17. Механізм функціонування капіталістичної системи. «Нвидима рука»

Критерієм ек системи є домінуюча форма власності , форма організації суспільного виробництва. Для капіталізма осн формою власності є капіт приватна власність. А формою організації є товвиробництвоабо рино. капіт ек система в своє розв”язання проходить такі стадії: 1.первісне нагромадження капіталу, яке відбувається в межах феодалізму, коли феодальні відносини перетворюються у капіталістичні.2.Безпосередньо сама економічна капіталістична система включає в себе: чистий класовий капіталізм (стадія вільної конкуренції, яка передбачає вільний ринок або ринок досконалої конкуренції та індивідуальну капітальну приватну власність), стадія монополістичного капіталізму, яка передбачає регульований ринок та переіажно акціонерну форму власності.

Основні риси капіталістичної вільної конкуренції:

1. велика кількість вирбників і споживачів одного продукту;

2. кожен виробник діє на свій страх і ризик, а метою виробництва є приватний інтерес до прибутку;

3. економічна влада окремого виробника і споживача так розсіяна, що окремі з них не мають реальної економічної влади, щоб впливати на ціноутворення;

4. ринкова ціна встановлюється стихійно під впливом взаємодії попиту і пропозиції;

5. механічне функціонування ринкових відносин є анархічним і передбачає вільну досконалу конкуренцію;

6. існує свобода підприємства і вибору сфер вкладення капіталу;

7. відсутня необхідність для державного втручання в механізм ринкового стимулювання;

8. забезпечення принципу панування споживання над виробництвом – виробляти те, що купується, тобто на цьому етапі суспільного механічного господарювання є самоврегульований ринок, головним елементом якого є ціна.



Вища стадія розвитку кап-зму (його монополістична форма) почалася в перші роки ХХ ст. і триває досі. Від домонополістич. кап-зму її відрізняють значні зміни у прод. силах сусп-ва, у техніко-ек. відносинах, відносинах власності, а також в цілому в госп. механізмі.

Зміни у ПС характеризуються перш за все активним використанням науки, її зближенням з вир-вом; прод. силою стала і інформація, а також форми та методи організації вир-ва.

Зміни у техніко-ек. відносинах полягають у ще більшому поглибленні суспільного поділу праці (виникають нові галузі – космічна, ядерна, якісно змінюється машинобудування, приладобудування тощо), посиленні міжгалузевих зв`язків, процесу стандартизації у виробництві деталей. Широких масштабів набула концентрація вир-ва (виникнення ТНК).

Відносини власності на сучасному етапі відзначаються персоніфікацією, тобто найманий працівник перетворюється на співвласника завдяки переходу до колективних, акціонерних форм власності. Цей процес має в основі загальну тенденцію до усуспільнення вир-ва, зумовлену стрімким розвитком ПС. Іншою важливою зміною стало різке зростання ролі державної власності. З`явилася "наддержавна" (інтегрована) форма власності.

У госп. механізмі з`являється держ. регулювання економіки, розробляються плани розвитку н/г. Виникають принципово нові явища і процеси, зазнають істотних змін такі ек. категорії, як ринок, товар, гроші, капітал, фінанси, кредит тощо. Відбувається поступовий перехід до наднаціональних форм і методів управління економікою в межах цілих регіональних об`єднань (наприклад, ЄС).

Для монополістичного кап-зму є характерним інтенсивний тип ек. прогресу, коли вся система ПС вдосконалюється якісно, на основі НТП. За умов все більшої нестачі ек. ресурсів сусп. вир-во йде шляхом інтенсифікації, і, як наслідок, його ефективність зростає.

“Невидима рука” ринку значною мірою зводиться до особливої ролі вільних цін, яка абстрактно розкладається на три функції: інформаційну, стимулюючу та урівноважуючу. Інформаційна функція полягає, між іншим, у тому, що ціни зростають водночас із збільшенням попиту і в такий спосіб сигналізують виробникам, що збільшилася можливість продажу. Подібну роль відіграє інформація про зменшення запасів пропонованих на ринку продуктів. Зміна ціни також сигналізує споживачам, що певні блага, скажімо, сировина, стали об’єктивно дорожчими, бо погіршилися умови їх видобутку. У підсумку зміну цін можуть фіксувати різноманітні події, суттєві для учасників економічного процесу. Однак, для того, щоб відігравати роль такого чутливого барометра, вони мусять бути вільними від державного контролю, від його важкої “видимої руки”, адже жоден державний апарат не в стані так кшталтувати мільйони цін у сучасній економіці, щоб вони “встигали” за мільярдами подій, істотних для учасників процесу. До всього, ціни, встановлювані державою, політизуються. Покупець починає ставитися до них так, наче їх міра залежить лише від доброї чи злої волі політиків, і чинити опір їх підвищенню незалежно від реальних витрат на виготовлення певних благ. Виробники здійснюють тиск у протилежному напрямку. Політизовані ціни можуть, таким чином, виражати співвідношення політичної ваги покупців і виробників, а не економічні вимоги

< Назад   Вперед >
Содержание