючись в цей період терміном “інновація”, Шумпетер замінює його на п’ять “нових комбінацій” факторів виробництва:
1. Використання нової техніки, нових технологічних процесів або нового ринкового забезпечення виробництва.
2. Виготовлення нового продукту або відомого продукту з новими якостями.
3. Використання нових видів сировини або напівфабрикатів.
4. Зміни в організації виробництва та його матеріально-технічному забезпеченні.
- Проникнення на новий ринок збуту.
Усі комбінації є різними за своєю суттю, проте всі мають дещо спільне елемент новизни. Саме новизну Шумпетер вважав вирішальним критерієм при визначенні інновації. Він першим серед економістів зробив спробу дослідити можливості здійснення нововведень. Найбільш важливими, за теорією Шумпетера, є впровадження нових продуктів і нових методів виробництва. Й. Шумпетер першим серед економістів визначив відмінність між товарними (2) і технологічними (1) новаціями.
Масова поява “нових комбінацій”, за Шумпетером, свідчить про початок піднесення економіки. У подальшому Шумпетер удосконалює свою теорію, пов’язавши періоди піднесень із збільшенням “нових комбінацій” нововведень. Кожна інновація, що реалізує великий винахід, створює передумови для формування нових поколінь техніки і технологій. Це базова інновація. Слідом за нею виникає ряд більш дрібних інновацій (вторинних). Так були введені поняття базових і вторинних нововведень. Шумпетер виділив у розвитку три хвилі, що пояснюють такими базовими інноваціями:
використанням і поширенням парової машини (1790-1842);
поширенням залізниці (1843-1897);
появою електричної енергії та автомобіля(1898-1949).
Термін «інновація» був введений Шумпетером в науковий обіг у 1939 р. в роботі «Кон'юнктурні цикли». Він дає визначення інновації як економічній категорії: це виробнича функція, що зумовлює “кількісні зміни продукту з урахуванням змін в усій сукупності діючих на нього факторів. Якщо замість сукупності факторів ми змінимо форму функції, то отримаємо інновацію”. Він доводить, що інноваційну діяльність слід розглядати лише за умов циклічності та динамічного змагання старих товарів і технологій з новими, які приходять їм на зміну. Тобто інновація це нова виробнича функція, що приходить на зміну старій.
Теорія довгих хвиль М. Кондратьєва доводить, що країни з ринковою економікою в процесі свого розвитку регулярно, з інтервалом в 40...60 років, проходять через стадії економічних піднесень і криз. М. Кондратьєв довів, що такі великі цикли (“довгі хвилі Кондратьєва”) пов’язані з вагомим науково-технічними винаходами або відкриттями вчених, з періодами науково-технічних революцій або якимось іншими видатними подіями в економічному житті суспільства.
На початку життєвого циклу великих систем важливу роль відіграють науково-технологічні нововведення, які впливають на зменшення навантаження потужностей за рахунок їх більшої продуктивності, на звільнення робітників, на зменшення матеріальних витрат. Змінюються економічна кон’юнктура, попит і пропозиція.
На стадії “піднесення” хвилі супроводжуються війнами, революціями, страйками.
На стадії занепаду хвилі характеризуються активізацією інноваційної діяльності, результатом якої є поновлення обладнання, створення нових робочих місць і нових галузей, що в кінцевому варіанті виводить країну з кризи.
М. Кондратьєв довів, що є три типи “хвиль” короткі (через 3 роки), середні (15 років) і довгі, і всі впливають на економічну кон’юнктуру. Інноваційні процеси необхідно пов’язувати з різними факторами кон’юнктури з рівновагою “першого порядку” (попит і пропозиція), з рівновагою “другого порядку” переливанням капіталу в нові машини, обладнання, модернізацію виробництва, “третього порядку” стосується виробничої структури, джерел енергії, сировинної бази тощо. Відхилення від рівноваги першого типу призводить до коротких хвиль, другого типу до середніх хвиль, третього довгих хвиль.
Після Й. Шумпетера і М. Кондратьєва на основі досліджень Г. Менша, М. Калецкі, Б. Твісса та ін. виникли “неокласичні” теорії інновацій. Відомі представники цього напрямку оцінюють інновації, як “головний імпульс” розвитку, що виходить від нових споживчих товарів, нових методів виробництва і транспортування, нових ринків, нових організаційних форм в промисловості”. При цьому вони враховують і циклічність розвитку економіки, де спалахи нововведень визначають чергування періодів кризи.
Великий внесок в теорію економічного зростання під впливом науково-технічних нововведень вніс М. Калецкі. Згідно з його концепцією, в межах циклу товарного обігу можна забезпечити постійне економічне зростання, однак імпульси, що викликають зміни в системі умов, можуть “вивести” економіку з циклічного розвитку і зробити цей розвиток на довгострокову перспективу “стрибкоподібним”. До таких імпульсів належить й інновація.
На думку М. Калецкі, інновації стимулюють економічний розвиток, забезпечують на довгострокову перспективу скорочення тривалості економічних занепадів і продовжують періоди піднесень.
У сучасних умовах розвитку інноваційного підприємництва виникла так звана “теорія прискорення”. Представники даної теорії, ґрунтуючись на теорії довгих хвиль, розглядають окремо розвиток підприємництва “за західною моделлю” (США). Західне підприємництво розвивається більш високими темпами, воно є більш новаторським, сміливим, ризиковим. У США надзвичайно швидко проходить процес заміни старих галузей господарства на нові. Найвищі темпи розвитку спостерігаються в галузях “третьої хвилі”: комп’ютерна техніка і технологія, програмне забезпечення. За останні роки на 26,1% зросло виробництво комп’ютерів і офісної техніки, на 24,9% програмне забезпечення комп’ютерів. Доходи компанії “Microsoft” в 3-4 рази перевищують доходи попередніх імперій (Форд, Рокфелер, Дюпон), які в свій час не досягли успіхів за такий короткий час. Теоретики називають це “синдромом Силіконової долини”, що підтверджує висновки теорії прискорення про зв’язок інноваційної діяльності та підприємництва, про високу віддачу інвестицій в інноваційну сферу, про необхідність прийняття політики державного сприяння інноваційному розвиткові суспільства.
Представниками соціально-психологічної теорії є Х. Барнет, Є. Вітте. Ця теорія пов’язана з пріоритетом людських відносин в управлінні інноваційною діяльністю. Основне місце в ній посідають проблеми ролі особистості, рівень освіти, аналіз соціально-психологічних і організаційних факторів. Для цієї теорії головним є виділення певної групи людей, як особливих носіїв інновацій.
Об’єктом дослідження Є. Вітте є перешкоди, які виникають під час впровадження нововведень. Для їх усунень, необхідно організувати плідну сумісну роботу адміністрації та фахівців свого роду “творчу групу”, де фахівці вирішують проблеми створення інновацій, а адміністрація їх впровадження і усунення всіляких перешкод.
Е. Денісон оцінював вплив сукупності таких факторів, як рівень освіти, кваліфікація робочої сили на економічний розвиток в процесі накопичення знань.
У наступні роки різні вчені, в основному зарубіжні, трактують інновацію в залежності від об'єкта та предмета свого дослідження.
Наприклад, Ф. Ніксон вважає, що інновація це сукупність технічних, виробничих і комерційних заходів, що призводять до появи на ринку нових та поліпшених процесів і обладнання.
На думку Б. Санто, інновація це суспільно-технічно-економічний процес, який через практичне використання ідей та винаходів призводить до створення кращих за своїми якостями продуктів, технологій, і якщо інновація орієнтована на економічну вигоду, прибуток, її поява на ринку може приносити додатковий дохід.
У словнику підприємця знаходимо таке визначення: “інновація це діяльність, що направлена на розробку, створення та розповсюдження нових виробів, технологій, організаційних форм.
Існує і таке визначення: “Інновація це нововведення, комплексний процес створення, розповсюдження і використання новин (нового практичного засобу), що змінюється під впливом розвитку суспільства та існує для задоволення потреб людини”.
У вітчизняній економічній думці 80-90-х років минулого століття здійснено спробу до найширшого розгляду інноваційного процесу. Пріоритетним напрямом розвитку проблеми інновацій у зазначений період стало питання управління інноваціями. Визначаються умови підвищення потенціалу інноваційного менеджменту: вдосконалення оперативного управління інноваційними проектами, кадровими ресурсами, поліпшення використання технологічних ресурсів, змін організаційних умов.
Усі існуючі визначення інновацій можна віднести до п’яти основних підходів:
- Об’єктивний. Сутність цього підходу полягає в тому, що інновація це результат науково-технічного прогресу: нова техніка, технологія;
- Процесний. У межах цього підходу під інновацією розуміють комплексний процес, що включає розробку, впровадження у виробництво і комерціалізацію нових споживчих цінностей товарів, техніки, технології, організаційних форм тощо;
- Об’єктивно-утилітарний. Підхід базується на тому, що інновація це об’єкт нова споживча вартість, заснована на досягненнях науки та техніки. При цьому акцент робиться на утилітарному боці нововведення спроможності задовольняти суспільні потреби з більшим “корисним ефектом”;
- Процесно-утилітарний. Відмінність цього підходу від попереднього полягає в тому, що інновація, в цьому випадку, подається як комплексний процес створення, розповсюдження та використання нового практичного засобу;
- Процесно-фінансовий. У межах цього підходу під інновацією розуміють процес інвестицій у новації.
У світі поширено два підходи до визначення поняття "інновація":
- Статичний, коли інновація виступає як «інновація - продукт», результат інноваційного процесу в вигляді нової техніки (продукції), технології, нового методу, що впроваджені на ринку.
- Динамічний, коли інновація виступає як «інновація - процес», в динаміці розглядають процес впровадження нових виробів, технологій, принципів.
Серед дослідників переважає статичний підхід до визначення категорії інновація. Однак фундатор інноваційної теорії Й.А.Шумпетер розглядав інновації в динаміці, тобто як “процеси виготовлення нового продукту”, а не новий продукт; “впровадження нового методу”, а не новий метод; “освоєння нового ринку”; “отримання нового джерела сировини”; “проведення реорганізації”.
В Законі України «Про інноваційну діяльність» «інновації – це новостворені (застосовані) і (або) вдосконалені конкурентоздатні технології, продукція або послуги, а також організаційно-технічні рішення виробничого, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру та якість виробництва і (або) соціальної сфери».
Виходячи з аналізу різних визначень можна сказати, що специфічний зміст інновацій складають зміни.
Під інновацією ми будемо розуміти цільову зміну в функціонуванні підприємства як системи.
Слід відмітити, що для глибокого розкриття поняття “інновація” слід використовувати системний підхід з позицій економічних результатів та розвитку. Інноваціям притаманні такі властивості як науково-технічна новизна, виробнича придатність, комерційне реалізування.
Для успішного управління інноваційною діяльністю необхідно відрізняти інновації від несуттєвих видозмін у продуктах і технологічних процесах (наприклад, зміна кольору, форми та ін.); від незначних зовнішніх змін у продуктах, що не виявляють помітного впливу на властивості, вартість виробу і залишають незмінним його конструктивне виконання; від освоєння видів продукції, що не випускалися раніше на даному підприємстві, але вже відомих на ринку продуктів.
Не можна вважати, що інновація є синонімом нововведення або новизни. По-перше, не тотожні самі поняття «новизна» і «нововведення». Новизна (новація) – це нова продукція (техніка), технологія, що можуть бути кінцевим результатом науково-технічної діяльності, реалізація ідеї, винаходу; метод, що змінює середовище. Новація стає нововведенням з моменту впровадження у виробництво, побут, інші сфери діяльності, тобто з моменту використання. Багато новацій без впровадження морально старіють, втрачають новизну і свою комерційну привабливість. По-друге, згідно з класичним визначенням, інновація – це не просто нововведення, а нова функція виробництва, «нова комбінація». Вона означає іншу якість засобів виробництва, що досягається не дрібним поліпшенням старого устаткування чи наявної організаційної схеми, а дискретним введенням нових засобів виробництва чи систем його організації. Тобто будь-яка інновація є нововведенням, проте не кожне нововведення є інновацією.
1.2 Основні причини виникнення та результати впровадження інновацій
Стимулюючим механізмом розвитку інновацій у першу чергу є ринкова конкуренція. Виробники та споживачі в процесі використання застарілої техніки та технології отримують диференційований збиток, в результаті чого змушені скорочувати витрати виробництва на основі інновацій. Підприємницькі фірми, що перші освоїли ефективні інновації, мають можливість знижувати витрати виробництва й відповідно собівартість товарів (продукції, послуг), що реалізуються. Наслідком чого є зміцнення позицій в конкурентній боротьбі з фірмами, що пропонують аналогічні товари (продукцію, послуги).
Основними причинами виникнення і впровадження інновацій є наступні:
конкурентна боротьба на ринку, бажання отримати конкурентні переваги та максимізувати прибуток;
зростаючий попит споживача;
підвищення технічного потенціалу;
пошук вирішення проблем, що виникають під час діяльності фірми;
наслідування іншим організаціям, що впроваджують нову технологію;
бажання покращити свою майстерність в конкретній діяльності;
підтримка та підвищення престижу фірми;
реалізація знань;
інтуїтивне уявлення про те, що нововведення може поліпшити діяльність організації;
наукові відкриття, інтернаціоналізація науки;
винахідництво.
Взаємодія економічних інтересів з'являється в технічних, економічних і соціальних результатах інновацій. По-перше, суттєво оновлюється та поширюється асортимент створюваної продукції, підвищується її технічний рівень і якість. Інновації є вихідним пунктом для створення нових споживчих вартостей, що задовольняють раніше невідомі виробничі та особисті потреби. Наприклад, цикл інновацій, пов'язаних з освоєнням космосу, призвів до створення нових матеріалів, приладів, засобів обчислювальної техніки, наукової та медичної техніки і т.ін.
По-друге, інновації в період їх масового освоєння є точками опору в підвищенні ефективності виробництва, економіки, ресурсів, зниження вартості продукції, зростанні її рентабельності. Проте вартість техніки під час цього не однакова: в період первинного освоєння винаходу витрати ростуть, після цього швидко знижуються, а в третій фазі циклу - відносно стабільні. Друга фаза дасть найбільш високу норму прибутку. Величина і тривалість одержання додаткового ефекту інновації залежать від його значимості: максимальний ефект приносять найбільші та великі інновації, мінімальний - дрібні.
По-третє, інновації характеризуються суттєвими соціальними наслідками. У принципі впровадження у виробництво досягнень науки та техніки, сприяючи підвищенню продуктивності праці, розширенню і покращенню асортименту створюваної продукції, спрямоване на задоволення зростаючих потреб людини, полегшення та скорочення робочого часу.
1.3 Види інновацій та критерії їх класифікації
Важливим етапом аналізу та управління інноваціями є їхня класифікація за різноманітними ознаками.
Класифікація інновацій використовується не лише з метою упорядкування та втілення їх у практику підприємства, а, передусім, для визначення перспективних нововведень, реалізація яких повинна сприяти подальшому прогресу та ефективності виробництва.
На сьогоднішній день існує досить широке коло думок і точок зору на структуру сукупності інновацій, склад і характеристику класифікаційних критеріїв (рис.1.2).
Рис. Класифікація інновацій за різними ознаками
Важливою за значущістю та найбільш розповсюдженою є поширена класифікація інновацій з урахуванням сфер діяльності підприємства. Виділяють наступні групи інновацій:
технологічні (направлені на створення і освоєння нової продукції, технології, матеріалів, реконструкцію виробничих приміщень, модернізацію обладнання);
виробничі (направлені на розширення виробничих потужностей, зміну структури виробництва);
економічні (орієнтуються на зміну методів і способів планування виробничої діяльності, зниження витрат, зростання економічного стимулювання та зацікавленості робітників, покращення кінцевих результатів виробничої діяльності);
управлінські (націлені на покращення стилю і методів управління, організаційної структури, використання нових засобів обробки інформації);
соціальні (пов'язані зі зміною та покращенням умов праці, культурних, екологічних та політичних аспектів);
торговельні (направлені на зміни в торговельній діяльності, тобто на використання методів цінової політики при взаємовідносинах з постачальниками і покупцями, застосування нових методів розподілу прибутку та ін.);
юридичні (нові та опрацьовані нормативно правові документи, що визначають та регулюють усі види діяльності підприємств та організацій, фізичних осіб та їх об’єднань.
У найбільш загальній формі класифікація інновацій з урахуванням їхньої структурної характеристики подає собою виділення таких груп:
інновації на вході – зміни у виборі та використанні сировини, матеріалів, обладнання, інформації, робітників та ін. ресурсів;
інновації на виході цільові зміни у виробах, послугах, технологіях;
інновації системної структури підприємства цільові зміни у виробничому, технологічному і управлінському процесі.
Залежно від глибини змін, що вносяться, виділяють такі інновації:
радикальні (базові) принципово нові технології, методи управління, види продукції, які суттєво відрізняються від тих, що існували раніше);
поліпшуючі інновації, які стосуються вже існуючого продукту, характеристики якого значно покращені за рахунок використання більш ефективних компонентів, матеріалів;
Залежно від технологічних параметрів інновації підрозділяються на такі:
продуктові (використання нових матеріалів, нових напівфабрикатів та комплектуючих);
процесні (нові методи організації виробництва, нові технології, нові організаційні структури в складі підприємства);
За спрямованістю дій виділяють інновації:
заміщуючі (передбачають повне витискування застарілих засобів);
скасовуючі (виключають випуск якогось виробу, операції та не заміщують їх новими);
поворотні (коли після використання нововведення виявляється його невідповідність новим умовам та доводиться повертатися до попередника;
відкриваючі (створюють засоби, які не мали аналогів, тобто фундаментальні винаходи (радіо, телебачення тощо);
За сферами розробки і планування: промислові; торговельно-посередницькі; сільськогосподарські; правові; послуги; науково-педагогічні.
За охопленням очікуваної частки ринку: локальні; системні; стратегічні.
За рівнем розробки і розповсюдження: державні; регіональні; галузеві; корпоративні.
За типом новини для ринку: нові для галузі в світі; нові для галузі в країні; нові для підприємства.
Таким чином, класифікація за наведеними вище ознаками дасть можливість:
обрати правильну стратегію розвитку підприємства-інноватора, яка залежить від домінуючого типу інновацій;
залежно від виду інновацій побудувати економічні механізми та організаційні форми управління;
змоделювати поведінку підприємства щодо реалізації своєї інноваційної продукції на ринку;
формувати науково-дослідні та конструкторські підрозділи;
розробляти систему стимулювання інноваційної діяльності на підприємстві.
Інновація в процесі відтворення на підприємстві