ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДИСЕРТАЦІЇ

Сучасна парадигма лінгвістики вирізняється чіткою антропологічною зорієнтованістю. Концентрація уваги на мовній (мовленнєвій) особистості – людині з її системою уявлень, знань і цінностей дозволяє розуміти природну мову як явище когнітивного порядку, що використовується в комунікативному процесі та має для цього необхідні одиниці, структури й механізми. Це, в свою чергу, зумовлює підвищений інтерес до вивчення мовних одиниць в єдності їхніх когнітивних властивостей і дискурсивних параметрів (роботи Ф.С. Баце­вича, Л.Р. Безуглої, А.Д. Бєлової, І.А. Бехти, В.І. Карасика, В.В. Козловського, О.С. Кубрякової, М.Л. Макарова, М.М. Полюжина, А.М. Приходька, О.О. Селі­ванової, І.С. Шевченко, G. Brünner, T.A. van Dijk, G. Graefen, B. Johnstone, А. Kertész, D. Schiffrin, H.-J. Schmid, М. Schwarz, W. Sucharowski та ін.).

Серед питань, що розв’язуються в руслі когнітивно-дискурсивної парадиг­ми, на одне із пріоритетних місць висувається проблема знання, складність і специфічність якої призводить до формування міждисциплінарних розвідок, що „вбирають” в себе напрацювання різних наук у контексті вивчення пізна­вальних процесів. Феномен “знання” виступає об’єктом незмінного інтересу лінгвістики, яку цікавить, з одного боку, лінгвальне знання, за допомогою якого здійснюється накопичення, переробка й фіксація позамовних (енциклопедич­них) знань, а з іншого, – вираження суб’єктом мовлення власної оцінки їх якос­ті та кількості, тобто передача метазнання (знання про знання). Володіючи значним арсеналом засобів маркування метазнання, природна мова надає її ко­ристувачам широкі можливості для вираження епістемічних станів, ознак і властивостей у ході вербального спілкування.

До таких засобів належать, насамперед, лексичні. Їх вивченню присвячена значна кількість праць, проте в них висвітлюються, переважно, результати спо­стережень або над окремими епістемічними лексемами (Ю.Д. Апресян, Н.І. Злобіна, Є.Р. Іоанесян, О.О. Кібець, О.В. Падучева, О.Д. Шмельов, R. Döp­ke, B. Heine, J. Pafel, A. Papafragou), або над певними особливостями їх струк­турно-семантичної організації (М.Г. Безяєва, В.М. Березенко, О.Г. Максименко, І.Б. Шатуновський, K. Dieling, M. Doherty, K. Mudersbach, G. Zybatow). Опосе­редковано епістемічна лексика вивчалася й у складі лексико-семантичних груп розумової та психічної діяльності поруч з іншими метаінформаційними мов­ними елементами (Л.М. Васильєв, О.Б. Йокояма, Т.В. Радзієвська, A. Bühler). У той же час корпус епістемічної лексики природних мов у цілому та німецької зокрема з акцентуацією її когнітивних властивостей і способів її дискурсивно зумовленої реалізації в мовленні все ще залишається поза увагою дослідників.

Актуальність теми визначається невпинним підвищенням у сучасному ін­формаційному суспільстві ціннісного статусу знання та, як наслідок, посилен­ням інтересу гуманітарних наук до всебічного вивчення його природи і власти­востей. Особливий вузол проблематики складає лексична репрезентація знання і метазнання, що окреслює коло нерозв’язаних питань. По-перше, це потреба в комплексному аналізі корпусу епістемічної лексики у трихотомії ‘форма – зміст – функція’. По-друге, вчасним є опис її когнітивно-семантичних параметрів і комунікативно-функціонального потенціалу, що відкриває нові горизонти в ро­зумінні умов, шляхів, причин і наслідків її використання в дискурсі. По-третє, на ґрунтовне вивчення заслуговує механізм позначення людиною свого „знан­нєвого” статусу в різних комунікативних ситуаціях, що спричиняє вибір того чи іншого засобу експлікації метазнання в низці альтернативних. Розв’язання цих питань може посприяти, з одного боку, більш глибокому розумінню процесів формування мовних і концептуальних картин світу, а з іншого, – лінгвофіло­софському осягненню алгоритму епістемічно-модальної організації мовлення.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами і темами. Дисертація виконана в руслі комплексної міжкафедральної наукової теми факультету іно­земної філології Запорізького національного університету „Когнітивно-дискур­сивні аспекти функціонування мовних одиниць”, затвердженої Міністерством освіти і науки України (код держреєстрації № 0103U002181).

Мета роботи – комплексне дослідження когнітивно-дискурсивних власти­востей корпусу епістемічної лексики сучасної німецької мови.

Реалізація поставленої мети передбачає виконання таких завдань:

• теоретичне узагальнення основних напрямків міждисциплінарного вивчен­ня феномена “знання” та окреслення його мовознавчого статусу;

• опис лексико-семантичних особливостей мовних одиниць з епістемічним значенням як засобу маркування метазнання;

• вивчення системно-мовних параметрів масиву епістемічної лексики під кутом зору когнітивної граматики;

• виявлення лінгвокультурних властивостей епістемічного пареміокорпусу німецької мови;

• з’ясування механізмів, принципів і закономірностей використання епісте­мічної лексики в дискурсі;

• визначення синергетичних засад (само)регуляції епістемічних відношень у дискурсі.

Об’єктом дослідження є корпус епістемічної лексики сучасної німецької мови, до якого належать одиниці типу kennen – die Kenntnis – der Kenner, wissen – das Wissen – die Unwissenheit, verstehen – das Verständnis – verständlich, glau­ben – der Glaube – glaubwürdig на позначення знання й метазнання.

Предметом дослідження є міждисциплінарні параметри, лінгвокогнітивні властивості та комунікативно-функціональні (дискурсивні) особливості лексич­них одиниць із епістемічним значенням у сучасній німецькій мові.

Методика дослідження базується на системному підході до вивчення лек­сико-епістемічного масиву, що передбачає комплексне застосування методів компонентного, когнітивно-семантичного, структурно-граматичного, функціо­нально-комунікативного та дискурсивного аналізу. У роботі також використо­вувалися процедури і прийоми дескриптивного, контекстуального, формально-логічного, парадигматичного, синтагматичного, лексикографічного та концеп­туального опису лексики із залученням процедур трансформації, субституції, зіставлення, а також елементи кількісних підрахунків.

Матеріалом дослідження стали 511 лексем, 215 стійких сполучень і 667 паремій, отриманих із лексикографічних джерел – одно- і двомовних словників, лексиконів і довідників. Вивчення функціонально-семантичних властивостей відповідних одиниць здійснювалося на базі авторської картотеки обсягом понад 9000 висловлень із епістемічним компонентом смислу, створеної методом су­цільної вибірки із німецькомовних періодичних видань у друкованій і електрон­ній формах (близько 3500 сторінок), наукових статей і монографій (близько 3000 сторінок), а також медіаджерел – радіоп’єс, радіоінтерв’ю, збірників аудіо- і відеодіалогів (понад 600 хвилин звучання) та відкритої Інтернет-версії банку даних (Datenbank „Gesprochenes Deutsch“) розмовно-побутових інтеракцій (по­над 180 хвилин звучання).

Наукова новизна роботи зумовлюється спробою комплексного дослі­дження загального масиву епістемічної лексики сучасної німецької мови в ра­курсі когнітивно-дискурсивної парадигми лінгвістики. У дисертації вперше здійснено системний аналіз цієї групи під кутом зору когнітивної семантики, описано когнітивно-граматичні (морфологічні, словотвірні, синтаксичні) пара­метри епістемічних лексем, з’ясовано шляхи та способи їх дискурсивної реалі­зації, окреслено алгоритм їх використання у трьох типах дискурсу (розмовно-побутовому, науковому, публіцистичному). Інноваційним моментом роботи є також встановлення лінгвокультурних властивостей відповідних фразеологіч­них одиниць та обґрунтування синергетичних засад епістемічної організації дискурсу.

Теоретична значущість дисертації полягає в загальних принципах і під­ходах до об’єкта дослідження, які сприяють поглибленню й розширенню науко­вих уявлень щодо когнітивно-семантичної організації та комунікативно-функ­ціонального потенціалу епістемічної лексики. Висновки й результати проведе­ного дослідження мають певну теоретичну значущість для таких галузей мово­знавства, як лінгвокогнітологія, лінгвокультурологія, лінгвопрагматика, лінгво­синергетика, дискурсознавство тощо. У рамках германського мовознавства релевантними видаються каталогізація когнітивно-семантичних властивостей епістемічних лексем, інвентаризація їх когнітивно-граматичних параметрів та опис особливостей лексичних операторів знання, віри, розуміння в дискурсах різних типів. Проведений когнітивно-дискурсивний аналіз епістемічної лексики сучасної німецької мови може послужити фундаментом для подальшого ви­вчення аналогічних і/або споріднених явищ в інших природних мовах. )