Тести для перевірки знань
А) трансакційний попит і попит на гроші, як на активи
Б) запас грошей, який хочуть мати у своєму розпорядженні економічні суб’єкти на певний момент
В) обсяг особистого та виробничого споживання
Г) сукупність готівки і грошей на поточних рахунках, які необхідні для оплати послуг і товарів
2. Одним із факторів, визначаючих сукупний попит є:
А) швидкість обігу грошей
Б) рівень інфляції
В) рівень ВВП
3. Трансакційний попит визначається:
А) обсягом особистого споживання;
Б) обсягом виробничого споживання;
В) частиною грошей, яку індивід розміщує в активи
5. Пропозиція грошей це:
А) певний запас грошей, який хочуть мати у своєму розпорядженні економічні субєкти;
Б) певний запас грошей, який економічні субєкти за кращих умов можуть пустити в обіг
6. Фіскально-бюджетна політика представляє собою:
А) заходи щодо зменшення бюджетного дефіциту шляхом регулювання відсоткової ставки податку
Б) сукупність методів у сфері грошового обігу і кредитних відносин
В) заходи щодо забезпечення зростання довіри населення до органів державного управління
Г) сукупність методів у сфері оподаткування і державних витрат
7. Політика грошово-кредитної рестрикції передбачає:
А) здійснення операцій на відкритому ринку
Б) забезпечення доступності кредитних ресурсів для суб’єктів економічної діяльності
В) зосередження інструментів грошово-кредитної політики на забезпеченні внутрішньої сталості грошей
Г) сукупність методів у сфері грошового обігу і кредитних відносин
8. Створення і розвиток незалежної банківської системи, забезпечення вільної конкуренції та ціноутворення, зменшення податкового тиску на економіку, стримування інфляції передбачено:
А) марксистською теорією грошей
Б) монетарною політикою
В) кейнсіансько-неокласичним синтезом
Г) концепцією М. Фрідмена та А. Шварца
9. Згідно з монетарною теорією пояснення інфляції, головною умовою її існування визначають:
А) збільшення грошової маси
Б) збільшення сукупного попиту
В) зменшення пропозиції на грошовому ринку
Г) зменшення грошової маси
10. Політика, за якою уряд свідомо маніпулює податками та державними витратами, це:
А) політика грошово-кредитної рестрикції ("дорогі гроші");
Б) політика грошово-кредитної експансії ("дешеві гроші");
В) фіскальна дискреційна;
Г) фіскальна недискреційна.