5.4. Загальні риси формальної організації та її внутрішнє і зовнішнє середовище

До загальних основних рис будь-якої формальної організації відносять:

— чітко визначені місію та цілі організації;

— наявність матеріальних, фінансових, трудових ресурсів, технології та інформації;

— залежність від зовнішнього середовища (економічних умов, громадських організацій, законодавчих актів, конкурентів, техніки, технології тощо);

— здійснення певних видів діяльності (виробничої, торговельної тощо);

— горизонтальний поділ праці (поділ робіт, послуг на конкретні завдання);

— вертикальний поділ праці, спрямований на координацію діяльності працівників системи, тобто здійснення процесу управління;

— необхідність управління.

Цілі — це конкретний стан окремих характеристик організації, досягнення яких є для неї бажаним і на досягнення яких спрямована її діяльність.

Структура — це її внутрішній устрій, який характеризує склад підрозділів (служб) і систему зв'язків, підпорядкованості та взаємодії між ними.

Завдання — це види робіт, які повинні виконуватися в обумовлений термін.

Технологія — це засіб перетворення вхідних елементів (матеріалів, сировини тощо) у вихідні (продукт, виріб тощо).

Персонал — це найважливіший ситуаційний фактор організації. Від рівня знань і поведінки персоналу, його ставлення до праці залежить досягнення цілей організації.

Усі внутрішні змінні взаємопов'язані між собою і утворюють системну модель.

В управлінні організаціями необхідно також враховувати вплив факторів не тільки внутрішнього, а й зовнішнього середовища.

Зовнішнє середовище містить такі елементи, як споживачі, конкуренти, державні заклади (інституції), фінансові організації, джерела трудових ресурсів тощо.

Усі фактори зовнішнього середовища поділяються на дві групи:

1) фактори прямої дії, тобто ті, що безпосередньо впливають на діяльність організації й залежать від цієї діяльності;

2) фактори непрямої дії, які впливають не безпосередньо, а через певні механізми й взаємини.

До факторів прямої дії відносяться: споживачі, конкуренти, система економічних відносин у державі, державні органи влади, законодавчі акти, постачальники (виробники продукції), партії та інші громадські організації, профспілки.

До факторів непрямої дії відносяться: стан економіки, особливості економічних відносин, стан техніки і технології, соціально- культурні обставини, політичні обставини, міжнародне оточення, науково-технічний прогрес, міжнародні події.

Для організацій, які діють за межами внутрішнього ринку (на міжнародному рівні), особливого значення набуває група факторів міжнародного оточення. Особливість їхньої дії полягає в тому, що вони включають у себе всі розглянуті фактори зовнішнього середовища непрямої дії, які відображають умови конкретної країни, де власне функціонує організація.

При цьому слід враховувати те, що для проникнення на міжнародні ринки існують такі шляхи:

— експорт — тобто виготовлення продукції в своїй країні, а реалізація — в іншій;

— імпорт — ввезення товарів з-за кордону;

— ліцензування — продаж права (ліцензії) на виробництво своєї продукції іноземній фірмі чи державі;

— спільне підприємництво — створення кількома організаціями різних держав (чи державами) спільних підприємств;

— прямі капіталовкладення — діяльність організації здійснюється за кордоном створенням там певних підприємств, інвестування;

— формування багатонаціональних корпорацій — створення філіалів, представництв тощо в багатьох країнах світу

< Назад   Вперед >
Содержание