Етика спілкування та службовий етикет у професійній діяльності юристів

Хмельницький університет управління та права

Юридичний факультет

Кафедра філософії та

соціально-гуманітарних наук

Навчальна дисципліна:

Етика (загальна і професійна)

Лекція № 17

Тема 16: Етика спілкування та службовий етикет у професійній діяльності юристів

Денищик О.І.

доцент кафедри,

кандидат пед. наук

Хмельницький

2013

Тема №16 Етика спілкування та службовий етикет у професійній діяльності юристів

План:

Особливості ділового спілкування юристів та його морально-етичний зміст
Морально-естетичні засади службового етикету юристів
Особливості судового етикету в Україні

Джерела:

Нормативно-правові акти:

Міжнародно-правові документи:

Основна:

Додаткова:

Питання 1. Особливості ділового спілкування юристів та його морально-етичний зміст

Деякі загальні питання:

Як зазначає В.О. Лозовий «…Спілкування - особлива форма людської взаємодії і міжособистісних взаємин, комунікативна діяльність…» Спілкування є обов’язковою умовою формування загального інтелекту, розвитку емоційної сфери і волі людини (приклад – дитина, яка довгий час проживала у вовчій зграї)

Мета спілкування є планування і координація спільної діяльності індивіда або спілкування в цілому. Цілі спілкування надзвичайно широкі:

отримати чи надати матеріальні блага (предмети, послуги);
забезпечити взаємодію при виконанні спільної роботи (практичної і теоретичної, зокрема характерної для юридичної практичної діяльності);
дістати чи передати ті чи інші дані;
змінити стан (вийти заміж, одружитися, зареєструвати факт народження дитини, що з великим задоволенням здійснюють юристи – працівники відділів реєстрації громадянського стану;
допомогти іншому у вирішенні його проблем (духовних, правових, соціальних тощо);
виробити власне ставлення до важливих явищ життя.

Зміст спілкування - це водночас обмін діями, вчинками, думками і почуттями, переживаннями з іншими людьми, а також звернення людини до самої себе – до власної душі, совісті, спогадів.

Деякі узагальнення:

спілкування - це суб’єкт – суб’єктні відносини із зворотнім зв’язком, і залежить воно перш за все від цілей і цінностей, на які орієнтується;

Умовно виділяють два типи спілкування:

1. Етикетний (формальний) неглибокий рівень в основному рольової взаємодії (уболівальники КВК, футболу, глядачі, покупці, пасажири);

Діловий (у процесі виконання тих чи інших соціальних функцій - учасники судочинства, юристи і клієнти (адвокати, нотаріуси, юрисконсульти, слідчі, опер співробітники, студентська група).

Крім цього є типи:

Товариський – становлення ціннісного визнання один одного (колеги по роботі, однокурсники, команди);
Приязний – дружні стосунки (відпочинок, спорт, уболівальники, фани, шанувальники театру);
Інтимний тип (з’являється нова єдність, яка включає кохання, родини, тривала дружба);
Окремий вид – спілкування самим з собою.

Бувають і інші типи спілкування залежно:

від глибини стосунків;
особливостей їх стосунків;
тривалості, охоплення, дистанції між суб’єктами;
спрямованості на загальнолюдські цінності.

Крім цього:

У діловому спілкуванні виділяються:

офіційне і неофіційне;
службове і позаслужбове.

Інтимний тип спілкування:

дружнє;
сімейне (батьківське; подружнє; любовне).

На види і форми впливає:

вік – між суб’єктами одного віку; різновікове спілкування;
стать – одностатеве і різностатеве;
національність – одної національності і міжнаціональне;
релігійна, партійна належність;
спілкування у сфері дозвілля (художня самодіяльність, фізкультура, види спорту, туризм, альпінізм).

Відомо, що моральна культура особистості юриста включає:

моральна свідомість;
моральна поведінка і діяльність;
моральні відносини;
моральна культура спілкування.

Останні дві складових тісно взаємодіють і найбільш яскраво виявляються в моральній культурі спілкування.

Специфічні людські способи поведінки, які забезпечують гармонійний перебіг процесу спілкування між людьми і називаються культурою спілкування.

Моральна культура спілкування невід’ємна від моральної культури і являє ступінь засвоєння морального досвіду попередніх поколінь у вигляді знань, умінь, навичок, почуттів, установок тощо. Спілкування є мірилом (дзеркалом) моральної культури

Моральна культура спілкування включає:

знання культурних моделей поведінки – загальних зразків, правил, стратегій;
уміння їх адекватно використовувати в кожній конкретній ситуації спілкування.

Основні моральні принципи спілкування: рівність, любов, співчуття, доброзичливість, альтруїзм, повага, толерантність, уміння вислухати, делікатність. Аморальне спілкування будується на таких принципах: егоїзм, користь, вигода, помста, неповага.

Засоби процесу спілкування: мова (слово), погляд, міміка, поза, манера, послання, мода.

Таким чином, моральні принципи спілкування – це основні положення моралі (моральні виміри), якими керуються юристи та їх клієнти в процесі взаємодії при вирішенні юридичних справ.

Питання 2. Морально-естетичні засади службового етикету юристів.

Невід’ємною частиною культури морального спілкування, а в цілому моральної культури сучасної особистості юриста є знання і виконання оптимальних моделей поведінки в конкретних, заздалегідь відомих, ситуаціях стосунків людей, що отримало назву етикету.

Етикет (від франц. Etiguette – ярлик, етикетка) – це сукупність правил поведінки, які регулюють зовнішні вияви людських стосунків.

Моральний зміст етикету базується на Золотому правилу моралі та моральних принципах:

Золоте правило моралі – поводитися з іншими так, як ти бажаєш, щоб вони поводилися з тобою;
Пріоритет старшого;
Пріоритет жінки;
Гуманність;
Естетичність.

Нормативний зразок поведінки юриста конкретизуються загальними вимогами етикету:

ввічливість (шанобливість, ґречність, люб’язність);
коректність;
тактовність;
делікатність;
скромність;
точність;
обов’язковість.

Юридичний етикет – це сукупність моральних правил поведінки спеціаліста-юриста, що відносяться до зовнішніх форм його спілкування з оточуючими людьми, манер, естетичного смаку.

Вимоги до зовнішньої культури юриста:

Перше. Юрист повинен бути максимально зібраним та зосередженим.

Друге. В етикеті юриста суттєве значення має і така властивість як коректність. Вона характеризує його в будь-яких, навіть нестандартних, а часом і критичних ситуаціях. Коректність як норма службового етикету мобілізує юриста на вирішення завдань, що стоять перед ним.

Третє – шосте. Важливі в юридичній практиці і такі норми етикету як: 3. точність, 4. висока самоорганізованість, 5. старанна оцінка своїх можливостей, 6. своєчасність виконання.

Сьоме. Манера спілкування в діяльності юриста повинна визначатися також своєрідною люб’язністю, що є дуже важливою моральною доброчесністю, показником його естетичної цивілізованості.

Восьме. Серед правил юридичного етикету найбільше практичне значення для юриста має культура спілкування і культура мови. Моральні почуття, уява про належну поведінку виникають у особистості завдяки спільному життю з іншими людьми, «дякуючи спілкуванню, обміну думками та ідеями, бо саме в цьому значенні вживається слово «спілкування» в спільноті людей» (Е.Л. Радлов Аристотель, Етика. – МПб.:1908. – с.181).

Культура мови передбачає наявність у юриста сукупності професійних словесних формул, застосування яких є обов’язковою умовою результативності в будь-якій юридичній справі.

Одним із дуже важливих моментів мовної культури юриста і яскравим показником спілкування з людьми є звертання на «ви». Норми професійного етикету вимагають від юриста, щоб в діловій обстановці він до всіх звертався переважно на «ви».

І нарешіт дев’яте. Юристам дуже важливо прагнути до виховання в собі культури почуттів - цього синтезу, що характеризується як ступінь суспільної, духовної розвинутості почуттів самого юриста.

Найбільш важливо для правника володіти почуттям такту, який виявляється через найпростіші засоби емоційної взаємодії – погляд, жест, інтонацію тощо.

Причому останні можуть і з’єднати людей, і відштовхнути їх один від одного. Нестача культури почуттів виявляється, в свою чергу, в безтактовності, грубощах, байдужості і не тільки псує настрій оточуючим, але й призводить до досить серйозних соціальних і моральних наслідків, що роз’єднують людей.

Емоційна культура – той бар’єр, який дозволяє судити про вихованість юриста взагалі, необхідна умова його морально-естетичної культури спілкування.

Питання 3. Особливості судового етикету в Україні.

З розвитком судової влади, удосконаленням права і судочинства удосконалювалися етикетні форми здійснення судочинства. Сучасний судовий етикет або процесуальний ритуал став невід’ємною складовою частиною культури правосуддя. Він є сукупністю правил поведінки суб’єктів судочинства, які регулюють зовнішні прояви стосунків між судом і учасниками судового процесу.

Судовий процесуальний етикет або своєрідний церемоніал базується на таких основних принципах: як людяності, гуманізму, естетичного прагматизму, доцільності дій.

Так, принцип гуманізму сучасного судочинства закріплюється Конституцією України, ЗакономУкраїни «Про судоустрій і статус суддів» та передбачає виконання таких правил, які б забезпечували в судочинстві підтримку значущості та цінності людини, утверджували повагу до людської гідності і честі, віру в досягнення справедливості. Цей принцип конкретизується в правилах, що стосується: поважного і коректного ставлення до кожного учасника судового процесу, ввічливого звертання один до одного, підкреслено рівного ставлення до тих, хто бере участь у процесі, спокійної, врівноваженої обстановки розгляду справи, неприпустимої грубості, лихослів’я, сварок і бійок. Поважну атмосферу підтримують вимоги до зовнішнього вигляду відповідальних осіб у судовому процесі. Так, суддя повинен бути одягнений у мантію чи у діловий одяг; прокурор – у формений чи діловий одяг, захисник, секретар, присяжні засідателі (якщо вони є) – у діловий одяг.

Утвердженню ідеї справедливості служать правила приведення до присяги, роз’яснення свідкам і потерпілим їх громадянського обов’язку давати правдиві свідчення безпосередньо перед допитом і відібрання в них підписки, надання в будь-яких випадках підсудному останнього слова, не обмежуючи його в часі, після чого суд відразу повинен видалятися в нарадчу кімнату для постановлення вироку. Вирок ухвалюється в умовах таємниці наради суддів. Якщо вирок виправдувальний, то заарештований підсудний повинен бути негайно звільнений з-під варти в залі судового засідання.

Кожен, чия справа розглядається в суді, розраховує, що його право чи юридична відповідальність будуть справедливо встановлені незалежним і неупередженим судом. Суд дійсно має авторитет законного відновлення права, справедливості, яке він і повинен реалізувати. За формою це здійснюється за умов підкорення всього судового розгляду керівництву судді та реалізується за допомогою таких етикетних правил:

усі присутні в залі судового засідання при вході і виході суддів із залу повинні підводитись;
усі учасники процесу звертаються до суду, дають свої показання, роблять заяви стоячи;
звертання до судді мають певну поважну форму: «Ваша честь», «пане суддя» тощо;
усі учасники судового засідання, а також присутні в залі громадяни повинні беззаперечно підкорятись розпорядженням головуючого про дотримання порядку в судовому засіданні;
судді мають право видалити порушника порядку із залу, а в деяких випадках винний може бути оштрафований;
судді мають створювати в процесі розгляду справи атмосферу діловитості, цілеспрямованості, а також поважності й упорядкування;
суддя повинен уважно слухати тих, хто виступає, бути коректним, тактовним, стежити за своїми позами, жестами, тоном при зверненні до присутніх.

Принцип естетичного прагматизму розкривається через правила стосовно форми судочинства в цілому, яка повинна відповідати вимогам урочистості і державної значущості даної події, адже вироки суду мають статус державної постанови. Звідси вимоги, що забезпечують естетичний вигляд і порядок судового процесу:

судове засідання повинно проходити в чітко встановлений час;
приміщення його проведення має бути оформленим відповідно до події (мають бути встановленні символи судової влади: Державний прапор України на будинку суду, зображення державного гербу України і Державний прапор України в залі судового засідання);
повинні бути улаштовані місця для усіх учасників судового процесу: на підвищенні
місце для суддів, перед суддями – місця для прокурора, адвоката, секретаря, позивача і відповідача, у залі – місця для свідків і присутніх громадян;
у приміщенні не повинно бути будь-яких зайвих предметів, які б відволікали від справи;
проведення судового засідання підкорене певному порядку судового розгляду, який включає чітко встановлену послідовність дій, виступів, допитів, промов учасників процесу;
урочистість і відповідальність забезпечують також правила, за якими прокурор і адвокат виступають з промовами стоячи, свідки дають свідчення за кафедрою стоячи, підсудний допитується стоячи, суддя проголошує вирок стоячи, вирок виголошується від імені держави;
усі промови, виступи, відповіді на питання мають стосуватись тільки справи, містити конкретні факти і їх пояснення, без зайвих емоцій, без характеристики власного ставлення до факиів, осіб.

Таким чином, правила судового етикету спрямовані, перш за все, на формування довіри до закону, гуманність і справедливість якого втілюється судовою владою; по-друге, на підтримку авторитету суду і виховання поваги до нього і, по-третє, на забезпечення урочистості і порядку у процесі судового розгляду справи. У загальному виконанні правила етикету створюють умови для всебічного, повного і об’єктивного розгляду обставин справи і формують передумови для винесення законного, справедливого рішення.

Сучасне українське правосуддя не може здійснюватись інакше, ніж у ритуалізованій, етикетній формі. Уся зовнішня символіка, порядок у судовому засіданні і власне судового розгляду постають способами, які створюють візуальний, наочний простір панування права, закону, атмосферу небуденності і значущості того, що відбувається, сприяють формуванню і утвердженню морального сенсу судочинства в суспільній свідомості.

Етика спілкування та службовий етикет у професійній діяльності юристів