Термінологічний словник

Двостороння монополія — ринок, на якому єдиному продавцеві (монополії) протистоїть єдиний покупець (монопсонія).

Державний сектор — сфера державної господарської діяльності на основі панування державної власності на засоби виробництва.

Державно-монополістичний капіталізм (за марксистською концепцією) — поєднання в особливий механізм «…гігантської сили капіталізму з гігантською силою держави…» (Ленин В. И. Полн. собр. соч. — Т. 32. — С. 83), вища планомірна форма капіталізму (Там само. — Т. 31. — С. 443—444).

Змішана економіка — модель соціально-економічного розвитку, що передбачає поєднання приватної і державної форм власності, плану і ринку, проведення інституціонально-соціальних реформ для побудови прогресивного ладу.

Колективний договір укладається на основі чинних законів, прийнятих сторонами (найманим персоналом і власником або його представником) зобов’язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин та узгодження інтересів трудящих, власників і уповноважених ними органів.

Сектор економіки — частина народного господарства, яка має певні економічні та соціальні ознаки і може базуватись на одному або декількох соціально-економічних укладах.

Соціальна орієнтація економіки — політика держави в ринковій економіці, спрямована на створення нормальних умов для відтворення людини, незалежно від участі у виробництві і рівня доходу.

Соціальне партнерство — теорія класового співробітництва та соціальної гармонії інтересів праці і капіталу, найманих робітників і капіталістів.

Суспільно-економічний уклад — система визначених економічних відносин, що базуються на певних формах, видах власності на засоби виробництва.

Фінансово-промислова група (ФПГ) — комплекс промислових, торговельних, банківських, транспортних та інших компаній.

Функціональна еліта в економіці — впливові групи, які в ході конкуренції виділяються в різноманітних сферах або секторах економіки і беруть на себе важливі функції в ній

< Назад   Вперед >
Содержание