Термінологічний словник

Гранична схильність до споживання — величина додаткового споживання, що його спричиняє одна додаткова гривня доходу.

Доходи — грошові кошти, що отримують домогосподарства, фізичні та юридичні особи за результатами господарської діяльності, використання власності чи у формі соціальних виплат, громадських внесків тощо.

Доходи від власності — доходи, які отримують власники від продуктивного використання землі, капіталу, майна (орендна плата, процент, дивіденд).

Доходи від індивідуальної трудової власності — доходи, які отримують громадяни від самостійної трудової діяльності (за надання послуг чи реалізацію товарів, що вироблені індивідуально).

Заощадження — частина доходу, що не споживається.

Національне заощадження — частина національного доходу, яка не використовується на споживання і характеризує обсяг чистого заощадження в суспільстві.

Номінальні доходи — сума грошових доходів, отриманих протягом певного періоду, без урахування зміни цін.

Норма національного чистого заощадження = (національне заощадження / національний дохід) ? 100.

Податки — обов’язкові нормовані платежі, що вилучаються державою в бюджет за встановленими нею розмірами з фізичних та юридичних осіб.

Податки непрямі — податки на товари та послуги, що встановлюються у вигляді надбавки до ціни або тарифу.

Податкова декларація — заява платника податків про отримані доходи, як правило, за поточний рік.

Прожитковий мінімум — розмір грошових коштів, що необхідний для підтримки життєдіяльності людини та відновлення його робочої сили.

Суспільні фонди споживання — фонди, за допомогою яких використовується частина фонду життєвих засобів і забезпечується (повністю або частково) задоволення потреб в освіті, культурі, охороні здоров’я, утримання непрацездатних членів суспільства.

Функція споживання — зв’язок між споживанням та доходами.

Функція заощадження — зв’язок між розмірами заощадження та доходу.

< Назад   Вперед >
Содержание