Шляхи вдосконалення організації обліку процесу реалізації
red0;
Зміст
Вступ……………………………………………………………………………………..
1. Теоретичні основи організація обліку процесу реалізації…………………………
1.1 Загальні питання організація обліку процесу реалізації………………….
1.2 Характеристика організації обліку процесу реалізації……………………
1.3 Опис організації обліку процесу реалізації………………………………..
. Практичне завдання…………………………………………………………………
3. Шляхи вдосконалення організації обліку процесу реалізації……………………..
Висновки та пропозиції………………………………………………………………....
Список використаної літератури……………………………………………………….
Додатки…………………………………………………………………………………..
Вступ
Тема даної курсової роботи «Організації обліку процесу реалізації» є досить актуальною, адже найважливішим етапом господарської діяльності підприємства, що завершує процес кругообігу капіталу, є реалізація продукції. У результаті цього процесу виявляється суспільна корисність виробленого продукту, його відповідність вимогам покупця, замовника або ринку; шляхом зіставлення доходів і витрат підприємства обчислюється фінансовий результат. Реалізація продукції, є найважливішим джерелом доходів не тільки підприємства, а й формує прибуткову частину бюджету держави як об’єкт оподаткування. У зв’язку з цим потребує необхідної організації обліку реалізації продукції. Адже від якості обліку залежить правильне визначення фінансового результату діяльності підприємства.
Виручка від реалізації підприємства являє собою один з головних узагальнюючих показників фінансово-господарської діяльності підприємства. Отримання доходів –виручки від реалізації продукції –свідчить про те, що продукція підприємства знайшла свого споживача, що вона відповідає вимогам та попиту ринку за ціною, якістю, іншими технічними функціональними характеристиками та властивостями.
Отримання доходів створює основу для самофінансування підприємства за умови, що їх розмір достатній для покриття витрат підприємства з реалізації товарів та інших видів діяльності, виконання зобов’язань перед бюджетом та утворення чистого прибутку.
Розмір отриманих доходів визначає економічну стратегію підприємства з питань управління матеріальними ресурсами та витратами, персоналом підприємства і оплатою його праці, податковою, інвестиційною, дивідендною політикою підприємства.
Бухгалтерський облік є функцією управління підприємства. На бухгалтерський облік покладено завдання з поліпшення інформаційного забезпечення управління і контролю за збереженням власності та зміцненням фінансового стану підприємства, підвищенням ефективності діяльності та зменшенням ризику втрати коштів через непродумані дії.
Встановлення ринкових умов зумовлює потребу перегляду положень бухгалтерського обліку витрат, а також методики формування й обробки одержаної облікової інформації, виходячи з існуючого господарського механізму та наявної обчислювальної техніки.
Теоретичну основу дослідження питання обліку доходів операційної діяльності склали закони України, Інструкції та Положення з бухгалтерського обліку, наукові праці зарубіжних та вітчизняних вчених, таких як: Грабова Н.Н., Завгородній В. П., Добровський В. Н та інших.
Проте, більшості з проведених досліджень притаманний традиційний підхід до проблем обліку реалізації та фінансових результатів. Водночас, потребує більш глибокого підходу розкриття організації обліку реалізації готової продукції та визначення фінансового результату від її реалізації відповідно до галузевого напряму діяльності підприємства. Деякі положення обліку потребують трансформації з урахуванням сучасних досягнень у міжнародній обліковій політиці.
У зв’язку з цим постає завдання по-новому осмислити підходи до проблем реалізації, критично оцінити діючий облік процесу реалізації готової продукції та порядок визначення фінансових результатів на підприємствах, привести облікову інформацію у відповідність до вимог ринкової економіки та міжнародних стандартів бухгалтерського обліку.
Під обліковим законодавством розуміють сукупність правових актів та окремих обліково-правових норм, які регулюють бухгалтерський облік. Система такого законодавства поділяється на закони та підзаконні акти. Основним нормативним актом з бухгалтерського обліку є Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", який забезпечує одноманітність обліку майна, зобов'язань, господарських операцій, складання і надання користувачам необхідної достовірної інформації про майновий стан підприємств, їхні доходи і витрати. Він встановлює єдині правові і методологічні засади організації та ведення бухгалтерського обліку в Україні.
Під законними нормативними актами Міністерства фінансів, які регламентують бухгалтерський облік, є національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку.
Усі нормативні й методичні регламенти та положення є з метою правильного використання в практичній діяльності класифікуються за різними ознаками.
За ознакою обов'язкового застосування організаційні документи поділяються на обов'язкові (Закон про бухгалтерський облік, Положення (стандарти) бухгалтерського обліку тощо) і внутрішні документи підприємства.
За ознакою конкретизації розрізняють типові й індивідуальні документи.
За сферою застосування організаційні документи, залежно від їх поширення на об'єкти організації обліку поділяються на такі, що регламентують види робіт, —обліковий процес (графіки, стандарти), роботу апарату управління (положення про відділи, посадові інструкції тощо), обліковий процес і роботу апарату управління одночасно (методичні вказівки з ведення обліку в умовах його автоматизації).
Кожне підприємство самостійно встановлює правила організації, методології і ведення бухгалтерського обліку. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку на підприємствах та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, регістрах і звітності протягом встановленого терміну несе власник або уповноважений ним орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством.
При використанні загальних і галузевих положень та інструкцій на кожному підприємстві чи в установі індивідуально розробляють нормативні документи, які регламентують діяльність окремих облікових працівників. Це, здебільшого, положення про бухгалтерію та посадові інструкції. У Положенні про бухгалтерію наводяться її структура, завдання, функції, права і відповідальність. У типовій структурі Положення про бухгалтерію мають обов'язково бути назва підрозділу, загальні положення, мета, організаційна структура, завдання, функції. Крім того, у Положенні мають бути визначені права, відповідальність та взаємовідносини з іншими функціональними підрозділами, порядок стимулювання, розширення, реорганізації або ліквідації.
Складовою частиною організації обліку на підприємстві є перелік документів, які використовуються для первинного відображення господарських операцій, а також перелік облікових регістрів, необхідних для накопичення та систематизації інформації.
Перелік документів має бути затверджено наказом або розпорядженням керівника підприємства про організацію облікової роботи, до нього можуть входити:
•робочий план рахунків бухгалтерського обліку, який містить синтетичні та аналітичні рахунки;
•форми первинних облікових документів, що застосовуються для оформлення фактів господарської діяльності;
•порядок проведення інвентаризації активів та зобов'язань;
•правила документообігу і технологія обробки облікової інформації;
•порядок контролю за господарськими операціями;
•обов'язки головного бухгалтера;
•інші рішення, необхідні для організації бухгалтерського обліку.
Сучасне законодавство України не приділяє належної уваги використанню обчислювальної техніки у сфері бухгалтерського обліку. Проте Закони України "Про інформацію", "Про захист інформації в автоматизованих системах", "Про авторське право і суміжні права", а також "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" містять мінімально необхідну юридичну базу для ведення бухгалтерського обліку за допомогою комп'ютерної техніки. Зазначені нормативні акти встановлюють базові вимоги до застосування обчислювальної техніки та визначають правовий статус програмного забезпечення, хоча багато положень юридично не закріплено в законодавстві. З одного боку, це добре, оскільки надає великі можливості для вдосконалення облікової системи. З іншого боку, це створює широкий простір для помилкових рішень.
Метою даної курсової роботи є закріплення набутих в процесі навчання теоретичних знань з предмету «Бухгалтерський облік», а також надбання навичок та вмінь з розв’язування практичних завдань.
Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити наступні завдання:
- дати загальну характеристику теоретичних основ обліку реалізації продукції;
- дослідження об’єктів обліку та господарських операцій з вдосконаленням обліку готової продукції та її реалізація;
- систематизація, закріплення і розширення теоретичних і практичних знань з бухгалтерського обліку;
- формування вмінь з самостійного викладу матеріалу у вигляді злагодженої системи теоретичних положень і методичних рекомендацій;
- здобуття навичок самостійної роботи з нормативними матеріалами.
1. Теоретичні основи організація облуку процесу реалізації.
1.1 Загальні питання організація обліку процесу реалізації.
Вибір форми організації обліку відвантаження і реалізації значною мірою залежить від характеру технологічного процесу виробництва продукції, ступеня централізації фінансово-збутових служб, місцезнаходження виробничих одиниць, наявності у них рахунків у банку для розрахунків з покупцями.
Відвантажена продукція - це продукція, відвантажена покупцям або здана транспортним організаціям для доставки її покупцям. Відвантаження або відпуск готової продукції, виконаних робіт і послуг зі складу покупцям проводяться на підставі наступних первинних документів: наказів, накладних або розпоряджень відділу збуту.
У первинній документації зазначається номер замовлення та адреса, за якою відправляється продукція; кількість місць; вид упаковки; маса та інші дані, що характеризують відвантажену продукцію.
Критерії визнання доходу застосовуються до кожного типу операцій, проте стандартом бухгалтерського обліку 15 "Дохід" визначено обставини, за яких вони застосовуватимуться до кожної з трьох категорій доходу. Ці критерії, звичайно, застосовуються окремо до кожної операції. Водночас, за певних обставин, додержуючи принципу превалювання сутності над формою критерії визнання застосовуються до:
•окремих тотожних елементів операції, коли компенсація охоплює одночасно і реалізацію продукції , і окремо супутню послугу (наприклад, коли ціна реалізації продукції включає певну суму за подальше обслуговування, ця сума відстрочується і визначається як дохід за період, впродовж якого здійснюється обслуговування);
•двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті господарської операції (наприклад, підприємство може продати товари і одночасно укласти окрему угоду на придбання товарів у майбутньому. У такому разі дві операції розглядаються разом).
Дохід від реалізації продукції повинен визнаватися у разі наявності всіх таких умов:
- покупцеві передані ризики й вигоди, пов'язані з правом власності на продукцію;
- сума доходу може бути достовірно визначена;
- підприємство не здійснює надалі управління та контроль за реалізованою продукцією;
- впевненість, що в результаті операції збільшаться економічні вигоди підприємства;
Достовірність вимірювання витрат, які були або будуть понесені в зв'язку з операцією, визначає визнання доходу від продажу. Так, якщо понесені витрати або ті, що будуть понесені в зв'язку з операцією, неможливо достовірно виміряти, дохід від продажу не визнається. Цей критерій випливає з принципу відповідності доходів і витрат.
За цим принципом для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів.
Інакше кажучи, коли визнається дохід, визнаються і пов'язані з ним витрати, включаючи оцінку майбутніх витрат. Звичайним прикладом майбутніх витрат, які будуть оцінені і нараховані, є гарантійні витрати. Якщо майбутні витрати не можна достовірно оцінити, визнання доходу відкладається доти, поки сума таких витрат буде найбільш достовірно оцінена або фактично понесена.
За таких обставин будь-яка вже отримана компенсація за реалізацію товарів визнається як зобов'язання або відкладений прибуток.
Застосування принципу нарахування та принципу відповідності доходів та витрат, фактичне надходження грошових коштів чи грошових еквівалентів під час визнання доходів зумовлюють розподіл доходів та витрат відповідно на фактичні, відстрочені та нараховані.
Продукція вважається реалізованою з моменту її оплати, а інколи і після оформлення її відповідними документами. Вартість модернізації, капітального і середнього ремонтів власного устаткування і транспортних засобів, а також робіт промислового характеру, виконаних для власного підприємства, включається у реалізовану продукцію з моменту відбиття їх на рахунках обліку реалізації. Арифметично реалізована продукція дорівнює відвантаженій продукції мінус зміна залишків відвантаженої, але неоплаченої продукції.
Реалізована продукція оцінюється в оптових цінах підприємства, що закладені у план виробництва, і фактично діючих оптових цінах підприємства та використовується для визначення суми прибутку від реалізації й пов'язаних з ним фінансових показників.
Враховуючи те, що багато підприємств - з тих, що мають відповідні технічні можливості, а сільськогосподарські підприємства виходять на рівень автоматизації обліку, - останнім часом переходять на поасортиментний облік продукції, важливим є визначення об’єктів аналітичного обліку в сільському господарстві. Собівартість товарної продукції характеризують витрати на виробництво та збут протягом усього циклу.
Фінансові результати підприємств складають прибутки від реалізації продукції, виконаних робіт, наданих послуг, а також від позареалізаційної діяльності.
Прибуток у підприємствах визначають як різницю між виручкою за реалізовану продукцію, надані послуги, одержані доходи від позареалізаційної діяльності і виробничою собівартістю реалізованої продукції, наданих послуг, різних витрат і втрат від позареалізаційної діяльності.
Прибуток або збиток —це кінцевий фінансовий результат діяльності підприємства. Він залежить від обсягу і структури реалізованої продукції в натуральних вимірах (центнери, тонни), зміни собівартості реалізованої продукції та реалізаційних цін на сільськогосподарську продукцію.
Прибуток є частиною додаткового продукту, вираженого в грошовій формі, який повністю або частково надходить у розпорядження підприємства після реалізації продукції. Основні складові частини формування фінансових результатів —валова продукція, валовий і чистий доход (прибуток).
Реалізація продукції є завершальною стадією циклу кругообігу господарських засобів. В процесі реалізації стабільно працююче підприємство повертає всі витрати на вироблення продукції та її збут, а товар перетворюється в гроші.
Для виявлення фінансового результату від реалізації необхідно порівняти такі показники: фактична собівартість реалізованої продукції, яка склалась на підприємстві і фактичну виручку за неї, одержану від покупців.
В бухгалтерському обліку використовується система рахунків, де обліковують процес реалізації продукції, виконаних робіт і наданих послуг.
Це рахунок 90 –“Собівартість реалізації”. На ньому узагальнюється інформація про собівартість готової продукції, виконаних робіт і наданих послуг. За дебетом цього рахунку відображається фактична собівартість реалізованої продукції, а за кредитом –списання цієї суми в дебет рахунку 79 “Фінансові результати”.
Рахунок 90, як правило, закривається в кінці звітного періоду.
На рахунку 70 "Доходи від реалізації" відображається виручка від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), нарахована або отримана підприємством у звітному періоді наростаючим підсумком з початку року. Для визначення на цьому рахунку чистого доходу підприємства на дебеті рахунку 70 "Доходи від реалізації" відображають податки, що підлягають сплаті з доходу (податок на додану вартість і акцизний збір), а також частину доходу, що передається іншим підприємствам за договорами про спільну діяльність, за договорами комісії і ін.
З метою розмежування доходів і витрат від звичайної діяльності (операційної або основної та іншої), а також надзвичайних подій для обліку доходів і витрат Планом рахунків передбачені відповідні взаємопов’язані субрахунки. Наприклад, доходи і витрати підприємства обліковуються на окремих субрахунках до рахунків 70 "Доходи від реалізації"(Додаток А), 90 "Собівартість реалізації"(Додаток Б).
Рахунок 70 "Доходи від реалізації" для розмежування доходів від основної діяльності має субрахунки:
701 "Дохід від реалізації готової продукції",
"Дохід від реалізації товарів",
"Дохід від реалізації робіт і послуг",
704 “Вирахування з доходу.
Рахунок 90 "Собівартість реалізації" для розмежування витрат на основну діяльність має субрахунки:
901 "Собівартість реалізованої готової продукції",
"Собівартість реалізованих товарів",
"Собівартість реалізованих робіт і послуг".
Аналітичний облік прибутків (доходів) і збитків ведуть за статтями, передбаченими бухгалтерською звітністю. Записи на цих аналітичних рахунках протягом року здійснюють за плановою собівартістю реалізованої продукції, наданих послуг і робіт, а наприкінці року, після визначення фактичної собівартості продукції, коригують планову собівартість і фінансові результати на рахунках обліку реалізації.
Важливе значення для ефективного розвитку підприємств має оптимальний розподіл прибутку.
Державний вплив на основні напрями використання прибутку здійснюється через податки, податкові пільги, економічні санкції тощо. Та частина прибутку, яка залишається після відрахувань у бюджет, самостійно розподіляється підприємством за передбаченими напрямами його використання у плані економічного і соціального розвитку підприємства.
Основна відмінність нового бухгалтерського обліку в тому, що доходи і витрати, пов’язані з реалізованою продукцією, обліковуються протягом року відповідно на рахунках 70 "Доходи від реалізації", 90 "Собівартість реалізації" та інших з оперативним визначенням фінансових результатів за звітні періоди в Звіті про фінансові результати.
В бухгалтерському обліку результат реалізації визначається і відображається на бухгалтерських рахунках тільки заключними записами на списання сальдо доходів і витрат за звітний період. Сальдуванням доходів і витрат від основної діяльності на субрахунку 791 "Результат операційної діяльності" визначають балансовий прибуток за звітний рік станом на 1 січня.
Особливостями обліку реалізації продукції є:
1. Щомісячне відображення в обліку податку на додану вартість від суми доходу (обороту) з реалізації продукції у встановленому розмірі.
. Списання кінцевого сальдо чистого доходу від реалізації готової продукції та іншого операційного доходу на субрахунок 791 "Результат операційної діяльності" заключними записами за звітний рік.
. Списання по підсумку за рік на зменшення одержаного чистого доходу підприємства виробничої собівартості реалізованої сільськогосподарської продукції.
. Списання в установленому порядку на зменшення чистого доходу кінцевого сальдо витрат підприємства на збут продукції за звітний рік.
Протягом звітного року доходи від реалізації продукції щомісячно відображаються в обліку записами на синтетичних рахунках та відповідних субрахунках:
На зменшення чистого доходу від реалізації готової продукції, який визначається вирахуванням із суми доходу (виручки) податку на додану вартість та інших податків і зборів з обороту, в кінці року заключними записами списують фактичну виробничу собівартість реалізованої продукції, сальдо адміністративних витрат, витрати на збут, що відносяться до реалізованої продукції, та сальдо інших операційних витрат.
Отриманий від основної діяльності чистий дохід зменшується протягом року на суму виробничої собівартості реалізованої сільськогосподарської продукції. Фактична виробнича собівартість реалізованої продукції та списання її із підзвіту матеріально відповідальної особи відображаються в обліку бухгалтерською проводкою:
Дт 901 "Собівартість реалізованої готової продукції"
Кт 27 "Продукція сільськогосподарського виробництва"
Згідно з Планом рахунків бухгалтерського обліку та Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку для відображення в обліку фінансових результатів основної діяльності підприємства від реалізації продукції за звітний рік складають наступні заключні бухгалтерські проводки:
1. На списання кінцевого сальдо чистого доходу від реалізації продукції та іншого операційного доходу :
Дт 701 "Доходи від реалізації готової продукції"
Дт 71 "Інший операційний дохід"
Кт 791 "Результат операційної діяльності"
2. На списання кінцевого сальдо виробничої собівартості реалізованої продукції :
Дт 791 "Результат операційної діяльності"
Кт 901 "Собівартість реалізованої готової продукції"
3. На списання кінцевого сальдо адміністративних витрат :
Дт 791 "Результат операційної діяльності"
Кт 92 "Адміністративні витрати"
4. На списання кінцевого сальдо витрат підприємства на збут :
Дт 791 "Результат операційної діяльності"
Кт 93 "Витрати на збут"
5. На списання кінцевого сальдо інших операційних витрат :
Дт 791 "Результат операційної діяльності"
Кт 94 "Інші операційні витрати"
Таким чином, за результатами вказаних вище записів на відображення в бухгалтерському обліку фінансових результатів від реалізації підприємством сільськогосподарської продукції сальдуванням оборотів на субрахунку 791 "Результат операційної діяльності" буде визначений прибуток або збиток підприємства від здійснення ним господарської діяльності з виробництва й реалізації готової продукції за звітний період.
1.2 Характеристика організації обліку процесу реалізації.
Надходження коштів у касу за реалізацію сільськогосподарської продукції оформляють прибутковими касовими ордерами (Додаток В). У випадку, якщо гроші надходять от фізичних осіб, то обов'язково видається квитанція зі штампом або пресою з підписом головного бухгалтера і касира.
Однією з найважливіших проблем є несвоєчасність виплати заробітної плати в внаслідок відсутності об’єктивної основи формування фонду оплати праці та виплата заробітної плати продукцією власного виробництва. Видача натуральної оплати праці оформлюється видатковою накладною з позначкою “в рахунок заробітної плати”.
Підставою для продажу продукції є укладений договір (замовлення, угода) з покупцями (Додаток Г), в якому визначається асортимент; терміни відвантаження; кількість та якість продукції; умови постачання; ціна; форма розрахунків.
Угода - це основоположний документ, який служить підставою для здійснення будь-якої торговельної операції. Він визначає характер угоди (купівля-продаж, консигнація, бартерний контракт тощо), а відповідно і методологію відображення цих операцій в бухгалтерському обліку.
Бухгалтер підприємства візує всі угоди, одночасно здійснюючи перевірку правильності їх складання: повнота викладення умов угоди, які повинні бути конкретизовані в частині строків виконання зобов'язань; вимоги до якості товару, способу доставки; відповідальність сторін за порушення умов угоди; порядок оформлення виконання зобов'язань, фінансових гарантій, що забезпечують виконання умов угоди.
Не менш важливою є перевірка відповідності змісту угоди видам господарської діяльності, передбачених Статутом підприємства. У випадку порушення цієї умови, угода може бути визнаною недійсною з наслідками, що звідси випливають, з точки зору прав на податковий кредит і включення сум отриманих товарів до валових витрат.
Розглянемо призначення і порядок заповнення окремих документів, що зустрічаються найчастіше при здійсненні реалізації.
Положенням “Про форму та зміст розрахункових документів”, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 01.12.2007 № 614, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.02.2007 за № 105/5296, визначено форми і зміст розрахункових документів (Додаток Д), які повинні видаватися при здійсненні розрахунків суб’єктами підприємницької діяльності для підтвердження факту продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, крім розрахунків з купівлі - продажу іноземної валюти.
Обов'язковим є заповнення всіх реквізитів, які містяться в цьому документі: підстава на відпуск продукції (замовлення, розпорядження тощо); номер автомашини; номер дорожнього листа; прізвище водія і вантажника, через кого відпускається продукція; ким і кому буде відпущений товар; найменування, кількість, ціна і вартість продукції. В тих випадках, коли в розділі "Відомості про вантаж" ТТН неможливо перерахувати всі назви і характеристики продукції, що перевозяться, до товарного розділу ТТН додатково складається, як невід'ємна її частина, належним чином оформлена спеціалізована форма товарної накладної (сертифікат або інша форма первинного обліку), яка застосовується підприємством для оформлення передачі товарно-матеріальних цінностей.
При незаповненні реквізитів розділів "Навантажувально-розвантажувальні операції", "Транспортні послуги" підприємства не мають права віднести до складу валових витрат витрати по перевезенню, навантаженню і розвантаженню продукції.
Накладна підписується матеріально відповідальною особою, що відпустила продукцію, агентом або іншим працівником, що прийняв продукцію до перевезення, а також матеріально відповідальною особою підприємства - отримувача, що прийняла продукцію (тут же ставиться штамп підприємства - отримувача).
Забороняється відпускати цінності у випадках: подання доручення, що видане з порушенням встановленого порядку заповнення або з незаповненими реквізитами; якщо доручення містить виправлення або помарки, що не підтверджені підписами тих же осіб, які його підписали; відсутність в дорученні даних паспорту або іншого документу, що засвідчує довірену особу; закінчення терміну дії доручення; отримання повідомлення підприємства - отримувача цінностей про анулювання доручення.
Відвантаження продукції зі складів проводиться матеріально відповідальними особами. Бухгалтер повинен виписувати рахунок-фактуру із зазначенням найменування та кількості продукції, що підлягає відпуску, а також фактично відпущеної кількості продукції.
Рахунок-фактура як платіжний документ служить підставою платежу та його розміру, виписується у випадку передоплати за продукцію або за фактично відпущену продукцію на підставі документів на відпуск, відвантаження або доставку продукції. Рахунок-фактура додається до платіжного доручення або платіжної вимоги-доручення на оплату продукції.
Право на податковий кредит виникає у платника податку тільки при наявності податкової накладної, що виписана у відповідності до діючого законодавства. Податкова накладна (Додаток Є) є як обліковим, так і звітним документом. На підставі податкової накладної заповнюється книга обліку реалізації продукції підприємствами - платниками ПДВ.
Після реалізації одержаної партії сільськогосподарської продукції продавці здають виручку до каси, що відпустило товар, і одержують нову партію товару. Приймання готівки коштів здійснюється за прибутковими касовими ордерами (Додаток Ж). Номер, дата прибуткового касового ордеру і сума, на яку проданий товар, вказуються у прибутково-видатковій накладній. У відповідних графах накладної робиться також відмітка про кількість і суму нереалізованих товарів.
Використані видатково-прибуткові накладні разом з товарним звітом здаються матеріально відповідальними особами до бухгалтерії.
Контроль за правильністю списання реалізованої продукції здійснюється шляхом співставлення сум виручки за товарними звітами матеріально відповідальних осіб з даними звітів касира, який прийняв виручку від відповідної одиниці дрібнороздрібної мережі (або з випискою установи банку, якщо виручка здавалась безпосередньо в банк - в залежності від прийнятого порядку).
Іноді при невеликих обсягах реалізації (це пов’язано з сезонністю сільськогосподарського виробництва) може застосовуватись спрощений порядок обліку і контролю руху продукції. В цьому випадку кожній матеріально відповідальній особі (продавцю) встановлюється постійний запас продукції. Первинний відпуск продукції в підзвіт проводиться на суму ліміту, наступний - на суму виручки, що здається. В таких випадках працівники дрібнороздрібної мережі товарних звітів не складають. На підставі переданих прибутково-видаткових накладних бухгалтерія визначає товарообіг по кожному продавцю для нарахування належної йому заробітної плати.
1.3 Опис організації обліку процесу реалізації.
Бухгалтерський облік в сільському господарстві ведеться за єдиними з іншими галузями народного господарства принципами з застосуванням нового Плану рахунків, затвердженого Наказом МФУ № 291 від 30.11.2009 року, де виділяються рахунки специфічні тільки для сільського господарства.
При організації і веденні бухгалтерського обліку відвантаження і реалізації цінностей треба виходити із положень (стандартів) бухгалтерського обліку, 16 “Витрати” та Інструкції про застосування в обліку реалізації відповідних бухгалтерських рахунків. Базові засади організації бухгалтерського обліку витрат підприємств встановлені Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 “Витрати”. Елементом витрат є сукупність економічно однорідних витрат підприємства.
Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов’язати з доходом певного періоду, відображаються в складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.
Якщо актив забезпечує одержання економічних вигод протягом кількох звітних періодів, то витрати визнаються шляхом систематичного розподілу його вартості (наприклад, у вигляді амортизації) між відповідними звітними періодами. Склад витрат визначається пунктами 10 –ПСБО 16 “Витрати”, 15 “Дохід”.
Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід"
Загальні положення
1. Це Положення (стандарт) визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства та її розкриття у фінансовій звітності. (пункт 1 із змінами, внесеними згідно з наказом Мінфіну України від 14.06.2000 р. N 131)
2. Норми цього Положення (стандарту) застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними незалежно від форм власності. (пункт 2 із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 р. N 1591)
. Це Положення (стандарт) не поширюється на доходи, пов'язані з:
абзац другий пункту 3 втратив чинність
(згідно з наказом Мінфіну України від 14.06.2000 р. N 131)
договорами оренди;
абзац четвертий пункту 3 втратив чинність
(згідно з наказом Мінфіну України від 14.06.2000 р. N 131)
дивідендами, які належать за результатами фінансових інвестицій та обліковуються методом участі в капіталі;
страховою діяльністю;
змінами у справедливій вартості фінансових активів та фінансових зобов'язань, а також з ліквідацією (продажем, погашенням) указаних активів і зобов'язань;
змінами вартості інших поточних активів;
первісним визнанням і зміною справедливої вартості біологічних активів, пов'язаних із сільськогосподарською діяльністю, та з первісним визнанням сільськогосподарської продукції;
(абзац сьомий пункту 3 у редакції наказу Міністерства фінансів України від 11.12.2006 р. N 1176)
видобуванням корисних копалин.
4. Терміни, що наведені в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку, мають таке значення:
Проценти - плата за використання грошових коштів, їх еквівалентів або сум, що заборговані підприємству.
Роялті - будь-який платіж, отриманий як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським та суміжним правом на літературні твори, твори мистецтва або науки. (абзац третій пункту 4 у редакції наказів Міністерства фінансів України від 25.09.2009 р. N 1125, від 18.03.2011 р. N 372)
Дивіденди - частина чистого прибутку, розподілена між учасниками (власниками) відповідно до частки їх участі у власному капіталі підприємства.
Балансова вартість валюти - вартість іноземної валюти, визначена за валютним курсом грошової одиниці України до іноземної валюти на дату здійснення господарської операції або на дату складання балансу.
(пункт 4 доповнено абзацом п'ятим згідно з наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 р. N 1591)
Визнання та класифікація доходу
5. Дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.
Критерії визнання доходу, наведені в цьому Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції.
. Не визнаються доходами такі надходження від інших осіб:
.1. Сума податку на додану вартість, акцизів, інших податків і обов'язкових платежів, що підлягають перерахуванню до бюджету й позабюджетних фондів.
.2. Сума надходжень за договором комісії, агентським та іншим аналогічним договором на користь комітента, принципала тощо.
.3. Сума попередньої оплати продукції (товарів, робіт, послуг).
.4. Сума авансу в рахунок оплати продукції (товарів, робіт, послуг).
.5. Сума завдатку під заставу або в погашення позики, якщо це передбачено відповідним договором.
.6. Надходження, що належать іншим особам.
.7. Надходження від первинного розміщення цінних паперів.
(пункт 6 доповнено підпунктом 6.7 згідно з наказом Мінфіну України від 14.06.2000 р. N 131)
.8. Сума балансової вартості валюти. (пункт 6 доповнено підпунктом 6.8 згідно з наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 р. N 1591)
. Визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами:
- дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг);
- чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг);
- інші операційні доходи;
- фінансові доходи;
Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - загальний дохід (виручка) від реалізації продукції, товарів, робіт або послуг без вирахування наданих знижок, повернення раніше проданих товарів та непрямих податків і зборів.
Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначається шляхом вирахування з доходу від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг наданих знижок, вартості повернутих раніше проданих товарів, доходів, що за договорами належать комітентам (принципалам тощо), та податків і зборів.
До складу інших операційних доходів включаються суми інших доходів від операційної діяльності підприємства, крім чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), зокрема: дохід від операційної оренди активів; дохід від операційних курсових різниць; відшкодування раніше списаних активів; дохід від роялті, відсотків, отриманих на залишки коштів на поточних рахунках в банках, дохід від реалізації оборотних активів, необоротних активів, утримуваних для продажу, та групи вибуття тощо. До складу фінансових доходів включаються дивіденди, відсотки та інші доходи, отримані від фінансових інвестицій.
До складу інших доходів, зокрема, включаються дохід від реалізації фінансових інвестицій; дохід від неопераційних курсових різниць та інші доходи, які виникають у процесі господарської діяльності, але не пов'язані з операційною діяльністю підприємства.
(пункт 7 із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства фінансів України від 14.06.2000 р. N 131, у редакції наказу Міністерства фінансів України від 27.06.2013 р. N 627)
. Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, інших активів) визнається в разі наявності всіх наведених нижче умов:
- покупцеві передані ризики й вигоди, пов'язані з правом власності на продукцію (товар, інший актив);
- підприємство не здійснює надалі управління та контроль за реалізованою продукцією (товарами, іншими активами);
- сума доходу (виручка) може бути достовірно визначена;
- є впевненість, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигод підприємства, а витрати, пов'язані з цією операцією, можуть бути достовірно визначені.
9. Дохід не визнається, якщо здійснюється обмін продукцією (товарами, роботами, послугами та іншими активами), які є подібними за призначенням та мають однакову справедливу вартість.
10. Дохід, пов'язаний з наданням послуг, визнається, виходячи зі ступеня завершеності операції з надання послуг на дату балансу, якщо може бути достовірно оцінений результат цієї операції.
Результат операції з надання послуг може бути достовірно оцінений за наявності всіх наведених нижче умов:
- можливості достовірної оцінки доходу;
- імовірності надходження економічних вигод від надання послуг;
- можливості достовірної оцінки ступеня завершеності надання послуг на дату балансу;
- можливості достовірної оцінки витрат, здійснених для надання послуг та необхідних для їх завершення.
11. Оцінка ступеня завершеності операції з надання послуг проводиться:
- вивченням виконаної роботи;
- визначенням питомої ваги обсягу послуг, наданих на певну дату, у загальному обсязі послуг, які мають бути надані;
- визначенням питомої ваги витрат, яких зазнає підприємство у зв'язку із наданням послуг, у загальній очікуваній сумі таких витрат. Сума витрат, здійснених на певну дату, включає тільки ті витрати, які відображають обсяг наданих послуг на цю саму дату.
12. Якщо послуги полягають у виконанні невизначеної кількості дій (операцій) за визначений період часу, то дохід визначається шляхом рівномірного його нарахування за цей період.
. Якщо дохід (виручка) від надання послуг не може бути достовірно визначений, то він відображається в бухгалтерському обліку в розмірі визначених витрат, що підлягають відшкодуванню.
. Якщо дохід (виручка) від надання послуг не може бути достовірно оцінений і не існує імовірності відшкодування зазнаних витрат, то дохід не визнається, а зазнані витрати визнаються витратами звітного періоду. Якщо надалі сума доходу буде достовірно оцінена, то дохід визнається за такою оцінкою.
. Визначений дохід (виручка) від реалізації продукції не коригується на величину пов'язаної з ним сумнівної та безнадійної дебіторської заборгованості. Сума такої заборгованості визнається витратами підприємства згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 10 "Дебіторська заборгованість". Доходом визнається сума зобов'язання, яке не підлягає погашенню. (пункт 15 із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства фінансів України від 22.11.2004 р. N 731)
16. Цільове фінансування не визнається доходом доти, поки не існує підтвердження того, що воно буде отримане та підприємство виконає умови щодо такого фінансування.
. Отримане цільове фінансування (у тому числі кошти, вивільнені від оподаткування у зв'язку з наданням пільг з податку на прибуток підприємств) визнається доходом протягом тих періодів, в яких були зазнані витрати, пов'язані з виконанням умов цільового фінансування.
(пункт 17 із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства фінансів України від 31.05.2011 р. N 664)
18. Цільове фінансування капітальних інвестицій визнається доходом протягом періоду корисного використання відповідних об'єктів інвестування (основних засобів, нематеріальних активів тощо) пропорційно сумі нарахованої амортизації цих об'єктів.
. Цільове фінансування для компенсації витрат (збитків), яких зазнало підприємство, та фінансування для надання підтримки підприємству без установлення умов його витрачання на виконання у майбутньому певних заходів визнаються дебіторською заборгованістю з одночасним визнанням доходу. (пункт 19 в редакції наказу Міністерства фінансів України від 25.11.2002 р. N 989)
. Дохід, який виникає в результаті використання активів підприємства іншими сторонами, визнається у вигляді процентів, роялті та дивідендів, якщо:
- імовірне надходження економічних вигод, пов'язаних з такою операцією;
- дохід може бути достовірно оцінений.
Оцінка доходу
21. Дохід відображається в бухгалтерському обліку в сумі справедливої вартості активів, що отримані або підлягають отриманню.
Якщо безоплатно отриманий актив забезпечує надходження економічних вигід протягом кількох звітних періодів, то доходи визнаються на систематичній основі протягом тих звітних періодів, коли надходять відповідні економічні вигоди. (пункт 21 доповнено абзацом другим згідно з наказом Міністерства фінансів України від 27.06.2013 р. N 627)
. У разі відстрочення платежу, внаслідок чого виникає різниця між справедливою вартістю та номінальною сумою грошових коштів або їх еквівалентів, які підлягають отриманню за продукцію (товари, роботи, послуги та інші активи), така різниця визнається доходом у вигляді процентів.
. Сума доходу за бартерним контрактом визначається за справедливою вартістю активів, робіт, послуг, що одержані або підлягають одержанню підприємством, зменшеною або збільшеною відповідно на суму переданих або одержаних грошових коштів та їх еквівалентів.
. Якщо справедливу вартість активів, робіт, послуг, які отримані або підлягають отриманню за бартерним контрактом, достовірно визначити неможливо, то дохід визначається за справедливою вартістю активів, робіт, послуг (крім грошових коштів та їх еквівалентів), що передані за цим бартерним контрактом.
Розкриття інформації про доходи у примітках до фінансової звітності
25. У примітках до фінансової звітності наводиться (розкривається) така інформація:
.1. Облікова політика щодо визнання доходу, включаючи спосіб визначення ступеня завершеності робіт, послуг, дохід від виконання і надання яких визнається за ступенем завершеності.
.2. Розподіл доходу за кожною групою доходів згідно з пунктом 7 цього Положення (стандарту).
.3. Сума доходу за бартерними контрактами в розподілі за групами доходів відповідно до підпункту 25.2 цього Положення (стандарту).
.4. Частка доходу за бартерними контрактами з пов'язаними сторонами.
2. Практичне завдання.
Висновки та пропозиції:
Основна мета діяльності реалізації товарів –організація збутової системи для ефективного продажу виготовленої продукції. Плануючи збутову політику, керівнику підприємства, перш за все, потрібно визначитись із стратегією збутової політики –як саме має бути організована система збуту: через власну або дилерську мережу; через які типи торгових посередників слід здійснювати товарообіг. Менеджери повинні визначитись із стратегією роботи торгового персоналу: чи використовувати власних продавців, чи використовувати продавців інших фірм і т. д..
Основними елементами політики реалізації товарів є наступні:
- транспортування продукції – її фізичне переміщення від виробника до споживача;
- доопрацювання продукції –підбор, сортування, зборка готового виробу та інше, що підвищує ступінь доступності і готовності продукції до споживання;
- збереження продукції –організація створення і підтримка необхідних її запасів;
- контакти зі споживачами –дії з фізичної передачі товару, оформленню замовлень, організації платіжно-розрахункових операцій, юридичному оформленню передачі прав власності на товар, інформуванню споживача про товар і підприємство, а також збору інформації про ринок.
Функціонування будь-якого підприємства значно залежить від нормативної бази, що регулює правові та економічні відносини з державою, з іншими підприємствами та організаціями, з трудовим колективом тощо. Тому одним із важливих питань є огляд нормативно-правової бази з обліку, аналізу та аудиту реалізації товарів на підприємствах. Провівши аналіз нормативно-правового забезпечення та огляд спеціальної літератури, бачимо, що питанням обліку, аналізу та аудиту реалізації товарів приділено не достатньо уваги.
Єдиним узагальнюючим показником економічної ефективності реалізації товарів служить економічний ефект, що характеризує абсолютну величину перевищення вартісної оцінки очікуваних (фактичних) результатів над сумарними витратами ресурсів за певний розрахунковий період. У ринкових умовах господарювання всі підприємства одержали повну оперативну самостійність у виборі того, яку і скільки реалізувати товарів, з ким співробітничати і кому продавати свої товари, як організовувати і відповідно планувати усі процеси. Зрозуміло, що ця свобода дій надається для належного обліку кон`юнктури ринку, його потреб і вимог.
Бухгалтерський облік реалізації товарів являє собою упорядковану систему збору, реєстрації й узагальнення інформації в грошовому вираженні про майно, зобов»язання організацій і їхньому русі шляхом суцільного, безупинного і документального обліку всіх господарських операцій. Об`єктами бухгалтерського обліку є майно організацій, їхнього зобов`язання і господарських операцій, здійснювані організаціями в процесі їхньої діяльності.
Основним правовим документом для здійснення реалізації товарів є договір купівлі-продажу, в якому містяться дані про строки і умови поставки, вимоги до якості товарів та їх асортименту, умови розрахунків, відповідальність сторін за невиконання умов договору.
Відпуск (відвантаження) товарів покупцям здійснюється на підставі наказів-накладних комерційної служби (відділ збуту), які виписуються згідно з договорами поставки. При доставці товарів покупцям (роздрібним та іншим підприємствам) власним або орендованим автотранспортом оформляється товарно-транспортна накладна.
Економічний аналіз реалізації товарів підприємства передбачає вивчення економічних аспектів господарських явищ і процесів –господарської діяльності; виявлення факторів і причин, що їх обумовили; опрацювання, обґрунтування та розробка заходів з мобілізації виявлених резервів; підвищення ефективності роботи підприємства, їх розділів, інших формувань. Економічний аналіз це система способів вивчення стану фінансово-господарської діяльності підприємства.
Таким чином, на підприємстві повинен розглядатися аудиторський висновок керівником підприємства та працівниками колективу. На основі зауважень та пропозицій, які надані в аудиторському висновку, керівник повинен видати наказ, в якому будуть зазначенні всі необхідні заходи з виправлення помилок, що були виявленні аудитором в ході перевірки підприємства.
Список використаної літератури:
. Господарський кодекс. Затверджений від 16.01.2003 № 436-IV.// Відомості Верховної Ради України. —. —№ 1. —С. 21.
2. Закон України «Про аудиторську діяльність» від 22 квітня 1993 р. N 3125-XII зі змінами та доповненнями// Баланс.—.03.2006.—№ 14.—С. 5-9.
3. Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-XIV // Баланс.—13.09.1999.—№ 73.—С. 5-9.
4. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 “Баланс”, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99р. №87// Бухгалтерський облік і аудит —. —№6.- С.17-20.
5. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 17 «Податок на прибуток», затверджений наказом Міністерства фінансів України №353 від 28.12.2004р.// Бухгалтерський облік і аудит —. —№2. -С.7-12.
6. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 «Звіт про фінансові результати», затверджений наказом Міністерства фінансів України №87 від 31.03.99р.// Бухгалтерський облік і аудит —. —№6. —С.21-26.
. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затверджений наказом Міністерства фінансів України №290 від 29.11.99р.// Бухгалтерський облік і аудит —. —№12. —С.35-36.
8. Про затвердження Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджене Наказом МФУ №291 від 30.11.99 р.
. Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджене Наказом МФУ №291 від 30.11.99 р.
10. Білик М. Д., Полятикіна Л. І. Основи аудиту. —Суми: Слобожанщина, 1999. —с.
11. Білуха М.Т. Теорія фінансово-господарського контролю і аудиту: Підручник. —К.: Вища шк.., 1994. —с.
12. Білуха М.Т. Курс аудиту. —К.: Знання, 2002.-568 с.
13. Білуха М.Т. Теорія бухгалтерського обліку: Підручник. –К., 2004. –с.
14. Білуха М. Т., Микитенко Т. В. Фінансовий контроль: теорія, ревізія, аудит: Підруч. для студ. вищ. навч. закл. —К. : Українська академія оригінальних ідей, 2005. —с.
15. Бутинець Ф. Ф., Виговська Н. Г., Малюга Н. М., Петренко Н. І. Контроль і ревізія: Підруч. для студ. спец. «Облік і аудит» вищ. навч. закладів. —-тє вид., доп. і перероб. —Житомир : Рута, 2002. —с.
. Бутинець Ф.Ф. Бухгалтерський фінансовий облік, —Житомир: ПП Рута, 2004.-С.365-376.
17. Бутинець Ф.Ф. та ін. Бухгалтерський управлінський облік. – Житомир: ЖІТІ, 2004. –С. 185.
. Бутинець Ф.Ф. Теорія бухгалтерського обліку: Підручник. –-ге вид., доп. і перероб. –Житомир: ПП “Рута”, 2004. —с.
19. Буханцева М. В., Каменська Т. О., Церетелі Л. Г. Бухгалтерський облік витрат на підприємстві: Посіб. /М.В. Буханцева (упоряд.), Г.В. Негода (упоряд.) . —К. : Редакція журналу «Дебет-Кредит”, 2005. —с.
. Бухгалтерський облік за національними стандартами. —Т.: Економічна думка, 2004. —с.
Шляхи вдосконалення організації обліку процесу реалізації