Короткі висновки

1. Побудова європейської України потребує оригінального проекту. Такий проект не має бути вміщений навіть у наймасштабніші програми співпраці з ЄС і не може бути побудований за рахунок копіювання досвіду країн ЦСЄ. Час максимально знизити емоційність сприйняття позиції Брюсселю та вибудовувати європейську політику на розумінні реальних мотивів, якими керуються партнери. Тут навіть був би доречним дозований скептицизм; нетерплячість, від якої півкроку до поступливості, має бути заміщена розважливістю і прагматизмом.

2. Україна потребує не чергового підтвердження європейського вибору, а переходу від загальних орієнтирів до конкретних розрахунків. Прагнення досягти критеріїв членства в ЄС має бути конкретизоване за рахунок тверезої оцінки термінів і умов інтеграції, реально вигідних самій Україні. Тепер вже очевидно, що імпульс помаранчевої революції виявився недостатнім для швидкої зміни геополітичних координат країни і вже вгасає. Розрахунки на те, що прискорений розвиток і поглиблення співробітництва з західними партнерами стане могутнім фактором реформування і, крім того, дозволить істотно послабити залежність від Росії (як це було у випадку з державами Балтії), не виправдалися.

3. Україні час ревізувати суперечливі досягнення останнього періоду і знайти кращій шлях підвищення свого конкурентного потенціалу і здатності бути повноцінним суб'єктом міжнародних відносин. Країна повинна пройти через період внутрішньої зосередженості і консолідації, що дозволили б їй поставити свою європейську політику на основу фундаментальних національних інтересів. Основою успішності євроінтеграційних зусиль може стати не квапливість, а виваженість, не прагнення до формального результату, а врахування усієї сукупності реальних обставин і тенденцій. Зрештою, саме така політика відповідає справжнім європейським традиціям.

Так само, слід враховувати, що тільки частина проблем, які заважають національній консолідації і реалізації європейської моделі розвитку може бути вирішена за рахунок кращого урядування, спеціальних кроків влади. Насправді, більш важливим є забезпечення власне поступу держави і суспільства, навздогінне виконання тієї обов’язкової програми, яку виконали наші західні сусіди і для якої нам забракло історичного часу.

4. Вибори до Верховної Ради 2006 р. підтвердили, що більшість українських громадян підтримують курс на демократизацію, на продовження реформування стосунків між владою і суспільством за європейськими зразками. Це відкриває нові перспективи для поглиблення співпраці України з європейськими структурами і доручення національних структур громадянського суспільства до загально континентальних процесів. Входження Соціалістичної партії України до Соцінтерну, початок співпраці блоку «Наша Україна» в статусі спостерігача з Європейською народною партією, яка має найбільшу фракцію в Європарламенті, і об'єднує правлячі партії 12 з 25 країн Євросоюзу, - лише окремі приклади поглиблення наднаціональної взаємодії впливових недержавних організацій. Поглиблення реформ і посилення національної консолідації відкриває перспективи посилення суб’єктності, активної ролі українського суспільства, його органічного входження до європейської спільноти, піднесення його ролі та впливу.

< Назад   Вперед >

Содержание