БОЛІВІЯ

Республіка Болівія Державний устрій — республіка

Населення Болівії — болівійці, в т. ч. індіанці (корінні жителі ке- чуа, аймара)— бл. 54%, метиси — бл. 31%, креоли — 14%. Невелика кількість негрів, китайців, японців. 4/б населення сконцентровано в гірських районах Б. Бл. У3 населення живе в містах. Державна і літературна мова іспанська. Серед віруючих болівійців переважають католики. Найбільші міста Ла-Пас, Сукре, Кочабамба, Оруро. Населення — оцінка 2005 р. 8 857 870, Щільність 8 4/км2 - Офіційні мови: Іспанська, кечуа, аймара

- ВВП (ВНП) номінальний — 18.94 млрд. дол. США, ВВП (ПКС) —

43,8 млрд. дол. США, ВВП на душу населення — 4500 дол. США. - ВВП по секторах економіки (%) — с/г — 11%, промисловість — 36%, послуги — 53%.

- Експорт — 6,384 млрд. дол. США, Партнери — Бразилія, США, Японія, Аргентина, Південна Корея.

- Імпорт — 4,782 млрд. дол. США, Партнери — Бразилія, Аргентина, Чилі, США, Перу.

- Зовнішній борг — 4,603 млрд. дол. США.

- Валюта — болівіанос (BOB), курс до доллару США — 7,25.

- Експорт товарів з України до країни — 87,2 тис. дол. США - Імпорт товарів з країни до України — 112,3 тис. дол. США - Експорт послуг з України до країни — 284,1 тис. дол. США - Імпорт послуг з країни доУкраїни — 0 тис. дол. США - Індекс конкурентоздатності країни — 3.55 - Індекс людського розвитку країни — 0.723

- Економіка. Економіка відчула страшних коливань і досить недавно через падіння цін на олово, поганих врожаїв та виплати боргів Міжнародному Банку, все це призвело до страшної інфляції. Хоча Болівія отримувала дуже велику іноземну допомогу, технічну підтримку та позики Міжнародного Банку протягом ряду років, величезні проблеми, що не мають швидких або легких вирішень продовжують стояти перед урядом.

Початок розробки нафтових ресурсів Болівії датується 1920 роком, коли Стандартна нафтова компанія Нью Джерси придбала концесію на дослідження та експлуатацію зони південно-східній Болівії. Ряд маленьких родовищ нафти був виявлений тут, але ця компанія була націоналізована у 1937 році та на її базі утворили YPFB (Yacimientos Petroliferos Fiscales Bolivianos).

Хоча з 1972 року Болівія знову стала заохочувати іноземні нафтові компанії, виробництво продовжувало падати через нестачу інвестицій та невдалі спроби повернути втрачену довіру. Підвищення внутрішнього споживання в кінці XX сторіччя примусило імпортувати частину нафти і призвело до нової хвилі співпраці Болівії з іноземними нафтовими компаніями.

Виробництво природного газу стало більш успішним, і з падінням світового попиту на олово наприкінці 1980-х та у 1990-х роках, газ став найважливішим експортним товаром Болівії, який до середини 1980-х рр. давав більше половини всіх офіційних прибутків. Головний споживач природного газу — Аргентина. Великі родовища газу сконцентровані в районі Санта-Крус.

Болівія багата й іншими природними ресурсами, зокрема, володіє великим гідроелектричним потенціалом, який мало використовується.

Промисловий сектор зріс, починаючи з 1950-х років, але залишається невеликим, незважаючи на деякі переваги від членства Болівії у Андській Групі (регіональній торговельній організації). Тим не менше історично сформовані галузі як обробка мінералів (включаючи очистку нафти)обробка сільськогосподарських продуктів продовжують домінували у Болівійській промисловості. В 1970-х роках в промисловості було зайнято біля 10% робочого населення, але ця пропорція зменшилася у 1980-х роках. Болівійська видобуток олова базується головним чином на видобутку з шахт, що часто знаходяться на великій глибині та побудовані в важких, віддалених районах східних Кор- дильер, до того ж вони знаходяться на великій висоті. Руди з низьким вмістом олова тяжко очищати. Зараз заводи Болівії обробляють руди в яких вміст олова менш, ніж 1%. Болівійські плавильщики зараз виробляють та концентрують прості мінерали, що містять олово, але більш складні руди доводиться експортувати для виплавки у інші країни.

Існує суттєва конкуренція з боку імпортерів бразильських, аргентинських, та перуанських промислових товарів, а також від контрабандних товарів — останні є головним чином товарами з сусідніх країн і США, що можуть продаватися дешево, бо уникають мита.

Болівія має надлишкові джерела енергії, особливо гідроелектричний потенціал, але споживання електроенергії на душу населення залишається низьким. Національна Електрична Компанія (Empresa Nacional de Electricidad) головним чином постачає великі міста та шахти. Гідроелектростанції обслуговують Ла-Пас, Кочабамбу, Оруро.

Міста Санта-Крус, Сукре, Таріха і Трінідад живляться тепловою енергією, що є побічним продуктом спалювання нафтопродуктів на ТЕС. Більш ізольовані центри на сході постачаються електроенергією за рахунок невеликих автономних генераторів.

Приблизно половина працюючого населення задіяно у сільському господарстві (включаючи невелику кількість мисливців, лісників та рибалок ), але на фермерство припадає тільки 27% валового продукту. Хоча селянський ринок виріс у північних містах та в крупних транспортних центрах на Альтіплано та навколо Кочабамби, окрім того фермерство залишається широко розповсюдженим в Андах.

В Юнгас виняткові за якістю кава, какао, цитрусові, банани, авокадо, ананаси, манго, папайя, дині, чилійські перці, солодка картопля (ямс) та маніоки.

Різноманітність сільськогосподарських культур, що можно було б вирощувати на продаж обмежується,поганими шляхами, ізольованістю та бідним ринком. Тільки кока має великий міжнародний ринок.

В теплому, сприятливому кліматі Валлеса ростуть кукурудза, пшениця, ячмінь, люцерна, виноград, персики та різні овочі, пасуться вівці і молочна худоба; цей район іноді називають «садом Болівії» це родючий регіон, район з систематичним зрошенням і постійно зростаючими врожаями.

На сході, навколо Санта-Крус росте цукрова тростина, рис, бавовна, пасеться рогата худоба, яка є важливим видом продукції, яку споживає, як правило внутрішній ринок. Тут також збереглися великі ранчо. Цінні тропічні дерева ростуть в лісах Чако та в північних дощових лісах, але велика відстань до ринку та конкуренція, постачальників, що користуються більш доступними місцевостями поза Болівією, обмежують експлуатацію та тим самим рятують ліс від варварського знищення та втрати різноманіття.

Експорт металів (головним чином олова, але також цинку, срібла та вольфраму) традиційно домінувало в торгівлі Болівії. З крахом світового ринку олова у 1980-х роках, природний газ став домінувати в експорті; Корисні копалини і природний газ складають разом понад 80% законної експортної торгівлі Болівії. Сільськогосподарський експорт включає в себе: кавау, цукор та деревину, разом з невеликою кількістю дикого каучуку, бразильських горіхів та шкір.

Основну частину імпорту складають промислові продукти: машини та обладнання для промисловості та транспорту це головні катего- рі. Сировина, споживчі товари, та харчові продукти — це інші важливі категорії імпорту. Найбільші торгівельні партнери — Аргентіна та США, але значна торгівля також ведеться з іншими Південноамериканськими країнами, Великобританією, Німеччиною, і Японією.

Адреси дипломатичних представництв (за сумісництвом): 119034, м. Москва, Сєрпуховскій вал, 8, кв.135-137

Телефон (+7 495) 954-06-30 Факс (+7 495) 958-07-55 Е-mail embolrus@online.ru Посольство України в Бразілії

SHIS, ЦІ-06, Conjunto-04, Casa-02, LAGO SUL CEP 71615-040 Brasilia-DF, BRASIL

Тел: (8 10 5561) 3365 1457 (8 10 5561) 3365 3889

ФАКС: (8 10 55 61) 3365 2127

E-mail: emb_br@mfa.gov.ua brucremb@zaz.com.br

< Назад   Вперед >
Содержание