Формами діяльності органів системи МВС України є: профілактична, оперативно-розшукова, кримінально-процесуальна, виконавча, охоронна та організаційно – правова діяльність. Певні особливості в управлінні й функціонуванні має система органів внутрішніх справ на транспорті побудована з урахуванням специфіки забезпечення охорони громадського порядку та боротьби зі злочинністю на залізничному, повітряному, морському й річковому транспорті.

Система органів внутрішніх справ на залізничному транспорті підпорядковується Управлінню внутрішніх справ на транспорті МВС України (УВСТ МВС України), на чолі з начальником управління, який призначається на посаду наказом міністра внутрішніх справ України.

У великих аеропортах, морських і річкових портах функціонують відділи внутрішніх справ, підпорядковані територіальним УМВС областей, міст.

До складу органів внутрішніх справ на транспорті входять усі основні галузеві служби, крім Державтоінспекції, паспортної, деяких інших підрозділів. Система органів внутрішніх справ проявляє себе, як будь-яка інша соціальна система, як об’єкт, що управляє та управляється, тобто фактично виступає об’єктом і суб’єктом управління. З урахуванням нинішнього адміністративно-територіального устрою України, соціально-економічних і політичних обставин, криміногенної ситуації в країні та функціонального призначення органів внутрішніх справ, сучасна система органів МВС України складається з двох підсистем: центральних і місцевих органів внутрішніх справ. Органи внутрішніх справ являють собою систему, що характеризується суворим дотриманням принципу централізованого управління відповідними елементами (підсистемами) та встановлення між ними субординаційних зв’язків. Місцеві органи внутрішніх справ безпосередньо підпорядковуються вищестоящим органам внутрішніх справ. Правові акти, що, приймаються останніми, є обов’язковими для місцевих органів внутрішніх справ. Всю систему внутрішніх справ очолює Міністерство внутрішніх справ України – централізований орган державної виконавчої влади МВС України очолює міністр, призначуваний відповідно до Конституції України; він входить до складу Кабінету Міністрів України. Міністр має заступників, яких за його поданням призначає Кабінет Міністрів України, розподіляє між заступниками міністра та визначає повноваження структурних підрозділів міністерства. Міністр внутрішніх справ України несе персональну відповідальність за виконання покладених на міністерство завдань і здійснення ним своїх функцій, визначає ступінь відповідальності заступників міністра, керівників підрозділів міністерства.

Для погодженого вирішення питань, що належать до повноважень МВС України, обговорення найважливіших напрямків його діяльності у міністерстві утворюється колегія в складі міністра (голова колегії), заступників міністра за посадою, а також керівників працівників органів внутрішніх справ. Члени колегії міністерства затверджуються Кабінетом Міністрів України. Рішення колегії проводяться в «життя» найчастіше наказами міністра. Система місцевих органів внутрішніх справ має такі структурні елементи: управління (головні управління) внутрішніх справ МВС України в Криму, в областях, містах, відділи (управління) внутрішніх справ у районах і лінійні відділи(управління) внутрішніх справ. Всі ланки системи органів внутрішніх справ України функціонують у тісній взаємодії як між собою, так і з іншими державними органами, організаціями та населенням країни, що є гарантією їхньої ефективної діяльності під час виконання покладених на них завдань з охорони громадського порядку та боротьби зі злочинністю в країні.

Список використаних джерел

1. Конституція України. К., 1996.

2. Закон України «Про міліцію» від 20.12.90 р. №565 // Право і практика. – 2005., – №30.

3. Закон України «Про внутрішні війська МВС України» від 31.10.95 р. // Держава і право., – 1995., – №221.

4. Закон України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» від 23.12.93 р. // Відомості Верховної Ради України. 1994. №11.

5. Закон України «Про оперативно-розшукову діяльність» // Відомості Верховної Ради України. 1992. №22.

6. Закон України «Про державну таємницю» // Відомості Верховної Ради України. 1994. №16.

7. Закон України «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» // Відомості Верховної Ради України. 1993. №35.

8. Закон України «Про дисциплінарний статут органів внутрішніх справ» від 22.02.2006 р. // Офіційний вісник України., – 2006., – №12.

9. Указ Президента України «Про положення про Міністерство внутрішніх справ України» від 17.10.2000 р. // Офіційний вісник України., -2000., – №42.

10. Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ України: Постанова Кабінету Міністрів України УРСР від 29.07.91 р. // Збірник нормативних актів України з питань правопорядку., – К., 1993.

11. Наказ МВС №1381 від 17.11.2003 р. «Про вдосконалення діяльності штатних підрозділів дізнання МВС України».

12. Наказ МВС №1600 від 25.12.2003 р. «Про організацію діяльності органів досудового слідства системи МВС України».

13. Наказ МВС №190 від 25.02.2004 р. «Про нормативне забезпечення організаційно-штатної роботи» зі змінами внесеними наказом №713 від 18.07.2006 р.

14. Система правоохранительных органов: Сборник законов и нормативных документов. // Право і практика., – 2004., – №22.

15. Плішкін В.М. Теорія управління органами внутрішніх справ., – К., 1999.

16. Горелов М. Правовий статус слідчих підрозділів ОВС // Право України., – 2005., 310., – с. 67–70.

17. Маляренко В. Суд, правоохоронні та правозахисні органи України. – Київ. – Юрінком Інтер. – 2004. – с. 200–238.

18 Марочкін І.С. Білова Н.В. – Організація судових та правоохоронних органів. – Х.: ТОВ «Одіссей», 2008. – 528 с.

19. http://apelycia/org/ua/forum (Тема 1. Поняття та система ОВС України.

20. www-pravo.vuzlib.net/book_№1136_page_50. )