Апробація результатів роботи здійснювалася на наукових конференціях різних рівнів репрезентації: на міжнародних: "Франція та Україна: науково-практичний досвід у контексті діалогу національних культур" (Дніпропет­ровськ, 1997; 1998; 2000), “Динаміка наукових досліджень” (Дніпропетровськ, 2002), „Грамматические исследования” (Мінськ, 2003), „Формальні онтології в інформаційних системах FOIS 2004” (Італія, 2004), “ХХ річниця TESOL – Ukraine” (Київ, 2005); на всеукраїнських: "Нові підходи до філології у вищій школі" (Запоріжжя, 1998), "Наукова спадщина професора Ю.О. Жлуктенка та сучасне мовознавство" (Київ, 2000), “Другі Каразінські читання: два століття Харківської лінгвістичної школи” (Харків, 2003), “Актуальні дослідження іно­земних мов і літератур” (Донецьк, 2003); на щорічних підсумкових наукових конференціях Запорізького національного університету (2000 – 2005 рр.).

Публікації. Результати дисертаційного дослідження висвітлено в 17 одно­осібних публікаціях, у т. ч. в 6 статтях у фахових виданнях України.

Обсяг і структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розді­лів, висновків до кожного з них, загальних висновків, списку використаної літе­ратури (286 позицій). Вона містить 8 рисунків і 8 таблиць, а також 5 додатків, серед яких 10 оригінальних текстів англомовних комерційних контрактів.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У першому розділі („Дискурсивна специфіка текстотипу “комерційний контракт” та його прагматичний потенціал”) розглядаються місце і роль КК у діловому спілкуванні з використанням процедур дискурс-аналізу в кон­тексті міждисциплінарних студій та обґрунтовуються теоретико-методологічні засади дослідження. Тут описується інтерактивна модель ділової комунікації, відтворюється механізм конституювання англомовного КК у руслі когнітивного руху від усного дискурсу ділових переговорів до писемно закріпленого тексту офіційно-ділового характеру, будується жанрово-мовленнєва модель КК та з’ясовується його прагматичний потенціал.

Будучи однією із складових офіційно-ділового дискурсу, текстотип „ко­мерційний контракт” характеризується такими основними рисами: екстралінг­вальне підґрунтя, антропоцентричність, інтерактивність, чітка структурно-ло­гічна схема, системна зумовленість внутрішньотекстових зв’язків. У ньому міс­тяться всі конституенти, необхідні для репрезентації епістемічних, фахових, професійних та інших надбань ділової дискурсивної спільноти в комерційній галузі діяльності.

Антропоцентричність сучасної парадигми мовознавства уможливлює до­слідження тексту англомовного КК в умовах ділової комунікації як продукту когнітивно-дискурсивної діяльності людини. Комерційний контракт – це не ізо­льована текстова одиниця, а органічна складова ділового дискурсу в сукупності його інтра- та екстралінгвальних параметрів, об’єднаних послідовною логічною будовою й мовними зв’язками локального та глобального порядку з метою економіко-правового закріплення відповідних домовленостей певного кола комунікантів у комерційній сфері діяльності.

Формування текстотипу „комерційний контракт” передбачає взаємодію його структурно-семантичних, жанрово- і функціонально-стилістичних консти­туентів, зумовлених цілою низкою екстралінгвальних чинників. Відзначаючись загальною регулятивною спрямованістю, текст КК з’являється внаслідок пари­тетних домовленостей, досягнутих комунікантами у процесі ділового полілогу – усних чи письмових переговорів. Він узагальнюється й модифікується в офі­ційно-діловий текст високого рівня стандартизації у рамках законів творення й функціонування відповідного мовленнєвого жанру.

Виходячи з комунікативної природи будь-якого тексту, в реферованій ро­боті проводиться демаркація понять “діловий дискурс” та “офіційно-діловий текст КК” у межах філософського принципу “загальне – часткове”. Між цими двома феноменами – родовим і видовим – пролягає низка проміжних когнітив­но й дискурсивно релевантних площин – ділова комунікація, мовленнєвий жанр “переговори”, жанрова модель “договір”, структурованих за принципом “мат­рьошки”. Всі вони утворюють дискурсивну систему, в якій один таксон (мікро­система) виявляється ніби вбудованим в інший, а разом вони входять у макро­систему вищого порядку.

Будучи нижньою ланкою дискурсивно-ділового континууму, текст КК іс­нує як конвенціалізований мовленнєвий твір, оскільки він є результатом напру­женої інтелектуальної роботи комунікантів, що йому передує. Він формується внаслідок інтерактивної текстової комунікації за умови почергової зміни ролей адресанта й адресата. За ступенем завершеності, що вимагають закони жанру, в процесі створення такого тексту мають місце три етапи: 1) первинний текст-схема, 2) чернетка, 3) остаточний текст. Лише останній із них відповідає всім економіко-правовим, жанрово-композиційним і структурно-логічним нормам.

Закони жанру відсікають додатковий вплив на емоції, але не на розум і ло­гіку адресата. Це відбувається внаслідок реалізації основних стратегій ділового мовлення – прагнення до повноти, стислості та стандартизованості повідомлю­ваного. Під час руху від переговорів до писемного тексту об’єднавчі, синерге­тичні зусилля з мобілізації мовленнєвих ресурсів сприяють поступовому фор­муванню текстової матерії в напрямку лаконічності, компактності, ємності, точ­ності. У противному разі фіксація результатів дискусії не набуває очікуваного перлокутивного ефекту – регулятивного офіційно-ділового документу.

Жанрово-мовленнєва специфіка текстотипу “комерційний контракт” визна­чається, з одного боку, паритетністю його когнітивно-дискурсивних витоків, а з другого, – регламентуючим характером його функціонально-прагматичного спрямування, що зумовлено його перебуванням на перетині двох інтенціональ­них сил – нормативної та прескриптивної. Тим самим провідною телеологічною настановою текстового континууму КК стає білатеральний комісив – втілення обіцянок і взаємних зобов’язань ділових партнерів щодо виконання певних дій у сфері регулювання своїх економіко-правових відносин. При цьому загальний білатерально-комісивний рисунок КК підтримується підпорядкованими йому двома іншими іллокутивними векторами – фатично-інформативним і регуля­тивно-інформативним.

За допомогою фатично-інформативних іллокуцій здійснюється акт інтро­дуктивного інформування як безпосередніх учасників комерційної угоди, так і неучасників – третіх осіб, які в силу різних причин можуть чи мають знайоми­тися з текстом КК, оскільки цей прагмасемантичний блок дозволяє оперативно ввести в курс справи будь-якого адресата. Пор.: Company A, hereinafter referred to as the “Seller” on the one part, and company B, hereinafter referred to as the “Buyer” on the other part have concluded the present Contract to the effect that .

Регулятивно-інформативні іллокуції сприяють реалізації дискурсивної стратегії прихованого спонукання, що може набувати вигляду поради, пропози­ції, заборони тощо. За її допомогою ко-автори КК аргументують необхідність відповідних директивних дій. Так, у пасажі Should the Seller fail to deliver the Goods within the term stipulated by the Contract, he will have to pay the penalty to the Buyer as per 0.1% of the Contract value for every day of delay, but not exceeding the total value of the Contract) здійснюється інформування про санкції, які мо­жуть бути застосовані однією стороною угоди відносно другої, завдяки активі­зації чи поповненню певного фрагменту моделі світу адресата тією інформа­цією, яка забезпечує реалізацію волевиявлення.

У результаті взаємодії різновекторних іллокутивних сил білатерально-ко­місивна телеологія текстотипу “комерційний контракт” набуває досить жорстко регламентованого характеру, при якому всі дії та вчинки сторін – учасниць угоди мають бути узгодженими з “буквою і духом” контракту, а на випадок нехтування ними він передбачає відповідні санкції. Останні не обов’язково отримують своє експліцитне втілення, проте вони завжди присутні у всіх без винятку КК у тому чи іншому вигляді. )