ГРОШОВІ ДОКУМЕНТИ ОУН – УПА
PAGE \* MERGEFORMAT 1
Тема 15. ГРОШОВІ ДОКУМЕНТИ ОУН – УПА
План
15.1. Виникнення грошових документів ОУН
15.2. Грошові документи ОУН - УПА в період німецької окупації України
15.3. Грошові документи ОУН - УПА в 1944-1953 pp.
15.4. Емітування українських грошових документів за межами України
Серед проблем, які нині досліджуються істориками, є національ но-визвольна боротьба в Україні в 1939-1953 pp., на чолі якої стоя ла Організація українських націоналістів і створена нею Українська повстанська армія. Важливе місце посідає вивчення фінансово-гос подарської діяльності українського підпілля в Західній Україні.
15.1. Виникнення грошових документів ОУН
Грошові документи ОУН беруть початок від часу створення цієї організації. В Організації українських націоналістів чільне місце посідав бойовий фонд, що створювався разом з організацією та її розбудовою. Але й фінансова референтура відігравала вельми важ ливу роль поряд з організаційною, бойовою та пропагандистською. На всіх етапах діяльності ОУН кошти для організації завжди були першорядною проблемою.
Формували і поповнювали бойовий фонд ОУН насамперед за ра хунок щомісячних внесків членів і симпатиків ОУН та інших кош тів, отриманих від окремих патріотів, прихильників української державності. В умовах підпілля члени організації не мали спеціаль них партійних квитків, де могли би фіксуватися внески до фонду ОУН, тому скарбник видавав розписку. З часом вона набула певної стандартної форми: картка розміром візитки з необхідними атрибу тами — тризубом і написом «бойовий фонд ОУН». Одержана чле ном ОУН картка тут же з метою конспірації знищувалась, оскільки її наявність могла стати речовим доказом для польських, а згодом і для радянських каральних органів. Така практика використання грошових документів ОУН стала причиною того, що до нашого ча су не дійшли їх тогочасні зразки. У побуті ці грошові документи ді стали назву бофони — скорочено від «бойовий фонд». Про грошові документи ОУН маємо скупі відомості з матеріалів польської полі ції, доповнюють їх матеріали НКВС.
Потреби грошових витрат військової референтури не могли по крити тільки членські внески. Тому ОУН здійснювала експропріа-ційні напади на поштові установи. Крім того, обкладалося подат ком місцеве населення, до фонду організації передавалися збори від вистав аматорських гуртків. При цьому також видавалися грошові документи, що зразу знищувалися.
З позитивного боку зарекомендували себе збирання на бойовий фонд ОУН та інші фонди визвольної боротьби в період боротьби оунівського підпілля за волю Карпатської України. З ініціативи га лицьких націоналістів Національна Рада Карпатської України 10 лю того 1939 р. звернулась із закликом «До всіх українців на рідних зем лях і в розсіянні сущих» виплачувати до «Фонду розбудови Карпат ської України» 0,5% річної заробітної платні у формі «національного датку», який отримав широке схвалення. Тогочасні грошові докумен ти ОУН представлені двома безномінальними знаками, що їх вигото вили націоналісти в Галичині. Вони виконували функцію квитанцій за внесені добровільні пожертвування. На одному з них — тризуб із мечем на середньому зубі та напис «ОУН». На іншому — тризуб із ме чем та дві дати: «1919» і «1939» (20-річчя Соборності України).
Грошові знаки «Фонд розбудови Карпатської України» були ду же популярними, тому їх передрукували в Хусті у видавництві «Кар патська Січ» і використовували для збирання грошей надалі, але в комплекті зі спеціальною листівкою з написом «В силі Карпатської Січі лежить могутність нашої держави». Знаки виконували роль гербових марок, але не поштових, бо їх погасили печаткою Цен тральної Народної Ради. Номіналу на таких грошових документах не проставляли.
Існували й інші грошові документи збирань на фонд Карпат ської Січі. Як стверджували арештовані радянськими каральними органами учасники тих подій, у січні—лютому 1939 р. у видавництві часопису «Наступ» були віддруковані знаки для збирання грошей у фонд Карпатської Січі із зображенням герба Карпатської України: переділений навпіл щит, на якому зліва — чорний ведмідь на білому тлі, справа — чергування білої та чорної смуг, а вгорі — тризуб із хрестом на середньому зубі (у чорно-білому виконанні).
Грошові документи ОУН міжвоєнного періоду дали можливість забезпечити її фінансову діяльність і нагромадити досвід для їх дальшого поширення за часів другої світової війни.
15.2. Грошові документи ОУН - УПА в період німецької окупації України
Організація українських націоналістів од перших днів війни, роз чарувавшись у можливості співпраці з окупаційною владою у віднов ленні української державності, розгорнула проти неї боротьбу. Серед форм і методів боротьби були не лише ідеологічно-пропагандистська діяльність, а й збройний опір окупантам. Для його здійснення необ хідні були значні фінансові ресурси, які забезпечувалися збиранням коштів серед патріотично налаштованого населення.
Оунівське підпілля, організуючи збирання коштів до бойового фонду ОУН, мусило зважати на грошову систему окупаційної вла ди. Тому емітовані грошові документи — бофони прив'язувалися до окупаційних валют, які були в обігу в тому чи іншому регіоні.
Вихід за межі організації й апробування в масах грошових доку ментів ОУН — бофонів здійснювалися в основному в Галичині, де грошовою одиницею в період окупації був польський злотий. Зго дом вони поширилися на Волинь і Полісся. Фактів про поширення бофонів на інших окупованих територіях України у період до 1944 р. немає. Цим підкреслюється видатна роль Галичини у мобілізації матеріальних ресурсів для фінансування військових та організацій них витрат, що мали надзвичайний характер.
Поширення бофонів мало добровільний характер, оскільки на сильне вилучення матеріальних цінностей у населення ОУН — УПА вважали недоречним ні з політичного, ні з морального погляду.
Бофони з'явилися в Галичині по декількох місяцях після окупа ції. Першим із відомих є грошовий документ, датований серпнем 1941 р. Він виготовлений на обгортковому папері у традиційних для ОУН-бандерівців червоно-чорних кольорах. Вгорі малюнка — кар туш із тризубом, ліворуч і праворуч від нього — схилені червоно-чорні прапори, начеб облямовання для двох розміщених одна за од ною прямокутних табличок із написами «Боєвий фонд ОУН» і «День боротьби». На рівні картуша - дві дати: «31.VIII.1919» і «31.VIII.1941» (31 серпня 1919 р. війська Директорії та Української Галицької армії звільнили від більшовиків Київ. Од 20-х pp. цей день відзначався ОУН як свято Зброї).
Нову партію бофонів віддрукували у Львові для фонду пам'яті жертв більшовицької окупації Західної України. Невеликі за розмі ром, вони нагадували марку. Зображення (могильний хрест із тризубом і два схрещені мечі) також було виконане у традиційних для ОУН (б) червоно-чорних кольорах. Вгорі — дві відомі дати «17.IX.1939-30.VI.1941».
Більшість віддрукованих підпіллям ОУН бофонів часів німець кої окупації була разового використання. В основному вони мали стале тематичне спрямування, визначене за ієрархією вищими структурами ОУН, та були пов'язані з обов'язковими святами і «пам'ятковими днями», що їх відзначали українські націоналісти: святом Зброї (Днем боротьби) - 31 серпня, святом Героїв револю ції - 23 травня, святом Соборності України - 22 січня та святом Листопадового зриву — 1 листопада. У вересні 1941 р. до цього пе реліку пам'ятних дат долучився ше й Акт відновлення української державності 30 червня 1941 p., якому також присвячувалися сюже ти бофонів.
До січня 1942 р. на грошових документах ОУН номіналів не проставляли, але, на думку дослідників, існувала мінімальна ціна бофона — 1 рейхсмарка або 2 краківські злоті, а десь од середини 1942 p.— 1 злотий. Однак через грабіжницьку політику окупантів, різке погіршення економічного становища населення Галичини, розширення масштабів протистояння ОУН і необхідність плану вання підпільного бюджету грошові документи протягом 4—5 міся ців пройшли еволюцію від безномінальних до номінальних. Цей еволюційний процес був настільки стрімким, що залишив видимий слід на тогочасних грошових документах ОУН у вигляді надписів, наддруків тощо. Номінали бофонів зазвичай не входили до компо зиції основного малюнка, а розміщувалися за зовнішньою рамкою або ж на звороті. Траплялися випадки, коли їх додруковували іншим шрифтом, фарбою іншого кольору. Характерною рисою гро шових документів 1942 р. була поява на них, поряд із тризубом, ор ганізаційної емблеми ОУН.
Грошові документи ОУН того часу віддзеркалювали складну по літичну боротьбу, яка точилася всередині оунівського підпілля. У них проявилися кардинальні політичні та бойові рішення керів ництва ОУН-бандерівців. Після вересня 1941 р. з текстів бофонів було вилучено надпис «бойовий фонд ОУН». Напевне, це було зроблено, щоби не провокувати маси на передчасний виступ проти окупантів. Замість попереднього, наприкінці 1942 р. з'явилися на бофонах нейтральні надписи: «національний фонд ОУН» і «фонд загальної помочі».
Інколи друкувалися бофони без назви фонду. Це робилося, на певне, з метою конспірації. Так, 1943 р. в Галичині підпілля ОУН віддрукувало серію бофонів номіналами 20 і 50 злотих, майстерно оздоблених орнаментом. На бофоні номіналом 50 злотих також бу ли зображені зубчасте колесо і стилізоване колосся, що символізу вали єдність міста і села. З художнього погляду ці грошові докумен ти виявилися досить успішними, тому їх періодично передрукову вали і використовували на Львівщині та в Закерзонні аж до 1946 р.
У деяких повстанських районах Рівненщини, за свідченнями очевидців, в обіг було введено повстанські гроші. Взявши за основу грошові знаки емісійного банку рейхскомісаріату «Україна», на них спеціально виготовленими штампами проставляли відповідні на писи. Ось шо писалося про партизанські гроші в одному з донесень поліції безпеки від 1 грудня 1943 p.: «У секторі командира Рівного знову помічено, що бандити пустили в обіг білети карбованця з дво ма різними печатками. На одній написано «Слава Україні, героям слава!», на іншій «Слава Бандері». Через відсутність документів не можливо відтворити територію поширення вказаних грошей. До того ж вони мали локальний характер і перебували в обігу досить короткий час. На практиці вони відігравали скорше пропагандист ське, ніж економічне значення.
Наприкінці 1943 - на початку 1944 p., у період інтенсивної роз будови УПА, було створено декілька грошових документів підпіл ля, емітованих у Галичині. Перший виготовлено у традиціях ОУН 30-х pp.: картуш із тризубом і два перехрещені карабіни у вінку. За мість замаскованої назви фонду знову з'явився відкритий надпис: «На боєвий фонд УПА». Ще два грошові документи хоча і не мали назви фонду, одначе зображення (вояки УПА в дозорі) та лозунги «Слава Україні!» «Героям слава!» вказували на їхнє призначення. Номінали 50, 100 та інші заповнялись олівцем.
У 1943 р. з'явилися грошові документи ОУН на північно-захід них українських землях. До нашого часу дійшов бофон номіналом 20 крб., у тематичному малюнку і написах якого тогочасну визволь ну боротьбу поєднано з козацькою добою. Очевидно, бофон був призначений бандерівцями для використання на території, яку в минулому контролювали мельниківські військові формовання.
Мельниківці у своїй фінансово-господарській діяльності також використовували грошові документи, які легко піддаються іденти фікації, насамперед геральдичній, завдяки характерному вживан ню тризуба з мечем. Так, у протектораті Богемія та Моравія, у дру карні видавництва «Пробоєм» прихильники ОУН (м) 1942 р. випустили серію з двох однотипних марок номіналами 0,5 і 1 рейхс марка. Відрізнялися вони лише кольорами. На малюнку — тризуб із мечем на щиті, довкола напис: «Визвольний фонд ОУН». Номінал вказано у верхніх і нижніх кутах. У 1943—1944 pp. мельниківці ви користовували для збирання готівки грошові документи номінала ми 1 і 5, на яких було зображено характерний тризуб із мечем і вмі щено: «Власними силами», «Ми здобудемо силою те, що нам нале жить по праву».
Питання про авторів бофонів на сьогоднішній день зачищається майже недослідженим.
Грошовими документами у своїй фінансово-господарській ді яльності користувалося не лише бандерівське і мельниківське під пілля, їх виготовляли й інші українські політичні сили, зокрема Український центральний комітетет (УЦК).
УЦК було створено навесні 1940 р. у Кракові для координації діяльності комітетів самооборони, що виникли для задоволення ос новних економічних та освітніх потреб українського населення ге нерал-губернаторства. Очолив УЦК відомий географ, професор Володимир Кубійович. Комітет був українським закладом соціаль ного забезпечення.
Виконуючи свої функції, УЦК систематично випускав грошові документи для збирання коштів допомогових комітетів. Наприклад, 1943 р. він поширив серед населення Галичини двосторонній грошо вий документ «Писанка українській дітворі» номіналом 2 злоті.
Якщо порівняти грошові документи УЦК та ОУН — У ПА, то, по при зовнішню схожість, між ними існувала велика відмінність, як між легальною та нелегальною формами діяльності. Саме слово «бойовий фонд» означало спротив окупантам, боротьбу за визво лення. В. Кубійович ставився до «бойового фонду ОУН» цілком не гативно.
Використання бофонів у фінансово-господарській діяльності повстанців дозволило командуванню ОУН — У ПА за порівняно ко роткий час мобілізувати для своїх потреб значні матеріальні ресур си, а також певним чином забезпечити юридичні та моральні сто сунки повстанців із населенням.
15.3. Грошові документи ОУН - УПА в 1944-1953 pp.
Бофони ОУН були досить чутливими до змін конкретно-істо ричних умов, форм, методів, стратегії й тактики повстанської бо ротьби. Тому еволюція бофонів ОУН — УПА післявоєнного періоду тісно пов'язана з розвитком національно-визвольного руху в Захід ній Україні проти сталінізму в 1944—1953 pp.
Відповідальними за виготовлення бофонів були референтури пропаганди крайових, окружних проводів ОУН. Кліше для грошо вих документів виготовляли спеціалісти з підпільних друкарень і «технічних звен», які структурно входили до названих референтур. Про технологію виготовлення бофонів писав колишній сотейник УПА «Кривоніс» М. Симчич: «Про існування бофонів знаю добре. Вони були в нашому підпіллі подібно як у більшовиків — облігації. Штампувати їх в осередку окружного проводу ОУН поблизу села Космача Косівського району. Купюри були різні, від 3 до 100 карбо ванців. Вироблялися вони дереворитами, тобто різьбяр вирізував рисунок на дерев'яній дошці м'якої породи за попереднім зразком, а відтак штампував ці облігації».
Незважаючи на відсутність на бофонах номерів і серій, повстан ці вели суворий облік випущеної продукції, яку потім передавали уповноваженим проводом особам, а ті регулярно звітували про їх розповсюдження.
Бофони відігравали важливу роль як засіб поповнення повстан ського бюджету. Крім того, вони мали ще одну функцію — матері ального і політичного протистояння примусовому поширенню об лігацій державних позик СРСР, випуски яких у 1944—1946 pp. досяг-ли піку. На цей час припало більше двох десятків випусків грошових документів ОУН від 4 до 8 номіналів у кожному.
Провід ОУН на північно-західних землях у 1944—1945 pp. випус тив «волинську серію» бофонів із номіналами 10, 25, 50, 100, 200, 300, 500 і 1000 крб., які функціонували у 12 областях України та Бі лорусії, де діяли повстанські загони. Автором серії був відомий ук раїнський художник-графік Ніл Хасевич. Ці грошові документи, на відміну від попередніх випусків у Галичині, не стосувалися до жод ної історичної дати. Вони вирізнялися графічними особливостями. Зображення ніби документально передавали високий бойовий дух, піднесення й хоробрість повстанців. Наприклад, на 100-карбован-цевому грошовому документі повстанець переможно топтав пова лений імперський прапор СРСР. На грошовому документі номіна лом 200 крб. на передньому плані було зображено трьох озброєних повстанців. Один із них кидав гранату. Вгорі малюнка — тризуб в овалі, вище якого півколом — напис: «За Україну, за волю, за на род». Внизу також уміщено написи: «УПА», «На бойовий фонд». На малюнку бофона номіналом 500 крб. в овальній рамці — постать вої на УПА, схожа на відомий графічний портрет Клима Савура робо ти Ніла Хасевича. Бофони «волинської серії» стали своєрідним мистецьким еталоном для інших підпільних митців. Органічним доповненням до цієї серії став бофон номіналом 25 карбованців, випущений 1949 р. за проектом Н. Хасевича на відзначення 20-ї річ ниці ОУН. У центрі малюнка в овальній рамці — озброєні повстан ці, повернуті обличчями на Захід. Один із них тримає прапор з емб лемою ОУН. На рамці-текст: «На бойовий фонд». Внизу-«ОУН». У верхніх кутах — номінал. Вказаний грошовий документ набув по пулярності у повстанців, тому його періодично передруковували.
Порівняно з іншими серіями, волинська була найдовговічні-шою. Окремі її квитанції постійно передруковували принаймні до 1950 p., але їх номінал через проведену в СРСР 1947 р. грошову ре форму зменшився у 10 разів. Деномінацію в основному здійснюва ли перекресленням зайвого нуля. Характерною поліграфічною особливістю бофонів «волинської серії» було друкування їх на лис тах у пропорції: три бофони чорного кольору і один — синього. До слідник О. Клименко висловлює припущення, що бофони синього кольору мали певне призначення, а саме — заохочення активних платників коштів у бойовий фонд підпілля.
Про фінансову діяльність Львівського крайового проводу ОУН достатніх даних немає, що пояснюється тотальним терором репре сивного апарату на Львівщині та Дрогобиччині. Усі документи, за хоплені органами МДБ — МВС, безжалісно знищувалися, тому ві домості про грошові документи ОУН — УПА в цьому краї неточні та фрагментарні. Відомо, що 1944 р. одна зі структур підпілля Львів ського крайового проводу ОУН віддрукувала серію однотипних грошових документів номіналами 5, 10, 20 і 50 крб., присвячену черговій річниці ЗУНР. На передньому плані малюнка — україн ський січовий стрілець із гвинтівкою та прапором в руках. На осін ніх листках, що падають, дати: 1918 і 1944 pp.
У 1945 р. було випущено серію бофонів номіналами 5, 10, 20, 50, 100- і 500. Населення ці грошові документи називало «грошима УПА». Дослідники висловлюють думку, що вони могли бути надру ковані у підпільній друкарні ОУН, яка з 1943 р. діяла в Миколаїв ському районі Львівської області, оскільки лише вона могла друку вати в кольорах. Малюнки цієї серії віддзеркалювали тяжкі бої пов станців, їхні героїзм і самопожертви. Так, на бофоні номіналом 10 зображено динамічну постать повстанця з гвинтівкою, номіналом 20 — атаку повстанців на тлі пожежі, номіналом 50 — стилізовану постать архангела Михаїла зі щитом і мечем, якого народна міфоло гія наділяла здатністю кидати громи та вбивати чортів, номіналом 100 — алегоричне зображення казкового героя у поєдинку зі змієм.
У 1946 р. на Львівщині випустили нову серію бофонів номіналами 5, 10, 20, 50 і 100. Вони ніби повторювали за сюжетом серію 1945 р. Для серій 1945—1946 pp. був характерним лаконізм написів: «УПА» і номінал. Серії відбито з дереворитів, що їх виготовляли професій ні художники-графіки. Завдяки виразності, сконцентрованості сю жетів, динамізмові ці бофони не поступалися «волинській серії» Н. Хасевича.
У 1947 р. на теренах Львівського проводу ОУН використовувався бофон номіналом 30, випущений до 6-ї річниці Акта від 30 черв ня 1941 р. Того ж року одна з районних структур на Львівщині до 29-ї річниці ЗУНР випустила бофон номіналом 100 крб.
У той період Львівський провід ОУН вніс певні новації в розви ток бофонної системи. Протягом 1947-1950 pp. для потреб підпілля тут виготовляли двобічні бофони з відривними талонами. Зво ротний бік грошового документа виконував функції агітаційної листівки, а також удосконалював фінансову звітність. Саме так бу ли випущені бофони 1948 р. номіналами 100, 200 і 300 крб., видру-ковані в сьому річницю відновлення самостійної Української дер жави. Того ж року до свята Зброї випустили багатоколірний бофон номіналом 500 крб., композиційно з'єднаний із попереднім випус ком, на продовження авторського циклу. У центрі малюнка — меч як символ боротьби та схід сонця — надія на перемогу. На рамці, прикрашеній вінком дубових віт і калинових кетягів, гасло: «Бо тільки меч, а не слова, здобуде нації права!». На звороті надрукова но листівку, яка розкривала політичний зміст свята.
Львівський провід ОУН 1948 р. аналогічно скомпонував і наступ ні випуски бофонів номіналами 25 і 50 крб., присвячених 30-річчю ЗУНР, та номіналами 100, 200 і 300 крб. до шостої річниці УПА. У 1949 р. він повторив свій традиційний тематичний випуск, при свячений Актові 30 червня 1941 р.
Друкувалися грошові документи й іншими крайовими провода ми ОУН в Західній Україні. Наприклад, крайовий провід ОУН «Карпати — Захід» 1945 р. до 27-ї річниці ЗУНР віддрукував серію бофонів номіналами 5, 10, ЗО і 100. Грошову одиницю, мабуть, не вказали тому, що з близькістю кордонів Румунії, Угорщини й Чехо-Словаччини бофони планували використати і на цих територіях.
На території Станіславського обласного проводу ОУН від кінця 1944 р. існувала ще одна серія грошових документів номіналами 5, 10, 20 і 100, на яких на передньому плані було зображено динамічну постать повстанця з гвинтівкою та прапором. У 1945 р. на Коло-мийшині у друкарні ОУН «Смерть Сталіну» видруковано бофон номіналом 20, на якому зображено колону вояків УПА на тлі пам'ятника Б. Хмельницькому в Києві. Вгорі грошового документа— гасло, взяте з декалога українського націоналіста: «Здобудеш Укра їнську державу або згинеш у боротьбі за неї!». Внизу — картуш із тризубом і написи: «Слава Україні!», «Героям слава!». На цій тери торії були й інші випуски бофонів.
Карпатські відділи УПА випускали свої бофони, вельми примі тивні на вигляд. їх оформлення свідчило про те, що повстанці не мали задовільної множильної техніки, паперу, фарби і діяли у складних умовах. Наприклад, бофон номіналом 10 руб. присвяче ний 6-й річниці створення УПА. На ньому не було малюнка, тільки написи: «Свято УПА 14.X 1942-1948» та «На рев. фонд». Замість фарби використане фіолетове чорнило.
У 1946-1947 pp. бофони номіналами 10, 30, 50, 100 крб. виготов лялись у підпільній друкарні ОУН, яка містилась у Чернівцях по вул. Краснодарській. Серію кольорових бофонів у 1944 р. випусти ли підпільники Тернопільського обласного проводу ОУН. Випуска лися грошові документи на землях Закерзоння, куди входили землі Холмщини, Підляшшя, Надсяння, Лемківщини, що їх окупували поляки. У 1945 р. на цих теренах були віддруковані бофони номіна лами 10, 20, ЗО, 50, 100 злотих, присвячені 4-й річниці Акта віднов лення української державності від 30 червня 1941 р. Вони мали на зву: «Збірка на фонд боротьби за Українську Самостійну Соборну Державу». Приблизно тоді ж виготовлено грошовий документ номі налом 50 злотих із написом: «Збірка на допомогу Українській Пов станській Армії на Західноукраїнських землях». На Закерзонні траплялися й інші випуски бофонів.
Тривало друкування бофонів на початку 50-х років У 1950 р. Львівський крайовий провід ОУН випустив серію грошових доку ментів, присвячених черговій річниці проголошення відновлення Української держави. Характерним для 1952—1955 pp. було доміну вання місцевих емісій, при цьому підпільники використовували старі кліше (частково перероблені). Однак у той період бофони вже випускали в обмеженій кількості. Бофонна система занепадала.
15.4. Емітування українських грошових документів за межами України
Учасники ОУН — УПА, перебуваючи в еміграції, не опустили прапора боротьби за незалежність України. Вона тривала в доволі складних умовах, спричинених поразкою на батьківщині, організа ційною кризою та подальшим розколом ОУН (б) на декілька груп. Створені в еміграції цільові фонди політичних партій та організацій вимагали надходження значних коштів, тому знову виникла потре ба у грошових квитанціях.
У нових умовах грошові документи — бофони з часом зазнали певних видозмін, певної трансформації. З їхнього оформлення по ступово зникла яскраво виражена військова спрямованість, посту пившись місцем політичній. Бофони за зовнішнім виглядом стали нагадувати цінні папери, бо для їх друкування використовували но вітню поліграфію.
В еміграції широко використовувався випуск спеціальних марок на «Визвольний фонд ОУН». Політична спрямованість бофонів закордонних оунівських центрів найбільш повно проявилась у зверненні Закордонних частин ОУН у Великій Британії до українського громадянства від 1952 р. У ньому зазначалося: «Провід Закордонних Частин ОУН складає сердечну подяку українському громадянству у Великій Британії за прикладну жертвенність на «Визвольний фонд ОУН». За останнього збирання на «Визвольний фонд ОУН» прихиль ники української революційно-визвольної боротьби з-поміж усього українського громадянства у Великій Британії щедро жертвували свої датки, а багато з них склали свою майже одноденну заробітну платню.
На відзначення 20-річчя створення ОУН бандерівці віддрукували однотипні двосторонні грошові документи номіналами 1 німецька марка та 1 англійський шилінг для збирання коштів серед емігрантів у фонд воюючої України. На грошових документах цього типу по ставлено п'ятизначний номер. Подібну акцію зі збирання коштів до фонду українського руху Опору здійснила створена в лютому 1945 р. фінансова референтура Закордонного проводу Української головної визвольної ради (УГВР) емітуванням грошових документів номіна лами 5, 10, 20, 50, 100, 500 без зазначення назви валюти. У малюнках на грошових документах знайшло втілення досить вдале поєднання історичного минулого українського народу з героїчною боротьбою підпілля ОУН. У 1952 р. у США на користь визвольного фонду ОУН бандерівська організація випустила серію спеціальних марок номі налами 5, 10 і 25 центів, що були мініатюрними бофонами. У 1954 p., хоча боротьба оунівського підпілля в Україні вже припинилася, для потреб Закордонних частин (34) ОУН у Мюнхені віддрукували гро шовий документ номіналом 10, присвячений 25-й річниці ОУН. На ньому було вміщено портрет Є. Коновальця у вінку.
У США і Великій Британії Спілка української молоді (СУМ) ре гулярно випускала однотипні грошові документи номіналами 50 центів, 1 долар, 1 і 2 шилінги.
Виготовляв грошові документи і Антибільшовицький блок наро дів (АБН), що його впродовж тривалого часу очолював Я. Стецько.
Як і бандерівці, мельниківці в еміграції покладали надію на мож ливість виникнення третьої світової війни. Для організаційних ці лей 1947 р. вони випустили серію бофонів номіналами 5, 10, 20, 50 німецьких марок із сюжетами, що відтворювали тогочасне станови ще підпільного руху в Україні, підводили підсумки боротьби та висловлювали сподівання на швидке падіння «тюрми народів». Наприклад, на бофоні номіналом 10 німецьких марок було зобра жено, як до зруйнованої Кремлівської стіни бігли повстанці з шаблями та косами. Вони повалили вежу із зіркою та встановили український державний прапор. До чорного неба піднялася зграя круків. На бофоні номіналом 20 марок було зображено карту Украї ни з променями, що з'єднували десять українських територій з Ки євом. На грошовому документі номіналом 50 марок — пам'ятник Б. Хмельницькому в Києві. На дзвіниці Софійського собору майо рів повстанський прапор. По деякім часі окремі бофони випустили повторно, але не у «святковому» виконанні, а в звичайному — за мість різдвяних заставок надрукували програмні гасла ОУН.
У 1948 р. Провід українських націоналістів у Західній Німеччині випустив серію бофонів номіналами 5, 10, 20 і 50 марок, присвяче ну ЗО-й річниці ЗУНР. У 1949 р. він знову емітував чергову серію своїх грошових документів номіналами 5, 10, 25 і 50 німецьких ма рок із виразними й актуальними політичними сюжетами.
У 1948 р. з ініціативи ОУН (м) було створено Українську націо нальну раду, яка претендувала на роль координаційного центру та емігрантського парламенту. її діяльність виявилась і в друкуванні грошових документів. 2 вересня 1949 р. вона ухвалила постанову про випуск двопроцентної національної позики під назвою «Пози ка визволення України». Було випущено пронумеровані облігації «Українського Національного Державного Фонду» у шести серіях номіналами 100, 50, 20, 10, 5 і 1 долар.
Отож, надзвичайні дії ОУН — УПА щодо матеріального забезпе чення національно-визвольної боротьби українського народу були вимушеними, але вони базувалися на світовому досвіді та не вихо дили за загальноприйняті рамки.
Бофони, завдячуючи національній символіці, актуальним полі тичним гаслам, повстанській графіці, були доволі ефективним за собом регулювання стосунків учасників українського руху Опору з місцевим населенням. Щоправда, економічні функції бофонів не були чітко визначені й відповідно не закріплені належним чином у нормативних документах підпілля. Але слід зазначити, що вони ві діграли значну роль у розгортанні й перебігові боротьби за незалеж ність України.
Висновки
1. Грошові документи ОУН (бофони) належали до знаків спе ціального призначення, оскільки вони могли виконувати обігову функцію лише в крайньому випадку. В умовах повстанської бороть би вони пройшли складний шлях від благодійних квитків за добро вільні пожертвування до посвідок виконання грошового чи нату рального податку та реквізиційних квитанцій.
2. Основною причиною появи бофонів були фінансові труднощі, з якими зіткнулася Організація українських націоналістів. Поряд із нападами на поштові установи та зборами добровільних пожертву вань, випуск грошових документів мав на меті забезпечити акуму лювання необхідних коштів. Починалися бофони з розписок, що видавалися членам і симпатикам ОУН на підтвердження отриманих
внесків.
3. Першими грошовими документами, що набули популярності серед населення, стали випущені 1939 р. безномінальні знаки з на ціональною символікою. Вони призначалися для поквитувань доб ровільних пожертвувань, що вносилися на боротьбу за волю Кар патської України. Згодом вони прибрали вигляд гербових марок і використовувались у комплекті зі спеціальною листівкою.
4. Перші бофони в Галичині з'явились у серпні 1941 р. З часом їх випуск став регулярним і присвячувався видатним датам в історії української державності. Спершу на бофонах не проставляли номі налів, а мінімальною ціною, за якою їх розповсюджували, була 1—2 рейхсмарки чи злоті. Згодом за зовнішньою рамкою чи на зво роті почала з'являтися номінальна вартість.
5. В оформленні бофонів домінували національні малюнки й на писи («На боєвий фонд УПА», «Слава Україні, Героям слава»). Ос новною відмінністю між грошовими документами, випущеними ОУН-бандерівцями та ОУН-мельниківцями, було зображення ос танніми тризуба з мечем на середньому зубці.
6. Після звільнення України від німецьких загарбників підпілля ОУН-УПА і далі випускало бофони для фінансування боротьби проти сталінського режиму. Велися суворий облік випущених гро шових документів і детальна звітність про їх розповсюдження. Бо фони виготовлялися через штампування листків паперу дерев'яною дошкою м'якої породи, на якій було вирізьблено відповідне зобра ження.
7. Найпоширенішою та найдовговічнішою була «волинська се рія» бофонів, яка містила найбільшу кількість номіналів. Грошові документи цієї серії перебували в обігу з 1944 р. по 1950 р. Автором зображень на них був відомий український художник-графік Ніл Хасевич. У своїх малюнках він намагався передати високий бойо вий дух повстанців та їхнє прагнення до перемоги.
8. Незважаючи на припинення підпільної боротьби в Україні, бандерівці та мельниківці й далі випускали бофони в еміграції. Відомі емісії грошових документів у Великій Британії, Німеччи ні та в інших країнах. Зібрані через розповсюдження бофонів кошти використовувалися для фінансування політичних партій та організацій, що продовжували боротьбу за незалежність Ук раїни.
Контрольні запитання і завдання
1. Назвіть причини появи бофонів.
2. Де й коли було випущено перші бофони?
3. Як виготовлялися бофони?
4. Що таке «повстанські гроші»?
5. Охарактеризуйте «волинську серію» бофонів.
6. Опишіть бофони, що випускалися на Львівщині.
7. З якою метою проводилася емісія бофонів поза межами України?
Література
1. Бумажные деньги, ходившие на Украине / Сост. А. С. Бадаев.-Чернигов, 1991.
2. Гайдай О., Хаварівський Б. Бофони.- Т., 1995.
3. Гайдай О., Хаварівський Б. Грошові документи Організації Україн ських Націоналістів 30-50-х років XX ст. // Записки НТШ.- Т. ССХХХІІІ.-Л., 1997.
4. Гроші в Україні: факти і документи.- К., 1998.
5. Клименко О. Грошові документи ОУН-УПА (1941-1952 pp.) як об'єкт боністики // Наукові записки Тернопільського педуніверситету. Сер.: історія.- Вип. VI.- Т., 1997.
6. Клименко О. Грошові документи ОУН (бофони) 1939-1952 років.-Т., 1999.
7. Тхоржевський Р. Й. Паперові гроші України.- Т., 1991.
ГРОШОВІ ДОКУМЕНТИ ОУН – УПА