Резюме

Державна політика регулювання експортно-імпортних операцій, зокрема політика підтримки національного товаровиробника, повинна проводитися комплексно, з урахуванням усіх можливих інструментів, а також наслідків їх застосування. Отже, підтримку національного товаровиробника неможливо вважати екзогенною функцією регулювання міжнародної економічної діяльності країни, її торгівлі. Адже завдання збільшення обсягів виробництва і продажу, поліпшення фінансового стану підприємств, стимулювання інноваційної, інвестиційної діяльності має всегалузевий, а не секторальний характер.

Міжнародні економічні зв’язки є істотним чинником підвищення ефективності господарської діяльності як на рівні окремих підприємницьких структур, так і в масштабах країни. Разом з тим зазначений чинник не може не відповідати загальному стану і особливостям розвитку всієї сфери відтворення.

У міжнародному економічному регулюванні, як і взагалі в господарській практиці, немає і не може бути якогось абсолютного алгоритму для вироблення послідовних практичних кроків, який міг би бути використаний за принципом кальки в кожному конкретному випадку. Характер комерційних та регулятивних рішень стосовно співпраці з інонаціональним партнером випливає з галузевих, виробничо-технологічних, фінансових, кон’юнктурних та інших особливостей. Водночас існують як можливість виділення ряду закономірностей і нормативних умов міжнародної економічної діяльності, так і необхідність використання деяких стереотипів, положень, правил поведінки, прийняті в міжнародній практиці та випробувані нею. Доцільно застосовувати й програмно-цільові підходи, що узагальнюють і систематизують розрізнені методики оперативного і стратегічного планування.

Митний тариф використовується практично в усіх країнах світу як ключовий інструмент регулювання торговельних потоків.

Імпортний тариф, а також нетарифні обмеження імпорту виконують подвійне завдання: по-перше, захист національного товаровиробника, а по-друге — забезпечення надходжень до державного бюджету.

Фактично митний тариф виконує такі функції: протекціоністську — з метою захисту національного товаровиробника, фіскальну — з метою стягнення грошей на користь бюджету та балансувальну — з метою попередження небажаного експорту товарів.

Дещо осібно від цілей імпортного митного регулювання з метою захисту національного товаровиробника стоять завдання митної політики стосовно вітчизняного експорту. Така політика має проводитися не тільки обґрунтовано, а й обмежено з урахуванням обсягів та номенклатурного переліку продукції. Її застосовують проти тих товарів, які вивозяться за демпінговими цінами, а відтак підпадають під антидемпінгові розслідування в інших державах, а також у тих випадках, коли внутрішні ціни нижчі за міжнародні. Застосування експортного тарифу можливе і тоді, коли існують міждержавні домовленості щодо добровільного обмеження експорту.

В інших випадках митне обкладання експорту, як правило, недоцільне (винятками можуть бути, наприклад, товари критичної необхідності, виробництво яких здійснюється на пільгових умовах та які не підпадають під антидемпінгові розслідування).

Основними орієнтирами зовнішньоекономічної стратегії, зважаючи на реальний виробничий потенціал та на геоекономічні реалії, що постають перед Україною, можна визначити такі:

подальшу інтеграцію у світову систему господарства на основі збалансованого розвитку торговельних відносин з широким колом країн (як безпосередньо сусідніх, так і віддалених) та регіональних угруповань;

послідовну перебудову товарної структури експорту через запровадження системи пріоритетного стимулювання експортних та високотехнологічних виробництв, організаційну та нормативно-правову підтримку вітчизняних виробників конкурентоспроможної на світових ринках продукції;

раціоналізацію імпорту завдяки реальному дотриманню принципів пріоритетності в практичних підходах до закупівель, передусім стосовно високотехнологічного обладнання та інформаційної техніки, а також завдяки цільовому митному регулюванню.

Держава має застосовувати засоби інтенсивного регулюючого втручання в зовнішньоекономічні процеси, сприяти формуванню експортного потенціалу в пріоритетних галузях і сферах економіки, стимулювати перебудову зовнішньоекономічних зв’язків згідно зі стандартами ефективної розвинутої відкритої економіки ринкового типу.

Важливим є прийняття обґрунтованої імпортної стратегії з метою перетворення імпорту на дійовий фактор технологічної реконструкції української промисловості за рахунок диверсифікованої митної політики — розроблення тарифів відповідно до інтересів національної промисловості, конкретних виробників високотехнологічної, зокрема експортної, продукції

< Назад   Вперед >
Содержание