ПРОФЕСІЙНА КУЛЬТУРА, ЕТИКА І ПОВЕДІНКА ПРОКУРОРА, СЛІДЧОГО І НОТАРІУСА

Тема №14

Питання:

Загальні вимоги, зокрема моральні, до співробітників прокуратури
Моральні вимоги до слідчого
Професійна етика нотаріусів України

Література:

Нормативно-правові акти:

Міжнародно-правові документи:

Основна:

Додаткова:

Питання 1. Загальні вимоги, зокрема моральні до співробітників прокуратури

Під час державно-правової реформиУкраїна вирішила відмовитися від радянських традицій прокуратури і віддала перевагу західноєвропейському варіанту, закріпивши в ст..12 Конституції України за прокуратурою такі функції, як:

підтримання державного обвинувачення в суді;
представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом;
нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство;
нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні іншх заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

Проте реальна відмова від загального нагляду ще не відбулася. Згідно з «Прикінцевими положеннями» Конституції прокуратура продовжує виконувати функцію нагляду за додержанням і застосуванням законів та функцію попереднього слідства – до введення в дію законів, що регулюють діяльність державних органів щодо контролю за додержанням законів, та до сформування системи досудового слідства і введення в дію законів, що регулюють її функціонування. Отже, перехід української прокуратури на західноєвропейську модель – справа майбутнього.

Слід зауважити, на те, що Законом України «Про внесення змін до Конституції України» від 8 грудня 2004 року №2222-IV, який набрав чинності з 1 січня 2006 року, передбачено закріплення за прокуратурою ще однієї фнкції – нагляду за додержанням прав і свобод людини і громадянина, додержанням законів з цих питань органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами.

Прокурор – посадова особа, яка наділена великими повноваженнями. Так, він має право безперешкодно входити у приміщення органів державної влади та органів місцевого самоврядування, будь-яких підприємств, установ та організацій, вимагати для перевірки рішення, розпорядження, інструкції, накази та інші акти і документи, одержувати інформацію про стан законності і заходи щодо її забезпечення; викликати посадових осіб і громадян, вимагати від них усних або письмових пояснень щодо порушень закону.

При виявленні порушень закону прокурор має право опротестувати акти Премєр-міністра України, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, виконавчих органів місцевих рад, підприємств, установ, організацій, громадських обєднань, а також рішення і дії посадових осіб; давати приписи про усунення очевидних порушень закону.

Законні вимоги прокурора є обов’язковими для всіх органів, підприємств, установ, організацій, посадових осіб та громадян і виконуються невідкладно або у передбачені законом чи визначені прокурором строки.

Прокурор може вступити у судову справу в будь-якій стадії процесу, якщо цього вимагає захист конституційних прав громадян, інтересів держави та суспільства, і зобов’язаний своєчасно вжити передбачених законом заходів до усунення порушень закону, хоч би від кого вони виходили.

Сьогодні кожен прокурор повинен сприяти реалізації головної ідеї нової Конституції України: держава існує для людей. Він має з гідністю і повною віддачею виконувати своє призначення щодо захисту і зміцнення нашої державності та законності.

Ось чому поряд з якостями, які мають загальне значення для юристів будь-якої спеціальності, робота прокурора передбачає наявність у нього специфічних властивостей характеру. Це, насамперед, глибока і тверда переконаність у справедливостіі великій соціальній значимості справи, якій він себе присвятив, відповідна націленість на досягнення поставленої мети, підкріплена активною і послідовною діяльністю, високої вольової якості.

У той же час, враховуючи великий обсяг владних повноважень якими наділений прокурор, його обов’язок – ефективно і виключно обачливо користуватися ними, скрупульозно аналізувати всі обставини справи, ретельно зважувати всі «за» і «проти», бути об’єктивним, не піддаватися обвинувальному ухилу, спокусі захисту «честі мундиру», проникати у сутність правових, соціальних явищ, мати мужність визнати свої помилки і виправити їх.

Особливості прокурорської діяльності часто вимагають від працівника цієї системи виявляти мобільність , швидкість і гнучкість мислення, здібність конструктивно мислити і приймати рішення у незвичайних, екстремальних умовах без сторонньої допомоги, осмислено діяти і вирішувати задачі у мінімальний час. Прокурор повинен оцінювати явища з урахуванням всіх деталей, прораховувати найближчі і віддалені, прямі і побічні результати. Прокурор, за висловом славнозвісного юриста А.Ф. Коні, - «промовляючий суддя». У цьому контексті прокурор постає, як викривач суспільних пороків, антигромадських проявів, злочинності, свавіля. Але тут йдеться і про значення його ораторських здібностей, культуру володіння письмовою мовою для передачі широкому загалу у яскравій, переконливій і зрозумілій формі його думок і почуттів.

Важливою передумовою успішного виконання покладених на прокуратуру функцій є компетентність та особиста дисципліна прокурорів. Згідно із Законом «Про прокуратуру» прокурорами можуть призначатися громадяни України, які мають вищу юридичну освіту, необхідні ділові і моральні якості.

Так, Дисциплінарний статус прокуратури України встановлює що прокурори повинні мати високі моральні якості, бути принциповими і непримиренними до порушень законів, поєднувати виконання своїх професійних обов’язків з громадянською мужністю, справедливістю та непідкупністю. Вони повинні особисто суворо додержуватися вимог закону, виявляти ініціативу в роботі, підвищувати її якість та ефективність і сприяти своєю діяльністю утвердженню верховенства закону, забезпеченню демократії, формування правосвідомості громадян, поваги до законів, норм та правил суспільного життя. Прокурору повинні бути властиві такі риси, як належний професіоналізм, відданість дорученій справі. Службовим обов’язком кожного прокурора вважається підвищення професійних знань і ділової кваліфікації.

Такі високі вимоги обумовлюються наявністю у прокурорів широких владних повноважень. Наприклад, прокурору надано право порушити кримінальну справу, пред’явити обвинувачення в скоєнні злочину тощо. Неправильне їх використання, а тим більше зловживання своєю владою, тягнуть за собою тяжкі наслідки. Прокурору слід завжди пам’ятати, що навіть незначне порушення ним закону може призвести до суттєвих обмежень прав і свобод громадян, нанести тяжку моральну травму як обвинуваченим, так і їх рідним і близьким. У літературі справедливо зазначається, що в питаннях порушення законності, особливо в сфері кримінального судочинства, не можна мислити категоріями великих чисел. І єдиного порушення закону достатньо, щоб ставити питання про відповідальність прокурора.

Прокурор повинен асоціюватися у громадян зі справедливим захисником закону. У кожному випадку необхідні об’єктивність, неупередженість, недопущення обвинувального ухилу.робота прокурора нерозривно пов’язана з почуттям гуманізму (людяності) співчуття: він кожного дня зіштовхується з трагічними фактами в людських долях і при розслідуванні злочину, і при підтриманні державного обвинувачення в суді.

Прокурору слід мати не тільки необхідну правову підготовку, але й високий рівень загальної і професійної культури. Це особливо важливо, коли прокурори беруть участь в судовому розгляді кримінальних справ. Судовий процес, що відбувається в умовах гласності, вимагає від прокурора витримки, коректності і ввічливості.

Слід наголосити на тому, що вони не просто беруть участь, а виступають в судовому засіданні в якості державного обвинувача.

Ось чому прокурор не повинен в імя «захисту честі мундира» закривати очі на помилки досудового слідства або дізнання. Більш того, закон (ст.. 264 КПК) вимагає від прокурора відмовитись від обвинувачення, якщо дані судового слідства не підтверджують обвинувачення, яке пред’явлено підсудному. Об’єктивність, повнота та всебічність дослідження обставин справи повинні бути характериними не тільки суду, але і прокурору.

Професійна культура і етика поведінки вимагають від прокурора дотримуватись не тільки вимог чинного законодавства, але і моральних норм. Тому прокурору обов’язків необхідними повинні бути такі якості моральної культури, як: інтелектуальність, непідкупність, чесність, принциповість, добросовісність, неупередженість, всебічність, вірність букві і духу закону, принципу презумпції невинуватості.

Питання 2. Моральні вимоги до слідчого.

Сучасного юридичного значення термін «слідчий» набув лише після видання в Російській імперії судових статутів 1864 року.

Слідчий апарат в Україні діє, як відомо, в чотирьох відомствах: в прокуратурі, в органах внутрішніх справ, в податковій міліції і в органах Служби безпеки України.

Основне завдання слідчих в усіх відомствах – розслідування злочинів. Проте ця діяльність є надзвичайно різноманітною. Так, кримінально-процесуальний кодекс України встановлює підслідність, тобто коло злочинів, які повинні і мають право розслідувати слідчі певного органу. Підслідність визначається, виходячи з тих завдань, що стоять перед конкретним відомством, та умов його роботи.

Діяльність слідчого полягає у встановленні фактичних обставин справи, їх оцінці, визначенні ступеня вини обвинуваченого в залежності від зібраних доказів і пред’явленні йому обвинувачення, виявленні причин і умов, що сприяли вивченню злочинів і відповідному реагуванні на них. Визначальним фактором професійної діяльності слідчого є її творчий пошуковий характер. Звичайно, це положення стосується усіх видів професійної діяльності юристів. Однак, саме слідчі в основному спрямовують свою роботу на встановлення прихованої істини, на закріплення тих фактів, які раніше не були відомі правоохоронним органам.злочинці зазвичай маскують злочин, приховують його сліди, намагаються направити слідство за невірним шляхом, що робить завдання слідчого ще складнішим. Тут на перший план висуваються майстерність, талант, наполегливість, творчий підхід. Отже, не випадково, розслідування нерідко порівнюється з науковим пошуком, а робота слідчого – з роботою вченого-дослідника. Виконання слідчої роботи вимагає високої позитивної мотивації, готовності до напруженої праці, принциповості. Слідчому також треба мати хист до організаційної діяльності у справі розкриття злочину: розподіл виконання необхідних доручень працівникам карного розшуку, залучення спеціалістів, експертів, виявлення речових доказів, встановлення свідків тощо. Нарешті, ефективність роботи слідчого у певній мірі залежить від його комунікабельності у спілкуванні з іншими учасниками і суб’єктами.

Приклад В.В. Жука і його участь в оперативно-технічних заходах.

Закон наділяє слідчого процесуальною самостійністю. Згідно зі ст..114 Кримінально-процесуального кодексу при провадженні досудового слідства всі рішення про спрямування слідства і про провадження слідчих дій слідчий приймає самостійно, за винятком випадків, коли законом передбачено одержання згоди від суду або прокурора, і несе повну відповідальність за їх законне і своєчасне проведення.

Без всяких сумніві, від якості слідства дуже часто залежить доля людини. Держава наділила слідчого важливими повноваженнями, дала йому владу над людьми, дозволила йому втручатися в їх життя аж до обмеження волі, особистої недоторканності і недоторканності житла. Тому він повинен мати такі риси, як об’єктивність, добросовісність, гуманність, почуття відповідальності. Особлива риси слідчого – вміння працювати з людьми. Він повинен знаходити підходи до дорослих і до дітей, до робочих і до вчених, бути комунікабельним, вміти викликати особу на відверту розмову.

Професія слідчого – одна з найскладнши, вона потребує певних схильностей, спеціальних навичок. Слідчий часто вимушений працювати в умовах надзвичайної напруги розумових і фізичних сил, у стресових ситуаціях. Обставини можуть вимагати від слідчого сміливості і мужност. Слідчий повинен бути вольовою людиною, знаходити в собі сили протистояти різному, в тому числі неправомірному,впливу на нього. Його розум має відзначатися глибиною, широтою, мобільністю, швидкістю, самостійністю, цілеспрямованістю, критичністю і гнучкістю. Слідчий повинен бути здатним тверезо оцінювати свою поведінку, результати роботи. У зв’язку з цим традиційно заслуговують на увагу питання професійної орієнтації, професійного відбору і професійної підготовки слідчих.

У своїй діяльності керуються Основними засадами професійної етики юристів України, де визначена:

І. Основні принципи професійної діяльності юристів

ІІ. Юристи і громадянське суспільство

ІІІ. Юристи і держава

IV. Юристи і правнича професія.

Питання 3. Професійна етика нотаріусів.

В Україні нотаріус – це особа, на яку покладено обов’язок вчиняти нотаріальні дії з мою надання юридичної вірогідності правам, а також фактам, що мають юридичне значення.

У нашій державі діяльність нотаріусів регулюється Законом України «Про нотаріат» та актами, прийнятими відповідно до цього Закону. Вчинення нотаріальних дій покладається головним чином на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси).

Робота нотаріусів базується на певних принципах, до яких належать: законність, дотримання таємниці нотаріальних дій, що вчиняються, принцип оюєктивної істини, сприяння громадянам і організаціям у здійсненні їх прав і захисті законних інтересів, принцип державної мови нотаріального провадження.

Притаманні нотаріусу якості виявляються у професійній роботі з юридичними документами, їх ретельному дослідженні, комунікативності, вмінні встановлювати психологічний контакт з клієнтами і разом з тим пильності. Характер роботи нотаріуса потребує від нього глибоких знань не тільки суто нотаріального законодавства, а і інших галузей законодавства- - цивільного, цивільно-процесуального, шлюбно-сімейного, аграрного, земельного, трудового, проявляти високу правову культуру.

Проте роль нотаріуса полягає не тільки в забезпеченні юридичної коректності правочинів, дій і документів. Нотаріус нерідко виступає як консультант тих, хто стоїть перед прийняттям важливих рішень – складанням заповіту, укладанням угоди. Великий особистий досвід і належні юридичні знання нотаріуса дозволяють людині, яка звертається до нього, небезпідставно розраховувати на його добру пораду. Нотаріус попереджає спори між суб’єктами права завдяки своїм розумним порадам, відповідно до закону, виступаючи в ролі миротворця.

Нотаріус повинен відповідати як найменше двом умовам: мати визнану юридичну компетентність і беззаперечну моральну порядність. Перша умова передбачає базову професійну (юридичну) освіту і її постійне удосконалення, а друга вимагає від нотаріуса абсолютної чесності, неупередженості, строгого зберігання чужої таємниці, незацікавленості тощо.

Основні морально-етичні норми поведінки визначені в Кодексі професійної етики нотаріусів, який вступив в дію 1.01.2008р.

ПРОФЕСІЙНА КУЛЬТУРА, ЕТИКА І ПОВЕДІНКА ПРОКУРОРА, СЛІДЧОГО І НОТАРІУСА