Регулювання відкритої економіки в контексті завдань зростання

Ефективність функціонування відкритої економіки України, а також її макроекономічна результативність кардинально залежать від правильного поєднання інструментів лібералізації зовнішньої торгівлі, принципів laissez faire, з одного боку, а також цілеспрямованого державного, урядового втручання, принципів faire aller, з іншого. При цьому трансформаційні особливості становлення України як суверенної держави — суб’єкта міжнародного права, вимагають формування специфічних підходів до державного регулювання зовнішньоторговельної діяльності.

Оптимальна міра національної відкритості визначається конкретними завданнями макроекономічного регулювання для вповні конкретної відкритої економічної системи. У цьому зв’язку слід з’ясувати доцільність прийняття більш ліберальної, або більш активістської, можливо, дискреційної позиції держави щодо господарського розвитку в країні.

Умови зовнішньоторговельної діяльності мікроекономічних суб’єктів є залежними від прогресивних структурних змін виробництва, які забезпечують зменшення сукупних витрат праці на експортну діяльність порівняно з власним виробництвом імпортоконкурентних товарів. Таким чином, проблема ефективності міжнародної економічної діяльності існує в двох площинах: не тільки експортна спеціалізація є чинником динамізації економічного розвитку та оптимізації національної відтворювальної системи, а й експортне виробництво є функцією цілеспрямованої переорієнтації національного виробництва згідно зі світовими вимогами та критеріями оцінки. Крім того, регулювання імпорту має на меті стимулювання розвитку національного виробництва, тоді як цей розвиток накладає відбиток на структуру та обсяги імпорту, характер впливу останнього на стан платіжного балансу та стан монетарного сектору.

Комплексність проблеми та необхідність забезпечення скоординованого і взаємоузгодженого вирішення цих проблем потребує вироблення практичного алгоритму цілеспрямованих та ефективних дій.

< Назад   Вперед >
Содержание