C. ВИБОРЧІ ДІЛЬНИЦІ

На дотримання, почасти, попередніх рекомендацій ОБСЄ/БДІПЛ, у поправках до закону про парламентські вибори було передбачено скорочення максимальної дозволеної кількості виборців на одну дільницю з 3.000 до 2.500 осіб. Внаслідок цього ЦВК восени 2005 року розпорядилася створити ще приблизно 3.200 додаткових виборчих дільниць. Проте загальна кількість виборчих дільниць зросла порівняно з президентськими виборами 2004 року лише на 900. У близько 1.400 дільниць, переважно в містах, у списках виборців було зареєстровано понад 2.500 осіб, а в деяких випадках – навіть 3.500 виборців. Велика кількість виборців та повільний хід процесу через одночасне проведення місцевих виборів призвели до частого виникнення тісняви на виборчих дільницях у день голосування, що іноді ставило під загрозу таємність голосування та відбивало бажання у виборців реалізувати своє право голосу.

Виборці, які постійно нездатні пересуватися самостійно, мали змогу голосувати з використанням переносної виборчої скриньки без спеціального рішення ДВК, тоді як ті, хто тимчасово був нездатен пересуватися самостійно, мали отримати відповідне рішення ДВК на підставі заяви та медичної довідки. З попередніх даних ЦВК видно, що для голосування з використанням переносної виборчої скриньки було зареєстровано 1.129.311 виборців, з яких у такий спосіб проголосувало 934.236 виборців.

На нижчому рівні голосування в день виборців організовували 34,039 ДВК. Формування ДВК та призначення на керівні посади в ДВК здійснювали ОВК у відповідних виборчих округах за правилами, подібними до тих, що застосовувалися до формування ОВК. З метою попередження можливого втручання в роботу ДВК, випадки якого спостерігалися у минулих виборах, новий закон про парламентські вибори забороняє пропонувати кандидатури до складу ОВК чи ДВК посадовців державних органів влади та органів місцевого самоврядування. У випадках, коли партіями було висунуто недостатню кількість кандидатур, голови ОВК мали робити подання, щоб заповнити вакансії.

У процесі формування ДВК доводилося долати серйозні труднощі у більшості ОВК. Більшість невеликих партій не мали змоги надати достатню кількість кандидатур до складу виборчих комісій, тоді як більші партії не мали права компенсувати цю нестачу збільшивши кількість власних кандидатур. В результаті загальна кількість запропонованих кандидатур від партій покривала 82% мінімально необхідної кількості членів ДВК. 9 березня, десь через 20 днів після того, як сплинув крайній строк , голова ЦВК оголосив, що формування ДВК практично завершено, хоча ще залишалася потреба з заміні членів ДВК, які тим часом звільнилися. Намагаючись знайти вирішення проблеми, Верховна Рада в останній момент прийняла поправки до закону про парламентські вибори, які дозволяли розширити коло тих, хто міг робити подання кандидатур до складу ДВК. На жаль, положення щодо дотримання певного балансу партійного представництва в комісіях не було передбачено.

У деяких випадках ОВК застосовували обмежувальний підхід, коли робилися подання від конкретних партій. Одним із прикладів є відмова ОВК територіального виборчого округу №47 в Макіївці, Донецької області, прийняти всі подання до складу ДВК від Блоку Юлії Тимошенко та блоку „Наша Україна”. Пізніше ці постанови ОВК були скасовані ЦВК .

Хоча в деяких округах ДВК повідомляли, що для них не було проблемою підшукати заміну незначній кількості тих членів ДВК, що звільнилися, в деяких інших довелося мати справу із звільненням половини складу комісій і були труднощі з їх заміною. Спостереження Місії ОБСЄ/БДІПЛ підтвердило, що формування ДВК продовжувалося до передодня виборів і що більшість ДВК працювали або без кворуму, або з недостатньою кількістю членів. Крім того, деякі ДВК не були відкритими на регулярній основі. Внаслідок цього було зменшено можливості виборців перевірити свої дані у списках виборців та виправити їх за необхідності або отримати відкріпні посвідчення.

Також багато членів ДВК не пройшли спеціального тренінгу до цих виборів. За даними спостереження Місії ОБСЄ/БДІПЛ, що підтвердилися труднощами, які спостерігалися пізніше у день виборів, процес підготовки членів ОВК та ДВК не був достатнім. У багатьох випадках спостерігалася недостатня обізнаність з виборчими процедурами, особливо під час підрахунку бюлетенів. Постанова ЦВК „Про Роз’яснення щодо складання протоколу дільничної виборчої комісії про підрахунок голосів виборців на виборчій дільниці” була також прийнята лише за десять днів до виборів і, можливо, не була достатньо ясною, щоб забезпечити безпроблемне заповнення протоколів ДВК.

< Назад   Вперед >
Содержание