2.5.1. Поняття Інкотермс (базисних умов контрактів)

За багаторічну практику міжнародної торгівлі та укладання договорів сформувалися численні звичаї, на основі яких були розроблені писані та неписані правила поведінки сторін контрактів — експортерів та імпортерів. Подібна систематизація є необхідною для спрощення та забезпечення гарантій передконтрактного та післяконтрактного, або імплементаційного (implement — виконувати, реалізовувати), процесу і взагалі для досягнення господарських інтересів суб’єктів комерційної угоди. Саме з такими цілями, а також для упорядкування і подолання труднощів, пов’язаних з відмінностями в торговельній практиці окремих країн, Міжнародною торговою палатою в Парижі видаються правила тлумачення найпоширеніших понять під назвою «Міжнародні комерційні терміни» (скорочено — «Інкотермс»; Incoterms — International Commercial Terms). Уперше вони були видані в 1936 р., але згодом, з метою вдосконалення та модернізації відповідно до еволюції, змін у практиці міжнародної торгівлі в них вносилися зміни, доповнення. У зв’язку з цим вони перевидавалися в 1953, 1967, 1976, 1980, 1990 і 2000 рр. Останній варіант, який узгоджувався перед набуттям чинності майже два роки та в обговоренні якого взяли участь авторитетні експерти і представники бізнесу, використовується й зараз. Разом з тим у зв’язку зі змінами, які вносяться до порядку регламентації (а останнього разу, тобто в редакції 2000 р. порівняно з редакцією 1990 р., вони були не дуже значними), використання тієї чи іншої з базисних умов потребує чіткого посилання на конкретний варіант Інкотермс. Інакше кажучи, контрагенти, які намагаються застосувати нові умови Інкотермс, повинні зафіксувати це в контракті (наприклад, «FOB Amsterdam Incoterms 2000»).

У вітчизняній зовнішньоекономічній практиці нормативний механізм застосування суб’єктами підприємницької діяльності правил Інкотермс і відповідного державного регулювання було закріплено Указом Президента України від 4 жовтня 1994 р. № 567/94 (зі змінами та доповненнями, внесеними Указом Президента України від 1 липня 1995 р. № 505/95, а також подальшими уточненнями, яких вимагало прийняття Інкотермс—2000). З метою однакового тлумачення комерційних термінів національними суб’єктами міжнародної економічної діяльності України, а також їх іноземними контрагентами, усіма учасниками відносин, що виникають у зв’язку з такими договорами, Указом установлено, що суб’єкти підприємницької діяльності України всіх форм власності, укладаючи договори, у тому числі договори (контрактів) міжнародного економічного характеру, предметом яких є товари, застосовують правила Інкотермс. При цьому суб’єкти підприємницької діяльності країни, котрі укладають такі договори, повинні цих правил обов’язково додержуватися.



Базисні умови контрактів та їх застосування в Україні

УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ

Про застосування Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів від 4 жовтня 1994 р. № 567/94, Урядовий кур’єр від 06.10.94 р. (зі змінами та доповненнями, внесеними Указом Президента України від 1 липня 1995 р. № 505/95, Урядовий кур’єр від 06.07.95 р.).

З метою однакового тлумачення комерційних термінів суб’єктами підприємницької діяльності України при укладанні договорів, а також учасниками відносин, що виникають у зв’язку з такими договорами, постановляю:

1. Установити, що при укладанні суб’єктами підприємницької діяльності України всіх форм власності договорів, у тому числі зовнішньоекономічних договорів (контрактів), предметом яких є товари, застосовуються Міжнародні правила інтерпретації комерційних термінів, підготовлені Міжнародною торговою палатою у 1953 році (далі — Правила ІНКОТЕРМС). (Частина 1 статті 1 змінена згідно з Указом Президента № 505/95 від 1.07.95 р.) Суб’єктами підприємницької діяльності України при укладанні договорів, у тому числі зовнішньоекономічних договорів (контрактів), забезпечувати додержання Правил ІНКОТЕРМС.

2. Кабінету Міністрів України: опублікувати у двотижневий строк державною мовою України у газеті «Урядовий кур’єр» Міжнародні правила інтерпретації комерційних термінів, підготовлені Міжнародною торговою палатою у 1953 р. (у редакції 1990 р.); забезпечувати опублікування державною мовою України таких змін до Правил ІНКОТЕРМС. Ці зміни застосовуються через десять днів після їх опублікування у газеті «Урядовий кур’єр» до відносин, що виникають у зв’язку з договорами, в тому числі зовнішньоекономічними договорами (контрактами), укладеними після опублікування відповідних змін.

3. Органам державної виконавчої влади привести свої рішення (нормативні акти) у відповідність до цього Указу. Рекомендувати Національному банку України привести нормативні акти у відповідність до цього Указу.

4. Дія цього Указу поширюється на відносини, що виникають у зв’язку з договорами, в тому числі зовнішньоекономічними договорами (контрактами), укладеними після надання чинності цим Указом.

5. Цей Указ набирає чинності через десять днів після опублікування Правил ІНКОТЕРМС.

м. Київ, 4 жовтня 1994 року, № 567/94



Водночас на органи державної влади покладено обов’язок здійснювати відповідну інформаційну функцію, а саме: публікацію правил Інкотермс та можливих змін, що вносяться до них, а також привести у відповідність до цих правил свою нормативну документацію. Це положення поширюється і на Національний банк України.

Інкотермс містить перелік і опис факультативних правил — своєрідних варіантів здійснення договірних поставок, пряме посилання на які є підставою застосування тієї або іншої контрактної моделі. Ці варіанти або базисні умови контрактів, які розміщуються за принципом зростання зобов’язань продавця, регулюють відносини між продавцем і покупцем, які стосуються численних специфічних способів доставки товарів від першого до другого. Зазначена специфіка зумовлюється тим, який вид транспорту (водний, залізничний, авіаційний, автомобільний) є найбільш доцільним, вигідним або безальтернативним для застосування, які умови перевезення (фрахту) обирають учасники договорів, як вони розподіляють між собою витрати на перевезення, оформлення документів, митних декларацій, виконання інших формальностей, страхування товарів від ризиків, псування та пошкоджень. У цьому зв’язку, враховуючи статус України як морської держави, можна відзначити важливість для вітчизняних експортерів та імпортерів тих базисних умов контрактів, які передбачають транспортування вантажів морськими, взагалі водними шляхами.

У зв’язку з необхідністю чітко вирішувати практичні питання застосування базисних умов контрактів варто на початку визначатись із понятійним апаратом та умовами застосування Інкотермс.

Базисні умови контрактів — це такі типові економіко-правові схеми реалізації експортно-імпортних операцій, які визначають взаємні зобов’язання продавця та покупця у зв’язку з укладанням і реалізацією контрактів. Основними цілями регламентації в базисних умовах контрактів є доставка товарів від продавця до покупця, уточнення характеру пакування, розподіл повноважень щодо митного очищення товарів, установлення моменту переходу витрат і ризиків випадкової загибелі та пошкодження товару під час транспортування та зберігання товару, зобов’язань покупця прийняти поставку.

Крім того, Інкотермс є засобом уніфікації правил тлумачення термінів, які використовуються в міжнародній торгівлі, що дає змогу запобігати правовій невизначеності та юридичним колізіям, взаємним претензіям, які виникають через різні інтерпретації термінології різними контрагентами й у різних країнах.

Важливо враховувати обмеження застосування Інкотермс: сфера їх дії не виходить за рамки регламентації процесу поставки товарів у матеріальній формі відповідно до загальної угоди з міжнародної купівлі-продажу. Саме на цей момент неодноразово вказувалося експертами Міжнародної торгової палати: Інкотермс використовується тільки для регламентації відносин між продавцем та покупцем, котрі повинні враховувати необхідність укладання та дотримання договорів з перевезення товарів, їх зберігання, страхування, фінансування. Вони ж під час укладання інших угод також повинні враховувати вимоги Інкотермс, оскільки останні вже самі по собі містять вимоги щодо застосовування певних видів транспорту, певні вимоги щодо страхування та ін. Так, помилковим є застосування угоди FOB, якщо не використовується морський транспорт (згідно зі змістом самої абревіатури, «франко борт»).

Інколи сторони заінтересовані в тому, щоб в їх контракт були включені положення, які не передбачено умовами Інкотермс (наприклад, за умови EXW виникає потреба зобов’язати продавця завантажити товар на транспортний засіб покупця; за умови CIF — забезпечити додаткове страхування покупця; за умови DEQ — додати положення про обов’язок продавця оплатити витрати після відвантаження). У таких випадках необхідно передбачити та чітко регламентувати спеціальні умови контрактів.

Інкотермс не стосується ситуацій, які виникають унаслідок порушення умов договору або передбачають звільнення від відповідальності через певні причини. Ці питання мають регламентуватися іншими умовами купівлі-продажу. Нарешті, Інкотермс, за своїм задумом та характером, є нормами регламентації саме міжнародної торгівлі, хоча дуже часто на ті або інші положення базових умов контрактів посилаються й у внутрішній торгівлі. Інколи це є причиною юридичних ускладнень, особливо якщо згідно з нормами національного господарського права не залишається нічого іншого, як визнати контракт недійсним від початку.

Інкотермс та Арбітраж Міжнародної торгової палати

Положення Інкотермс-2000 сформульовано так, щоб запобігти розбіжностям інтерпретації. Правильне застосування Інкотермс радикально знижує ризик непорозумінь та необхідності вдаватися до судово-арбітражних процесів. Крім цього, у поясненнях до правил Інкотермс постійно даються рекомендації, в яких випадках доцільно застосовувати те чи інше правило Інкотермс або уникати такого застосування. Адже колізії, які можуть виникати в разі непорозуміння, а також порушення певних правил проведення торговельних трансакцій можуть призвести до значних збитків у контрагентів.

У зв’язку з цим особливу увагу фахівці Міжнародної торгової палати приділяють питанням розв’язання суперечностей, а також наголошують на можливості звернення до Арбітражу Міжнародної торгової палати.

Зокрема, відзначається, що Сторони контрактів, які бажають зарезервувати собі можливість звернутися до Арбітражу Міжнародної торгової палати у разі розбіжностей з їхнім партнером за договором купівлі-продажу, повинні спеціально і чітко домовитися про Арбітраж Міжнародної торгової палати, зазначивши це у договорі купівлі-продажу або (за відсутності єдиного договірного документа) вказати на право звернення до Арбітражу під час обміну кореспонденцією, яка являє собою договір між сторонами. Факт включення одного або кількох варіантів Інкотермс у договір або пов’язану з цим кореспонденцію сам по собі не означає домовленості про можливість звернутися в Арбітраж.

Міжнародна торгова палата рекомендує таку стандартну умову про Арбітраж: «Усі розбіжності, які виникають у зв’язку з цим договором, повинні остаточно розв’язуватися відповідно до Правил Арбітражу Міжнародної торгової палати одним або більше арбітрами, призначеними відповідно до вказаних Правил».

< Назад   Вперед >
Содержание