11. Внутрiшня i зовнiшня торгiвля та фiнанси в Середньовiччi.

Розвиток ремесла, мiст сприяв зрост торгiвлi. Особливо жваво вона провадилася у мiських республiках Пн Iталiї — Флоренцiї, Венецiї, Генуї, де зростав торговий i позиковий капiтал, зароджувалися капiталiстичнi мануфактури, розв. банкiвська справа; У Венецiї зародилася сучасна бухгалтерiя.
У Зх Європi розвивалися зовн морська i внутр сухопутна торгiвля. Вже в XI—XII ст. визначил її центри — Венецiя, Генуя, Пiза. Пiвнiчноiталiйськi купцi витiснили з середземноморських торгових шляхiв вiзантiйцiв i арабiв. З портiв Близьк Сходу європейцi привозили товари Iндiї, Китаю, Сирiї та iнших азiатських країн.
Генуезцi, венецiанцi, володiючи торговими i вiйськовими кораблями, будували свої торговi факторiї на сх. узбережжi Сере дземного моря та в Чорноморському басейнi. Генуезцi закрiпилися також в пониззях Дону i Днiстра, на узбережжi Криму i Кавказу. Однiєю з найважливiших її колонiй була Кафа (Феодосiя) з її ринком рабiв.
З Леванту (Сходу) купцi привозили в Зх Європу шовк, прянощi, предмети розкошi — дорогi тканини (парчу, оксамит), юве лiрнi вироби, тропiчнi та субтропiчнi фрукти, з Причорномор'я — рибу, iкру, сiль, шкiри, зерно, хутро, невiльникiв, яких iта лiйським купцям поставляли татарськi людолови, в тому числi з України.Важливе значення для Зх Європи мала також торгi вля Балтiйським i Пiвнiчним морями, рiчками Ельбою, Одером, Темзою, Зх Двiною, Рейном, Дунаєм, Вiслою. Якщо левантi йська торгiвля займалася переважно продажем на захiдноєвропейських ярмарках схiдних товарiв, то пiвнiчна — виробiв мiс цевої промисловостi, продуктiв сiльського господарства. Купцi скуповували i з вигодою перепродували льон, худобу, шкури, хмiль, хутро, сало, хлiб, рибу, сiль, вiск, мед, металевi ремiсничi вироби, олово, лiс.
У середнi вiки розвинулася i сухопутна торгiвля. Вiдомий шовковий шлях вiд Китаю до Європи простягнувся на кiлькана дцять тисяч кiлометрiв. Каравани верблюдiв, навантажених товарами, перетинали вздовж i впоперек азiатський i африканс. континенти. У Європi сухопутна торгiвля також набувала дедалi бiльшого значення, незважаючи на чисельнi труднощi та небезпеки( у феодальнiй Європi не було битих шляхiв, їх нiхто не ремонтував. Власники земель, по яких прох купецькi валки, робили все, щоб пошкодити дороги.. На розбитих шляхах часто ламалися вози, товари падали на землю, їх зразу привласнювали мiсцевi феодали за допомогою озброєних слуг. На купцiв постiйно нападали ватаги розбiйн. Купцi на кожному кроцi сплачували мита: на рiчкових переправах, мостах, на кордонах феодальних володiнь. Там, де не було рiчок, магнати ставили митнi шлагбауми в чистому полi). За таких обставин товар дорожчав у десятки раз.
I все ж сухопутна торгiвля зростала, була прибутковою.
Дiловим людям було незручно i небезпечно перевозити велику кiлькiсть золотих, срiбних чи мiдних грошей. Важко було розiбратися у їх повноцiнностi чи неповноцiнностi. На допомогу їм прийшли так званi мiняйли. Агенти мiняйлiв знаходил. там, де пролягали торговi шляхи. Поступово мiняйли перетворилися на банкiрiв. Вперше вони з'явилися в пiвнiчно-iталiйс. мiстах, у провiнцiї Ломбардiї. Банкiри об'єднувалися в асоцiацiї, компанiї, товариства.Разом з появою банкiвської системи виник кредит. Оскiльки банкiри були монополiстами, вони встановили надмiрнi проценти на позико вий капiтал. У середнi вiки вiн нiколи не був менший як 15—25 %

< Назад   Вперед >
Содержание