В службі безпеки України.

Правовий статус Служби безпеки України визначається Законом України “Про Службу безпеки України” від 25 березня 1992 року, який складається з ряд розділів:

На службу безпеки України покладається у межах визначеної законодавством компетенції:

1) захист державного суверенітету, захист незалежності України;

2) захист конституційного ладу, територіальної цілісності, економічного, науково - технічного і оборонного потенціалу України;

3) захист законних інтересів держави та прав і свобод громадян від розвідувально-підривної діяльності іноземних спеціальних служб, з боку певних злочинних організацій, груп людей чи навіть окремих осіб ;

4) попередження, виявлення, припинення та розкриття злочинів проти миру і безпеки людства, тероризму;

5) боротьба з організованою злочинністю у сфері управління і економіки, мафією і корупцією, які створюють загрозу життєво-важливим інтересам України.

Діяльність Служби безпеки України здійснюється на основі дотримання прав і свобод людини. Органи і співробітники Служби безпеки України повинні поважати гідність людини і виявляти до неї гуманне ставлення, не допускати розголошення відомостей про особисте життя людини. У виняткових випадках з метою припинення та розкриття державних злочинів окремі права та свободи особи можуть бути тимчасово обмеженні у порядку і межах, визначених Конституцією та законами України [24, с.85].

Неправомірне обмеження законних прав та свобод людини неприпустиме і тягне за собою відповідальність згідно з законодавством. Органи Служби безпеки України в разі порушення його співробітниками при виконанні службових обов’язків прав чи свобод людини повинні вжити заходів до поновлення цих прав та свобод, відшкодування заподіяної моральної і матеріальної шкоди, притягнення винних до відповідальності.

Служба безпеки України у своїй діяльності підпорядкована Президенту і підконтрольна Верховній Раді України.

Постійний контроль за діяльністю Служби безпеки України, дотримання нею законодавства здійснюється постійною комісією Верховної Ради України з питань оборони і державної безпеки.

Контроль за діяльністю Служби безпеки здійснюється з боку Президента України. Вищий нагляд за додержанням і правильним засуванням законів Службою безпеки України здійснює Генеральний прокурор України та підпорядковані йому прокурори.

В органах юстиції України.

Систему органів юстиції складають: Міністерство юстиції України,

Міністерство юстиції Автономної Республіки Крим, обласних управлінь юстиції, Київської та Севастопольської міських , районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, як правило, включають також нотаріальні контори (державні і приватні), органи реєстрації актів громадського стану (РАГСу) інші служби міністерства юстиції.

Міністерство юстиції України є центральним органом державної виконавчої влади, входить до складу Кабінету Міністрів України.

Дане міністерство очолює Міністр, який призначається відповідно до Конституції України . Міністр юстиції України несе персональну відповідальність за виконання покладених на Міністерство завдань і здійснення ним своїх функцій.

Міністерство юстиції є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунок в установах банків, печатку із зображенням державного герба України і своїм найменуванням.

Нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов’язки посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення та вчиняти інші нотаріальні дії, з метою надання їм юридичної вірогідності [4, с.47].

Згідно Закону України “Про нотаріат” можнавиділити чотири групи нотаріальних дій:

- нотаріальні дії, направленні на посвідчення безспірного права

- нотаріальні дії, направленні на посвідчення і засвідчення

безспірних юридичних фактів;

- нотаріальні дії, направленні на надання виконавчої сили платіжним і борговим документам;

- нотаріальні дії, по охороні спадкового майна і документів .

Нотаріусом може бути громадянин України , котрий має вищу юридичну освіту, протягом шести місяців стажування у державній нотаріальній конторі або у приватного нотаріуса, склавши кваліфікаційний іспит та одержав свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю.

Акти громадського стану – це засвідчення державного факту народження, смерті, одруження, розірвання шлюбу, встановлення батьківства, переміни прізвища, імені, по-батькові. Вони є юридичними фактами, з якими закон пов’язує виникнення, зміну або припинення відповідних прав та обов’язків і підлягають обов’язковій реєстрації в органах реєстрації актів громадського стану (РАГСу).

Реєстрація юридичних фактів проводиться органами РАГСу в книгах спеціального зразка, які є єдиними доказами засвідчених у них фактів, а громадянам України про кожний факт реєстрації акта громадського стану органами РАГСу видаються відповідні свідоцтва (свідоцтво про народження, свідоцтво про одруження).

В адвокатурі.

Відповідно до Закону України “Про адвокатуру ” від 19 грудня 1992 року адвокатура України є добровільне професійне громадське об’єднання, покликане сприяти захисту прав, свобод і представляти законні інтереси громадян, осіб без громадянства, юридичних осіб, надавати їм іншу юридичну допомогу.

Адвокати дають консультації з юридичних питань, довідки щодо законодавства ; складають заяви, скарги та інші документи правового характеру; здійснюють представництво в суді, в інших державних органах; перед громадянами та іншими юридичними особами; надають юридичну допомогу підприємствам, установам, організаціям; здійснюють правове забезпечення підприємницької та зовнішньоекономічної діяльності громадян і юридичних осіб, виконують свої обов’язки відповідно до кримінально - процесуального законодавства у процесі дізнання та попереднього слідства. Лише адвокати мають правоздійснювати захист підозрюваних чи обвинувачених у вчиненні злочину.

Адвокат має право здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або об’єднуватися з іншими адвокатами у колегії та інші адвокатські об’єднання [13, с.103].

Стати адвокатом можуть лише громадяни з вищою юридичною освітою та стажем роботи за юридичною спеціальністю не менше два роки, які склали відповідний кваліфікаційний іспит.

В судовій владі.

Третя за традиційною послідовністю гілка державної влади – судова посідає далеко не останнє місце в механізмі держави. Органи судової влади мають свою чітко визначену Конституцією та законодавством України компетенцію і дають відносно незалежно від органів законодавчої і виконавчої влади, відіграючи винятково важливу роль у загальній системі стримувань і противаг, яка передбачається принципом поділу влади.

Здійснюється судова влада виключно спеціально створеними для цієї мети органами - судами і у лише їй одній притаманній формі - шляхом відправлення правосуддя. Правильне відправлення правосуддя і є основним завданням судової влади. Згідно статті 124 Конституції України делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускається.

а) Конституційно-правовий статус органів правосуддя

Статус суддів визначається Конституцією України і спеціальним Законом України “ Про статус суддів ” від 15 грудня 1992 року. Суддею може стати громадянин України віком від 25 років, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи у галузі права не менше 3 років, проживає в Україні не менше як 10 років і володіє державною мовою.

Особа, яка вперше стає суддею призначається на посаду Президентом строком на 5 років. У разі успішного виконання своїх обов’язків протягом цілого строку суддя обирається Верховною Радою України безстроково і перебуває на посаді до досягнення 65 - річного віку.

Судді незалежні від будь - якої влади і мають підкорятися лише Конституції і законам України. Судді недоторканні. Це, зокрема, означає, що суддя не може бути заарештований чи затриманий до винесення обвинувального вироку судом без згоди на це Верховної Ради України. )