1. Проста (випадкова) форма вартості

відповідала ранній стадії обміну між громадами, коли товар мав випадковий характер: один товар виражав свою вартість в іншому, конфронтуючому товарі:

Т1?Т2; Т2?Т3; Тх ?Ту

Наприклад, власник шкір хотів поміняти на них зерно, але власнику зерна потрібна була сокира. Тобто потреби їх не збігалися, і вони обидва ні з чим поверталися з базару. Обмін відбувався в тому випадку, коли потреби збігалися.

Т1 – перебуває у активній відносній формі вартості, є носієм споживчої вартості і виражає свою вартість у товарі Т2.

Т2 ? перебуває у пасивній еквівалентній формі вартості, головне завдання якої – відобразити вартість товару Т1 [31].

Еквівалентна форма має свої особливості:

споживча вартість товару – еквівалентна в обміні стає матеріалом виразу вартості обмінюваної на нього іншої споживчої вартості;

конкретна праця, затрачена на виготовлення товару-еквівалента, виступає формою вияву абстрактної праці;

приватна праця, що втілена у товарі-еквіваленті, виступає формою виразу її протилежності – суспільної праці.

Ця форма вартості відповідає початковому стану розвитку товарного виробництва, яке ще було випадковим, епізодичним.

З розвитком товарного виробництва до обміну залучаються вже не два, а багато товарів. Через низку причин якийсь товар частіше інших стає найбільш бажаним об’єктом обміну, тому з’являється нова форма обміну [31]

< Назад   Вперед >
Содержание