8.1. Поняття та склад фінансових ресурсів в регіоні.

Економічний розвиток будь-якого регіону визначається наявним на його території потенціалом: природним, трудовим, науково-технічним, виробничим, інтелектуальним, наявністю розвинутої інфраструктури тощо. Однією із складових потенціалу території є фінансовий потенціал, тобто наявні на даний час фінансові ресурси, що дають змогу вирішувати завдання економічного розвитку, та можливості їх зростання у перспективі.

Поняття «фінансового потенціалу» за своїм змістом є більш ємним ніж «фінанси регіону». Воно охоплює всі поточні фінансові можливості регіону та включає наступні компоненти:

- консолідований бюджет регіону (обласний та бюджети нижчого рівня), позабюджетні фонди;

- цінні папери, які емітовані органами місцевої влади;

- фінансові ресурси підприємств і організацій всіх форм власності;

- кошти населення, які знаходяться у нього на руках або у банках та в інших фінансових інститутах, а також у вигляді різноманітних цінних паперів;

- фінансові ресурси інститутів кредитно-банківської системи конкретного регіону, а також кошти, які залучаються місцевими банками з інших територій.

Інколи в економічній літературі допускається більш широке трактування фінансового потенціалу, до якого включається вся сукупність економічних активів, які мають вартісну оцінку й здатні виступати джерелом фінансових ресурсів у результаті їх реалізації, застави, оренди і т.д. У такому розумінні фінансовий потенціал складається з основних засобів, природних ресурсів та інших елементів матеріального багатства, що зосереджене у межах конкретного регіону.

Схематично структура фінансового потенціалу регіону може бути представлена у наступному вигляді (рис. 8.1.).

З економічної точки зору, фінансовий потенціал, не можна розглядати просто як певну сукупність окремих елементів. За своєю суттю фінансовий потенціал являє собою гармонійну систему, певний комплекс або органічну єдність усіх його складових. Тобто фінансовий потенціал – це органічна єдність наявних в економічного суб’єкта фінансових ресурсів та можливостей їх використання. В прикладному аспекті категорія “фінансовий потенціал” може забезпечувати комплексну оцінку як теперішнього фінансового стану певного економічного суб’єкту, так і факторів змін цього стану, а отже, і перспектив зростання чи занепаду.

Виходячи із економічної сутності фінансового потенціалу, можна стверджувати, що він відіграє визначальну роль у підвищенні рівня соціально-економічного розвитку регіону. Здійснюючи цілісну оцінку фінансового стану у певний момент часу, він водночас показує фактори можливих змін цього стану, а отже – перспективи його подальшого функціонування. Фактори формування фінансового потенціалу певного регіону поєднують глибинні економічні процеси, усю сукупність внутрішніх імпульсів, які через його стан вказують на необхідність проведення тих чи інших заходів щодо реалізації функції фінансового механізму. У свою чергу, ефективне функціонування такого механізму забезпечує подальший успішний соціально-економічний розвиток регіону.

В умовах, коли державна фінансова політика спрямована на збільшення фінансової автономії органів місцевої влади, особливої актуальності набувають питання нарощування фінансового потенціалу. Пріоритетними напрямками такого нарощування на регіональному рівні є: впорядкування міжбюджетних відносин, формування стабільної доходної бази, розмежування повноважень між центром і регіонами, а також між державою і місцевим самоврядуванням, функціональна градація регіональних видатків, преференції в сфері економічного регулювання щодо розміщення місцевих замовлень та бюджетного підряду, розвитку малого та середнього бізнесу, організації ринкової інфраструктури та ін.

На території будь-якого регіону здійснюється велика кількість фінансових операцій, у яких задіяні практично всі регіональні інституційні одиниці: домашні господарства отримують доходи, з яких сплачують податки, купують товари, спрямовують їх частину на заощадження; підприємства виробляють та реалізують продукцію; фінансові посередники надають фінансові послуги домогосподарствам та підприємствам; регіональна влада формує місцевий бюджет та витрачає кошти з нього на загально регіональні потреби тощо. Крім того, у регіоні спостерігаються фінансові потоки міжрегіональних та інтернаціональних інституційних одиниць, які отримують фінансові кошти з інших регіонів й зарубіжних країн та відправляють їх за межі регіону.

При цьому у конкретному регіоні локалізується певна частина фінансових операцій, які здійснюються між всіма інституційними одиницями, та концентрується частина наявних у країні фінансових ресурсів. Саме ця частина й являє собою фінансові регіону.

Фінанси регіону (регіональні фінанси) – це система економічних взаємовідносин, яка забезпечує формування централізованих та децентралізованих фондів грошових коштів та їх використання на забезпечення потреб економічного і соціального розвитку регіонів.

Ефективний соціально-економічний розвиток регіонів в ринкових умовах потребує належного фінансового забезпечення. Фінансовим важелям належить провідна роль у забезпеченні реалізації як стратегічних цілей, так й поточних завдань регіональної економічної політики держави. Фінанси регіону мають сприяти розвитку виробництва, зростанню зайнятості, залученню інвестицій у всі галузі та сфери регіонального господарства. За їх допомогою повинні забезпечуватись необхідними ресурсами ті групи населення, які з певних причин (діти, інваліди, пенсіонери) не здатні приймати участь у процесі суспільного виробництва, але повинні мати гарантовані мінімальні доходи. В даний час простежується тенденція до посилення соціальної функції регіональних фінансів. Це пов’язано з тим, що останніми роками фінансування соціальних витрат все більше переміщується на місцевий рівень.

Виступаючи інструментом державної соціальної політики регіональні фінанси також повинні забезпечувати через місцеві бюджети фінансування частини витрат на освіту, охорону здоров`я, житлово-комунальне господарство, соціальну підтримку населення.

Регіональним фінансам також належить важлива роль у забезпеченні вирівнювання рівнів соціально-економічного розвитку регіонів через механізм між бюджетного перерозподілу фінансових ресурсів.

По суті, фінанси регіону є відбитком стану його економіки, виробничої та ресурсної бази. В той же час фінанси регіону є складовою частиною фінансової системи країни. Їх склад та соціально-економічні функції визначаються тими ж характеристиками, що й для фінансової системи країни в цілому, а їх роль відрізняється лише специфікою тих завдань управління, які властиві місцевим органам влади.

Головною особливістю фінансів регіону є те, що у їх складі одночасно функціонує три підсистеми, які, з одного боку, є відносно, самостійними, а з іншого – тісно пов’язаними між собою. Такими підсистемами є: загальнодержавна, муніципальна (регіональна) та підсистема окремих господарюючих суб’єктів (юридичних та фізичних осіб), кошти яких використовуються для задоволення потреб регіону.

Перші дві підсистеми традиційно належать до категорії централізованих фінансів, управління якими здійснюється безпосередньо центральними та місцевими органами державної влади. Третя підсистема є децентралізованими фінансами, які не знаходяться у прямій юрисдикції органів влади, однак значною мірою також є об’єктом управління та об’єктом регіональної фінансової політики через інструменти оподаткування, бюджетного фінансування соціальної сфери, фінансування регіональних замовлень тощо.

Оскільки всі підсистеми фінансів регіону знаходяться на одній й тій самій території та спрямовані на забезпечення інтересів мешканців одного регіону, їх функціонування не повинно перешкоджати консолідованій участі у вирішенні місцевих соціально-економічних проблем. Різниця полягає лише у принципах дії, зоні дії та ступеню відповідальності кожної з підсистем. Єдине поле діяльності всіх фінансів регіону визначає й єдиний критерій оцінки управління регіональними фінансами – покращення економічної ситуації та рівня життя в регіоні.

Сутність та роль регіональної фінансової системи у житті суспільства проявляється через наступні функції:

1. Контрольну, метою якої є забезпечення ефективного та цільового використання господарюючими суб’єктами державних коштів.

2. Мобілізаційну, яка забезпечує надходження коштів для потреб регіону. В результаті у регіональних органах влади концентруються значні ресурси, витрачання яких може суттєво впливати на розвиток суспільства.

3. Розподільчу, яка пов’язана з переміщенням доходів від виробників в інші сфери.

Під фінансовими ресурсами регіону розуміються грошові нагромадження і доходи, створені діяльністю господарського комплексу регіону, населення та залучені зі сторони, що зосереджуються у відповідних фондах для забезпечення безперервності розширеного відтворення і задоволення інших суспільних потреб. До фінансових ресурсів регіону відноситься вся сукупність фінансових ресурсів, які формуються та використовуються для вирішення проблем, пов’язаних з процесами проектування, будівництва, розвитку, функціонування об’єктів та суб’єктів соціально-економічної та інженерно-виробничої інфраструктур, суб’єктів підприємницької діяльності регіону [Герасимчук З.В., Вахович И.М., Камінська І.М. Управління фінансовими ресурсами регіону: Монографія. – Луцьк: Надстир`я, 2005. – 176 с. – с.15].

У складі фінансових ресурсів регіону виділяються:

- централізовані фінансові ресурси – це ресурси, що утворюються на рівні держави, окремих адміністративно-територіальних одиниць, об’єднань, міністерств;

- децентралізовані фінансові ресурси – вони створюються на рівні окремих суб’єктів господарської діяльності.

За ознакою «суб’єкти власності та розпорядження» у складі фінансових ресурсів регіону можна виділити дві групи: державні та недержавні фінансові ресурси регіону (рис. 8.2.).

До державних фінансових ресурсів регіону належать всі ті фінансові ресурси, витрачання яких здійснюється:

- за розпорядженням органів регіональної влади з доходів місцевих бюджетів, відрахувань (дотації, субвенції) з Державного бюджету, позабюджетних коштів, цільових фінансових призначень;

- на території регіону за рахунок Державного бюджету.

До недержавних фінансових ресурсів регіону включаються кошти підприємств і організацій, фізичних і юридичних осіб, кошти населення. [Сазонець І.Л., Гринько Т.В., Придатко Г.Ю. Управління місцевими фінансами: Навч. посібник. – К.: Центр навчальної літ-ри, 2006. – 264 с. – с. ?? ].

Для найбільш повного визначення обсягу та структури фінансових ресурсів регіону, а також їх планування на перспективу, доцільним є використання балансового методу, а саме – складання балансу фінансових ресурсів регіону.

Необхідність складання балансу фінансових ресурсів регіонів України обумовлена формуванням нових принципів самоврядування і самозабезпечення, оскільки для ефективного формування фінансового потенціалу регіону важливо мати точні уявлення про наявність, структуру та достатність фінансових ресурсів для забезпечення розвитку регіону. Нормативною базою для складання балансу фінансових ресурсів є «Методологічні вказівки щодо складання балансу фінансових ресурсів», затверджені наказом Мінекономіки, Мінфіну та Мінстату України від 18.04.1996 № 49/76/117 [www.rada.gov.ua].

Згідно даного документу баланс фінансових ресурсів – це комплексний прогнозний розрахунок, у якому відображається обсяг утворюваних фінансових ресурсів та їх використання в усіх секторах економіки держави. Метою розробки балансу є визначення обсягів фінансових ресурсів на прогнозований період, можливостей їх використання на для фінансування економічних і соціальних програм розвитку, встановлення оптимальних напрямів їх розподілу та використання. Він є базою для прийняття управлінських рішень з питань ефективності використання усіх видів фінансових ресурсів, залучення додаткових інвестиційних джерел, служить інформаційною й аналітичною основою для розробки та обґрунтування фінансової політики держави.

Баланс фінансових ресурсів складається за встановленою формою і містить у собі такі основні розділи:

А. За доходами:

1. Ресурси бюджетів.

2. Довгострокові кредитні ресурси на розвиток народного господарства.

3. Ресурси підприємств і організацій.

4. Ресурси позабюджетних фондів, які не спрямовуються до державного бюджету.

5. Кошти іноземних інвесторів на розвиток народного господарства.

6. Інші джерела, що спрямовуються на покриття дефіциту бюджету (кредити, випуск цінних паперів, фінансова допомога міжнародних фінансових організацій тощо.

Б. За видатками:

1. Видатки бюджетів.

2. Видатки на реалізацію національних програм розвитку народного господарства за рахунок довгострокових кредитів.

3. Видатки підприємств і організацій за рахунок власних ресурсів.

4. Видатки позабюджетних фондів (без бюджетних коштів).

5. Видатки іноземних інвесторів на розвиток народного господарства.

До розділу «Ресурси бюджетів» включаються надходження від податків, зборів, інших неподаткових платежів, які сплачуються суб’єктами господарської діяльності відповідно до діючих нормативних актів України у сфері оподаткування Також до ресурсів бюджетів належать цільові надходження, які за рішенням Уряду перерозподіляються між бюджетами різних рівнів. Довгострокові кредитні ресурси включаються до балансу на підставі прогнозу Національного банку або комерційних банків щодо можливостей спрямування власних ресурсів банків на розвиток народного господарства. Ресурси підприємств і організацій складаються з прибутку, що залишається в їх розпорядженні після сплати податків, амортизаційних відрахувань та інших доходів. Ресурси позабюджетних фондів визначаються виходячи з їх питомої ваги у попередньому періоді. У розділ «Кошти іноземних інвесторів на розвиток народного господарства» включаються кошти, які отримає Уряд, а також суб’єкти підприємницької діяльності від іноземних фінансових інститутів, фірм, компаній у формі прямих інвестицій або по кредитних лініях. Їх обсяг визначається на основі кредитних та інших угод. Обсяг інших джерел визначається виходячи з розміру дефіциту бюджету та джерел його покриття.

У видатковій частині фінансового балансу регіону враховуються витрати, що здійснюються на території регіону за рахунок всіх фондів коштів, у тому числі тих, що надійшли з державного бюджету.

При визначенні напрямів використання фінансових ресурсів регіону слід враховувати показники нормування витрат, із урахуванням перспектив подальшого соціально-економічного розвитку регіону. Прогнозовані витрати повинні забезпечувати досягнення мінімальних соціальних стандартів на основі нормативів фінансових витрат регіонів та надання гарантованих послуг. При визначенні витрат варто мати на увазі те, що фінансування централізованих витрат закріплено за певною бюджетною ланкою або цільовими бюджетними фондами.

Розділ «Витрати бюджету» включає їх розподіл за такими основними напрямками: соціальний захист населення, фінансування соціально-культурних заходів, розвиток народного господарства, утримання органів управління тощо. Обсяги витрат за зазначеними напрямами включаються до прогнозного балансу фінансових ресурсів виходячи з їх питомої ваги у попередньому періоді з подальшим уточненням з урахуванням змін у чинному законодавстві. Видатки на реалізацію національних програм розвитку народного господарства за рахунок довгострокових кредитів комерційних банків передбачаються у балансі в межах сум, передбачених у його доходній частині. Видатки підприємств і організацій у балансі фінансових ресурсів передбачаються в межах прибутку, який залишається в їх розпорядженні (за окремими напрямами витрат він розподіляється на підставі статистичної звітності про його використання за минулі роки з подальшим уточненням на основі даних господарських структур), а також сум амортизаційних відрахувань на повне відновлення основних фондів, які повинні спрямовуватись на капітальне будівництво виробничої сфери, якщо інше їх використання не передбачається чинним законодавством. Видатки позабюджетних фондів та витрати іноземних інвесторів на розвиток народного господарства включаються до прогнозного балансу фінансових ресурсів у межах коштів, визначених у доходній частині балансу.

Інформаційною базою для складання балансу фінансових ресурсів регіону слугує бухгалтерська та статистична звітність, встановлена для господарюючих суб’єктів. Можуть використовуватися також дані Міністерства фінансів України про виконання місцевих бюджетів і Державної податкової адміністрації України про надходження податкових платежів.

При розробленні балансу фінансових ресурсів регіону слід зважати на те, що існує тісний взаємозв’язок статистичних та аналітичних інструментів, тобто при складанні фінансового балансу регіону завдання полягає не тільки у виявленні диспропорцій соціально-економічного розвитку регіону, але й у одночасному виявленні можливих методів, форм формування, а також напрямків використання фінансового потенціалу для покриття витрат. Крім того має проводитися координація обсягів надходжень до місцевих бюджетів всіх рівнів та надходжень до позабюджетних загальнодержавних фондів.

У процесі розроблення балансу фінансових ресурсів регіону виявляються основні пропорції між централізованими і децентралізованими фондами грошових коштів; між непрямими та прямими податками і отриманим суб’єктами господарювання прибутком; між залученими грошовими коштами населення і бюджетними виплатами населенню; між витратами на виробництво і соціально-культурні заходи; а також знаходження додаткових фінансових ресурсів і джерел фінансування заходів і програм регіонального соціально-економічного розвитку.

Зведений баланс фінансових ресурсів регіону є базою для складання різних фінансових планів, зокрема, при плануванні бюджету. Це обумовлено тим, що між бюджетом і зведеним балансом фінансових ресурсів є тісний взаємозв’язок, який проявляється в тому, що вони близькі за структурою, включають ряд однакових показників по доходах і витратах, планування яких побудовано на єдиній методологічній основі і здійснюється на базі однієї й тієї ж звітності. Планування бюджету здійснюється на основі фінансових ресурсів і напрямків їхнього використання, закладених у зведеному балансі фінансових ресурсів. Бюджет сприяє конкретному втіленню, передбачених у зведеному балансі фінансових ресурсів, напрямків фінансової політики.

Незважаючи на наявність істотних методологічних та структурних взаємозв’язків, між зведеним балансом фінансових ресурсів і бюджетом є істотні відмінності. Насамперед це пов’язане з економічним призначенням цих двох документів. Зведений баланс фінансових ресурсів сприяє визначенню найбільш оптимальних шляхів і методів мобілізації фінансових ресурсів регіону з метою забезпечення намічених темпів і пропорцій розвитку. Бюджет забезпечує акумуляцію та розподіл централізованих коштів.

Наступна істотна відмінність міститься в кількісному охопленні фінансових ресурсів, що відображаються у розрахунках. У зведеному балансі фінансових ресурсів відображаються фінансові ресурси, що створюються та акумулюються на території регіону, у той час як при плануванні бюджету охоплюються лише грошові кошти, що мобілізуються в централізовані фонди.

Крім того, важливе значення має і період, на який розробляються ці документи: баланс, як правило, складається на перспективу (рік, середньо-, довгостроковий періоди), бюджет – на рік.

Зведений баланс фінансових ресурсів має відображати основні джерела формування і напрямки використання фінансових ресурсів, у бюджеті ж фіксуються конкретні шляхи мобілізації фінансових ресурсів і адресне їх використання.

На сьогоднішній день, роль зведеного планування фінансових ресурсів поряд з бюджетним плануванням істотно зростає. Це пов’язане з тим, що в ринкових умовах господарювання значна частина фінансових ресурсів залишається поза бюджетом, а питома вага коштів, що концентруються у бюджетній системі, зменшується.

Кінцевою метою складання фінансового балансу регіону є: досягнення єдності в економічному і соціальному розвитку; більш точне визначення обсягів фінансових ресурсів, наявних в регіоні; балансування матеріальних і фінансових ресурсів регіону; концентрація фінансових ресурсів на найбільш важливих в кожному конкретному періоді часу напрямках економічного і соціального розвитку регіону; знаходження внутрішньорегіональних резервів для фінансування запланованих заходів; пошук найбільш ефективного використання коштів; контроль за мобілізацією і використанням фінансових ресурсів тощо.

Розроблення зведеного балансу фінансових ресурсів дозволить створити діючий інструмент оперативного відстеження процесів утворення, розподілу і використання фінансових ресурсів у регіоні. Його використання дозволить створити технологію підготовки необхідної інформаційної бази для розрахунку доходної і видаткової частин місцевих бюджетів.

Практичною реалізацією зведеного балансу фінансових ресурсів регіону є місцевий бюджет, що при розробці повинен ґрунтуватися на пріоритетності витрат. Виявлена незбалансованість бюджету в результаті перевищення витрат над доходами є приводом до перегляду методів і форм мобілізації фінансових ресурсів, але в межах розрахованих величин при складанні зведеного балансу фінансових ресурсів регіону. Перевищення доходів над витратами при складанні бюджету дозволить або знизити частку централізації коштів у бюджет, або ввести витрати додатково до раніше розрахованих, що повинно здійснюватися в рамках державної програми. Таким чином, зведений баланс фінансових ресурсів є основою для формування бюджету, і поряд із цим, найбільш повно відображає вплив бюджетної та податкової політики на фінансову діяльність суб’єктів господарювання, а також на доходи населення.

На даний момент розрахунок показників та практичне застосування балансу фінансових ресурсів регіону ускладнено через відсутність необхідних систематизованих звітних даних та нормативних показників

< Назад   Вперед >
Содержание