Основні етапи природокористування в Україні
Критерієм використання природних ресурсів в науці служить його економічна оцінка. Економічна оцінка природних ресурсів являє собою грошовий вираз довгострокового ефекту від їх експлуатації, яку використовують для економічного обґрунтування вкладень у відтворення, охорону і раціоналізацію використання природних багатств і вибору найвигідніших із народногосподарських позицій засобів їх утилізації.
Визначення економічної оцінки природно-ресурсного потенціалу відбувалося у три етапи:
Перший етап — початок 20-х — середина 50-х років ХХ століття. В економічній науці домінувала концепція безкоштовності природних ресурсів. Природні ресурси, особливо в довоєнні роки, здавалися невичерпними. Тому розроблялися найзручніші родовища з високим вмістом корисної речовини в руді, в сільськогосподарському виробництві переважали екстенсивні методи господарювання, цілинні землі уявлялися великим резервом для екстенсивного розвитку сільського господарств. Затрати, необхідні для освоєння нових земель і втягнення їх у господарський обіг, були невеликими.
Другий етап стратегії природокористування розпочався на зламі 60—70-х років і тривав до початку 80-х ХХ століття. Резерви сільськогосподарських угідь, придатні до експлуатації, було вичерпано. Істотно погіршились умови видобутку ресурсів на родовищах. У лісовому господарстві знизився обсяг заготівлі деревини та й собівартість її також зросла.
Третій етап (початок 80-х років ХХ століття) пов’язаний з необхідністю економічної оцінки природних ресурсів на основі певних вартісних критеріїв, уявлення про які пройшло відносно тривалу еволюцію. На цьому етапі природокористування було розроблено кадастри природних ресурсів. На третьому етапі природокористування особливі зміни відбулися в наукових підходах до раціонального використання природного середовища.
На сьогодні в Україні в основному сформовано правову базу природокористування. Вона виходить із визнання вартості та ціни різного роду природних ресурсів, регулює платність природокористування на основі рентних відносин. Але існуюча правова база, що регулює природокористування, потребує подальшого удосконалення. Не менш важливим є суворе дотримання чинного законодавства в цій сфері