2.9.2. Класифікація лізингових угод
Чіткої класифікації видів лізингових угод немає. Її і не може бути, оскільки за різними критеріями класифікації одна й та сама угода може бути «зарахована» до різних категорій, а самі такі категорії взаємно перетинаються та «накладаються» одна на одну.
Формальними критеріями класифікації лізингових угод є суб’єктний склад, об’єкти, терміни та різні умови операцій, сегменти й характер ринку та ін.
Зважаючи на викладене, наведемо таку умовну класифікацію лізингових угод.
За суб’єктним складом та характером участі суб’єктів у лізингових операціях:
• прямий (двосторонній) лізинг, за якого виробник або продавець майна самостійно здає об’єкт у лізинг (фактично в одній особі поєднуються постачальник і лізингодавець, інколи кажуть про лізинг власника); щоправда, масштаби прямого лізингу обмежені міркуваннями спеціалізації: за достатніх обсягів лізингових операцій виробнику вигідно створювати посередницьку структуру — лізингову компанію; близьким синонімом до терміна «прямий» є поняття «звичайний» лізинг, його характеристики (майно не втрачає вирішальною мірою своєї вартості після завершення терміну лізингового контракту та може здаватися в оренду й надалі; посередник виконує інформаційні, а не фінансові функції) можуть застосовуватися й до прямого лізингу;
• непрямий лізинг, за якого передання майна відбувається через посередників; класична форма непрямого лізингу базується на тристоронній угоді (постачальник — лізингодавець — лізингоотримувач), а «некласичні» різновиди непрямого лізингу можуть передбачати більшу кількість учасників та специфічний розподіл послуг;
• зворотний лізинг (або ліз-бек, leaseback), склад учасників якого не відрізняється від складу контрагентів прямого лізингу, але майно здається в лізинг тій самій особі, в якої воно було закуплене (така ситуація можлива, коли виробник відчуває дефіцит фінансових, обігових коштів; він продає своє майно лізинговій компанії, а остання, у свою чергу, здає йому куплену власність; відтак виробник майна стає лізингоодержувачем); згідно з визначенням Закону України «Про лізинг» зворотний лізинг — це договір лізингу, який передбачає набуття лізингодавцем майна у власника і передання цього майна йому у лізинг;
• груповий (пайовий) лізинг, за якого використовуються кошти акціонерів, банків, що зменшує ризик лізингодавця, лізингоотримувача та посередника; згідно з Законом України «Про лізинг»), пайовий лізинг — це здійснення лізингу з участю суб’єктів лізингу на основі укладення багатостороннього договору та залучення одного або кількох кредиторів, які беруть участь у лізингових операціях, інвестуючи свої кошти, при цьому сума інвестованих кредиторами коштів не може становити більше 80 % вартості набутого для лізингу майна;
• складний лізинг, в якому беруть участь багато кредиторів, гарантів, причому угода щодо лізингу може мати вигляд «угоди в пакеті».
За об’єктом лізингу та типом майна, з приводу якого здійснюються лізингові операції:
• лізинг обладнання, коли угоди укладаються з приводу засобів виробництва, що є технологічними виробами, — машин, механізмів та інших видів обладнання (для довідки: у країнах сучасної Європи на лізинг устаткування припадає 80—90 % сукупної вартості лізингових операцій);
• лізинг рухомого майна, зокрема лізинг обладнання промислового призначення, технологічних ліній, транспортних засобів, контейнерів, будівельної техніки, автомобілів, сільськогосподарської, шляхобудівної техніки, оргтехніки, конторського обладнання та інших видів майна, що застосовується у виробничому циклі та може переміщуватися;
• лізинг нерухомості — здавання в оренду будівель, споруд виробничого, торговельного або комунально-побутового призначення, гідротехнічних, гірничовидобувних, нафто- й газовидобувних об’єктів, транспортних споруд та іншого майна, що має жорстку прив’язку щодо територіального розташування;
• лізинг «секондхенд» — майна, яке вже перебувало в експлуатації (передусім ідеться про лізинг машин і обладнання); як правило, частина вартості такого майна вже була перенесена на виготовлені продукти. Можлива ситуація, коли об’єктом угоди є морально застаріле за час зберігання майно; в будь-якому випадку для фінансової оцінки використовується не первісна, а оцінна вартість;
• великомасштабний лізинг — операція з оренди великих та коштовних об’єктів — заводів, бурових платформ, великих транспортних об’єктів (суден, літаків), інших майнових комплексів (подібною операцією може бути вже згаданий складний лізинг).
Залежно від тривалості дії лізингової угоди:
• короткостроковий — до одного року (угода може тривати навіть лічені дні);
• середньостроковий — від одного до трьох (п’яти) років (критерії оцінки та відповідні терміни можуть різнитися);
• довгостроковий — більше трьох (п’яти) років.
Відповідно до характеру визначення моменту, в який відбувається перехід власності на майно:
• умовний лізинг — фактично є формою продажу майна на виплат;
• терміновий лізинг, за якого об’єкт угоди переходить у власність користувача тільки після певного терміну та сплати його вартості;
• безстроковий лізинг, за якого лізингоотримувач самостійно вирішує, коли викуповувати об’єкт лізингу, причому можлива ситуація, за якої з кожною проплатою лізингових платежів юридичне право отримати об’єкт у власність зростає.
Залежно від кількості операцій:
• разовий лізинг, тобто такий, що укладається на один строк;
• револьверний або поновлювальний лізинг, який передбачає два та більшу кількість лізингових циклів.
За національною належністю учасників угоди:
• внутрішньонаціональний лізинг, за якого всі учасники угоди належать до однієї й тієї самої державної юрисдикції;
• міжнародний лізинг, за якого сторони лізингової угоди належать до різних країн або майно, чи платежі, які стосуються лізингової операції, перетинають державні кордони; підвидами міжнародного лізингу (з погляду певної держави або національного суб’єкта угоди) є:
? експортний лізинг, за якого лізингоодержувач перебуває в іншій країні;
? імпортний лізинг, за якого лізингодавець перебуває в іншій країні;
? транзитний лізинг, за якого (умовно) постачальник перебуває у країні А; лізингова компанія — у країні Б, а лізингоодержувач — у країні В);
? спеціальний лізинг, який пов’язаний із спорудженням великого промислового об’єкта за кордоном (відповідні угоди можуть трактуватися і як згадані «великомасштабні» або «складні»).
За цільовим призначення угоди:
• дійсний (нормативний), метою якого є організація виробничої діяльності;
• фіктивний (спекулятивний) лізинг, головна мета якого — максимізація прибутку за рахунок податкових і амортизаційних пільг.
Залежно від характеру взаємодії та контрактних зобов’язань:
• чистий (нетто) лізинг (net leasing), за якого усі витрати з обслуговування, транспортування, монтажу, оподаткування, страхування об’єкта бере на себе лізингоотримувач; відтак ці витрати не включаються в лізингові платежі (звідси й назва — «чистий»);
• лізинг з послугами — виділяють лізинг як з повним набором послуг (інколи кажуть про «мокрий лізинг» (wet leasing) — лізинг з повним набором послуг, коли йдеться про повне обслуговування обладнання, його ремонт, страхування, тощо лізингодавцем), так і зі спеціальними послугами.
Залежно від фінансових джерел:
• лізинг за рахунок власних коштів, за якого фінансування лізингових операцій здійснюється на власні кошти лізингоодержувача;
• лізинг за рахунок кредитування спеціалізованих установ (одним або кількома банками, кредитно-фінансовими структурами); при цьому фінансування лізингових операцій може здійснюватися не тільки кредитуванням лізингодавця, а й через закупівлю в нього зобов’язань лізингоодержувачів, унаслідок чого лізингодавець звільняється від власних зобов’язань перед кредиторами, а кредити сплачуються із суми періодичних лізингових платежів);
• пайовий лізинг, котрий, як правило, передбачає певну пайову участь постачальника; відтак укладається договір лізингу з участю кількох сторін, які беруть своїми коштами участь у лізинговій операції (слід відзначити, що в сучасній ринковій економіці переважна більшість лізингових угод має саме пайовий характер); пайовий лізинг може трактуватися як «складний», «великомасштабний» чи «спеціальний».
За способом здійснення лізингових платежів:
• лізинг із грошовою формою платежів;
• лізинг із компенсаційним платежем, за якого платежі здійснюються за рахунок поставки товарів, які виробляються на лізинговому обладнанні або через надання зустрічних послуг;
• лізинг за умов змішаного платежу (комбінація грошової оплати та товарно-послугової форми компенсації).
За рівнем окупності майна (така класифікація є найбільш поширеною, а два її альтернативні варіанти тією чи іншою мірою повторюють попередні та можуть бути охарактеризовані з їх допомогою):
• фінансовий лізинг, за якого протягом періоду лізингу відбувається амортизація переважної частини обладнання (інакше кажучи, терміни договору та повної амортизації об’єкта лізингу або збігаються, або є близькими, отже, власникові майна практично повертається його вартість);
• операційний лізинг, за якого не відбувається повної (близької до повної) амортизації майна протягом контрактного терміну (отже, лізингові платежі не покривають повної вартості лізингового майна).
Закон України «Про лізинг» так трактує специфіку обох класифікаційних елементів, які розглядаються.
Стаття 4. Види та форми лізингу.
1. Види лізингу:
1) фінансовий лізинг — це договір лізингу, в результаті укладення якого лізингоодержувач на своє замовлення отримує в платне користування від лізингодавця об’єкт лізингу на строк, не менший строку, за який амортизується 60 % вартості об’єкта лізингу, визначеної в день укладення договору.
Сума відшкодування вартості об’єкта лізингу в складі лізингових платежів за період дії договору фінансового лізингу повинна включати не менше 60 % вартості об’єкта лізингу, визначеної в день укладення договору.
Після закінчення строку договору фінансового лізингу об’єкт лізингу, переданий лізингоодержувачу згідно з договором, переходить у власність лізингоодержувача або викуповується ним за залишковою вартістю;
2) оперативний лізинг — це договір лізингу, в результаті укладення якого лізингоодержувач на своє замовлення отримує у платне користування від лізингодавця об’єкт лізингу на строк, менший строку, за який амортизується 90 % вартості об’єкта лізингу, визначеної в день укладення договору.
Після закінчення строку договору оперативного лізингу він може бути продовжений або об’єкт лізингу підлягає поверненню лізингодавцеві і може бути повторно переданий у користування іншому лізингоодержувачу за договором лізингу.
Стаття 10. Право власності на об’єкт лізингу.
…У договорі фінансового лізингу може передбачатися право викупу об’єкта лізингу лізингоодержувачем після закінчення або до закінчення строку договору, але не раніше строку, протягом якого амортизується 60 % вартості об’єкта лізингу, визначеної в день укладення договору лізингу.
Право власності на об’єкт фінансового лізингу набувається лізингоодержувачем після сплати повної вартості об’єкта лізингу відповідно до умов договору лізингу та законодавства України.
Стаття 15. Витрати на утримання лізингового майна.
1. При фінансовому лізингу всі витрати на утримання об’єкта лізингу, пов’язані з його страхуванням, експлуатацією, технічним обслуговуванням та ремонтом, несе лізингоодержувач, якщо інше не передбачено договором лізингу.
2. При оперативному лізингу всі витрати на утримання об’єкта лізингу, крім витрат, пов’язаних з його експлуатацією та поновленням використаних матеріалів, несе лізингодавець, якщо інше не передбачено договором лізингу.
Зважаючи на важливість саме останнього класифікаційного підходу, докладніше зупинимося на характеристиці та функціональному зіставленні його структурних елементів.
Основним критерієм розмежування фінансового та оперативного лізингу є співвідношення терміну оренди та амортизаційного періоду, а також залишкове право власності на об’єкт лізингу. Тоді як фінансовий лізинг є базовою формою залучення до виробництва об’єктів на тривалий термін, для оперативного лізингу більш характерною є коротко- чи середньострокова оренда, а сама ця форма є найпридатнішою для використання високих технологій, комп’ютерної та оргтехніки. За фінансового лізингу ставка платежів є відчутно нижчою, ніж за лізингу операційного. Водночас поточні витрати (не враховуючи ті, що пов’язані з експлуатацією об’єкта лізингу та поновленням використаних матеріалів) і ризики за умов операційного лізингу припадають, як правило, на лізингодавця, тоді як за умов лізингу фінансового — на лізингоотримувача.
Якщо фінансовий лізинг є найбільш придатним тоді, коли лізингоодержувач потребує технічного переозброєння та бажає отримати у користування комплексні технологічні лінії, обладнання для повних технологічних циклів тощо, оперативний лізинг більш зручний тоді, коли йдеться про залучення техніки для сільського господарства, транспортної галузі, будівництва тощо.
< Назад
Вперед >
Содержание