8.3. Стадії виборчого процесу

Виборча система в Україні ґрунтується на таких законодавчих актах: Конституції України, Законі «Про вибори Президента України», Законі України «Про вибори народних депутатів України», Законі України «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів».

Законодавчі акти про вибори Президента України передбачають порядок висунення і реєстрації кандидатів у Президенти України. Згідно з Конституцією України, чергові вибори Президента України проводяться в останню неділю жовтня п'ятого року повноважень Президента України. У випадку дострокового припинення повноважень Президента вибори проводяться протягом 90 днів із дня їх припинення.

Чергові вибори до Верховної Ради України проводяться в останню неділю березня четвертого року повноважень Верховної Ради України. Позачергові вибори до Верховної Ради України призначаються Президентом України і проводяться протягом 60 днів з дня опублікування рішення про дострокове припинення повноважень. Рішення про початок виборчої кампанії приймає Центральна виборча комісія (ЦВК).

Для проведення виборів до Верховної Ради України в 2006 p., згідно з новим Законом України «Про вибори народних депутатів України», ЦВК створила багатомандатний округ, який охоплював усю територію України. Практично всі депутати, за винятком сільських і селищних рад, обиралися за пропорційною виборчою системою. Законом установлено певні бар'єри для відсіювання партій і партійних блоків (партії і партійні блоки для реєстрації в Центральній виборчій комісії повинні зібрати на свою підтримку 200 тисяч підписів виборців), а також подолати 3%-й бар'єр для розподілу мандатів у законодавчому органі.

X

Право висунення кандидатів у депутати, згідно із Законом України «Про вибори народних депутатів України», реалізовувалося через партії (блоки), які мали реєстрацію не пізніше як за триста шістдесят п'ять днів до дня виборів.

Виборчий процес включає такі етапи:

? оголошення призначення виборів;

? складання та уточнення списків виборців;

? утворення виборчих округів;

? утворення виборчих дільниць;

? утворення виборчих комісій;

? висунення та реєстрація кандидатів у депутати;

? проведення передвиборчої агітації;

? голосування;

? підрахунок голосів виборців та встановлення підсумків голосування;

? встановлення результатів виборів депутатів та їх офіційне оприлюднення;

? припинення діяльності виборчих комісій.

Виборчий процес завершується через п'ятнадцять днів після дня офіційного оприлюднення Центральною виборчою комісією результатів виборів депутатів.

Ефективність виборчої кампанії залежить не тільки від вибору виборчої системи, а й від інших факторів, зокрема виборчої технології. Остання передбачає три необхідні компоненти:

1) оцінку політичної ситуації в державі та політичну орієнтацію;

2) стратегію виборчої кампанії;

3) тактику виборчої кампанії.

Щоб правильно оцінити політичну ситуацію в країні, насамперед необхідно знати розклад політичних сил, їх політичний імідж, інформаційний і фінансовий потенціал, вплив на виборчий електорат, об'єктивно оцінити свою партію та її можливості.

Стратегія виборчої кампанії повинна бути спрямована на створення яскравого контрасту між партіями-опонентами, шляхом підкріплення між ними ідеологічної різниці, формування позитивного іміджу політичної партії (лідера партії) навколо її програмної мети.

Тактика виборчої кампанії повинна включати такі елементи, як організаційну структуру, чіткий графік кампанії, широку роботу на місцях, налагодження контактів із громадськістю, організацію фінансування кампанії.

Вибори відбуваються на засадах законності, політичного плюралізму, гласності та відкритості, рівності прав усіх суб'єктів виборів, свободи передвиборчої агітації, однакових можливостей доступу до засобів масової інформації. У демократичному суспільстві передвиборча агітація є потужним засобом політичного впливу на маси, інструментом у боротьбі за політичний авторитет та прихильність виборців. Її мета – поширення ідей і намірів політичних партій і блоків шляхом оприлюднення своїх передвиборчих програм.

Безпосереднім актом волевиявлення громадян є голосування. В Україні кожен виборець має голосувати особисто. Процедура голосування складається з ідентифікації особи виборця, отримання бюлетеня і власне самого голосування.

Підрахунок голосів, поданих виборцями, здійснюють члени дільничних виборчих комісій відразу ж після закінчення голосування. Результати виборів по багатомандатному загальнодержавному виборчому округу встановлює ЦВК на підставі протоколів складених окружними виборчими комісіями.

Кілька слів про такий феномен у виборчій кампанії як “абсентеїзм”.

Абсентеїзм – це байдуже ставлення людей до своїх громадянсько-політичних прав.

Найхарактерніший прояв абсентеїзму – свідоме ухилення виборців (електорату) від участі у голосуванні.

Сьогодні у багатьох державах світу вважається нормальним, коли на виборчі дільниці приходять від третини до половини виборців, а деінде голосує ледве 1/10 електорату, лише кожен десятий.

У деяких ліберальних державах вважається, що не йти на вибори – це право людини.

В Україні участь у голосуванні добровільна.

У світі є приклади, коли законодавчо встановлено її обов’язковість.

Так неучасть у виборах в Італії призводить до моральних санкцій.

У Мексиці – до штрафу або позбавлення волі.

У Греції і Австрії до тюремного ув’язнення на строк від місяця до одного року.

Є два найважливіших типи причин абсентеїзму:

1) пов’язані з особливостями конкретної виборчої кампанії, коли в силу певних причин вибори не цікаві, висунуті неяскраві депутати;

2) відсутня справжня змагальність на виборах.

Серед причин абсентеїзму:

? низький рівень політичної культури;

? інфантильність, усвідомлення власного політичного безсилля, нездатність впливати на прийняття політичних рішень;

? високий рівень недовіри виборців політичним інститутам. (Бо некомпетентні політичні діячі знижують авторитет законодавчих органів і влади взагалі).

Усе трагічне люди пов’язують з політикою. Вони розчаровуються. І як один із наслідків – абсентеїзм.

< Назад   Вперед >
Содержание