Теоретичні основи бухгалтерського обліку

PAGE \* MERGEFORMAT 1

Тема №1. Теоретичні основи бухгалтерського обліку

Зміст теми:

Питання №1. Бухгалтерський облік, його суть і значення. Види обліку. Облікові вимірники

Питання № 2. Мета, завдання та принципи бухгалтерського обліку

Питання № 3. Предмет і об’єкт бухгалтерського обліку

Питання №4. Вимоги до ведення бухгалтерського обліку

Питання №1. Бухгалтерський облік, його суть і значення. Види обліку. Облікові вимірники

Облік існує давно. Він виник у процесі розвитку людського суспільства, у процесі матеріального виробництва на певній стадії розвитку людства, і господарська діяльність сприяла його поширенню. Перші письмові дані про господарський облік відносяться до XIV століття. В 1391 році італійський історик Зерби писав про наявність подвійного запису, при якому сума кожної господарської операції записується двічі.

Автором подвійного запису господарських операцій протягом сотень років вважається монах-італієць - математик Лука Пачолі (1445-1515 p.), який у своєму науковому трактаті (назва його «Трактат про рахунки та записи») розглядав облік як універсальну методичну науку, дав конкретне визначення поняттям «подвійний запис», «рахунок» та «облік» [1,2].

Залежно від природи облікової інформації господарський облік поділяють на такі взаємопов'язані між собою види обліку:

оперативно-технічний (оперативний);
бухгалтерський;
статистичний.

Оперативно-технічний облік являє собою збір поточної інформації про хід господарської діяльності підприємства, а також контроль за здійсненням окремих операцій безпосередньо в період їх виконання. Дані про хід виконання тих чи інших робіт в оперативно-технічному обліку фіксуються як можна простіше з тим, щоб була можливість швидко передати зібрану інформацію керівництву. Передача такого роду даних може здійснюватися за допомогою телефону, телеграфу, у письмовій або усній формі. Треба зазначити, що абсолютну точність даний вид обліку не забезпечує.

Показники оперативного обліку використовують для забезпечення контролю і прийняття необхідних заходів. Ці показники часто не документують, а сповіщають усно.

Оперативний облік характеризується швидкістю одержання облікових відомостей. Для одержання необхідної інформації дані оперативного обліку часто одержують шляхом спостереження, але нині дедалі ширше використовують сучасну техніку, наприклад, комп'ютери, телефакси тощо.

Низку показників оперативного обліку передають до вищих організацій, приватних власників, наприклад, дані про випуск продукції, одержання врожаю зернових тощо. Такі показники узагальнюють і включають до складу оперативної звітності, яка слугує для спостереження за відповідними процесами в масштабі приватних підприємств, колективних підприємств, державних підприємств, окремих галузей і народного господарства України в цілому.

Оперативним обліком мають бути зайняті працівники всіх служб підприємства - виробничої, технічної, бухгалтерської, постачання, праці, кадрів тощо.

Головним завданням оперативного обліку є швидка (оперативна, за короткий проміжок часу, протягом дня) видача оперативних даних. Оперативний облік передбачає використання статистичних методів, головним чином таких, як спостереження господарських та технологічних операцій та їх реєстрація.

Таким чином, оперативний облік - це спосіб спостереження та контролю за окремими господарствами та технічними операціями безпосередньо в процесі їх здійснення з метою оперативного керівництва ними.

Бухгалтерський облік є законодавчо визначеним і регульованим централізовано, на єдиних засадах і принципах подвійного запису, відповідно до національних Положень (стандартів).

Слово «бухгалтер» походить від немецького Buchhalter - від Buck - книга та halten - тримати.

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV від 16 липня 1999 р. [3] із змінами і доповненнями (Розділ 1, ст. 1) бухгалтерський облік - це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльность підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень. Облік ґрунтується на суворому дотриманні документації та здійснюється на основі державних правових актів, тобто на основі правових чинників, що передбачають виникнення виробничих підрозділів (цех, бригада, ланка, виробник) та існування різних організаційно-правових форм підприємництва (малий бізнес, колективний бізнес, акціонерний бізнес).

Бухгалтерський облік - є основою економічної інформації підприємства, основою інформаційного забезпечення процесу управління. Лише налагоджена система бухгалтерського обліку дозволяє отримати необхідну інформацію для забезпечення управління господарською діяльністю підприємства, для прийняття управлінських рішень.

Побудова бухгалтерського обліку залежить від розвитку всіх чинників, що зумовлюють його суть. Так, застосування комп'ютерних технологій дає можливість одному працівникові оперувати нормативною, технологічною, обліковою, правовою інформацією, що підносить інтегрованість бухгалтерського обліку в системі управління на вищий рівень, породжуючи нову якість обліку й нові чинники його побудови.

Бухгалтерський облік, забезпечуючи суцільну реєстрацію усіх господарських операцій, базується як на документуванні всіх господарських процесів, так і проведенні періодичних інвентаризацій, забезпечує виявлення та мобілізацію резервів підприємства з метою зниження собівартості продукції (робіт, послуг).

Основними умовами правильної організації бухгалтерського обліку є використання найбільш раціональних форм і методів обліку, підвищення його технічного озброєння.

Для ведення бухгалтерського обліку фінансово-господарської діяльності будь-якого підприємства бухгалтер повинен:

знати методику ведення бухгалтерського фінансового обліку, законодавчу та нормативну базу, яка регламентує ведення бухгалтерського фінансового обліку в Україні;
уміти оформлювати та обробляти первинні документи, складати кореспонденцію рахунків бухгалтерського обліку, складати облікові регістри;
на базі знань бухгалтерського фінансового обліку уміти складати правильно та своєчасно бухгалтерську, статистичну та податкову звітність, проводити аналіз діяльності підприємства та своєчасно звітувати перед відповідними органами влади.

Впровадження ринкових механізмів, різносторонні форми власності, реформування економічних відносин вимагають внесення змін у систему бухгалтерського обліку з метою одержання достовірної інформації для прийняття економічних рішень і попередження ризику у фінансовій діяльності підприємства.

Методично бухгалтерський облік поділяють на бухгалтерський фінансовий та бухгалтерський управлінський.

Бухгалтерський фінансовий облік - це комплексний синтетичний облік усіх засобів та грошових коштів і всієї економічної діяльності підприємства, фірми, організації, установи. До його складу входять аналітичний облік розрахунків з постачальниками і покупцями, іншими організаціями та особами, а також аналітичний облік фінансових операцій, облік акцій, дивідендів, облігацій, векселів, кредитів, відсотків, інвестицій тощо.

Об'єктами бухгалтерського фінансового обліку, що підлягають обов'язковому відображенню, є:

активи підприємства: основні засоби, нематеріальні активи, капітальні вкладення, довгострокові і короткострокові фінансові вкладення, виробничі складські запаси, розрахунки з дебіторами (дебіторська заборгованість всіх видів), грошові кошти, інші активи;
джерела власних засобів: Статутний капітал, пайовий капітал, додатковий капітал, резервний капітал, нерозподілений прибуток (непокриті збитки), вилучений капітал, інші джерела власних засобів;
зобов'язання підприємства (пасиви): довгострокові кредити банків та інші зобов'язання, короткострокові кредити банків та інші поточні зобов'язання;
доходи підприємства за їх видами і витрати підприємства за їх економічними елементами;
фінансові результати діяльності підприємства та їх розподіл;
фінансові процеси і операції, що здійснюються з наведеними вище об'єктами.

За даними бухгалтерського фінансового обліку визначаються прибуток або збиток підприємства, фірми і складається їх фінансова звітність (Баланс, форма №1; Звіт про фінансові результати, ф. №2; Звіт про рух грошових коштів, ф. №3; Звіт про власний капітал, ф. №4; Примітки до річної фінансової звітності), ф. № 5.

Бухгалтерський фінансовий облік повинні вести всі підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, розмірів, видів діяльності.

Бухгалтерський фінансовий облік документально пов'язує підприємства із зовнішнім світом, тобто сторонніми для нього підприємствами та фізичними особами (кореспондентами), тому фінансовий облік інколи називають зовнішнім обліком.

Бухгалтерський фінансовий облік та звітність регулюються державою, стандартами різних рівнів. Інформація фінансового обліку використовується внутрішніми і зовнішніми (постачальниками, податковою інспекцією, банками, інвесторами та ін.) споживачами.

Створення цілісної системи обліку передбачає активне застосування специфічного елементу регулювання бухгалтерського обліку та звітності - облікової політики підприємства. Облікова політика - це сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності (стаття І Закону України № 996-XIV від 16.07.1999 p.; пункт 18 П(С)БО І «Загальні вимоги до фінансової звітності» № 87 від 31.03.1999 р.

Управлінський облік - це внутрішньогосподарський облік, це система обробки та підготовки інформації про діяльність підприємства для внутрішніх користувачів у процесі управління підприємством. Управлінський облік ведеться підприємствами, фірмами для забезпечення внутрішніх споживачів, потреб керівництва даного підприємства, фірми.

Головним при цьому є сучасне одержання докладної, достовірної інформації про доходи та витрати як по підприємству в цілому, так і його окремих складових. У рамках управлінського обліку виробничих підприємств здійснюється детальний облік витрат і калькулювання собівартості вироблюваної ними продукції (робіт, послуг).

Важливу роль управлінського обліку складає рішення таких завдань:

визначення передбаченого прибутку від того чи іншого економічного заходу (купівля або продаж майна, короткострокової або довгострокової інвестиції, кредитів);

складання прогнозу рентабельності випуску нових видів продукції на підставі результатів дослідження ринку збуту;

складання прогнозу фінансового стану підприємства, фірми на перспективу, фінансова оцінка альтернативних варіантів її розвитку та ін.

В управлінському обліку широко використовуються методи математики, спеціальні статистичні методи математичного прогнозування та ін.

Таблиця 1.1

Порівняльна характеристика фінансового і управлінського обліку

(Податковий Вісник податкової служби № 5, 2001)

Критерії визначення	Облік
	фінансовий	управлінський
1. Призначення	Для складання фінансової звітності встановлені форми і їх зміст. В основному орієнтується на зовнішніх користувачів	Для забезпечення керівного складу підприємства (різного рівня) інформацією, необхідною для вирішення внутрішніх управлінських завдань
2. Ведення обліку	Обов'язковий для підприємств відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік», дія якого розповсюджується на всіх юридичних осіб, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності	Управлінський облік є необов'язковим і питання про його організацію ведення вирішується підприємством самостійно. Збір і обробка інформації для управління вважаються доцільними, якщо її цінність для управління вище витрат на отримання відповідних даних
3. Ступінь охоплення	Охоплює всі господарські операції підприємства, які фактично відбулися	Охоплює витрати і результати, виявлені відхилення від оптимального використання господарських засобів і з метою управління містить розрахункові, очікувані та прогнозні величини
4. Регулювання	Здійснюється відповідно до нормативних документів України. За порушення методології ведення обліку передбачена відповідальність	Методологія державними органами і законодавством не регламентується. Облік ведеться за правилами, які встановлені підприємством самостійно, з урахуванням специфіки діяльності, особливостей вирішення управлінських завдань
5. Користувачі інформації	Зовнішні користувачі, яким надається однакова інформація. До їх переліку доцільно віднести: власників, кредиторів, інвесторів, податкові органи, позабюджетні фонди, органи державної влади тощо	Інформація надається керівникам різного рівня повноважень і відповідальності залежно від мети їх управління і відповідно до прав і обов'язків
6. Метод обліку	Ведеться методом подвійного запису на взаємопов'язаних рахунках	Може дотримуватися методу подвійного запису повністю або частково, а може не дотримуватися. Підрахунок і оцінка доходів, витрат, активів без використання системи спеціальних рахунків ведеться статистичними методами накопичення, вибірки, порівняння тощо
7. Методика ведення обліку	Ведеться в цілому по підприємству і розглядається в єдиному господарському комплексі. Витрати і результати діяльності, розрахунки з постачальниками і покупцями, податки та інші обов'язкові платежі, резерви і цільові надходження рахуються в загальних по підприємству сумах, без поділу їх на види діяльності, структурним підрозділам тощо	Ведеться за місяцями формування витрат, центрами відповідальності, причинами і винуватцями відхилень і лише при необхідності узагальнюється в цілому по підприємству. Питання про те, які служби повинні вести облік, вирішується на підприємстві самостійно. В цілому по підприємству дані фінансового і управлінського обліку повинні бути рівними
8. Періодичність	Звітність складається за підсумками місяця, кварталу, року. Час подання звітності встановлено законодавством від декількох днів - до декількох тижнів (місяців).	Періодичність надання інформації - щодня, щотижня, щомісяця. Частина звітних даних формується в міру потреби в інформації або до встановленого терміну
9. Відображення даних	Характеризує результат здійснених фактів і господарських операцій за минулий період і відображає їх за принципом «як це було»	Орієнтуються на рішення «як це повинно бути» і здійснюють контроль за виконанням прийнятого рішення. Облік фактичних даних (про фактичні витрати і результати діяльності, зміну вартості активів і джерел їх утворення, зобов'язань тощо) використовується як база для прийняття рішень та аналізу їх ефективності
10. Ступінь достовірності	Дані звітності повинні бути точними, в протилежному випадку зовнішні користувачі віднесуться з недовірою до змісту бухгалтерської звітності	Можливі приблизні оцінки, розрахунки, орієнтовні показники. Точність може не бути вирішальною, а першочергове значення має швидкість отримання інформації для управління, її багатоваріант-ність та використання

Підприємства самостійно вибирають форму організації управлінського обліку виходячи із особливостей діяльності, структури та розмірів підприємства, вимог управління. Господарські суб'єкти самостійно вибирають і визначають систему обліку витрат і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг). Підприємства можуть калькулювати собівартість продукції (робіт, послуг) за повними, неповними (прямими або змінними), стандартними (нормативними) витратами або шляхом комбінування цих методів. Наказом Державного комітету промислової політики України затверджені Методичні рекомендації формування собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості за №47 від 2 лютого 2001 року для здійснення планування, ведення обліку і калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) промислового характеру [4].

Підприємства самостійно розробляють склад і зміст внутрішньої звітності з метою забезпечення усіх рівней управління необхідною інформацією для контролю за діяльністю, прогнозування виробництва та управління.

У табл. 1.1 наведена порівняльна характеристика бухгалтерського фінансового і управлінського обліку.

Функції бухгалтерського обліку та вимоги до нього

Діяльність кожного суб'єкта господарювання базується на постійному підвищенні рівня використання матеріальних і грошових ресурсів, а також трудового потенціалу підприємства.

Виходячи із вимог керівництва щодо реалізації поставлених завдань, виділяються наступні функції бухгалтерського обліку:

контрольна;
інформаційна.

Контрольна функція бухгалтерського обліку пов'язана із забезпеченням виконання планових завдань і досягнення запланових показників діяльності підприємства шляхом здійснення їх порівняння.

Інформаційна функція бухгалтерського обліку полягає у забезпеченні керівництва як структурних підрозділів, так і підприємства в цілому інформацією, яка необхідна для здійснення контролю, шанування і прийняття оперативних управлінських рішень.

Для успішної реалізації функцій бухгалтерського обліку до нього висуваються наступні вимоги:

порівняльність показників обліку з показниками плану;

своєчасність обліку;

точність і об'єктивність;

повнота і аналітичність облікових даних;

ясність і доступність;

економічність обліку.

Вимога до бухгалтерського обліку щодо порівняльності показників обліку з показниками плину полягає у тому, що зібрана і узагальнена інформація повинна забезпечувати можливість контролю виконання планових завдань як у цілому по підприємству, так і у розрізі його структурних підрозділів. Поряд з тим система показників обліку будується відповідно до показників, передбачених у плані.

Забезпечення прийняття оперативних управлінських рішень неможливе без чітко організованої системи збору і обробки облікових даних, Що в свою чергу висуває таку вимогу до бухгалтерського обліку, як своєчасність обліку.

Вимога до бухгалтерського обліку про точність і об'єктивність визначається необхідністю представлення правдивої і неупередженої інформації як для внутрішніх (менеджери, акціонери та ін.), так і для зовнішніх її споживачів (податкові органи, органи державної статистики і т.ін.). Треба зазначити, що за приховування доходів, а також подання недостовірної звітності, законодавством України передбачено застосування до порушників відповідних стягнень.

Інформація, яка надходить із первинних підрозділів до бухгалтерії підприємства, а також від обліковця до менеджера, повинна відповідати принципу повноти і аналітичності, тобто бути деталізованою в такій мірі, щоб на її основі можна було провести належний аналіз і прийняти необхідні рішення. Надмірна деталізація облікової інформації може призводити до ускладнення проведення аналізу і, як наслідок, до втрати оперативності при прийнятті тих чи інших рішень.

Вимога до бухгалтерського обліку про ясність і доступність облікової інформації для широких мас забезпечується публікацією у пресі таких звітних даних і показників діяльності акціонерного товариства, які в свою чергу дають змогу проаналізувати результати його діяльності навіть особам, які не мають спеціальної економічної освіти.

Організація збору і обробки облікової інформації: на. підприємстві має відповідати принципу економічності Дана вимога забезпечується шляхом раціональної організації обліку, використанням прогресивних форм ведення обліку, застосуванням електронно-обчислювальної техніки.

Статистичний облік ведеться з метою вивчення (спостереження, відображення, опрацювання) і контролю масових і окремих типових господарських операцій, процесів та явищ. Так, за допомогою статистичного обліку вивчається рівень продуктивності праці, забезпеченість працівників житлом, чисельність населення, середня заробітна плата працюючих у країні тощо. У статистичному обліку використовуються такі спеціальні, властиві йому методи, як зведення та групування, експертна оцінка, методи середніх чисел тощо.

Статистичний облік - це планомірне збирання й вивчення масових кількісних та якісних явищ і закономірностей загального розвитку за конкретних умов, місця й часу. Дані про господарські та виробничі зміни статистичний облік одержує з оперативно-технічного і бухгалтерського фінансового обліку. Наприклад, за даними статистичного обліку можна визначити зростання продуктивності праці, зниження собівартості продукції (робіт, послуг) чи її зростання, чисельність працюючих за віком, статтю, кваліфікацією тощо. Ці дані допомагають аналізувати результати різних господарських процесів і прогнозувати подальший їх розвиток.

Таким чином, на основі статистичного обліку визначаються кількісні й якісні показники роботи кожного підприємства. Операції та явища підлягають статистичному спостереженню, групуванню, обчисленню середніх та відносних величин, індексів, побудови рядів динаміки, аналізу тощо. Виходячи з цього, статистичний облік являє собою систему вивчення, узагальнення і контролю за масовими явищами, що мають загальнодержавний характер

Виходячи із цього, треба зауважити, що оперативний і бухгалтерський облік підпорядковані завданням державної статистики.

Таким чином, оперативний, бухгалтерський і статистичний види обліку тісно взаємопов'язані між собою та доповнюють один одного, а в комплексі складають єдину систему народногосподарського обліку.

Вимірники, які застосовуються в обліку

Для відображення кількісних і якісних змін, які відбуваються із господарськими засобами підприємства та джерелами їх утворення у бухгалтерському обліку використовують наступні види вимірників:

натуральні;

трудові;

грошові.

Натуральні вимірники - це вимірники, за допомогою, яких обліковується кількість наявних на підприємстві матеріальних цінностей і виконаних робіт в їх натуральному вираженні.

В обліку використовуються наступні натуральні вимірники: ваги (грами, кілограми, центнери, тонни), міри довжини (сантиметри, метри, кілометри), об'єму (літри, кубічні метри), площі (квадратні метри, гектари), кількості (штук). Застосування тих чи інших вимірників залежить від фізичних властивостей засобів і предметів праці, а також виробленої продукції па підприємстві.

Використання натуральних вимірників дає змогу відобразити не лише кількість обліковуваних об'єктів, але і їх якісних характеристик (марка, сорт і т.ін.).

Натуральні вимірники мають широке застосування в аналітичному обліку матеріальних цінностей, проте вони не можуть виконувати функцію узагальнення, оскільки неможливо підрахувати загальну кількість виробничих запасів або готової продукції, окремі види яких поряд із наочною відмінністю мають також різні одиниці виміру.

Враховуючи посилення ролі міждержавних зв'язків і зовнішньої торгівлі, в даний час багато країн спрямовують свої зусилля на переведення (запровадження) у себе облікових вимірників тих країн, які є економічними лідерами. Результатом цього, на нашу думку, найближчим часом стане уніфікація облікових вимірників в усіх країнах світу.

Трудові вимірники використовуються для визначення кількості затрат робочого часу на виконання тих чи інших робіт або виробництва продукції (хвилини, години, дні). Дані вимірники використовуються при нарахуванні оплати праці працівникам підприємства, для визначення продуктивності праці та трудомісткості продукції, дія розрахунку середньоявочної чисельності працівників.

Треба зауважите, що так як і натуральні, трудові вимірники також не можуть виконувати функцію узагальнення.

Для узагальненого відображення наявності та руху господарських засобів і джерел їх утворення, та змін, які відбуваються при здійсненні господарських процесів, використовується грошовий вимірник, який представлений національною валютою України. Даний вимірник є узагальнюючим по відношенню як до натурального вимірника, так і до трудового вимірника.

Грошовий вимірник використовується при визначенні собівартості продукції, продуктивності праці, фінансових результатів і рентабельності діяльності підприємства. Даний вимірник поряд із обліком широко використовується у плануванні і аналізі діяльності підприємства.

Таким чином, використання в обліку всіх трьох вимірників забезпечує повне і всебічне відображення предмету бухгалтерського обліку.

Питання № 2. Мета, завдання та принципи бухгалтерського обліку

Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності й рух грошових коштів підприємства.

Основними завданнями бухгалтерського фінансового обліку є:

- збирання, обробка та відображення господарських операцій, які відбуваються на підприємстві, у первинних та зведених документах;

здійснення безперервного, суцільного, взаємопов'язаного й документального спостереження за економічними процесами та явищами на всіх ланках господарської діяльності підприємства;

забезпечення достовірною та своєчасною інформацією про господарські процеси та явища, про наявність та стан господарських засобів і коштів (активів) та джерел їх утворення (пасивів) як для внутрішніх, так і для зовнішніх користувачів.

Діяльність кожного виробничо-комерційного підприємства базується на найбільш раціональному використанні матеріальних і грошових ресурсів, а також робочого часу у процесі виробництва.

Головне завдання кожного підприємства, підприємця - випуск продукції (торгівля товарами) високої якості з найменшими витратами. Тому основним завданням обліку є: виявлення обсягу випущеної з виробництва продукції, придбаних товарів, їх реалізації, виявлення фактичних витрат з виготовлення продукції чи придбання товарів, аналіз і контроль за собівартістю виробленої продукції та її зниженням, визначення кінцевих результатів діяльності підприємства.

Виходячи з цього, завданнями бухгалтерського обліку є:

забезпечення наявності первинної документації щодо кожної господарської операції та своєчасної обробки первинних документів, яка б давала змогу в будь-який момент визначити кількість, терміни надходження й витрат сировини, матеріалів, палива та інших матеріальних цінностей, випуск і реалізацію готової продукції тощо, відповідність фактичних даних бухгалтерського обліку завданням;

забезпечення повного відображення всіх витрат підприємства за їхніми складовими частинами, а також усіх доходів підприємства і повсякденне зіставлення витрат з доходами, виявлення результатів кожного господарського процесу і загальних фінансових результатів діяльності підприємства;

побудова обліку на кожному підприємстві відповідно до особливостей його технології та організації виробництва, особливостей його організаційної структури;

ведення обліку кожного виду господарських коштів, закріплених за матеріально відповідальними особами.

Бухгалтерський фінансовий облік у промисловості, як і в інших галузях народного господарства, є одним із найважливіших джерел економічної інформації, засобом контролю за роботою підприємства і знаряддям охорони власності.

Дані поточного бухгалтерського фінансового обліку (облікові документи, записи) потрібні насамперед працівникам самих підприємств (підприємців) у їхній повсякденній роботі; також вони є основою для складання фінансової звітності підприємств.

Принципи бухгалтерського обліку - це основні засади, на яких здійснюються його функції в мікроекономічному середовищі, тобто для суб'єктів господарської діяльності. Вони формуються залежно від національних особливостей і суспільно-економічного розвитку країни, форм власності, капіталу, способів господарювання. В Україні найважливішими в бухгалтерському обліку є принципи автономності, безперервності, доказовості, грошової оцінки, собівартості, обачності, закріплення власності, дискретності, нарахування, суттєвості, правомочності, відповідності, облікової політики, реалізації та періодизації.

Принцип автономності означає, що суб'єкт господарювання веде облік власної діяльності автономно, незалежно від засновників (власників капіталу); відповідно до національного законодавства складає бухгалтерську (фінансову) звітність, визначає результати господарювання, несе майнову та правову відповідальність перед контрагентами, сплачує податки, здійснює розрахунки з працівниками за виконані роботи, з дебіторами та кредиторами, банками, іншими кредитними установами та інвесторами. Суб'єкт господарювання повинен додержуватися принципу автономності в усіх аспектах діяльності незалежно від його організаційно-правової форми.

Принцип безперервності полягає в тому, що підприємство відповідно до його установчих документів має намір здійснювати господарську діяльність безперервно й постійно, відображаючи її в системі бухгалтерського обліку. Згідно з цим принципом господарські засоби відображаються в обліку й балансі за ціною їх фактичного придбання чи власного виробництва, а не за ринковою ціною на момент обліку. Доходи й витрати відображаються в обліку та звітності безперервно, що дає змогу визначати на будь-яку звітну дату результати діяльності підприємства, забезпечує довіру до нього акціонерів та інвесторів. У разі припинення діяльності підприємства безперервність відображення результатів його фінансово-господарської діяльності гарантує захист від псевдобанкрутства та інших негативних випадкових явищ.

Принцип доказовості результатів господарювання та використання власного і залученого капіталу ґрунтується на застосуванні суцільного документування всіх господарських операцій на підприємстві. При цьому первинні документи, де зафіксовано факт здійснення господарської операції відповідно до нормативно-правових актів, повинні мати обов'язкові реквізити, які стверджують їх юридичну доказовість. Зокрема, це стосується підписів посадових осіб, які дали дозвіл на виконання господарської операції, і матеріально відповідальних осіб, які виконали певну операцію.

Принцип грошової оцінки в бухгалтерському обліку полягає у відображенні господарських операцій в єдиному грошовому вираженні з метою їх узагальнення, групування та порівняння з нормативними показниками та показниками за суміжні звітні періоди. Водночас окремі господарські операції можна відображати в обліку за допомогою кількісних, умовно-кількісних вимірників (у тонно-кілометрах, гектарах умовної оранки та ін.) для контролю окремих операцій, а не їх узагальнення по підприємству загалом. Як правило, грошова оцінка фінансово-господарської діяльності підприємства здійснюється в єдиній національній валюті.

Принцип собівартості полягає в тому, що сировина, матеріали, засоби праці, вироблена продукція відображаються у бухгалтерському обліку за собівартістю їх придбання чи виробництва, тобто за фактичними витратами. Цей принцип грунтується на грошовому вимірнику використання суб'єктом господарювання фінансових, матеріальних і трудових ресурсів у створенні нового продукту. Застосування цього принципу дає змогу визначати ефективність господарювання, обчислювати ціни виробника за допомогою показника собівартості й порівнювати їх із цінами на товарному ринку. Принцип собівартості продукції (робіт, послуг) у бухгалтерському обліку в ринкових умовах - важлива передумова для обґрунтування ринкової ціни, маркетингових досліджень ринку, якості та дизайну виробів тощо.

Принцип обачності (обережності, консерватизму) означає, що витрати й доходи мають відображатись у бухгалтерському обліку на основі достовірно обгрунтованих первинною документацією господарських операцій. Обачність і обережність мають на меті запобігання збільшенню витрат виробництва, можливих втрат у господарюванні від стихійного лиха, виробничих аварій та інших негативних явищ завдяки створенню страхових резервних фондів. За рахунок коштів цих фондів компенсуються збитки, завдані підприємству. В обліку відображаються тільки реальні доходи - гроші, одержані від покупців товарів, векселів та інших документів, які гарантують отримання необхідних валютних надходжень.

Принцип закріплення власності грунтується на суцільному й безперервному документуванні в бухгалтерському обліку утворення та використання капіталу засновників підприємства. На підставі документів, які мають юридичну силу, закріплюється власність фізичних і юридичних осіб у формі акцій, дивідендів, паїв, позик, внесків засновників підприємства до статутного капіталу та інших коштів. Завдяки цьому принципу бухгалтерський облік забезпечує контроль за збереженням різних форм власності.

Принцип дискретності передбачає переривання бухгалтерського обліку та звітності у випадку, коли необхідно визначити фінансовий стан, платоспроможність і ліквідність підприємства на певну дату. Така потреба з'являється в разі реструктуризації - поділу підприємства на окремі господарські одиниці чи емісії цінних паперів, у разі отримання кредитів та ін. Принцип дискретності дає змогу до завершення звітного року скласти звітні регістри, Головну книгу, баланс та іншу фінансову звітність на дату облікового періоду. Цей принцип застосовують також у фінансовому менеджменті, маркетингу та діяльності інших управлінських структур.

Принцип нарахування застосовують в бухгалтерському обліку для визначення моменту здійснення витрат і отримання доходів. Згідно з цим принципом витрати й доходи відображаються в обліку в тому періоді, у якому вони були нараховані (тобто відбулися), незалежно від того, коли фактично отримано кошти від покупця. Альтернативним цьому принципу є касовий метод, згідно з яким доходи визначаються після надходження коштів на розрахунковий рахунок у банк чи в касу підприємства, а витрати - після завершення розрахунків за реалізовану продукцію (роботу, послуги).

Принцип суттєвості передбачає відображення в бухгалтерському обліку суттєвих витрат упродовж усього циклу виготовлення продукції. При цьому витрати, які не мають великого значення для обчислення собівартості продукції (поштово-телеграфні, канцелярські та ін.), списуються одразу після їх виникнення. Цей принцип дає змогу уникнути в бухгалтерському обліку нагромадження надлишкової інформації, яка не має постійних споживачів й істотно не впливає на результати господарської діяльності.

Принцип правомочності полягає в комплексному відображенні в бухгалтерському обліку всієї господарської діяльності підприємства незалежно від статутних положень. За допомогою цього принципу можна визначити, яку діяльність підприємство не може здійснювати. Наприклад, якщо за статутом, затвердженим у встановленому порядку, основною діяльністю підприємства є виробництво лікеро-горілчаної продукції, але за даними бухгалтерського обліку державна податкова інспекція виявила факти роздрібної торгівлі цими виробами, тобто позастатутну діяльність, на підприємство накладаються фінансові санкції.

Принцип відповідності ґрунтується на розмежуванні витрат і доходів між періодами завершення виробничого циклу та узгодженні доходів звітного періоду з витратами, завдяки яким одержано ці доходи. Облік доходів за звітний період здійснюється за принципом нарахування та реалізації. Витрати звітного періоду - це витрати ресурсів, що виникли у зв'язку з господарською діяльністю, завдяки якій було отримано доходи в цьому періоді. Цей принцип бухгалтерського обліку забезпечує відповідність між витратами і доходами у звітному періоді. У разі неправильного відображення в обліку витрат у незавершеному виробництві продукції (робіт, послуг), порушення платіжної дисципліни та інших недоліків, які впливають на достовірність визначення фінансових результатів діяльності підприємства, принцип відповідності порушується.

Принцип облікової політики передбачає застосування в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності протягом тривалого часу (як правило, звітного року) обраних методів визначення доходів, нарахування амортизації основних засобів і нематеріальних активів, зношування малоцінних і швидкозношуваних предметів, створення резервів, обліку та калькуляції собівартості продукції (робіт, послуг) тощо.

Принцип реалізації грунтується на визначенні в бухгалтерському обліку доходів від реалізації продукції (робіт, послуг) після виконання договірних зобов'язань і вручення рахунків клієнтам. Згідно з цим принципом моментом реалізації та визначення доходів від неї є момент відвантаження продукції (здавання робіт, послуг) і переходу права власності на неї до замовника, покупця.

Принцип періодизації обліку передбачає поділ безперервної господарської діяльності підприємства на звітні періоди (наприклад, місяць, квартал) для виявлення результатів цієї діяльності за певні проміжки (періоди) часу. Періодизація обліку впродовж календарного року необхідна для контролю розрахунків із бюджетом, тобто правильності та своєчасності нарахування та повноти сплати податків за певний період. Крім того, періодизація обліку дає змогу підготувати оперативну інформацію для фінансового менеджменту, маркетингової діяльності та інших потреб управління підприємством.

Отже, основні принципи бухгалтерського обліку взаємопов'язані; вони забезпечують виконання в мікроекономічному середовищі його функцій - інформаційних, контрольних і загальноекономічних.

Питання № 3. Предмет і об’єкт бухгалтерського обліку

Предмет бухгалтерського обліку включає реальні господарські процеси, явища, які відображаються в бухгалтерському обліку (на підставі нормативних документів), що зумовлюють рух активів, а також джерел їх утворення - пасивів. Предмет бухгалтерського обліку охоплює весь процес відтворення - тобто виробництво, розподіл, обіг та споживання. Так, на цукровому заводі предметом бухгалтерського обліку є процес виробництва, реалізації цукру тощо; на машино-будівельному підприємстві - процес виробництва машин, обладнання тощо та їх відтворення. Таким чином, предмет бухгалтерського обліку визначає стан і використання активів підприємства в процесі господарської діяльності та джерел їх утворення - пасивів.

Підсумовуючи вказане, відмітимо, що зміст предмету бухгалтерського обліку розкривають його численні об'єкти. Об'єктами бухгалтерського обліку підприємства є:

I. Активи.

II. Пасиви.

III. Витрати.

IV. Доходи і результати діяльності.

АКТИВИ - ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому (рис. 1.1), які за складом і розміщенням групують за трьома ознаками:

І. Необоротні активи - нематеріальні активи, незавершене будівництво, основні засоби, довгострокові фінансові інвестиції, довгострокова дебіторська заборгованість, відстрочені податкові активи, інші необоротні активи.

ІІ. Оборотні активи - запаси, векселі одержані, дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги, дебіторська заборгованість за розрахунками з бюджетом, дебіторська заборгованість за виданими авансами, дебіторська заборгованість за нарахованими доходами, дебіторська заборгованість за внутрішніми розрахунками, інша поточна дебіторська заборгованість, поточні фінансові інвестиції, грошові кошти та їх еквіваленти, інші оборотні активи.

ІІІ. Витрати майбутніх періодів - здійснені витрати, що мали місце протягом звітного періоду, які підлягають віднесенню на витрати в майбутніх звітних періодах.

До витрат майбутніх звітних періодів відносяться витрати, пов'язані з підготовчими до виробництва роботами в сезонних галузях промисловості; з освоєнням нових виробництв та агрегатів; сплачені авансом орендні платежі, оплата страхового поліса, передплата на газети та журнали, періодичні та довідкові видання тощо. •

IV. Необоротній активи та групи вибуття - вартість необоротних активів та груп вибуття, утримуваних для продажу, що визначається відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 27 «Необоротні активи, утримувані для продажу та припинена діяльність».

ПАСИВИ (джерела утворення активів), рисунок 1.2. Пасиви підприємства групують за такими ознаками:

Власний капітал.
Забезпечення наступних витрат і платежів.
Довгострокові зобов'язання.
Поточні зобов'язання.
Доходи майбутніх періодів.

1. Власний капітал, до якого належать:

Статутний капітал (капітал - це джерело створення підприємства) - зафіксована в установчих документах загальна вартість активів, які є внеском власників (учасників) до капіталу підприємства;

Пайовий капітал - сума пайових внесків членів спілок та інших підприємств, що передбачена установчими документами;

Додатковий вкладений капітал - сума, на яку вартість реалізації випущених акцій перевищує їхню номінальну вартість;

Інший додатковий капітал - вартість необоротних активів, безкоштовно отриманих підприємством від інших юридичних або фізичних осіб, сума дооцінки необоротних активів та інші види додаткового капіталу;

Резервний капітал - сума резервів, створених відповідно до законодавства за рахунок нерозподіленого прибутку підприємства;

Нерозподілений прибуток (непокритий збиток) - визначається або сума нерозподіленого прибутку, або сума непокритого збитку, яка наводиться в дужках та вираховується при визначені підсумку власного капіталу;

Неоплачений капітал - сума заборгованості власників, при визначенні підсумку власного капіталу ця сума вираховується;

Вилучений капітал - при визначенні підсумку власного капіталу сума вилученого капіталу підлягає вирахуванню. (Фактична собівартість власної емісії, або часток, викуплених товариством у його учасників тощо).

2. Забезпечення майбутніх витрат і платежів - це сума нарахованих витрат на оплату майбутніх відпусток, гарантійні зобов'язання тощо, величина яких може бути визначена тільки шляхом попередніх (прогнозних) оцінок, а також залишки коштів цільових надходжень, цільового фінансування, які отримані з бюджету та інших джерел.

3. Довгострокові зобов'язання, до яких належать: Довгострокові кредити банків; Інші довгострокові фінансові зобов'язання; Відстрочені податкові зобов'язання; Інші довгострокові зобов'язання.

4. Поточні зобов'язання, об'єктами обліку є: Короткострокові кредити банків; Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями; Векселі видані; Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги; Поточні зобов'язання за розрахунками:

з одержаних авансів;

з бюджетом;

з позабюджетних платежів;

зі страхування;

з оплати праці;

з учасниками;

із внутрішніх розрахунків;

інші поточні зобов'язання.

5. Доходи майбутніх періодів - доходи, отримані протягом поточного або попередніх звітних періодів, які належать до майбутніх звітних періодів.

III. ВИТРАТИ

Об'єктами обліку є витрати операційної, інвестиційної, фінансової діяльності підприємства та витрати на запобігання надзвичайним подіям та ліквідацію їх наслідків. Класифікація витрат:

собівартість реалізації продукції (робіт, послуг);
загальновиробничі витрати;
адміністративні витрати;
витрати на збут;
інші витрати операційної діяльності;
фінансові витрати;
витрати від участі в капіталі;
інші витрати, що виникають у процесі звичайної діяльності (крім фінансових витрат), але не пов'язані з виробництвом або реалізацією основної продукції (товарів) та послуг, а також витрати страхової діяльності. До інших витрат належать:
собівартість реалізованих: фінансових інвестицій, необоротних активів, майнових комплексів; втрати від неопераційних курсових різниць; уцінка необоротних активів і фінансових інвестицій; списання необоротних активів та інші витрати звичайної діяльності;
податок на прибуток;
надзвичайні витрати.

IV. ДОХОДИ І РЕЗУЛЬТАТИ ДІЯЛЬНОСТІ

Об'єктами обліку є доходи від операційної, інвестиційної та фінансової діяльності підприємства, а також доходи від надзвичайних подій та фінансові результати підприємства від звичайної діяльності та надзвичайних подій. Знання об'єктів бухгалтерського обліку вимагає розгляду змісту і призначення окремих елементів методу бухгалтерського обліку.

Питання №4. Вимоги до ведення бухгалтерського обліку

Розвиток ринкових відносин, інтеграція економіки України в європейську та світову системи господарювання неможливі без реформування національної облікової політики.

У світовій практиці існує чотири види моделей ведення бухгалтерського обліку.

І. Континентальна - Англія, Франція, Німеччина - бухгалтерський облік ведеться згідно з міжнародними стандартами.

II. Північно-Американська - США - міжнародні стандарти.

Ш. Південно-Американська - де раніше існували диктаторські режими - облік ведеться за внутрішніми законодавчими актами.

ГУ. Пострадянська модель базувалась на плановій економіці, державній формі власності, єдиному Плану рахунків бухгалтерського обліку, галузевих та союзних інструкціях і законах.

На виконання Програми реформування бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних стандартів, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України №1706 від 28 жовтня 1998 p., Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-ХІУ від 16 липня 1999 р. (набрав чинності з 1 січня 2000 p., із змінами і доповненнями, внесеними Законами України №1707-111 від 11 травня 2000 p., №1807-111 від 8 червня 2000 p.), бухгалтерський облік має задовольняти певним вимогам.

Перша вимога - раціональність та економічність побудови бухгалтерського обліку.

Раціонально організований і добре поставлений облік - основа правильного ведення господарства.

Для виконання вимог бухгалтерського обліку облікові працівники мають бути добре обізнані у своїй справі, набуваючи для цього необхідні теоретичні та практичні знання й постійно підвищуючи кваліфікацію.

Облікові працівники мають бути вимогливими до себе, до якості своєї роботи, постійно здійснювати самоконтроль, перевіряти свою роботу. Без цього неможливо додержуватися вимог своєчасності, точності та ясності обліку, вимог застосування національних Положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

Друга вимога - ясність і зрозумілість обліку.

Третя вимога - простота, чіткість, точність і повнота поточних і звітних даних, попередження всілякого роду спроб перекручування дійсності, усунення серйозних недоліків в організації бухгалтерського обліку і посилення його ролі в здійсненні контролю за господарською діяльністю; надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про доходи, витрати, прибутки і збитки від господарської діяльності підприємства за звітний період (згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 3 «Звіт про фінансові результати», № 87 від 31 березня 1999 p., зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21 червня 1999 р. за №397/3690).

Четверта вимога - дійовість і достовірність поточних і звітних даних згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 6 «Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах», №137 від 28 травня 1999 p., зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21 червня 1999 р. за №392/3685 [8].

Помилки, породжувані неуважним ставленням працівників бухгалтерського обліку до своїх обов'язків, призводять до заплутування облікових даних, а це створює можливість для зловживань та крадіжок власності підприємства (підприємця).

П'ята вимога - порівнювання звітних даних останнього періоду з даними за минулі звітні періоди, планами, прогнозами, даними бізнес-планів підприємства. При цьому необхідна єдина оцінка об'єктів, єдність показників за об'єктами обліку та фінансової звітності тощо.

Теоретичні основи бухгалтерського обліку