ВСТУП

ХХ століття стало часом бурхливого розвитку історичної і політичної науки в цілому та досліджень з міжнародних відносин, зокрема. Це призвело до того, що деякі нові напрями почали формуватися в самостійні наукові та навчальні дисципліни. Так сталося, наприклад, з історією міжнародних відносин, а потім з історією зовнішньої політики світових держав, яка виникла в її руслі.

На початку нового ХХ! століття помітну роль у світовій політиці, як і раніше, відіграють країни найважливішого Європейського регіону - Центральної і Східної Європи, число яких перебільшало за два десятки. Зовнішня політика великих і малих держав регіону впливає на весь хід розвитку нової системи міжнародних відносин. З кінця 80-х - початку 90-х років у країнах регіону почалися радикальні структурні, політичні та економічні перетворення, зміст яких можна позначити як демонтаж в більшості країн комуністичної системи, що базується на монопольній владі однієї партії і ототожнюється офіційною пропагандою з соціалізмом. Штучно привнесена планова авторитарна система була рішуче відкинута слов’янськими та іншими народами Центрально-Східної Європи і втратила своє значення як альтернатива парламентській демократії і ринкових відносин. Одночасно відбулося і руйнування федеративних держав, на території яких були створені нові незалежні держави: Союзна Республіка Югославія, Словенія, Хорватія, Чехія, Словаччина, Македонія, Боснія і Герцеговина.

Незважаючи на набуття до початку 90-х років державного суверенітету, в ряді цих держав все ще зберігається поживний ґрунт для міжнаціональної ворожнечі. Більш повільно визначається модель економічного розвитку, хоча ніхто не заперечує необхідності ринкового господарства. Демонструючи прагнення інтегруватися країни Центрально- Східної Європи стали на початку ХХІ ст. членами Європейського союзу і НАТО. Помітна на початку останнього десятиліття ХХ століття тенденція до створення регіональних угод поки не отримала поглибленого розвитку.

Особливе місце в новій системі відносин країн Центрально-Східної Європи належить Україні. Розвиток подій в ній, зовнішньополітична орієнтація України дають нам підстави стверджувати, що вона стала одним з важливих суб’єктів нового світового співтовариства. Новий поштовх отримав розвиток культури, науки, зокрема, історичних і політичних наук. Разом з тим викладачі, студенти, громадськість країни зіткнулися з дуже серйозною проблемою - відсутністю спеціальної наукової літератури, навчальних посібників, вільних від ідеологічної зашореності. У старих виданнях питання міжнародних відносин і зовнішньої політики розглядалися однобічно, через призму марксизму-ленінізму. Щей досі у стані формування знаходиться і методика викладання даних дисциплін.

Пропоноване видання належить до навчальних посібників нового покоління. Автори, спираючись на першоджерела, праці українських та зарубіжних істориків і політологів, зробили спробу дати максимально об’єктивний аналіз основних тенденцій розвитку зовнішньої політики країн Центральної та Східної Європи у ХХ столітті та першому десятилітті ХХІ століття. Причому, основну увагу приділено пріоритетам у зовнішній політиці країн регіону в ці роки. Посібник є однією з перших спроб в українській історіографії вирішити ці завдання. Вивчення зовнішньої політики країн Центрально-Східної Європи пов’язано з необхідністю аналізу великої кількості історичних дат, численних історичних фактів, подій і явищ в їх хронологічній послідовності, бо тільки так у достатньому обсязі можна осягнути їх взаємозв’язок, взаємопричинність і логіку.

У посібнику даються лаконічні оцінки найважливіших подій і фактів, видання не претендує на вичерпний аналіз усіх сучасних проблем зовнішньої політики країн Центрально-Східної Європи, оскільки це нереально, та й не потрібно.

Мета посібника - допомогти студентам гуманітарних факультетів засвоїти курси «Зовнішня політика країн Центральної та Східної Європи», «Загальна історія», «Введення в міжнародні відносини», «Міжнародні відносини та зовнішня політика». Цей матеріал може стати корисним у вивченні спецкурсів «Регіональні конфлікти в міжнародних відносинах другої половини ХХ століття», «Регіонознавство і дипломатія» та ін.

Цілі і завдання посібника визначили його структуру. Відповідно до принципу проблемного хронологічного викладу матеріалу, навчальний посібник складається з кількох самостійних розділів, що відображають найважливіші проблеми зовнішньої політики держав Центрально-Східної Європи.

Запропонований читачам навчальний посібник з зовнішньої політики країн Центральної та Східної Європи ХХ століття і першого десятиліття

ХХІ ст. було підготовлено викладачами кафедри міжнародних відносин та зовнішньої політики Донецького національного університету, в період, коли в історичній і політичній науці ще не завершено перегляд концепцій і поглядів. Посібник носить експериментальний характер. Будь-які критичні зауваження будуть з вдячністю прийняті авторами. Вперед >
Содержание