16.3. Тіньовий сектор в економічному відтворенні, його масштаби та особливості в економіці України
До тіньової економіки більшість авторів відносять:
• по-перше, ті види економічної діяльності, що приховуються їх учасниками у зв’язку з небажанням афішувати її, а з нею — і одержувані при цьому доходи, з метою приховування останніх від оподаткування;
• по-друге, протизаконну криміногенну діяльність, спрямовану на особисте збагачення;
• по-третє, неформальну економіку, в якій офіційний облік діяльності є ускладненим через її непостійний характер і малий обсяг, а також через відсутність об’єктивних вимірників.
Нерідко під «тіньовою економікою» розуміють усю економічну діяльність, яка з різних причин не враховується офіційною статистикою і, відповідно, не включається до складу ВВП. Деякі автори сюди відносять і так звану «фіктивну економіку» — приписки, спекулятивні угоди, хабарництво, шахрайство, пов’язане з грошовим обігом, а також діяльність, спрямовану на одержання суб’єктами господарювання необґрунтованих вигід і пільг, які здобуваються на основі підкупу посадових осіб.
Тіньову економіку як економічну категорію можна визначити як сукупність специфічних економічних відносин, пов’язаних з діяльністю з виробництва, розподілу, обміну і споживання товарів і послуг, приховуваною від державного контролю з метою одержання доходів і особистого збагачення.
Якими ж є сьогодні масштаби тіньової економіки в Україні?
Об’єктивні труднощі обліку в цій сфері зумовлюють значне розходження даних. За розрахунками Світового банку, в 1994 р. частка неофіційної (тіньової) економіки досягла в Україні 48,1 % сукупного обсягу ВВП, а в 1995 р. — 42,4 %, нині на неофіційний сектор української економіки припадає 60—65 % ВВП.
Критичний рівень, який, за західними оцінками, становить 30—35 % ВВП, у нашій країні вже перевершено. За таких масштабів вплив аналізованого феномена на всі сторони суспільного життя є винятково високим, а негативну роль його в економіці важко переоцінити.
В основі глобалізації тіньової економіки України лежить триваюча системна криза. Маючи у своїй основі об’єктивні причини, системна криза зачепила всі сфери суспільного життя — економіку і політику, ідеологію і культуру, національні та міждержавні відносини.
Щорічний відплив капіталу за межі України становить багато мільярдів доларів. Без прямої участі державних чиновників усіх рівнів такі операції неможливі, як і приватизація державного майна за безцінь