Грошово-банківське господарство в Північному Причорномор’ї

PAGE \* MERGEFORMAT 1

Тема 4. Грошово-банківське господарство в Північному Причорномор’ї

План

4.1. Виникнення і формування грошових систем в Українському Причорномор’ї

4.2. Грошове господарство Боспорського царства

4.3. Гроші та банківництво в Ольвії

4.4. Гроші Херсонеса

На VIII-VI ст. до н. е. припадає період масової колонізації греками узбереж Чорного та Азовського морів. Розповсюджуючи сюди свої сфери впливу, в пошуках сировини (металів і лісу), хлібу, а також рабів і ринків збуту приходили в Північне Причорномор’я вихідці з Греції і Малої Азії.

У той час, коли Тира, Ольвія, Херсонес і Пантікапей протягом перших 3-4 століть свого існування були політично незалежними, такі міста, як Німфей, Феодосія чи Керкинітида швидко попали під вплив Боспорського царства та Херсонеської держави. Більшість міст-полісів у ІІ ст. до н. е. були об’єднані в понтійську державу Митридата VI Євпатора, яка була розгромлена гетськими племенами. З середини І ст. до н. е. на північнопричорноморські землі поширився вплив римських імператорів. Початок періоду занепаду перших українських міст датують ІІІ ст. н. е., коли вони були розгромлені варварськими племенами.

 

4.1. Виникнення і формування грошових систем в Українському Причорномор’ї

Монетне карбування в містах, розташованих на українських землях Північного Причорномор’я, вперше розпочалося в Пантікапеї в другій чверті VI ст. до н. е. Приблизно тоді ж перші литі гроші у формі стріл і дельфінів з’явилися в Ольвії.

У другій половині VІ ст. до н. е. на території нинішнього селища Роксолани, що знаходиться в Овідіопольському районі Одеської області, виникло городище Ніконій. Великий вплив на нього мали Істрія, Ольвія та Тира, знахідки монет яких є досить значними на розкопинах давнього південноукраїнського міста. Але серед скарбів трапляються й монети, виробництво яких дослідники відносять до самого Ніконія першої половини V ст. до н. е.

Відомо три номінали ніконійських бронзових литих монет. Найбільший з них містив зображення сови і напис KY або KY та колеса з чотирма шпицями, які мали між собою поперечини. Важили такі монети 56,5 і 63,5 г. Монети вагою 12,4-16,1 г становили середній номінал. Виглядом вони нагадували попередні, лише колесо мало просту форму. На найменших номіналах, що важили 0,7-2,4 г, на аверсі зображувалася сова, а на реверсі – літери K.

Випуск цих монет пов’язують з іменем скіфського царя Скила. Дотримуючись багатьох грецьких звичаїв та обрядів, він багато часу проводив в Ольвії. Дослідники вважають, що основним мотивом випуску власної монети для Скила було отримання торговельної та фінансової незалежності. Грекофільство цього царя не подобалось скіфській верхівці, і згодом він був замінений іншим правителем. Ним став його брат Октамасад, який, захопивши Скила, відтяв тому голову.

Надалі ніякий володар монет в Ніконії не карбував, хоча поселення існувало до ІІІ-IV ст. до н. е.

На переломі VІ-V ст. до н. е. зародилося життя в Керкинітиді, яка знаходилася на території нинішньої Євпаторії. Досі невідомі її засновники, але найбільш ймовірними вважаються вихідці з Гераклеї Понтійської або невідомого іонійського поліса. У ІV ст. до н. е. Керкинітида увійшла до складу Херсонеської держави.

Початок емісії власних грошей у Керкинітиді датується другою половиною V ст. до н. е. Це були стріло-риби – монети специфічної форми, один бік яких нагадував наконечник стріли, інший – рибу. Дослідники вважають, що такі литі монети повинні були стати еквівалентом для ольвійських “стріл” і “дельфінів”.

Наприкінці V ст. до н. е. приватних стріло-риб заступили державні керкинітидські аси. На цих литих мідних монетах, що важили близько 30 г, з одного боку було зображення риби, а з іншого – напис КА, що означав початок назви міста. Їх доповнювали менші номінали, що становили десяту частини асів, з зображеннями риби або колосу та літери К.

З початку ІV ст. до н. е. грошовий ринок Керкинітиди заполонили херсонеські монети, які домінували там до 330 р. до н. е. Саме тоді в Херсонесі припинилося панування олігархів, а Керкинітида здобула незалежність, яка тривала приблизно 40 років. У той час жодна іноземна монета не була в обігу у цьому місті.

До 330-320 рр. до н. е. відносять випуск нових керкинітидських монет з легендою КАРК та зображенням богині Ніке та лева, який напав на бика, палиці і напису НРАК. Саме цей напис дозволяє деяким дослідникам стверджувати, що незалежність Керкинітиді допомогла здобути Гераклея Понтійська.

На мідних монетах подальших випусків трапляються зображення грецьких богів і богинь (Гери або Тіхе, Геракла, Артеміди) і вершника, орла на блискавці та лані. Доповнюють їх написи КАРКІNІ, КАРКІNІ, КЕРКІ або КЕР. Цікаву групу становлять монети з зображенням на однім боці скіфа, що сидить і тримає колчан і сокиру, а на іншому – коня.

Незважаючи на розквіт, у 290 р. до н. е. місто увійшло до складу Херсонеської держави, припинило карбування монет та перетворилося на виробничий додаток.

На місці скіфського поселення недалеко (17 км) від нинішнього м. Керч у VI ст. до н. е. було засновано Німфей. V-ІV ст до н. е. було періодом розквіту цього поліса. Тоді він вів жваву торгівлю зерном з Афінами. Дослідники вважають, що в другій половині V ст. до н. е. Німфей карбував власну монету. Відомо три номінали: драхми, діоболи і геміоболи. На всіх монетах містилось зображення на аверсі жіночої голови, повернутої вліво, на реверсі – виноградної лози і напис NY або NYN.

Карбування монет в Німфеї тривало не більше чверті століття і припинилося, за однією версією, внаслідок входження міста до Афінського морського союзу, тобто під владу Афін, за іншою – в результаті зради його правителя афінянина Гілона, який здав місто боспорцям. Так це чи ні, але відомо, що місто ввійшло до складу Боспорського царства та існувало до ІІІ ст. до н. е., поки не було розгромлено готами.

У VI ст. до н. е. на території нинішнього м. Феодосія мілетці заснували поліс, який володів зручним портом і був оточений родючими землями. Ці чинники сприяли перетворенню Феодосії в VI-V ст. до н. е. у значний торговельний центр. У першій половині ІVст. до н. е. він його було приєднано до Боспорського царства.

Ще за часів незалежності в кінці V ст. до н. е. у Феодосії почався випуск монет. Це були срібні номінали, на яких на аверсі було зображено голову безбородого божества, а на реверсі – голову бика і напис ЕОЕО. Хоча переважали дрібні номінали, на початку ІVст. до н. е. було випущено срібні драхми з зображенням голови бога війни Ареса та попереднім виглядом реверсу монети.

У кінці ІІІ ст. до н. е. Феодосія випустила мідні монети із зображенням богині Афіни. Типологічно ці монети тісно пов’язані з афінськими, що пояснюється економічними зв’язками двох міст.

Феодосія перебувала у складі Боспорського царства аж до його занепаду. У ІV ст. н. е. вона була розгромлена гунами, а в VІ ст. н. е. її захопили хазари.

Тиру було засновано у другій половині чи в кінці VI ст. до н. е. на території нинішнього м. Білгорода-Дністровського, розташованого в Одеській області. Цей поліс виконував роль центру, через який велася транзитна торгівля між західними і східними містами Північного Причорномор’я.

Монетна справа Тири почалася з емісії в другій половині IV ст. до н. е. срібних драхм із зображенням голови богині Деметри і бика, що буцається. На той же період припав випуск мідних монет двох номіналів. На більшому, вагою коло 11 г, зображено голови річного бога Тираса і коня. Зображення на монетах супроводжувалися написами TYPANON або TYPA. Якщо одні дослідники переконані, що перше слово означає олігархічне правління в місті, то інші вважають, що це – лише прикметник, що вказує на належність монети Тирі. Останнє твердження дає підстави віднести прибутки від карбування монет місту, адже саме воно фінансувало їхній випуск.

У Тирі вироблялися також наслідування золотих статерів царя Фракії Лісімаха, які містили монограми назви міста та осіб, за рахунок яких здійснювалася їхня емісія.

Протягом ІІ – першої половини І ст. до н. е. в місті випускалися мідні монети, на яких були зображені різноманітні грецькі боги та їхні атрибути. Припинилася емісія внаслідок розгрому Тири гетськими племенами.

За правління римського імператора Доміціана (81-96 рр. н. е.) Тира перейшла на римську монетну систему. У місті карбувалися тетрасарії, дупондії та асарії з іменем і зображенням імператора на аверсі та богині, орла і палиці на реверсі відповідно до номіналу.

Надалі монети карбувалися за імператорів Адріана та Антонія Пія; за правління останнього було введено новий номінал – тригеміасарій. Чергові зміни відбулися за правління Коммода, коли було введено в обіг тресис, який містив зображення міської богині з рогом достатку і кормовим веслом та погруддя самого імператора і легенду з його іменем.

Асарії, дупондії, тетрасарії та тресиси великої кількості типів з зображеннями Геракла, Ніке, Гети та інших богів карбувалися за імператорів Септимія Севера (193-211 рр.) та Каракалли (211-217 рр.). Останні монети Тири були випущені від імені імператора Севера Александра (222-235 рр.), як переконують дослідники, в перші роки його правління. Досі невідома причина, яка привела до припинення емісії монет в місті, бо існувало воно принаймні до кінця ІІІ ст.

 

4.2. Грошове господарство Боспорського царства

Боспорську державу було утворено на початку V ст. до н. е. Це був союз міст Східного Криму та Північного Кавказу. Згодом вона перетворилася на найбільше державне утворення в Північному Причорномор’ї з цетром держави у Пантікапеї. Заснований мілетцями у VI ст. до н. е. в межах нинішнього м. Керч, він одним з перших в Європі почав емісію власних грошей.

Дослідники вважають, що, ймовірно, перші монети в Пантікапеї було відкарбовано коло 530 р. до н. е. На них з одного боку було зображено голову лева, що свідчить про вплив Мілета, а з іншого – втиснутий квадрат, переділений на чотири менші. Вони вироблялися зі срібла за егінською монетною системою і відповідали геміоболам, тріоболам, тетроболам та драхмам. Крім них, зі срібла карбувалися тетартеморії – найдрібніші монети, що важили 0,34-0,45 г та містили зображення мурашки.

Близько 490 р. до н. е. Пантікапей перейшов на перську монетну систему (норма драхми – 5,45 г), а з 480 р. до н. е. почався період утворення Боспорської держави. Однією з версій об’єднання є релігійний мотив. Доказом цьому може бути той факт, що якраз тоді до влади в Пантікапеї доступилися представники династії Археанактидів, які були жерцями найпопулярнішого серед колоністів культу бога Аполлона Лікаря. Тому з 480 по 438 р. до н. е. в місті спостерігалося паралельне храмове та полісне карбування.

На монетах, що випускалися храмом Аполлона, містяться подібні зображення, але вони доповнені літерами А-П-О- на реверсі. Міське карбування можна було розпізнати за написом П-А. На монетах обох емітентів з’явилася восьмикутна зірка та ускладнилося зображення голови лева і переділеного квадрата. Геміоболи і тетартеморії також містять літери П-А та чотирикутні зірки.

У 438 р. до н. е. в Пантікапеї до влади доступився Спарток І, започаткувавши династію Спартокідів. Відтоді припинився випуск грошей храмом Аполлона, що свідчило про деяку ворожість представників двох династій. На міських монетах напис ускладнився до П-А-N.

За правління Сатира І (433-389 рр. до н. е.) ця легенда розвинулася до П-А-N-ТІ. Через десять років після початку його перебування при владі відновилось карбування монет храмом Аполлоном. Ще десять років знадобилося полісові та храмові, щоб змінити тип реверса. На міських монетах в квадраті з’явилася голова барана, а напис АПО на храмових монетах поступився місцем ПАNТІ. Щоб зберегти деяку самобутність, храм карбував на аверсі своїх монет зображення голови Аполлона в вінку.

Саме тоді почали карбувати свої монети інші міста Українського Причорномор’я, що входили до складу Боспорської держави, – Німфей та Феодосія.

На переломі V-ІV ст. до н. е. нівелювалася різниця між храмовим та полісним карбуванням Пантікапея. Єдиною відмінністю на монетах залишилася маленька шестикутна зірка на реверсі храмових монет, замість якої на полісних є зображення осетра. Крім того, вже не карбувалися тетартеморії.

Від 393 р. до н. е. сталися нові зміни у грошовому господарстві Боспорської держави: припинилося карбування монет храмом Аполлона, на єдиних срібних монетах того часу (діоболах) на аверсі з’явилося зображення голови бородатого сатира у вінку з листя плюща, яке ототожнюють з правителем. Тоді ж почалося карбування мідних монет з зображенням голови осетра.

Сатир І проводив активну завойовницьку політику, яка мала на меті обмеження автономії міст Боспорської держави. Це привело до припинення випуску ними власних грошей. У боротьбі за Феодосію у 389 р. до н. е. цей цар загинув. Справу батька продовжив Левкон І (389-349 рр. до н. е.). Початок його правління відобразився на пантікапейських монетах через зображення на реверсі лева на повен зріст зі збереженням попереднього аверсу (бородатого сатира).

Саме Левкон І завершив формування Боспорської держави, яка набула рис греко-варварського утвору. Це виражалося, передовсім, в титулах її володарів, які називали себе царями, що не було характерним для їх елліністичного походження.

ІV ст. до н. е. стало періодом розквіту для Боспору. Він проводив жваву торгівлю (особливо зерном) з Грецією, розвивалася металообробка, активно велося будівництво. Економічний розквіт держави привів до започаткування регулярного випуску золотих монет, який розпочався з 380 р. до н. е. Це були драхми і дидрахми аттичної ваги та статери, що важили 9,1 г. На них зберігалися попередні зображення.

За існуючим на той час у Пантікапеї курсом золота і срібла (1:13 1/3) тяжчі золоті монети можна прирівняти до кізикінів. За однією версією, таку рівність було встановлено для того, щоб боспорський статер міг вийти на зовнішній ринок. Інші дослідники вважають, що це було зроблено в інтересах місцевої торгівлі, щоб зменшити залежність від привізних кізикінів. Останні золоті статери карбувалися за часів правління царя Євмела (310-304 рр. до н. е.), який захопив престол у боротьбі зі своїми братами.

Крім золотих, в ІV ст. до н. е. тривало карбування срібних та невеликої кількості мідних монет. На переломі ІV-ІІІ ст. до н. е. Пантікапей перейшов на хіосько-родоську монетну систему (норма драхми – 3,9 г), а відношення між золотом і сріблом установилося на рівні 1:10, що відповідало грецькому. У той період вже спостерігався вивіз цих коштовних металів з Боспору, що згодом стало однією з причин грошової кризи у цій державі.

За часів Спартока ІІІ (304-284 рр. до н. е.) на монети повернулося зображення голови Аполлона. Цей факт дослідники пов’язують з можливим спільним фінансуванням їхнього випуску царем, як архонтом (головою міської общини), та відповідним храмом.

На початок правління наступного царя Перисада ІІ (284-245 рр. до н. е.) припало надкарбування мідних монет, що мало на меті зменшити їхню вартість та привести її до реальної, а не кредитної. Але ці заходи вже не змогли зупинити грошової кризи в Боспорському царстві, яка розгорілася в ІІІ ст. до н. е. Її основними ознаками стало припинення випуску золотих і срібних монет, оскільки міжусобні війни та скорочення зовнішньої торгівлі з Афінами призвели до зменшення запасів коштовних металів. У той час переважала емісія мідних монет, які постійно перекарбовувалися і надкарбовувалися.

У період кризи міське карбування частково фінансувалося храмом Аполлона, про що свідчить зображення цього бога на монетах. Ще одним способом виходу з кризи був випуск монет від імені царя Левкона ІІ (240-220 рр. до н. е.). Це були дихалки, тетрахалки та оболи, які містили зображення голови Геракла чи Афіни та різноманітної зброї (лук, палиця, щит, спис). Наприкінці ІІІ ст. до н. е. до монетного карбування долучився ще й храм Посейдона, який карбував оболи з його зображенням. Отож, кризу боло подолано завдяки залученню додаткових джерел фінансування емісії грошей.

Наступний правитель Боспору архонт Гігіенонт (220-200 рр. до н. е.), окрім золотих, карбував ще й срібні монети, які містили його зображення. На золотих статерах цього володаря був тризубець, прикрашений дельфінами.

Протягом ІІ ст. до н. е. всі боспорські царі карбували золоті статери і срібні драхми, дидрахми та тетрадрахми (за аттичною монетною системою). Цей факт, поряд з загальним покращенням економічної ситуації, сприяв стабілізації грошового господарства. Міське карбування того часу представлене срібними та мідними монетами. На початку другої половини ІІ ст. до н. е. на срібних номіналах з’явився напис ПАNTIKAПАІТN. Крім міста, свої монети карбували храми Аполлона, Посейдона, Афіни та Діоніса.

Правління династії Спартокідів припинилося приблизно в 108 р. до н. е. в результаті повстання Савмака. Воно було придушене військом, посланим понтійським царем Митридатом VI Євпатором, що спричинило входження Боспору до складу його царства. На початку його правління право монетного карбування мали не тільки Пантікапей, а й Фанагорія та Горгіппія (нинішня територія Росії). Але у 80-х рр. до н. е. вони були його позбавлені, що стало результатом придушення антимитридатівського повстання. У 65-63 рр. до н. е. Митридат VI Євпатор провів в Пантікапеї емісію золотих статерів, які були покликані фінансувати майбутню війну з Римом.

Наступні понтійські царі карбували золоті і мідні монети. За часів правління наступника Митридата VI Євпатора Фарнака (63-47 рр. до н.е.) на золотих царських монетах почали проставляти роки понтійської чи боспорської ери.

Після загибелі Митридата VI Євпатора Рим значно розширив свій вплив на Боспор. Римляни втручалися в питання управління, намагалися перетворити причорноморську державу в захисний редут перед варварськими племенами, постачальника хліба та сировини. У боспорському карбуванні це проявлялося в появі на монетах портретів римських імператорів, тоді як місцеві правителі позначалися через монограми. Крім того, від кінця І ст. до н. е. Боспор повністю перейшов на римську монетну систему. Так, з міді карбувалися аси та його фракції, а золоті статери відповідали римським ауреусам. За імператора Нерона, який заборонив Боспору випуск золотих монет, почалася емісія нових мідних номіналів: сестерціїв та дупондіїв.

У часи правління Митридата VIII (39-41 рр.) на золотих і мідних монетах з’явилися повне ім’я та титул царя (ВАІЕ МІРІАТО), а на іншому боці далі містилось зображення римського імператора. Така ситуація змінилася за римського імператора Тита. Тоді в Боспорі правив Рескупорид (69-92 рр.), який почав на своїх золотих і мідних монетах вміщувати на аверсі власний портрет, а зображення римського правителя переніс на реверс. Такий тип зберігся до кінця боспорського монетного карбування.

З часів правління Савромата ІІ (175-211 рр.) почала значно погіршуватися якість золотих монет (вміст коштовного металу в деякі роки становив 33%), що стало індикатором фінансово-економічних труднощів Боспорського царства. Ці причини, а також потреба фінансування військових видатків царя, викликали також збільшення номінальної вартості мідних монет за збереження попереднього реального вмісту металу.

Золоті монети, якість яких поступово погіршувалася, з часом перетворилися на мідні, що зберігали тип статера. Наприкінці свого існування Боспорське царство ще намагалося відродити минулу славу: здійснювалася емісія золотих і срібних монет, дуже інтенсивно працювала карбівня. Але загальна криза античного світу, погіршення якості монет, внутрішня боротьба за престол призвели до припинення у 336/337 рр. монетного карбування. Боспор не зміг вистояти перед навалою варварських племен і потрапив під протекторат гунів, які спалювали навколишні городища та поселення. У кінці IV ст. він був приєднаний до Візантійської імперії.

 

4.3. Гроші та банківництво в Ольвії

На зламі VII-VI ст. до н. е. на території сучасного селища Парутине мілетці заснували Ольвію. Протягом століття вона стала не тільки типовим грецьким полісом, але й вагомим виробничим і торговельним центром. Ольвія швидко поширила свої впливи на навколишні поселення, зокрема на Березань – першу грецьку колонію, засновану в 645/644 р. до н. е.

Найбільш поширеним на території Північного Причорномор'я в період заснування Ольвії був культ бога Аполлона Лікаря. Традиції того часу вимагали на новоосвоєних територіях будувати храм божеству і приносити йому дари. Оскільки атрибутами Аполлона Лікаря були лук і стріли, пожертвування мали вигляд стріл, які згодом стали виконувати роль грошових знаків. Вони відливалися з бронзи і важили приблизно 5,3 г.

У третій чверті VI ст. до н. е. в Ольвії став популярним культ Аполлона Дельфінія. Цим пояснюється факт виникнення нових грошей у формі дельфінів. Вони перебували в обігу паралельно зі стрілами за співвідношенням 10 до 6. Важили дельфіни 3-3,5 г. Обидва види грошей були результатами приватних емісій, оскільки приватними мусять бути пожертвування. Вони залишалися в обігу до кінця ІVст. до н. е.

У першій половині V ст. до н. е. розпочалося економічне піднесення Ольвії, наслідком якого став полісний випуск грошей у вигляді монет. Коло 480-470 рр. до н. е. відбулася емісія бронзових асів вагою 54-76 г з зображенням голови Афіни Паллади і дельфіна на одному боці та колеса – на зворотному. Якщо скористатися найбільш правдоподібною для Ольвії мілетською ваговою системою, то ці аси мали прирівнюватися 12 стрілам або 20 дельфінам.

Протягом наступних 50 років в місті далі випускали бронзові литі аси вагою 127, 66,71 та 23-24 г.

У 440-430 рр. до н. е. відбулася емісія срібних монет, на яких на аверсі був зображений Геракл у шкурі лева, що стояв на коліні і напинав тятиву лука, та напис EMINAKO, а на реверсі – колесо у втиснутому квадраті з дельфінами по боках. Останнє зображення пояснюють можливим злиттям культів обох Аполлонів. Напис на монетах, вочевидь, означав ім’я магістрата. Важили вони 7,85-11,74 г і могли прирівнюватися до статерів егінської монетної системи.

З метою припинення функціонування приватних стріл і дельфінів влада міста винесла рішення про цілковиту заміну їх державними монетами. Так у 438-410 рр. до н. е. з’явилися аси з написом APIX та зображенням голови Горгони на одному боці та орла на дельфіні – на зворотному. Відомі їхні три вагові групи: 104-138 г, що відповідали 1/96 частині кізикіна, 21-34 г (1/384 частина) та 10-16 г (1/768). Слово на монеті було складено з перших складів давньогрецьких слів АРІ (стріла) і ІХ (риба). За іншою, менш ймовірною, версією цей напис слід читати як ХАРІ і розуміти його як початок одного з кількох грецьких імен (наприклад, Харікл, Харіген і т. д.). Крім того, були випущені дельфіни з написом АРІХ:О, де остання буква ймовірно означала назву міста. Дельфіни і стріли, які відповідали цим еталонам, обмінювалися як грошові знаки. Крім того, в обіг надійшли дельфіни з написом , що мало означати давньогрецьке слово РА (жертва). Вони виконували сакральну функцію паралельно з випущеними попередньо дрібнішими дельфінами. Отже, держава намагалася взяти під свій контроль випуск вотивів (жертвопринесень).

На 410-400 рр. до н. е. припав випуск срібних монет вагою 0,91 і 0,51 г, що відповідає оболам і геміоболам егінської монетної системи з написом ОВІ. Трохи пізніше, бо в 400-380 рр. до н. е. тривала емісія бронзових асів, які важили 18-27 г і містили зображення, подібні до попередніх випусків, та напис ОВІО.

Першою половиною ІV ст. до н. е. датовано декрет Каноби, який регулював грошовий обіг в Ольвії. Його статті були витесані на мармурових стелах поряд із подібними документами інших грецьких міст. На територію полісу можна було ввозити будь-які золоті та срібні монети, але вони підлягали обов’язковому продажеві за ольвійські срібні та мідні гроші. При цьому курс обміну встановлювався за угодою. Виняток становили електрові кізикіни, які продавалися за 10,5 ольвійських статерів.

Операції купівлі-продажу іноземних валют здійснювалися на спеціальному місці, де відбувалися народні збори (на камені в еклесіастерії). Така практика обміну грошей на агорі походила зі Стародавньої Греції. Ольвійські міняйли, як і їхні грецькі колеги, суворо стежили за правдивістю іноземних монет. Для припинення обігу фальшивих грошей використовувалися пробірні камені, що давали змогу перевірити якість коштовних металів, із яких було зроблено монети. Порівнюючи сліди на камені, що залишалися від еталону міняйла та монети, яка перевірялася, можна було переконатися, правдивий чи фальшивий іноземний або ольвійський грошовий знак.

Перше карбування монет в Ольвії відбулося в другій чверті ІV ст. до н. е. Саме до того часу відносять випуск мідних асів з зображенням голови Деметри, орла на дельфіні та скорочення імен на багатьох з них. Дослідники вважають, що монети з іменами карбувалися від імені приватних осіб, а безіменні – за рахунок поліса.

Їх заступили литі аси, на яких були зображені: голова Деметри в фас, орел на дельфіні, напис ОВІН, а також окремі букви (А, В, повернута в протилежний бік, Г, , Е, ) та символи “зірка” і “колос” на деяких з них. Вчені вважають, що таким чином почався храмовий випуск: монети з колосом емітувалися храмом Деметри, а з восьмикутною зіркою – Аполлона Дельфінія. Монети без таких символів приписують полісному карбуванню.

Паралельний випуск монет – містом і храмами – тривав в 330-310 рр. до н. е. Особливістю цього періоду була поява в обігу одночасно золотих, срібних і мідних монет, на яких збереглися попередні зображення. На більшості монет всіх номіналів містяться скорочення імен, монограми та окремі літери. До храмів, що здійснювали емісію грошей, долучилися культи Посейдона, Борисфена та Аполлона Лікаря.

Згодом храмове карбування припинилося, і відбувся поступовий перехід золотих і срібних монет на одну аттичну вагову систему та встановлення відношення золота та срібла, подібного до грецького, –  на рівні 1:10. Доти срібні монети випускалися за самоською ваговою системою, а раціо було на рівні 1:12,17.

300-280 рр. до н. е. датовано період випуску борисфенів – бронзових монет, на яких були зображені бородате річне божество Борисфен, повернутий вліво, на аверсі та скіфська зброя (горит та сокирка), напис ОВІО, доповнений різноманітними літерами та монограмами, – на реверсі. За аттичною ваговою системою ці монети відповідали дихалкам.

Борисфени були витручені срібними монетами вагою 7,9 г та 1,99-4,17 г, які можна вважати дидрахмами та драхмами родоської вагової системи. Оскільки на монетах є скорочення імен, можна припустити, що це було приватне карбування.

Три номінали мідних монет, які надійшли в обіг в 270-260 рр. до н. е., випускалися від імені колегії Семи – одного з керівних органів полісу, який розпоряджався священною скарбницею.

Наступні роки ІІІ ст. до н. е. характеризувалися чергуванням емісії срібних і мідних монет, що карбувалися за аттичною монетною системою. Саме тоді став популярним культ Геракла, голову якого можна побачити на аверсі монет. Наприкінці століття ольвіополіти перейшли на родоську монетну систему.

Від початку ІІ ст. до н. е. Ольвія перебувала під впливом скіфської держави, зберігаючи при цьому певну політичну незалежність. На початку другої половини ІІ ст. до н. е. тут карбував свої мідні монети скіфський цар Скилур. Вони містили зображення самого володаря, грецьких богів і богинь, скіфських воза та різноманітної зброї. Траплялися також написи, що означали ім’я та титул Скилура та назву міста ОВІО.

Наприкінці ІІ ст. до н. е. Ольвія попала в залежність від понтійського царя Митридата VI Євпатора, за часів правління якого карбувала дрібні мідні номінали. У середині 40-х рр. І ст. до н. е. місто було розгромлене гетами і заселене знов в останньому десятилітті перед початком нової ери.

У 50-х рр. в Ольвії паралельно з випуском міських мідних монет проводилося карбування золотих статерів сарматського царя Фарзоя. Саме тоді на монетах з’явилися роки ольвійської ери, яка почалася в 46/47 р., та роки правління першого архонта. Крім того, слід зазначити, що міські емісії відбувалися завдяки допомозі Риму, про що свідчить зображення на монетах Зевса і римського орла.

У кінці 60-х рр. в Ольвії відновилася емісія срібних монет. З цього металу карбувалися денарії та потрійні денарії сина Фарзоя – сарматського царя Інісмея, або Іненсимея. Вони містять портрет самого царя, голову Аполлона або Тіхе, монограми, ім'я магістрату та напис ОВІОПОЕІТЕN.

Надалі в Ольвії випускалися лише мідні монети. Крім того, популярним заходом було надкарбування монет попередніх емісій, що здійснювалося за згодою Риму. Починаючи з ІІ ст. в місті розташовувався римський гарнізон, що сприяло надходженню сюди римських монет. За часів правління Септимія Севера (193-211 рр.) на ольвійських монетах з’явилися портрети імператорів та членів їхніх сімей. Саме тоді Ольвія ввійшла до складу римської провінції Нижня Мезія.

Останні монети Ольвії карбувалися за Севера Александра (222-235 рр.). Це були дупондії, тетрасарії, асарії та тресиси з зображеннями Зевса, Тіхе, орла та бика, що стоїть. Трапляється на цих монетах і напис ОВ/ПОІ/ТN.

У 30-х рр. ІІІ ст. Ольвію розграбували готи, а на початку наступного століття місто припинило існування.

 

4.4. Гроші Херсонеса

Наприкінці V ст. до н. е. (422-421 рр. до н. е.) на березі Карантинної бухти нинішнього Севастополя вихідці з Гераклеї Понтійської заснували містечко, яке назвали Херсонесом, – типовий грецький поліс, жителі якого займалися торгівлею, сільським господарством та різноманітними ремеслами.

На 390-380 рр. до н. е. дослідники відносять початок емісії грошей в Херсонесі. Це були срібні та мідні монети, які містили на аверсі зображення голови богині Діви, повернутої вліво, а на реверсі – риби і палиці, повернутих вправо, та напис ХЕР або ХЕР, що означав скорочення назви міста.

Перші срібні херсонеські монети випускалися за перською ваговою системою. Такий висновок дослідники зробили на основі порівняння ваги окремих номіналів. Це дало їм змогу стверджувати, що в місті карбували тетроболи, діоболи та геміоболи. Щодо мідних монет, то це були лепти та халки.

Зображення Діви характерне і для наступних випусків монет, оскільки культ цієї богині був дуже великим в Херсонесі і проіснував аж до утвердження християнства. У ній поєднувалися риси місцевої богині Тіхе та грецької Артеміди. Поступово Діва стала основною міською богинею.

Протягом першої половини ІV ст. до н. е. в Херсонесі тривав випуск мідних і срібних монет з Дівою та биком, що буцається, палицею, дельфіном, мордою лева, а також іменами посадових осіб, які відповідали за емісію.

У 350-330 рр. до н. е. протягом 18 років здійснювався випуск мідних монет (дихалків) з зображенням квадриги на одному боці та воїна, який озброєний списом і щитом, стояв на колінах. Щорічний випуск цих монет позначався послідовними буквами грецького алфавіту від А до . Дослідники пояснюють цей факт правлінням у місті олігархів, які так позначали роки свого владарювання, протягом яких демократичні інститути не існували.

Від середини ІV ст. до н. е., за винятком періоду правління олігархів, на херсонеських монетах почали зазначати імена членів колегії номофілаків (стражів закону). Вона складалася з трьох чоловік на чолі з діойкетом, які виносили законодавчі пропозиції на розгляд народних зборів. Видатний дослідник грошей Північного Причорномор’я В. О. Анохін вважає, що саме номофілаки визначали необхідність випуску нових монет, обсяг їхньої емісії, вибирали метал, вагову систему, монетні типи та номінали майбутнього карбування, а також здійснювали контроль за цим процесом.

На кінець ІV – початок ІІІ ст. до н. е. припав період найбільшого розквіту Херсонеса. Поряд з сільським господарством, в якому переважали виноградарство і виноробство, швидко розвивалося будівництво. Однією з будівель в центрі міста став монетний двір.

У той час в Херсонесі карбувалися мідні та срібні монети, на яких було зображено Діву, яка влучає списом в лань. З 280 р. до н. е. їх заступили срібні монети з зображенням голови Геракла, Діви та іменами магістратів. У 230 р. до н. е. емісія великих срібних номіналів припинилася. Надалі карбувалися лише дрібні срібні монети, що доповнювалися мідними.

Наприкінці ІІІ – на початку ІІ ст. до н. е. звичною справою стало надкарбування випущених раніше монет. Найбільш популярними знаками, що наносилися на монети, були зображення зірки і палиці.

Карбування срібних монет в великих розмірах відновилося наприкінці ІІ ст. до н. е. Зображені на них Аполлон, Гермес та ріг достатку, на думку дослідників, свідчать про економічне і культурне піднесення в житті міста. Це були останні автономні випуски монет Херсонеса.

Ще на початку ІІ ст. до н. е. в Південно-Західному Криму спостерігалося зростання впливу скіфських племен. Вони почали загрожувати Херсонесу. Щоб протидіяти їм, місто було змушене звернутися по допомогу до понтійського царя Митридата VI Євпатора. Послане ним військо на чолі з Діофантом відвело загрозу від Херсонеса, але з 120-110 рр. до н. е. місто потрапило в політичну залежність від Понтійської держави. Така ситуація тривала до смерті Митридата VI Євпатора (63 р. до н. е.), після чого контроль над Херсонесом перейшов до Боспорського царства. Втрата незалежності означала припинення автономного карбування монет в місті та залежність їхнього випуску від економічної політики іноземних володарів.

Утім, слід зазначити, що навіть під час понтійської чи боспорської залежності на херсонеських монетах зображали основну міську богиню Діву з її атрибутами. Так, на останніх випущених у 100-90 рр. до н. е. срібних монетах на аверсі можна побачити голову в пов’язці, повернуту вправо, лук і колчан, а на реверсі – Діву, яка влучає списом в лань, а також ім’я магістрата.

Після втрати автономії замість колегії номофілаків функції відповідального за карбування монет виконував один міський чиновник (можливо, діойкет). Відомі також паралельні випуски міських та храмових монет. Якщо на монеті містився напис, що означав назву міста, міської общини, ім’я магістрата, то це свідчило, що її емісія проводилася від імені міста. Якщо ж на монетах була монограма, що означала ім’я богині Діви, то їхній випуск фінансувався храмом.

На кінець правління Митридата VI Євпатора припадав випуск мідних монет з зображенням погруддя Діви з луком і колчаном на одному боці та орлом на блискавці – на іншому.

У 46/45 р. до н.е. за розпорядженням римського імператора Цезаря Херсонес дістав свободу – “першу елевтерію”. Ця подія знайшла відображення в написах на монетах – Е. Ця свобода означала, що місто залишалося під протекторатом Боспорської держави, але зберігало право видавати декрети від імені полісних органів управління, карбувати монети. Вдячність Римові і бажання відмежуватися від Боспору дає деяким дослідникам змогу зробити висновок, що то були перші монети, карбовані за римською монетною системою, і відповідали вони дупондіям.

У 24 р. до н. е. у Херсонесі почалося нове літочислення. Якщо одні дослідники стверджують, що причиною цього було проголошення царицею міста богині Діви, то інші переконують, що ця подія була присвячена неспроможності Боспору повністю підкорити собі Херсонес.

Римсько-боспорська війна середини І ст. н. е. спричинила перехід міста під владу Риму, який контролював також випуск грошей. Вагома участь у цій війні херсонеського війська спричинила сприятливу політику Риму щодо Херсонеса, що виявилося у карбуванні тут з 47 р. золотих статерів. За вагою вони відповідали римським ауреусам. На них були зображені голова божества Херсонас у вінку та Діва з ланню, містилася монограма і позначення року за херсонеською ерою. Крім золотих, карбувалися мідні монети, на яких також були відповідні роки. За правління Нерона (54-68 рр.) та Веспасіана (69-79 рр.) випуск золотих та датованих мідних монет припинявся, але відновився за імператора Титі (79-81 рр.).

Дослідники вважають, що в 50 р. н. е. Херсонес повністю перейшов на римську монетну систему. Замість карбованих доти мідних тетрахалків в обігу з’явилися асарії та тетрасарії.

Подальші зміни сталися при імператорі Траяні (98-117 рр.). Вони були пов’язані зі зменшенням обсягів карбування мідних монет, що було викликано надмірною їх емісією в попередні роки. За наступного імператора Адріана (117-138 рр.) в Херсонесі було випущено в обіг останні золоті монети. Що ж до мідних, то взагалі не випускалися, що викликало необхідність надкарбувань (Діва з луком і списом в крапковому обідку) монет попередніх емісій.

Випуск золотих монет відображав певну автономію Херсонеса у складі Римської імперії. Вона означала можливість управління містом за місцевими звичаями. Але Херсонес прагнув свободи, якої досягнув за імператора Антонія Пія завдяки втручанню Гераклеї Понтійської. Десь в 144-145 рр. місто дістало “другу елевтерію”, що знайшло відображення на монетах у вигляді напису ХЕРОNОY(або ХЕР) і на різних боках. Отримана свобода означала, що Херсонес не мав право вести самостійну зовнішню політику, але зберігав внутрішню автономію, що проявлялося в існуванні власних інститутів і магістратів, праві діяти на основі місцевих законів, карбувати монети, збереженні права власності на землю та зібрані податки. У місті постійно перебувало римське військо, яке, з одного боку, мало захищати місто, а з іншого – утримувати позиції Риму в регіоні.

Протягом того періоду в обіг надходили тресиси, асарії, тетрасарії та дупондії. Вони зберігали традиційні для херсонеських монет зображення Херсонаса, Діви, лані чи бика. Втім, на них також з’явилися римські божества та деякі портретні риси римських імператорів та членів їхніх сімей, що проявлялися, зокрема, в зображенні Херсонаса. Римські впливи проявлялися також у субсидіюванні емісії монет, що здійснювалася від імені міста.

Останні монети доби античності випускалися в Херсонесі за правління римського імператора Галлієна (253-268 рр.). Надалі місто втратило статус вільного. Його основним завданням стало стримування натиску варварських племен, які в той період проявляли особливу активність на Кримському півострові. Надійні укріплення не дозволили гунам зруйнувати Херсонес, який з розвалом Римської імперії увійшов до складу Візантії і став виконувати роль пограничного форпосту.

За правління імператора Зенона (474-491 рр.) відновив діяльність херсонеський монетний двір. Доти внутрішні потреби задовольнялися за рахунок привізних грошей. Мідні монети, що випускалися від імені візантійських імператорів, містили їхні імена, зображення їх та членів їхніх сімей. З’являлися також різноманітні символи християнства. Основними номіналами мідних монет були фоліси, напівфоліси та пентанумії. Лише на ранніх монетах цього періоду збереглися позначення міста.

Вагомі зміни в грошовому обігу Херсонеса відбулися за правління імператора Іраклія (610-641 рр.). Він провів грошову реформу, за якої було надкарбовано всі монети. З метою уніфікації грошей, що перебували в обігу, більші з них (фоліси) були надкарбовані монограмою, що означала ім’я Іраклія, а дрібніші – хризмою. Останнє означало, що це пентанумії. Така необхідність виникла в результаті перебування на ринку великої кількості різнотипних монет та припиненням випуску власних.

Емісія грошей в Херсонесі призупинилася до кінця VII – початку ІХ ст., хоча місто зберігало деяку незалежність, особливо увнутрішньому управлінні. Крім того, воно залишалося значним торговельно-ремісничим центром. У вказаний період відбувалисяспорадичні випуски грошей, причому монетарі перейшли на відливання монет.

Деякі ознаки внутрішньої автономії зберігалися в Херсонесі і тоді, коли місто з 834 р. стало центром одного з візантійських військово-адміністративних округів – феми Кліматів. Якщо перші монети цього періоду поряд з іменем імператора ще зберігали позначення внутрішніх правителів міста, то з часом вони зникли. На монетах містилися зображення імператорів, співправителів, різноманітних типів хрестів, імена або монограми володарів, їхні титули.

Випуск монет був більш або менш регулярним, хоча в ХІ ст. спостерігалися деякі перерви. За часів правління Олексія Комніна (1081-1118 рр.) Херсонес остаточно втратив право на емісію грошей, але ще відливав монети від імені імператора Романа IV (1067-1071 рр.), про що свідчить монограма “ро”, яка є на монетах, що єдині залишалися в обігу. Така ситуація тривала протягом першої чверті ХІІ ст.

У ХІІІ ст. Херсонес переживав набіги монгольських і татарських ханів. У середині століття місто перейшло під контроль генуезців, які вели торговельні справи в Криму, але поступово занепадало. У 1399 р. воно було спалене ханом Едигеєм, ще деякий час було рибальським поселенням, а в першій половині XV ст. місто вмерло.

 

Висновки

1.  Кожне місто Українського Причорномор’я намагалося здійснювати емісію власних грошей. Цей факт був підтвердженням економічної самостійності, високого розвитку ремесел та торгівлі. Започаткував монетне карбування Пантікапей в VI ст. до н.е., а найдовше, аж до ХІІ ст., випуск грошей тривав в Херсонесі.

2.  Монети в містах Північного Причорномор’я виготовлялися з бронзи, міді, срібла і золота литтям або карбуванням. Вибір монетної системи залежав від того, вихідці з якого поліса заснували місто, а також популярності певних грошових одиниць в Середземномор’ї. Утвердження панівної ролі Риму у цьому регіоні привело до масового переходу причорноморських міст на римську монетну систему.

3.  Формування грошових систем міст Північного Причорномор’я здійснювалося під впливом релігійних чинників. Це проявлялося, зокрема, в храмовому карбуванні монет в Пантікапеї, випуску литих стріл і дельфінів, як пожертвувань, в Ольвії, зображень Діви з її атрибутами, як головної богині, на херсонеських монетах.

4.  Монети міст Північного Причорномор’я містили зображення місцевих, грецьких та римських богів, їхні атрибути, портрети міських і римських правителів, монограми осіб, які фінансували їхній випуск, назви полісів та номінали. Відповідальність за емісію несли колективно (номофілаки, колегія Семи) або індивідуально (архонт, цар чи імператор).

5.  Випуск монет в містах, що входили до складу Боспорської держави (Пантікапей, Німфей, Феодосія), перебував під суворим наглядом правителів. Спершу то були боспорські, згодом – понтійські царі, а з І ст. до н. е. – римські імператори. На монетах це відображалося через відповідні портретні зображення та написи, які означали імена та титули володарів.

6.  Керкинітида та Ольвія залишили свій слід у світовій економічній історії через випуск грошей нестандартної форми – керкинітидських стріло-риб та ольвійських стріл і дельфінів. Щоб припинити таке приватне карбування, з часом міста провели грошову реформу і замінили ці знаки вартості на литі аси.

7.  Стародавня Греція мала вплив не тільки на емісію монет, але й на банківництво Північного Причорномор’я, адже саме з Еллади походить практика заборони обігу іноземних монет на території певного полісу. Свідчення про це можна знайти в ольвійському декреті Каноби, що датується першою половиною IV ст. до н. е. Крім цього, він містить перші згадки про валютні курси.

8.  Єдиним північнопричорноморським містом, яке продовжувало випускати власні гроші в епоху середньовіччя, був Херсонес. Його особливий статус на правах вільного в Римській імперії продовжувався у вигляді деяких ознак автономності у складі Візантії. Це проявлялося, зокрема, у карбуванні, а згодом литті, монет з зображеннями імператорів та символів християнства.

 

Контрольні запитання і завдання

1.  Який вплив мала Римська імперія на випуск грошей в містах Північного Причорномор’я?

2.  Хто фінансував емісію монет в Пантікапеї в V ст. до н. е.?

3.  Опишіть зародження банківництва в Українському Причорномор’ї.

4.  Як називалася колегія, що відповідала за випуск грошей в Херсонесі?

5.  Чим можна пояснити припинення карбування монет в Херсонесі?

6.  Які зміни відбулися в грошовому обігу Ольвії в V ст. до н. е.?

7.  Як здійснювався контроль за монетним карбуванням в містах, що входили до Боспорського царства?

Література

1.  Анохин В. А. Монетное дело Боспора. – К., 1986.

2.  Анохин В. А. Монетное дело Херсонеса (IV в. до н. э. – ХІІ в. н. э.). – К., 1977.

3.  Анохин В. А. Монеты античных городов Северо-Западного Причерноморья. – К., 1989.

4.  Анохин В. А. Монетное дело и денежное обращение Керкинтиды (по материалах раскопок 1980-1982 гг.) // Античные древности Северного Причерноморья. Сб. науч. тр. – К., 1988.

5.  Зограф А. Н. Монеты Тиры. – М., 1957.

6.  Казаманова Л. Введение в античную нумизматику. – М., 1969.

7.  Скржинська М. Обмін валюти у давньогрецьких містах Північного Причорномор’я (на території України) // Українська нумізматика і боністика. – 2000. – №1.

Грошово-банківське господарство в Північному Причорномор’ї