Теоретичні паралелі

Транснаціоналізація виробництва є наслідком сучасних тенденцій міжнародних економічних відносин та чинником їх подальшого поглиблення. Адже вона є організаційним засобом подальшої спеціалізації виробництва, що веде до зниження витрат, підвищення продуктивності господарської діяльності.

Практика інтернаціоналізації виробництва дає змогу констатувати виникнення нових реалій міжнародної кооперації ще й тому, що у процесі взаємодії між державами та міжнародно-підприємницькими структурами кордони перших дедалі меншою мірою збігаються зі сферою економічних інтересів та діяльності останніх.

Виникає новий науково-технічний стан міжнародної кооперації виробництва. Дослідницька та дослідницько-прикладна сфера є не лише передумовою обміну товарами високої технології та поєднання виробничих зусиль у тих процесах господарського відтворення, яким вони передують. Науково-технічні розробки дедалі більше й самі стають предметом міжнародної кооперації виробництва, об’єктом дво- та багатосторонніх проектів з метою вивчення та практичного застосування природних закономірностей, феноменів, створення біотехнологій, полімерів, сплавів тощо. І причина цього — не лише механічна зміна міжнародно-коопераційних пріоритетів, поширення сфери інтернаціонального ринку на нові технологічні рівні, а й органічне поєднання науки з виробництвом.

Транснаціоналізація, навіть у тих випадках, коли вона не приводить до утворення єдиних комерційних структур, а виступає у більш м’якій формі консорціумів або коопераційних угод, є кардинальною передумовою створення нової продуктивної сили в тих випадках, коли певні промислово-технологічні проекти (зокрема й такі, в яких бере участь Україна, наприклад «Sea Launch») потребують докладання саме інтернаціональних зусиль. У таких випадках відбувається не просто механічне поєднання зусиль, а народження нового якісного стану, що утворюється внаслідок об’єднання техніко-економічних потенціалів господарських суб’єктів різних країн

< Назад   Вперед >
Содержание