Резюме

Сьогодні економіка України, суспільство в цілому стали перед справжнім викликом часу: діюча модель ресурсоспоживання та передусім використання енергоносіїв є безперспективною, програшною з погляду пошуку країною місця в системі міжнародної кооперації та міжнародного поділу праці. Необхідним є перехід до якісно більш ефективних та заощадливих технологій, як це було здійснено країнами Заходу протягом десятиліття після енергетичної кризи та злету цін на пальне в 70-х роках. Тоді радикальні підходи до споживання енергоносіїв у промисловості, на транспорті, в сільському господарстві у побуті та в інших сферах життєдіяльності людини дали змогу зменшити зовнішню залежність країн — імпортерів енергоносіїв, домогтися зниження світових цін на цей об’єкт міжнародної торгівлі, підвищити загальну ефективність виробництва, поліпшити стан навколишнього середовища.

В Україні необхідно прийняти комплексну програму раціоналізації використання енергії з метою виходу до 2010—2015 р. на світовий рівень енерговитрат. Якщо подібна програма буде не тільки ухваленою, а й реалізованою, то це дасть змогу значно підвищити ефективність та конкурентність національного виробництва. Адже у такий спосіб можна буде не тільки зменшити валові обсяги закупівлі природних ресурсів за кордоном, а й знизити енергомісткість одиниці продукції, що виробляється, а відтак — і її ціну. Розв’язання цього завдання має і важливий екологічний та гуманітарний аспект — адже Україна, якщо брати до уваги кількість населення та рівень ВВП країни, робить непропорційно великий «внесок» до глобального потепління та забруднення через надмірне використання енергоресурсів та матеріалів.

< Назад   Вперед >
Содержание