20.4.Взаємодія керівника і підлеглих

Взаємодія – діяльність суб'єктів, що характеризується наявністю між ними безпосереднього чи опосередкованого зв'язку і відбувається через спілкування і комунікації.

У менеджменті принципово значимим є спілкування працівників усередині колективу, а також із клієнтами, замовниками, партнерами і т.п. Результати такого спілкування безпосередньо впливають на ефективність організації. Відбувається спілкування заради досягнення цілі і для оптимізації умов: забезпечення психологічного комфорту, самоствердження у власній думці і перед людьми, відчуття своєї значимості. Люди мотивовані на спілкування, оскільки воно виступає засобом задоволення потреб. Можна виділити такі види спілкування:

- імперативне – прагнення змусити партнера зробити щось, оскільки немає можливості використовувати спонукальні методи;

- маніпулятивне – схований примус шляхом обману зробити вигідні операції;

- актуалізоване – вільне вираження свого самозначимого «Я»;

- діалогічне – вільний обмін інформацією;

- монологічне – передача інформації без зворотного зв'язку;

- смиренне – безкорисливе служіння партнерам, зосередженість на нестатках людей; эмпатія, турбота, поступливість.

Реалізація спілкування залежить від сторін, що спілкуються, тому не завжди можливо здійснити бажаний характер спілкування.

При спілкуванні людей передається інформація про положення і процеси, що протікають усередині фірми і її оточенні, що є основою прийняття рішень.

Процес передачі і прийому інформації в спілкуванні називається комунікацією. Процес комунікації складається з характерних елементів і етапів.

Таблиця 20.4.

Елементи й етапи комунікації

Комунікації між окремими людьми називаються міжособистісними чи особистісними, а комунікації між організаціями – організаційними. У таблиці 20.5. приведені причини неефективності комунікацій.

Для підвищення якості керування варто постійно удосконалювати комунікації, підвищувати рівень спілкування і керування організації. Вдосконалення між особових комунікацій можливо за рахунок наступних дій:

1. Пояснення ідей до початку їх впровадження.

2. Конкретне, чітке й однозначне тлумачення дій.

3. Вираження уваги до почуттів інших людей та їх проблем.

4. Спостереження за невербальними реакціями партнера.

5. Контролювання власних жестів, поз, інтонацій.

6. Вміння слухати.

До засобів вдосконалення організаційних комунікації можна віднести:

1. Спрощення управлінської структури. Мінімізація числа управлінських ланок. Максимальне делегування повноважень.

2. Організація інформаційних потоків на підставі мінімальної необхідності та зі зворотним зв’язком.

3. Активне використання технічних засобів зв’язку й сучасних інформаційних технологій.

4. Налагодження психологічного клімату у підрозділах та у організації в цілому.



Таблиця 20.5

Причини неефективності комунікацій

< Назад   Вперед >
Содержание