2.6.1. Поняття міжнародної торгівлі послугами

Торгівля послугами, за своїми базовими економічними принципами, переважно не відрізняється від звичайної товарної торгівлі, і базові схеми Сміта, Рікардо, Хекшера—Оліна—Самуельсона та інших авторів — теоретиків міжнародної спеціалізації та організації торгівлі, кооперації між різними країнами можуть бути застосовані й щодо неї. Так само, як і у виробництві товарів, певні країни можуть мати відносні переваги у виробництві певних послуг та закуповувати інші послуги на міжнародному ринку.

Міжнародна торгівля послугами протягом останніх десятиліть є надзвичайно динамічною сферою розвитку світового господарства. Наприкінці ХХ ст. обсяги експорту послугами провідних ринкових країн зростали вдвічі швидше за обсяги товарного експорту. Значною мірою це зумовлювалося подальшою диференціацією попиту й індивідуалізацією потреб як виробництва, так і споживачів у побуті.

Можна навіть констатувати, що ринок послуг значною мірою є динамізатором світового виробництва, науково-технічного прогресу та всієї системи міжнародних економічних відносин. А модель світового господарства, яка формується під впливом сучасних інформаційно-технологічних та глобалізаційних тенденцій, часто називають «економікою послуг».

Разом з тим розвиток інформаційних технологій поступово уніфікує «видимий» та «невидимий» різновиди торгівлі. Адже предметом обміну, зокрема обміну міжнародного, стає інформація, товарні властивості якої не можна ігнорувати і яка, крім того, відповідає сучасним критеріям ідентифікації послуг.

Різноманітність міжнародних послуг, їх подальша диверсифікація вповні відповідають характеру сучасного розвитку людства, економічних систем, науково-технічного прогресу. Транспортні, інформаційні, культурно-рекреаційні послуги, зв’язок, торгівля оптова й роздрібна, кредитно-фінансові операції, страхування, операції з нерухомістю, у сфері обігу, виробничі послуги, ремонт і обслуговування автотранспорту — ось лише частина переліку сучасних послуг у системі міжнародної економічної діяльності.

Еволюція природи та характеру послуг, інтеграція науки і виробництва, торгівлі і промисловості привели до суттєвих змін в умовах діяльності ринків, у суб’єктній інституційній структурі. Так, поширюється діяльність дедалі зростаючих численних науково-виробничих об’єднань, які здійснюють весь комплекс заходів циклу від розроблення нових видів послуг, товарів до поставок кінцевої продукції кінцевому споживачеві.

Дедалі різноманітнішими стають послуги у фінансово-кредитній сфері, що відбувається у зв’язку з поширенням нових форм кооперування виробництва, диверсифікацією попиту, урізноманітненням вимог до платежів, розрахунків (зокрема, за допомогою пластикових карток), страхувальних, кредитних, бухгалтерських та інших операцій. Деякі послуги слугують альтернативою інвестиційній діяльності (лізинг, факторинг, форфейтинг). Причому поширюється діяльність у сфері фінансових послуг нефінансових структур — промислових підприємств, торговельних закладів, туристичних фірм тощо.

Послуги можуть бути і самостійним об’єктом торгівлі, і «супроводом» товару, що продається. І навіть у другому випадку, згідно зі статистичними даними, у країнах з розвинутою ринковою економікою спостерігається тенденція до збільшення частки послуг у кінцевій вартості товарів. Відтак собівартість товарів масового вжитку, яка містить вартість сировини та витраченої енергії, витрати на виробництво, включаючи вартість обладнання, амортизацію та заробітну плату, не перевищує і половини кінцевої ціни товару, яку слід сплатити покупцеві.

Ключовим фактором зростання обсягів міжнародної торгівлі послугами, їх диверсифікації стали поширення інформаційних технологій і попит на продукти комп’ютерного виробництва та взагалі на послуги, які не прив’язані до матеріальних носіїв, великомасштабна структурно-технологічна перебудова матеріального виробництва, яка відбулася в індустріально розвинутих країнах. Під тиском цих тенденцій відбувалися масштабні процеси формування бізнес-структур у сфері послуг, виходу зі складу великих фірм непрофільних підрозділів, що спеціалізуються на послугах.

Прискореному розвиткові сфери послуг сприяє те, що більшості з її секторів притаманна вища норма прибутку, відносно коротші строки окупності інвестицій порівняно з багатьма «товарними» секторами виробництва. Відтак інколи відбувається навіть перелив ресурсів, і передусім капіталів та робочої сили, зі сфери матеріального виробництва до сфери послуг.

Причому підвищення абсолютних та співвідносних показників торгівлі послугами в системі міжнародної економічної діяльності відповідає еволюції структури економік країн світу, передусім провідних ринкових держав, всередині яких відбуваються аналогічні процеси. Так, за умов аграрного суспільства сектор послуг займав найменший сегмент ринку (до 5—10 %), якщо порівнювати його з домінуючим тоді аграрним, а також розвинутим дещо пізніше промисловим секторами. Пізніше, з переходом до етапу індустріального суспільства, відбулося значне зменшення частки аграрного сектору на тлі перетворення на домінуючий промислового сектору, а також абсолютного та відносного зростання сектору послуг. І, нарешті, важливою ознакою такого стану суспільства, яке раніше характеризували як «постіндустріальне», а тепер — «інформаційне», є дедалі більше переважання саме сектору послуг.

Завдання докладного вивчення проблематики національної участі в міжнародній торгівлі послугами, аналізу тенденцій такої торгівлі актуалізує точний категоріальний підхід. Передусім з’ясуємо зміст основного поняття, яке є предметом розгляду, тобто послуги (зокрема, послуги міжнародної).

Послуга — це цілеспрямована дія економічного змісту, результат якої виражається в термінах споживної вартості та проявляється як задоволення конкретної потреби людини.

Міжнародна природа послуги проявляється або в безпосередньо міжнародному її характері, або в різноманітних економічних наслідках певної комерційної акції, які можуть бути пов’язані з виникненням різного роду зобов’язань або перспектив щодо подальшого співробітництва різнонаціональних контрагентів. Подібні наслідки як ознаки міжнародних послуг залежно від їх характеру можуть бути обов’язковими або мати факультативний характер. Так, надання якоїсь послуги може оплачуватись у формі банківських валютних переказів або в іншій формі, зокрема в національній валюті чи в натуральній формі. Сама міжнародна послуга може бути платною за певні цінності матеріального чи нематеріального характеру. Вона також може бути етапом чи функціональною складовою більш широкого торговельно-коопераційного процесу або мати разовий характер. Нарешті, контрагентами в процесі надання міжнародних послуг можуть бути однонаціональні й різнонаціональні фізичні та юридичні особи в різних комбінаціях.

Отже, характеристики міжнародних послуг досить широкі, що передусім зумовлюється їхньою різноманітністю, різнохарактерністю, а також тим, що реєстрація міжнародних послуг здійснюється, як правило, згідно з положеннями внутрішнього законодавства, а не митними органами, як це властиво міжнародній торгівлі товарами. (Зауважимо, що митна обробка товарів сама по собі може вважатися різновидом послуги. Оплата, пов’язана з проходженням товару через митний кордон, може здійснюватися за видачу ліцензій, митне оформлення, зберігання товарів та їх транспортування в межах митного пункту, митний супровід товарів, інформування і консультування, участь у митних аукціонах та за деякі інші послуги.)

Крім того, економічна глобалізація, а також розвиток регіональних інтеграційних процесів дедалі більшою мірою стирають кордони між «внутрішніми» та «закордонними» послугами, що також додає умовності будь-якій класифікації послуг за принципом національної юрисдикції чи належності до митної території певної країни.

Тенденція до збільшення ролі послуг у світовій економіці веде до того, що в переліках провідних корпорацій світу з’являється дедалі більше компаній, які спеціалізуються на наданні послуг. Ті ж з них, які традиційно вважаються промисловими або переважно промисловими, розширюють спектр своєї діяльності за рахунок таких форм економічної активності, котрі класифікуються як послуги.

Найяскравішим прикладом корпорації, що переважно спеціалізується на послугах, а саме на програмному забезпеченні, є відома американська компанія «Майкрософт» (проте великих «чистих» послугових корпорацій не існує: та ж сама «Майкрософт» є і виробником товарів — комп’ютерної техніки. Можна згадати, що транснаціональні банківські, фінансово-страхувальні установи, найбільші з яких набули гігантських розмірів, також є «послуговими» інститутами. Динамічно розвиваються численні фірми ділових, медичних послуг, компанії, які зайняті у рекреаційній сфері. Такі промислові гіганти, як «Міцубісі», «Дженерал Моторз», «Дженерал Електрік», диверсифікуючи свою діяльність, значно розширюють «послуговий» діапазон.

У процесі торгівлі послугами, на відміну від торгівлі товарами, держава, з одного боку, може відігравати більшу роль, а з іншого — навпаки, навіть втрачати важелі ефективного контролю над економічними процесами.

Такі типові у міжнародній торгівлі послугами галузі, як транспорт, і передусім його інфраструктура, зв’язок, охорона здоров’я, наука, освіта та ін., перебувають, як правило, в частковій, а інколи навіть у переважаючій державній власності. Не дивно, що в певних галузях сфера послуг захищається державою від іноземної конкуренції більш активно, ніж сфера матеріального виробництва.

Що стосується зниження і навіть втрати державою контролю над міжнародною торгівлею послугами, то це пов’язано з ускладненням формальної реєстрації послуг, і передусім інформаційних, які надходять через Інтернет. У цьому зв’язку можна навести (не зовсім економічний) приклад побоювання тоталітарних режимів вільного обміну інформацією через комп’ютерні мережі. Адже у такий спосіб відбувається вільне поширення фактичних даних, новин, знань, думок. Це, у свою чергу, об’єктивно сприяє утвердженню ідеології індивідуальної свободи в різних суспільних системах, ліберальних ринкових принципів господарювання, демократичних цінностей.

Міжнародний рівень торгівлі послугами пов’язаний із деякими природними обмеженнями щодо номенклатури торгівлі. Так, велика кількість послуг технічно або через політичні причини не може переходити на міжнародний рівень. Це стосується, наприклад, побутових, комунальних послуг, сфери соціального страхування тощо.

Надання міжнародних послуг у термінах національної статистики інколи трактується як здійснення «невидимої торгівлі», проте широко диверсифікований ряд можливих послуг має дихотомічну природу відносно матеріальних носіїв та процесу виробництва. Так, послуги можуть, по-перше, спрямовуватись як на зміну споживчої якості певного товару, тобто обов’язково прив’язуватись до цілком конкретного об’єкта (у такому разі вони належать до матеріальних за природою та виробничих за характером) або на духовні, інформаційні, безпосередньо фізично-медичні потреби людини (в такому разі вони можуть обходитись без певного матеріального носія, а можуть мати такий носій, але в будь-якому разі за характером є невиробничими).

Але в обох випадках характерною рисою послуг є безпосередність впливу з боку суб’єкта, який надає послугу, на споживача та споживчі якості товару, що підлягає обробці. Традиційні послуги, які за самою своєю природою не можуть зберігатися, або відразу споживаються, або негайно змінюють якісні, споживчі та цінові параметри товарів. Отже, для реалізації послуг необхідний прямий контакт між їх виробником та споживачем.

Щоправда, уточнення того, що сказане стосується не всіх, а «традиційних» видів послуг, актуалізує важливу тематику сучасного інформаційного розвитку. Споживачам Інтернет-послуг відомо, що доступ до платних сайтів пов’язаний з необхідністю повідомляти банківський рахунок та здійснювати відповідні електронні платежі. Але ж ідеться про купівлю послуг, які було розміщено з розрахунком на тривале споживання протягом певного або невизначеного періоду. Безумовно, можна сперечатися з приводу того, чи доцільно вважати товаром інформаційні масиви і якою мірою. Дискусійність проблематики пов’язана і з відсутністю чітких розбіжностей між товаром та послугами в «прикордонних зонах».

Спостерігається тенденція до збільшення взаємозв’язку між «видимою» та «невидимою» торгівлею, передусім у високотехнологічних та наукомістких сферах. Продаж складного технічного обладнання потребує, як правило, надання послуг із його обслуговування. Продані наукомісткі товари часто «тягнуть» за собою необхідність подальшого інтенсивного інформаційного обміну, консультаційних послуг. Глобалізація та поширення відомостей про найбільш конкурентні товари практично в усьому світі зумовлюють розвиток такої форми торгівлі послугами, як франчайзинг. Інтернаціоналізація виробничої діяльності створює умови для міжнародних страхувальних, менеджерських, аудиторських послуг.

Відмінності торгівлі послугами від торгівлі товарами пов’язані з особливою мобільністю учасників відповідних угод та предметів торгівлі. Так, на відміну від торгівлі товарами, продавець послуг сам може виїжджати до покупця, що є резидентом іншої країни. Такими послугами можуть бути будівництво та монтаж об’єктів за кордоном, консалтингові, аудиторські, бухгалтерські послуги та ін. Може приїжджати до продавця послуг і покупець, якщо у своїй країні він не може отримати відповідної послуги або її якість удома є нижчою чи вартість більшою. Це може траплятися у випадках з туризмом, освітою, лікуванням, обслуговуванням вантажів, ремонтом транспортного рухомого складу та ін. Нарешті, продавець та покупець можуть «зустрічатися» в третій країні — на міжнародних виставках, конференціях тощо.

Предмет послуг, як правило, вважався маломобільним. Проте сучасні види послуг відзначаються значно більшою мобільністю (якщо такий термін коректно застосовувати з лексичної точки зору). Це — телефонні розмови, інформаційні послуги, Інтернет-послуги, послуги дизайнерів і програмістів тощо

< Назад   Вперед >
Содержание