ВСТУП

На даний момент, юридична допомога - це перспективний напрямок у правоохоронній діяльності, що швидко розвивається. Крім того, право на юридичну допомогу - це важливий конституційний принцип, що закріплений в Конституції України. Частина 1 статті 59 Конституції України говорить: «Кожен має право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно».

Однак варто відзначити, що на сьогоднішній день цей напрямок недостатньо добре вивчений. Причина цього в тому, що до недавнього часу основними формами організації юридичної допомоги були адвокатура, нотаріат і правові (юрисконсультські) служби, які створювалися на підприємствах, в організаціях і громадських об’єднаннях для надання допомоги відповідно цим підприємствам, організаціям та об’єднанням. Тепер же створено поле для нових форм юридичної діяльності, це знамениті «інші форми надання юридичної допомоги». На жаль, більш точного визначення цим формам дати не можна, так як вони представляють велике різноманіття різних форм надання юридичної допомоги, причому їх перелік є відкритим, що сприяє поширенню ринку юридичних послуг.

Ця робота є скромною спробою розглянути сутність та напрямки юридичного консалтингу в Україні, систематизувати форми юридичної допомоги, осягнути їх значення і функції, проаналізувати ринок юридичних послуг. Це дуже актуальна, на мою думку, тема, так як, незважаючи на новизну багатьох принципів і форм юридичної допомоги, вона добре «прижилася» у нашій країні, адже в будь-якому місті можна зустріти будь-яку форму: нотаріальну контору, адвокатуру або приватні консультативні фірми з питань права.

Скрізь може знадобитися кваліфікована допомога юриста. Для цього й існує юридичний консалтинг, основні проблеми та аспекти якого і будуть розглянуті в даній роботі.

РОЗДІЛ 1. Юридичний консалтинг: сутність та основні напрямки розвитку в Україні

юридична допомога консалтинг послуга

Слово «консалтинг» у перекладі з англійської мови означає «консультування». Консалтингові послуги - це консультації професіоналів, які не входять до штату компанії і які спеціалізуються в областях, тим чи іншим чином пов’язаних з веденням бізнесу. Мета консалтингу - оптимізація бізнес-процесів, забезпечення правової та економічної безпеки підприємства. Простіше кажучи, консалтингові послуги - поради спеціалістів, які сприяють розвитку, процвітанню і безпеці бізнесу.

Юридичний консалтинг - родоначальник усіх інших видів консалтингу. Існує декілька напрямків юридичного консалтингу: податковий, кадровий, судовий і т.д. Юристи складають договори, аналізують уже складені документи, виявляють ступінь їх відповідності діючому законодавству; дають консультації у сфері корпоративного, податкового, житлового, трудового, валютного права; проводять експертизу бізнесу замовника і його потенціальних партнерів; надають послуги правового супроводу важливих спорів; оцінюють правові ризики; представляють підприємство в суді.

Є декілька форм юридичного консультування: абонентське обслуговування, одночасні консультації, представництво в судах і т.д. Завдяки різноманітності форм сучасного юридичного консалтингу кожний представник бізнес-спілки від великого промислового підприємства до приватного підприємця, який керує однією торговою точкою, отримує можливість забезпечити собі надійний правовий захист.[1]

Теоретично, поняття юридична допомога і юридичні послуги рівнозначні, але на практиці прийнято використовувати поняття юридичних послуг для позначення платної діяльності, а юридичної допомоги - для безоплатної діяльності.

21 грудня 2008 р. стали чинними Ліцензійні умови провадження професійної діяльності у сфері надання соціальних послуг, затверджені спільним наказом Держкомпідприємництва і Мінпраці й соцполітики від 11 листопада 2008 р. № 141/519 (далі – Ліцензійні умови). А взагалі професійна діяльність у сфері надання соціальних послуг підлягає ліцензуванню ще з початку 2004 р. – це передбачено п. 68 ст. 9 ЗУ «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 1 червня 2000 р. Те саме зафіксоване і в ст. 8 ЗУ «Про соціальні послуги» від 19 червня 2003 р. (далі – Закон про соціальні послуги), де йдеться про те, що «недержавні суб’єкти, що бажають надавати соціальні послуги на професійній основі за рахунок власних коштів, залучених коштів або коштів державних чи місцевих бюджетів, надають їх на підставі ліцензії». Але Ліцензійні умови побачили світ лише зараз.

Відповідно до п. 1.6. Ліцензійних умов у переліку соціальних послуг, які можуть надаватися громадянам, є і юридичні послуги. Поняття «юридичні послуги» дуже широке, але в цьому випадку є їх законодавче визначення. Згідно зі ст. 5 Закону про соціальні послуги «юридичні послуги – надання консультацій з питань чинного законодавства, здійснення захисту прав та інтересів осіб, які перебувають у складних життєвих обставинах, сприяння застосуванню державного примусу і реалізації юридичної відповідальності осіб, що вдаються до протиправних дій щодо цієї особи (оформлення правових документів, адвокатська допомога, захист прав та інтересів особи тощо)». Як бачимо, йдеться про цільову аудиторію, якій надаються юрпослуги: це люди, які перебувають у складних життєвих обставинах. До таких обставин відносять інвалідність, самотність, безпритульність, старість, малозабезпеченість, відсутність роботи, стихійне лихо, катастрофу тощо. Визначена й мета надання таких послуг: відповідно до ст. 1 Закону про соціальні послуги це робиться для поліпшення або відновлення життєдіяльності згаданих осіб, соціальної адаптації й повернення їх до повноцінного життя.

Ліцензійними умовами (п. 1.7.) передбачено, що юридичні послуги як один із видів соціальних послуг можуть надаватися: вдома; у стаціонарних інтернатах; у реабілітаційних закладах; у закладах денного, тимчасового чи постійного перебування; у територіальних центрах соцобслуговування; в інших закладах соцпідтримки. Юрпослуги для осіб, які потрапили в складні життєві обставини, можуть надаватися як юридичними, так і фізичними особами – підприємцями. Якщо йдеться про юридичних осіб, то у їхньому статуті чи положенні обов’язково має бути визначено, які саме види соцпослуг будуть надаватися (у т.ч. і юридичні). Пунктом 3.1.6. Ліцензійних умов визначено кваліфікаційні вимоги до осіб, які можуть надавати юридичні послуги. Працівники ліцензіата – юридичної особи чи фізична особа – підприємець, які надають юридичні послуги, повинні мати вищу юридичну освіту. При цьому допускається не лише повна вища освіта (магістр, спеціаліст), але й базова (бакалавр). Друга кваліфікаційна вимога – стаж роботи за фахом не менше 1-го року. Крім терміну, вимог до стажу немає; не вказується, де саме особа мала працювати раніше; головне – на юридичній ниві.

Зазначеним вище спільним наказом від 11 листопада 2008 р., окрім Ліцензійних умов, затверджено ще один документ – «Порядок контролю за додержанням Ліцензійних умов провадження професійної діяльності у сфері надання соціальних послуг». Ним (п. 4.4.10) передбачено, що під час перевірки суб’єктів, які надають юридичні послуги як соціальні обов’язково перевіряється наявність у працівників ліцензіата диплома чи іншого документа про вищу юридичну освіту. Слід підкреслити, що ліцензуванню підлягає надання юридичних послуг саме як одного з видів соцпослуг. Надання юридичних послуг в інших іпостасях (не як соціальних) ліцензуванню не підлягає. Тобто звичайна юрпрактика здійснюється без отримання ліцензії.[2]

Отже, юридична допомога це: державна, недержавна або приватна (комерційна) діяльність професійних юристів по наданню кваліфікованої допомоги фізичним і юридичним особам у розумінні, правильному використанні і слідуванні законодавству, консультації по юридичним питанням і питанням права, яка спрямована на захист і сприяє здійсненню прав і законних інтересів громадян.

Дійсно, юридична допомога буває державною (державний нотаріат), недержавною (колегії адвокатів) або приватною (юридичні консультативні контори, приватні нотаріуси, адвокати, які не входять у колегії адвокатів і займаються приватною практикою). Професійність юристів і кваліфікованість допомоги є конституційною гарантією і необхідною умовою надання юридичної допомоги. Згідно Конституції України, люди, які займаються наданням юридичної допомоги, повинні мати вищу юридичну освіту, що забезпечує кваліфікованість допомоги. )