Між семантикою ЕЛ та граматичними категоріями (відмінок, рід /іменни­ки, прикметники/, число /прикметники/) у німецькій мові спостерігається від­сутність системних кореляцій. Морфологічна парадигма ЕЛ проявляє когнітив­но зумовлену неповноту в певних своїх пунктах: акцентування недискретності епістемічної субстанції через відсутність множини в деяких іменників (Glaube, Unwissenheit, Verständnis, Wissen), заперечення можливості відриву знання від суб’єкта через непасивоспроможність окремих дієслів (kennen, wissen), немож­ливість планування епістемічного стану через нерелевантність футуральних конструкцій (sich irren, meinen, vermuten) та його незалежність від волевиявлен­ня людини через обмежене вживання імперативної форми (kennen, meinen, wis­sen), підкреслення неградуйованості певних епістемічних ознак через заборону на утворення ступенів порівняння відповідними прикметниками (glaubenslos, gläubig, hypothetisch, missverständlich, wahr).

У сфері ЕЛ німецької мови діють інтенсивні дериваційні процеси, що спри­яють розгортанню лексико-епістемічного масиву, надаючи його користувачам достатній набір альтернативних засобів маркування результатів епістемічної оцінки. Найбільшим словотвірним потенціалом вирізняються лексеми із коно­тативно необтяженою семантичною структурою (glauben, kennen, meinen, wissen тощо). Низький або нульовий словотвірний потенціал мають похідні від неепі­стемічних слів лексеми зі складною формально-граматичною структурою (mit­kriegen, durchschauen, nachvollziehen, wegbekommen), ЕЛ зі складною семантич­ною структурою (Experte, geläufig, notorisch) і стилістичним забарвленням (dün­ken, schwanen, tippen), а також деякі семантичні деривати (erleuchten, kalkulie­ren, realisieren).

Широко представленими в корпусі ЕЛ німецької мови є й композити. Вони базуються на комбінуванні епістемічних величин з неепістемічними при збере­женні свого автономного статусу, закріпленого у вихідному слові (bibelgläubig, Blumenkenner, Schulkenntnisse). У той же час утворення композитних одиниць може призводити до зниження чи навіть до втрати епістемічного значення, як у випадку з лексемами Kennkarte (посвідчення особи), Kennzeichen (відмітна оз­нака), Hoffnungslauf (етап спортивних змагань зі специфічними правилами від­сіву). Спрямованість векторів словотвірної деривації як на розширення масиву ЕЛ, так і на розширення угруповань слів неепістемічної семантики зумовлюєть­ся внутрішньою системною організацією лексико-епістемічної групи та її зчеп­леністю з іншими елементами логосфери.

Серед епістемічних дериватів і композитів існують відношення словотвір­ної синонімії (Glaubensbruder – Glaubensgenosse, kennerisch – kennerhaft) та ан­тонімії (Kenntnis – Unkenntnis, vertrauensvoll – vertrauenslos), відбуваються про­цеси метонімізації (Auslandserfahrung) і метафоризації (Hoffnungsfunke, Hoff­nungsschimmer, Hoffnungsstrahl, kristallklar, sonnenklar).

Структурно-семантична комбінаторність ЕЛ проявляється в їх валентніс­них властивостях, зумовлених формально-граматичними та когнітивно-семан­тичними чинниками. Облігаторними актантами при епістемічних дієсловах ви­ступають суб’єкт і об’єкт ( .da kennt einer ’n andern [scho net] /Datenbank “Ge­sprochenes Deutsch”/). Епістемічні іменники можуть виступати без актуалізова­них актантів, а епістемічні прикметники частіше самі відіграють роль таких ак­тантів при інших неепістемічних лексемах, корелюючись у просторі висловлен­ня з іменниками у предикативній позиції або приєднуючись до них у функції атрибута (Die Tatsache ist allen bekannt ↔ Die allen bekannte Tatsache). Такі іменники позначають суб’єкта чи об’єкт епістемічного стану (die allen bekannte Tatsache; der mit uns bekannte Maler).

Модально-епістемічні слова можуть бути введеними у структуру будь-якого висловлення для маркування мовцем певного стану речей із точки зору його відповідності реальному чи належному. Так, у реченні Die zwei Bomben von Istanbul hatten vermutlich simultan gezündet werden sollen /Der Spiegel/ імплі­цитним суб’єктом знання виступає сам мовець, а об’єктом – стан речей, втіле­ний у пропозиції.

До факультативних актантів ЕЛ належать предмет (Er begriff sie in ihrer Geduld nicht), реціпрокант (Wir verstehen uns), адресат (Ich vertraue dir mein Ge­heimnis an), атрибутивні характеристики (Schaltest du immer so langsam?), іден­тифікаційні ознаки (an etw. kennen) тощо. Темпоральні, концесивні, кондиціо­нальні, каузальні, локальні маркери можуть вільно прилягати до ЕЛ.

У семантиці епістемічних лексем і фразем, в їх граматичних параметрах за­кодована лінгвокогнітивна інформація про статус знання й метазнання в ні­мецькомовній картині світу, про палітру епістемічних величин, їхню системну організацію, їхні атрибути, а також їх асоціативно-образні зв’язки з іншими явищами позамовного порядку. Високий ступінь розгортання епістемічного лексикону зумовлений глибиною інтеріоризації цієї значеннєвої сфери в мовній свідомості.

Третій розділ („Когнітивно-дискурсивні передумови функціонування епістемічної лексики”) присвячено вивченню реалізації когнітивних властиво­стей ЕЛ у публіцистичному, науковому та розмовно-побутовому дискурсах, а також визначенню етнокультурних параметрів епістемічного пареміокорпусу. Особлива увага приділяється встановленню комунікативно-прагматичних чин­ників і синергетичних засад використання епістемічної лексики в дискурсі.

Когнітивно-дискурсивна реалізація епістемічних маркерів у німецькомов­ному дискурсі здійснюється за чітко структурованим фреймом, який консти­туюється трьома складовими (слотами) – антропонімічним суб’єктом знання (Shum), епістемічною зв’язкою /предикатом/ (Pepist) та об’єктом знання (О), тобто у вигляді когнітивної схеми Shum ─ Pepist ─ О.

Cлот Shum реалізується в різних дискурсах по-різному. У публіцистичному дискурсі (ПД) він ототожнюється з учасниками суспільно важливих подій, представниками компетентних установ, професійними спостерігачами й комен­таторами (Nur einer, glaubt Frankreichs Staatschef, könne Bush dazu bringen, sich eines anderen zu besinnen: Jaques Chirac /Der Spiegel/), а в канві наукового дис­курсу (НД) – членами галузевої спільноти, зокрема самим мовцем-дослідником, який найчастіше залишається „за кадром” задля досягнення об’єктивності пові­домлюваного (Außerdem ist anzunehmen, dass die Position des Nebensatzes mit der thematischen Gliederung des Textes zusammenhängt /A. Peyer/). Розмовно-побуто­вий дискурс (РПД) вирізняється переважно дейктичною актуалізацією слоту Shum ( .ich hätt’ gern mal gewusst, ob ein Schauspieler eine Rolle ablehnen kann . /Datenbank “Gesprochenes Deutsch”/). У пареміях він володіє високим ступенем узагальненості й безособовості (Wer nichts weiß, glaubt leicht), активно піддається процесам тропеїзації (Die Jahre wissen mehr als die Bücher).

Варіювання слоту Pepist – другого компонента епістемічного фрейму – здій­снюється залежно від того типу знання, про яке він сигналізує (довіра / недові­ра; впевненість, переконаність, передбачення, прогнозування, сумнів тощо). Слот „епістемічний об’єкт” (О) вирізняється в дискурсі широким варіативним діапазоном, проте має певні обмеження в рамках окремих епістемічних станів (Ich kenne dieses Denkmal, але *Ich verstehe dieses Denkmal).

Епістемічні лексеми володіють і певним комунікативно-прагматичним по­тенціалом. Найширший функціональний діапазон вони мають у розмовно-по­бутових інтеракціях, де реалізуються всі основні типи мовленнєвих актів, різно­манітні смисли, фатичні (метакомунікативні) формули спілкування, а найвуж­чий – у науковому дискурсі. ЕЛ використовуються у всіх основних видах про­стих і в деяких конфігураціях складних мовленнєвих актів, даючи змогу мовце­ві корегувати, модифікувати чи трансформувати як свій власний епістемічний світ, так і епістемічний світ свого комунікативного партнера.

Паремії, як формально й змістовно незмінні утворення лінгвокультурного порядку, витлумачують ідею знання досить суперечливо, оскільки ставляться до неї і як до прогресивного (Viel wissen ist besser als viel haben; Kenntnis geht über Reichtum; Der Glaube kann Berge versetzen; Wer’s glaubt, wird selig), і як до регресивного (Allzuviel wissen macht Kopfweh; Wissen ohne Gebrauch ist Feuer ohne Rauch; Wer leicht glaubt, wird leicht betrogen; Wer glaubt, der denkt nicht) чинника соціального чи особистісного буття людини. Корпус паремій німецької мови, в яких наголошується метазнання, відображає одвічне тяжіння людської натури до усвідомленого й адекватного осягнення довкілля. )