ВПРОВАДЖЕННЯ ІНТЕРАКТИВНИХ ТЕХНОЛОГІЙ НА УРОКАХ МУЗИКИ ТА ХУДОЖНЬОЇ КУЛЬТУРИ

PAGE 19

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЛУГАНСЬКИЙ ОБЛАСНИЙ ІНСТИТУТ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ

Кафедра ????????????

ВИПУСКНА РОБОТА

ТЕМА РОБОТИ:

ВПРОВАДЖЕННЯ ІНТЕРАКТИВНИХ ТЕХНОЛОГІЙ НА УРОКАХ МУЗИКИ ТА ХУДОЖНЬОЇ КУЛЬТУРИ

Прізвище, ім'я, по батькові слухача курсів підвищення кваліфікації (назва курсів), посада і місце роботи

Луганськ

2014

Зміст

[0.1] Вступ [0.2] Інтерактивні прийоми [0.3] Впровадження інтерактивних технологій та методів навчання в системі художньо-естетичної навчально-виховної роботи на уроках музики [0.4] Впровадження інтерактивних технологій на уроках художньої культури [0.5] Висновки [0.6] Список використаної літератури

Вступ

Інтерактивні технології не є новими для української школи. Вони використовувалися ще в перші десятиліття XX століття й були поширені в педагогіці та практиці української школи. Такий підхід представлено у державних документах України, скажімо Національна доктрина розвитку освіти в Україні у ХХІст. визначає пріоритетну мету діяльності дошкільних навчальних закладів. Вона полягає у створенні умов для розвитку і самореалізації кожної особистості, формуванні покоління, здатного навчатися впродовж життя.

Як відомо, навчально-виховний процес повинен будуватися відповідно до потреб особистості та індивідуальних можливостей дітей, зростання їх самостійності й творчої активності. А це вимагає організації навчання відповідно до здібностей, здатності до навчання, таланту дитини. Необхідна переорієнтація на те, щоб створити можливості кожному стати самим собою.

Особливістю сучасності є те, що людина, щоб реалізуватися в суспільстві, повинна вчитися практично все своє життя. Якість сучасної освіти, тобто відповідність до вимог суспільства, визначається не стільки тим, що дитина знає і чого вона навчилася в школі, скільки здібностями і вміннями здобувати нові знання та використовувати їх у нових умовах.

Тільки через діяльнісний підхід у навчанні можна вийти на необхідний рівень, тільки через самодіяльність можна знайти своє місце у складному багатогранному суспільстві.

Мета даної роботи – вивчення, дослідження та обґрунтування інтерактивних методів навчання і виховання на уроках музики і культури.

Інтерактивні прийоми

Термін «інтерактивний» (з англійської іпіег - взаємний, акі - діяти) означає здатний до взаємних дій, діалогу. Інтерактивне навчання - це спеціальна форма організації пізнавальної діялності учнів, що має на меті створення комфортних умов навчання, за яких кожний учень відчуває свою успішність, інтелектуальну спроможність. Організація інтерактивного навчання передбачає Моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, спільне розв'язання проблеми на основі аналізу обставин і відповідної ситуації. Воно ефективно сприяє формуванню навичок і вмінь, виробленню цінностей, створенню атмосфери співпраці, взаємодії, дає змогу педагогові стати справжнім лідером дитячого колективу.

Під час інтерактивного уроку відбувається співпраця - спільна діяльність для досягнення загальної мети, коли учні починають розуміти, що вони можуть досягти особисту мету лише за умови, що їх товариші з групи також досягнуть успіху. Успіх кожного - це успіх групи.

Алгоритм роботи вчителя під час проведення інтерактивного уроку:

• Визначення доцільності використання інтерактивних прийомів саме на цьому уроці;
• ретельні відбирання та аналіз навчального матеріалу, зокрема додаткового (тести, приклади, ситуації, завдання для груп та ін.);
• планування уроку - етапи, хронометраж, орієнтовний поділ на групи, ролі учасників, запитання та можливі відповіді;
• вироблення критеріїв оцінювання ефективності роботи груп, заняття;
• мотивація навчальної діяльності шляхом створення проблемної ситуації, наведення цікавих фактів та ін.;
• забезпечення розуміння учнями змісту їх діяльності та формування очікуваних результатів під час оголошення теми;
• надання учням необхідної інформації для виконання практичних завдань за мінімально короткий час;
• забезпечення засвоєння навчального матеріалу учнями шляхом інтерактивної вправи (на вибір учителя);
• рефлексія (підбиття підсумків) у різних формах - індивідуальна робота, робота в парах, групах, дискусія, у вигляді малюнків, схем, графіків тощо.

На допомогу класичним технологічним аспектам приходять нові, зокрема інтерактивні технології навчання. Упровадження у навчальний процес нових педагогічних та інформаційних технологій - це не заміна однієї «поганої» технології на іншу, «добру», а, насамперед, перехід школи до нового якісного стану.

Визначення сутності педагогічної технології інтерактивного навчання слід почати з поняття «інтерактивний метод». Метод у педагогіці визначається як спосіб цілеспрямованої взаємодії вчителя і учнів для розв'язання педагогічних завдань, тобто"для розвитку. У понятті інтеракція можна виділити дві складові «інтер» - між, «акція» - посилена діяльність. Таким чином, інтерактивні методи можемо тлумачити як способи цілеспрямованої міжсуб'єктної взаємодії вчителя і учнів зі створення оптимальних умов для свого розвитку.

Ключовим поняттям, що визначає сутність інтерактивних методів, є взаємодія, Взаємодію розуміють як безпосередню міжособистісну комунікацію, найважливішою особливістю якої є здатність людини «приймати роль іншого», уявляти, як її сприймає партнер зі спілкування або група, і відповідно інтерпретувати ситуацію і конструювати власні дії. Педагогічна взаємодія - це обмін діяльністю між педагогом і учнями, в якому діяльність одного обумовлює діяльність іншого. Вона є процесом спільної діяльності педагога й учнів, атрибутами якого є: присутність учасників в єдиному часі та просторі, що створює можливість безпосереднього контак - cуміжними; наявність спільної мети, очікуваного результату діяльності, який відповідає інтересам усіх і сприяє реалізації потреб кожного; планування, контроль, корекція і координація дій; розподіл єдиного процесу співпраці, спільної діяльності між учасниками; виникнення міжособистісних взаємин.

Отже, інтерактивні методи - це посилена педагогічна взаємодія, взаємовплив учасників педагогічного процесу через призму власної індивідуальності, особистого досвіду життєдіяльності. Це процес інтенсивної, міжсуб'єктної комунікації вчителя і учнів. Інтерактивна педагогічна взаємодія характеризується високим ступенем інтенсивності спілкування її учасників, їхньої комунікації, обміну діяльностями, зміною і різноманітністю її видів, форм і прийомів, цілеспрямованою рефлексією учасників діяльності та взаємодії, що відбулася. Інтерактивна педагогічна взаємодія, реалізація інтерактивних педагогічних методів спрямовані на зміну, вдосконалення моделей і діяльності учасників педагогічного процесу.

Інтерактивне навчання потребує багатостороннього типу комунікації, коли комунікаційні зв'язки виникають не тільки між учителем і учнями, а й між усіма учнями, а педагог стає рівноправним учасником навчальної спеціалістів діяльності. У процесі такої комунікації в учнів з'являється можливість поділитися своїми думками і почуттями в межах певної теми, зробити висновки, вислухати думки не тільки вчителя, а й однокласників. Застосування багатосторонньої комунікації дає можливість залучити до процесу навчання всіх учнів класу. Багаторічні дослідження і власний досвід використання інтерактивного навчання свідчить про необхідність реалізації у навчальному процесі певних організаційно-педагогічних умов, без яких інтеракція або зовсім неможлива, або є неефективною. Серед них насамперед створення сприятливої, позитивної психологічної атмосфери в класі під час уроку. Вона необхідна, що забезпечити мотивацію учнів до саморозкриття, відкритої позиції й прагнення до співпраці між собою і з учителем. Це потребує від учителя застосування спеціального інструментарію створення і підтримання такої атмосфери протягом усього навчального часу.

Однією з умов є оптимальне облаштування навчального простору, зокрема спеціальні способи розташування меблів, наявність у класі різноманітних матеріалів: Текстів, словників, чистого паперу і маркерів тощо. Це потрібно, тому що інтеракція передбачає постійну пошукову активність і творчість усіх учнів класу, результати цієї активності мають бути зафіксовані на якихось носіях.

Також умовою ефективного застосування інтеракції є запровадження в класі спеціальних правил, норм спільної праці, які є загальнообов'язковими для всіх. Визначення таких правил, норм роботи відбувається в процесі спільної діяльності педагога і учнів. Якщо правила будуть прийняті й усвідомлені учнями як свої особисті, це гарантує їх дотримання у навчальній аудиторії незалежно від того, чи присутній там педагог, чи ні. Крім того, під час визначення вчитель має можливість запропонувати класу норми, виконання яких він вважає обов'язковим.

Особливість виконання вправ за інтерактивними методами полягає в тому, що будь-яка вправа або завдання складаються з трьох елементів: інструкції; дії; рефлексії (осмислення), тобто спочатку відбувається пояснення, як працювати, далі учні виконують завдання, а в процесі рефлексії учні пояснюють, чому саме такий варіант, шлях, дію обрали.

Організація інтерактивного навчання передбачає використання дидактичних і рольових ігор, моделювання життєвих ситуацій, створення проблемної ситуації. Розв'язання питань та проблем відбувається, здебільшого, в груповій формі під час спілкування, кожен учень висловлює власну позицію щодо обговорюваного. Але не слід плутати інтерактивне навчання з груповими формами роботи, які компенсують всі недоліки фронтальної та індивідуальної роботи. Групова форма роботи передбачає навчання однією людиною групи учнів, усі учні групи працюють над одним завданням разом, що значно підвищує їх комунікативні навички.

Інтерактивні методи передбачають організацію кооперативного навчання, коли індивідуальні завдання переростають у групові, кожен член групи вносить унікальний вклад у спільні зусилля, зусилля кожного члена групи потрібні та незамінні для успіху всієї групи. Саме за цієї умови учень відчуває потребу оточуючих в собі - його хочуть слухати і слухають. Для роботи за інтерактивними методами вчителеві необхідно змінити свої особисті підходи до навчання, а зміни в підході до навчання учнів повністю змінюють у такому разі життя класу. Свою роботу над вдосконаленням мовленнєвих навичок учнів учителеві слід розпочинати з простих інтерактивних методів - роботи в парах, малих групах та переходити до складніших. Коли в учителя й учнів з'явиться досвід подібної роботи, то уроки проходитимуть значно легше, цікавіше, а підготовка до них не займатиме багато часу.

Впровадження інтерактивних технологій та методів навчання в системі художньо-естетичної навчально-виховної роботи на уроках музики

На уроках музики в загальноосвітній школі з метою формування навичок спілкування та взаємодії доцільно чергувати перелічені форми кооперативної діяльності учнів залежно від поставлених дидактичних і виховних завдань. Групова та колективна робота природно виникає у виконанні народних обрядів, у процесі розігрування театралізованих діалогів. Підкреслимо, що поступово, від класу до класу, збільшується питома вага групової роботи, адже учні привчаються працювати в команді, отримують елементарні комунікативні навички. Робота в групах сприяє вихованню в учнів толерантності, колективізму, взаємодопомоги, вона стимулює процес художнього пізнання з позиції "Ми".

Науковою основою проектної технології може служити положення Л. Виготського про інтеріоризації, взаємозв'язок у навчанні внутрішнього із зовнішнім, соціальним, що стимулює і підвищує індивідуальні зусилля, сприяє успішності результатів. До базових елементів методу відносяться: позитивна взаємозалежність (загальні цілі, ресурси, оцінка результатів, необхідність розподілу ролей), праця (що включає лідерство, прийняття рішень, встановлення довіри, взаємозалежність), підтримка та взаємодія в прямих контактах (взаимообучение, емпатія), міжособистісні спілкування і спілкування в невеликих групах, комунікативність (здатність вирішувати проблемні ситуації, уникати суперечок і конфліктів, дотримуватися консенсусу) .

Під домінуючим видом діяльності можна виділити основні типи художніх проектів: інформаційний, дослідний, практично-творчий, ігровий (або рольовий).

Метод проектів застосовується на етапах введення в тему (переважно інформаційний тип), розкриття основного змісту теми (дослідницький та інформаційний типи), в ході узагальнення теми (ігровий або художньо-творчий типи).

Враховуючи , що повноцінна реалізація методу проектів вимагає цілого комплексу соціокультурних компетенцій, необхідно якомога раніше починати з елементів цього методу, розвиваючи і ускладнюючи їх послідовно, від класу до класу.

При формуванні малих і великих груп доцільно враховувати спеціальні здібності і естетичні інтереси учнів, їх попередній художній досвід і знання з різних видів мистецтв (архітектура, скульптура, живопис, графіка, декоративно-прикладне мистецтво, музика, хореографія, театр, кіно).

У результаті впровадження методу проектів підвищується мотивація навчально-пізнавальної діяльності; збагачується емоційна сфера (ефект емпатії - "проживання" емоційно-естетичних почуттів) відбувається систематизація та інтеграція знань, посилюється їх прикладна спрямованість; виховується толерантність в перебігу дискусій, обговорення різних інтерпретацій, версій, трактувань, оцінок; розвивається поліфонічність "бачення" неоднозначних художніх явищ; формуються комунікативні навички, досвід діалогового спілкування, вміння працювати в команді в умовах співпраці і взаємодопомоги (ефект соціалізації), глибше усвідомлюється відповідальність за результат - власний і колективний.

Одним із завдань реформування освіти, поставленим у державній національній програмі "Освіта. Україна ХХІ століття", є широке запровадження в навчально-виховній роботі нових педагогічних інформаційних технологій. Сьогодні в музичній освіті відбувається активний пошук нових педагогічних методик. Музичне мистецтво відкривається перед дитиною як процес становлення художнього образу через різні форми художнього втілення (літературні, музичні, образотворчі). Іде опора на виявлення життєвих зв'язків музики.. Урок музики стає не просто уроком розвитку сенсорних музичних здібностей, а уроком мистецтва, коли розвиваються всі психічні процеси: сприйняття, мислення, пам'ять, увага й, зокрема, музичні здібності: тембровий слух, відчуття ритму, музичне мислення і т.д. Сучасні комп’ютерні технології в мистецькій освіті учнів базуються на ідеї їхньої інтеграції із традиційними навчальними методиками.

Кажучи про вдосконалення педагогічних технологій, я маю на увазі передовсім інформаційні технології, тобто технології, що несуть у своїй основі максимальну кількість інформації. Отриманий у результаті обсяг знань не завжди передбачає акцент на теоретичному освоєнні матеріалу. Адже на уроках гуманітарного циклу особливо важливим є процес безпосереднього сприйняття учнями конкретного витвору музичного або образотворчого мистецтва. Інформаційні технології дозволяють по-новому, комплексно використовувати на уроках музики текстову, звукову, графічну й відеоінформацію – створюється новий мультимедійний контент. На уроках музики гармонійно поєднуються знання комп’ютерної грамоти з музикою, образотворчим мистецтвом, літературою, і, як результат цього поєднання, створюється нова якість сучасного інтегрованого уроку.

Дослідження впливу нових технологій на рівень та якість навчання показали, що завдяки інтерактивній дошці та комп'ютеру в дітей з'являється зацікавлення в навчанні, укріплюється бажання вчитися, результати їхньої праці поліпшуються.

Використання інформаційних технологій дає змогу залучати дітей до: створення творчих робіт; пошукової роботи під час вивчення народної творчості, української музичної культури, творчості композиторів світу; оформлення результатів роботи у вигляді різних проектів за певними темами.

Існує чимало програм для роботи з комп'ютером на уроці музичного мистецтва. Умовно їх можна поділити на декілька груп: музичний програвач; програма для співу карооке; музичний конструктор; музичні енциклопедії; навчальні програми; музичні ігри.

У сьогоднішніх умовах, коли вчитель не завжди має можливість застосовувати готові програмні матеріали, найбільш зручним засобом для створення уроків із мультимедійним супроводом є програма Microsoft Power Point. Особливо зручною вона є під час подання нового матеріалу. Програма Power Point дозволяє поєднувати аудіо - та відеоматеріали в єдине ціле. Із цих позицій комп'ютер став універсальним засобом навчання, а зручність його використання допомагає організувати процес навчання раціонально й ефективно. Використання слайд-презентацій, фотоматеріалів і репродукцій у цій програмі дає прекрасний фон для викладання музичної літератури. Робота зі звуковими редакторами дозволяє записувати, редагувати й обробляти звук, компонувати фрагменти музичних творів для створення аудіо-альбомів, які можна використовувати на уроках музичного мистецтва.

Цікаво розроблена мультимедійна програма "Музичне Мистецтво" для 1-7 класів. У розділі "Хоровий спів" після вивчення пісні, діти із задоволенням співають караоке. У цій програмі представлено багато казок і легенд для молодших школярів. Усі вони супроводжуються відеосюжетами. Для старших класів класичну музику представлено розповідями про композиторів, їхню творчість. Велику допомогу на уроках музичного мистецтва надають музичні енциклопедії. Синемафонія - це новий жанр сучасного мистецтва, у якому музика симфонічного твору супроводжується відеозображенням. Завдячуючи впровадженню інтерактивних технологій на уроках музичного мистецтва, з'являється можливість на високому рівні якості проводити «нестандартні» уроки. Якщо послідовно й систематично використовувати на уроках музичного мистецтва комп'ютерні технології, стає легше контролювати творчий розвиток учнів, формувати спеціалізовані знання в процесі навчання й виховання особистості в музиці, реалізувати можливості сучасних засобів навчання.

Нове покоління, що зростає в епоху інформації, потребує принципово нових рішень у педагогічному вихованні. Використання комп'ютерних та інформаційних технологій є необхідним інструментом для сучасного уроку музики, а також важливим кроком до виховання гармонійної особистості ХХІ століття.

Впровадження інтерактивних технологій на уроках художньої культури

Сучасний період розвитку суспільства характеризується стійкою тенденцією до кібернізації життя. У таких умовах маємо не лише позитивні сторони культурної ситуації, а й негативні наслідки й тенденції появи малохудожніх творів, сурогатів.

У зв’язку з цим особливої актуальності набуває впровадження інтегрованого курсу „Художня культура” (автори програм Масол Л.М., Миропольська Н.Є.), оскільки він є важливим фактором формування духовного світу сучасного школяра, виховання його моральних і естетичних почуттів, бо відкриває перспективи на шляху пізнання та освоєння дійсності за законами краси. Запровадження інтегрованого курсу дозволить сформувати особистісну систему духовних цінностей учнівської молоді, естетичне ставлення до мистецтва та стійкі художньо-естетичні інтереси.

Важливу роль у досягненні цієї мети відіграє вчитель художньої культури. Це має бути фахівець не лише в сфері окремої професійної галузі, а вчитель поліхудожнього профілю, який усвідомлює сутність інтеграційних механізмів навчання і здатний до впровадження нових освітніх технологій педагогіки співпраці, демократичності, відкритості, альтернативності, створення таких умов, які дозволять дитині закарбувати образ мистецтва у своїй душі.

Спираючись на наукові дослідження і педагогічну практику можна стверджувати, що урок художньої культури, в основі якого лежить духовно-практичне ставлення до мистецтва, світу, повністю не вписується у канони традиційного уроку. Урок художньої культури як урок мистецтва повинен спиратися на принципи і методи художньої педагогіки або педагогіки мистецтва.

Головною в методиці викладання стає не інформативна основа подачі матеріалу, а розвиток здібностей учнів до сприйняття і розуміння мови мистецтва, його ролі в житті людей. На відміну від навчальної діяльності, метою якої є „засвоїти”, „повторити”, „закріпити”, „навчити” тощо, для уроків мистецтва характерним стає „відчути”, „створити”, „виразити”, „зрозуміти і прийняти позицію іншого, пережити його стан”. „Мистецькі твори пропонують художні образи, що безпосередньо звернені до сенсорної сфери, емоцій та почуттів людини і спрямовані на те, щоб „захопити” її, примусити співчувати та співпереживати” .

На уроці художньої культури на перший план висувається не управління пізнавальною діяльністю учнів, а виховання особистості старшокласника, формування ціннісних ставлень засобами мистецтва. Таким чином, акцент зміщується з викладання знань на осмислення їх цінності в процесі обміну судженнями, позиціями з метою відкриття багатовимірності естетичного бачення світу.

Від того, як учитель організовує увесь навчальний процес, які він обирає форми, методи, засоби, технології  для організації навчальної діяльності школяра, залежатиме кінцевий результат навчання.

Однією із ефективних педагогічних умов, яка забезпечить  формування у старшокласників світоглядних орієнтацій і компетентностей у сфері  художньої культури є впровадження інноваційних педагогічних технологій. Серед технологій можна виділити такі: інтерактивні, проективні, комп’ютерні, ігрові педагогічні технології тощо.

Інтерактивне навчання – це, перш за все, діалогічне навчання, в процесі якого здійснюється взаємодія вчителя та учнів. На нашу думку, найбільш ефективними інтерактивними технологіями, які можуть бути впроваджені на уроках художньої культури  є технологія діалогу та технологія кооперованого навчання.

На думку Л.Масол, педагогічний діалог – це „своєрідна поліфонія взаємодії, де специфічні дії вчителя, який моделює навчально-виховний процес на основі партнерських стосунків, створюють умови для самовираження кожного учня”.

Повнота спілкування залежить від рівня підготовленості старшокласників до ведення діалогу, обсягу його художнього та життєвого досвіду, індивідуальних особливостей; емоційно-смислової забарвленості навчального процесу, самостійності суджень учнів.

Діалог виступає основною формою живого, реального спілкування старшокласника і твору мистецтва, що дає йому можливість установити діалог зі світом духовних цінностей, зрозуміти художнє „Я” твору, авторське ставлення до світу, спектр його цінностей, відчути своє творче „Я”, дійти висновку, що „без мистецтва людина прирікає себе на злиденну пайку радості, духовності, на існування у безколірному одноманітному світі”.

Використання кооперованої технології навчання сприяє ефективності формування у старшокласників естетичного ставлення до мистецтва за моделлю взаємного співробітництва, співучасті, партнерства між вчителем і учнем. Лише за таких умов старшокласник може стати вільною та здатною до самовизначення особистістю, а відносини суб’єктів освітньо-виховної діяльності будуть естетично симетричними та творчо-партнерськими.

Кооперована (співробітницька) технологія навчання ґрунтується на ідеях необхідності підготовки відповідальних, творчих, активних людей, які шанують дивертисивність, діалог культур й спільне навчання вчителів і учнів. У її основі лежить організація кооперованого, співробітницького навчання учнів за допомогою групової роботи. Ефективність навчання в малих групах залежить від того, наскільки кожний член групи усвідомить важливість роботи разом і взаємодії через взаємодопомогу.

Кожна кооперована діяльність має специфічну структуру (прийоми або методи). Розглянемо деякі з кооперованих прийомів, що пройшли апробацію під час нашого дослідження, сприяли ефективності формування емоційно-пізнавальної сфери старшокласника.

„Сліпий та поводир” - учні працюють у парі, отримуючи ролі (сліпого та поводиря). Учень, який грає роль поводиря отримує картку з репродукцією картини (або фото з архітектурною спорудою чи скульптурою тощо), він повинен так розповісти про цю картину (архітектурну споруду, скульптуру), не називаючи назву і автора, щоб учень, який грає  роль  „сліпого” відгадав, про яку картину йде мова. Така робота викликає зацікавленість й інтерес у учнів, дає можливість застосувати свої знання на практиці у нетрадиційній формі.

Наприклад, при повторенні теми „Художня культура Італії”, отримавши картку з репродукцією картини Рафаеля „Сікстинська Мадонна”, учень так описував її: „на картині зображено відомий усім образ жінки-матері. Вона боса, одягнена у плащ. Вона ніби спускається з хмар, а її зустрічають папа Сікст, Свята Варвара та янголи. Вона – захисниця людська – несе назустріч людям свого сина”.

“Прийом трьох „С”  (слухаю – співставляю – створюю)”. Розглянемо алгоритм застосування цього прийому на прикладі теми „Українська художня культура ХХ століття”. Старшокласникам було запропоновано прослухати музичний твір К.Дебюссі „Місячне сяйво”, переглянути репродукції картин М.Глущенка „Місячна лірика”, І.Марчука „Зійшов місяць над Дніпром”, Н.Бондаренко „Осяяння”, В.Барського „Вечір”;  співставити їх з музикою та обрати один з творів живопису, який на їх думку найбільш співзвучний музиці.

Більшістю учнів було обрано твори М.Глущенка „Місячна лірика” та І.Марчука „Зійшов місяць над Дніпром”.  Після того старшокласникам було запропоновано уважніше вдивитися в цю картину, „вжитися” і задати „незвичайне” запитання, яке стосується цього твору. Ми звернули увагу на те, що чим більше учні задавали запитання, тим більше посилювався у них інтерес до самої картини.

Старшокласниками були запропоновані такі запитання: до картини М.Глущенка „Місячна лірика” – „Чи відбивалося місячне сяйво в душі автора під час створення картини?”, „Про що думає жінка, яка зображена на картині?”, „Чому квіти синього кольору?”, „Чому, якщо місяць зійшов і настала ніч, на картині багато яскравих кольорів?”, „Чого чекає жінка?”, „Місячне світло, яке струменить і проходить крізь поверхню води, зможе пройти через людську душу?”, „Чому місячне сяйво стелиться уздовж землі, а не відблискує вгору?” тощо.

До картини І.Марчука „Зійшов місяць над Дніпром” учні задали такі незвичайні питання: „Чи теплою була ніч?”, „Чи втілює місяць якийсь певний образ?”, „Чому картина змальована в червоних тонах?”, „З якого місця художник малював цю картину?”, „Куди поділися зірки з сумного неба?”, „Чи відчуваєте ви якісь зміни в своєму настрою після перегляду цієї картини?”, „Чому панівне місце на картині займає небо?”, „Що у цей час відбувається на селі?” тощо.

Після цієї роботи старшокласникам було запропоновано уявно „ввійти в картину”, вибрати для себе персонаж і дати йому ім’я. Причому, персонаж може бути як людиною, так і деревом, хмарою тощо. Ось які ім’я вони запропонували: Мрія (квіти), Едуард – покинутий усіма (дерево), Призма суму, Акурінка (місяць); Ніколь (дівчина), Життя,  Безмежність (небо); Радість, Безкінечність, Вуль (вода); Сяяння, Тристан (місячне сяйво); Чуйність (природа); Ніжність (місячне сяйво), Тихий (туман), Одинак, Світилко, Золотень (місяць); Буйнохвиль, Кара, Життя, Змій (річка) тощо.

На наступному етапі роботи  учні повинні були об’єднатися  в групи і намалювати те, що бачать їх персонажі із свого світу (світу картини), коли дивляться на світ людей (глядачів). Малювання проходило під музику без обговорення. Після цього учні обговорювали отримані малюнки, розповідали про свої думки та почуття. Дуже цікаво було спостерігати за старшокласниками, коли вони намагалися подивитися на глядачів очима „героїв картини”, пояснюючи, що вони бачать „людські душі в образах різнокольорового пір’я, адже пір’я -  це крила душі”; „душі, кольори яких відображають людську зовнішність, проте серця -  їх внутрішній світ” тощо.

Такий прийом ідентифікації себе з героями картини допомагає активізувати інтерес старшокласників до творів мистецтва, розвивати рефлексивні творчі здібності учнів, організовувати «вживання», яке засноване  методом рефлексивних інверсій.

Н. Лєйтєс наголошував, що „дітям притаманні незвична чутливість до образних вражень, багатство фантазії, яке має прояв у творчих іграх”. На нашу думку, використання на уроках такого прийому дає можливість розкритися учням через гру, веде до поглиблення емоційних контактів між учасниками, а для учителя є джерелом важливої інформації. Під впливом яскравих образів у учасників виникає відчуття глибокого взаєморозуміння, співпричетності.

Запропоновані учням означені кооперовані технології надають можливість у нетрадиційній формі поповнити необхідний запас знань та інтелектуальних навичок, для того, щоб їм стали доступні смислові компоненти твору. При цьому зауважимо, що ці знання менш за все зводяться до засвоєння загальної інформації, вони стають „особистісними знаннями”, тобто такими, що були інтелектуально пережиті й стали в результаті цього елементом особистісних переконань учня.

Висновки

Інтерактивні форми допомагають побудувати і провести урок так, щоб глибоко схвилювати учня, що дасть відповідний поштовх для вирішення власних проблем, реалізації своїх думок і сподівань, бо саме в юного покоління їх чи не найбільше.

Специфікою інтерактивних уроків є обов'язкова попередня домашня робота учня, звичайно, за раніше оголошеною вчителем проблемною темою. Тому і проходять ці уроки особливо цікаво, бо цьому передує серйозна попередня робота з різноманітним матеріалом і багатьма літературними джерелами.

Інтерактивне навчання використовують у разі застосування фронтальної і кооперативної форм організації навчальної діяльності учнів (інтерактивні технології потребують саме ці дві форми). Кожна з них має свої особливості, на які необхідно зважати при визначенні способів організації засвоєння учнями знань. Фронтальна форма організації навчальної діяльності учнів нині є домінуючою.

На уроках музики та художньої культури нові технології навчання спрямовані на розвиток таких здібностей: здатності бачити проблеми, виявляти суперечності, висувати гіпотези, оригінальні ідеї, аналізувати, інтегрувати, трансформувати та синтезувати інформацію, здійснювати пошук, дослідницьку діяльність.

Список використаної літератури

1. Выготский Л. Психология искусства – М.: Современный гуманитарный институт, 2001. – 211 с.
2. Естетика: Підручник/ Л.Левчук, В.Панченко, О.Оніщенко, Д.Кучерюк. За заг. ред. Л.Левчук. – 2-ге вид. допов. і переробл. – К.: Вища школа, 2005. – 431 с.
3. Зязюн І., Сагач Г. Краса педагогічної дії: Навч. посібник для вчителів, аспірантів, студентів середніх та вищих навчальних закладів. – К.: Українсько-фінський інститут менеджменту та бізнесу, 1997. – 302 с.
4. Масол Л.М. Загальна мистецька освіта: теорія і практика: монографія /Л.М.Масол. – К.:Промінь, 2006. – 432 с.
5. Мерлин В. Психология индивидуальности: избранные психологические труды / Под ред. Е.Климова. – М.: Институт практической психологии; Воронеж: НПО «МОДЭК», 1996. – 448 с.
6. Світова художня культура: Від первісного суспільства до початку середньовіччя: Навч. посібник /О.Щолокова, С.Шип, О.Шевнюк, О.Семашко. – К.: Вища шк., 2004. – 175 с.
7. Українська та зарубіжна культура: Навч.посіб. / М.М.Закович, І.А.Зязюн, О.М.Семашко та ін.; За ред.. М.М.Заковича. – К.: Т-во «Знання», КОО, 2000. – 622с.
8. Фасоля А. Інтерактивне навчання;:алгоритм вироблення рефлексно-оцінювальних умінь.//Українська мова та література.-2008.-№42.-С.6-10.
9. Стребна В, А. О. Соценко .Інтерактивні методи навчання в практиці роботи початкової школи //,Початкове навчання та виховання. 2007,— С. 4—7.
10. Сорока М.Засоби інтерактивних технологій навчання.//Географія та основи економіки в школі.-2010.-№3.-С.5-10

ВПРОВАДЖЕННЯ ІНТЕРАКТИВНИХ ТЕХНОЛОГІЙ НА УРОКАХ МУЗИКИ ТА ХУДОЖНЬОЇ КУЛЬТУРИ