Внаслідок когнітивного руху від усного дискурсу переговорів до писемно фіксованого тексту КК в ньому закріплюються такі елементи, як діалогічність, регламентованість дій і вчинків, узгодженість із принципами структурування, заданими відповідними жанрово-мовленнєвими законами тощо. Всі ці дискур­сивно релевантні чинники КК зумовлюються мотивами й цілями текстотворен­ня, які є універсальними для всієї жанрової моделі “договір”. Відповідних “текстотипових” рис КК набуває за умови свого специфічного лінгвокогнітив­ного моделювання.

У другому розділі („Лінгвокогнітивні параметри текстотипу “комер­ційний контракт”) на підставі розуміння того факту, що прагматика і семан­тика є двома взаємозумовленими аспектами мовленнєвої діяльності (М.М. По­люжин), висвітлюються антропоцентричні витоки КК, окреслюється його ког­нітивна карта, описується його концептосистема з наступним інвентаризуван­ням основних засобів її лексико-семантичної підтримки в текстовій тканині КК.

Інтерактивна текстова комунікація зумовлює антропоцентричність КК – наявністю двох сторін угоди (А і Б), які прагнуть вступити в офіційно-ділові стосунки. Цей факт відбивається на специфічній адресантно-адресатній конфі­гурації тексту КК. У результаті цього КК стає продуктом інтелектуальної діяль­ності колективу авторів, які одночасно є і його творцями, і його користувачами, що тримає їх мінливий мовленнєвий статус у перманентно діючому режимі “су­б’єкт – об’єкт – периферія – за кадром”.

У режимі формування (кодування) тексту КК має місце комунікативно-ро­льовий синкретизм, бо сторони А і Б одночасно є ко-автор/ами/ і ко-адресат­/ами/, тобто виступають в одній персоні. Як зі сторони А, так і зі сторони Б ко-автора КК представляють дві фігури: 1) виконавець (юрист, референт, менед­жер) – власне автор тексту, що в остаточному тексті КК залишається “за кадром”, 2) уповноважена особа (директор, голова, керівник), наділена правом приймати рішення і обов’язком нести відповідальність за його виконання.

У режимі користування (декодування) легітимним текстом КК перформа­тивні ролі розділяються, і його комунікативно-рольова конфігурація набуває дискретних рис. Цей факт концептуалізується в діловій картині світу чітко визначеними лексичними засобами: сторона А (the party), що отримує товари чи послуги згідно КК, позначається як Client, Customer (замовник), Receiver (одер­жувач), Leaseholder, Lessee (орендар), Licensee (ліцензіат), Buyer (покупець), а сторона Б (the party to a deal), що постачає товари або надає послуги, – як Per­former (виконувач), Developer (розробник), Lessor (орендодавець), Licensor (лі­цензіар), Agent, Dealer (посередник), Seller (продавець). Задля запобігання неод­нозначного тлумачення та непорозумінь ко-автори завжди уникають викорис­тання синонімічних номінацій в рамках одного й того ж конкретного тексту КК.

Цими ж мотивами він керується й при рубрикуванні текстів КК, прото­типічна структура яких містить сталу сукупність надфразових єдностей: Pre­amble, Subject of the Contract, Price and Total Value of the Contract, Quality of the merchandise, Packing and Marking, Terms of Delivery, Terms of Payment, Sanctions and Claims, Force Majeure, Arbitration, Miscellaneous, Legal Addresses of the Parties. Їх логіко-композиційна структура спирається на дві когнітивно-дискур­сивні компоненти – універсальну та індивідуальну. Перша повторюється в кож­ному без винятку КК (умови постачання, розрахунків, пакування, маркування тощо), а друга – не повторюється (назви сторін, учасників договору, наймену­вання товару, час, місце постачання) і становить собою комерційну таємницю, що потребує конфіденційного ставлення. Обидві ці компоненти реалізуються у триєдності своїх жанрово-композиційних частин – інтродуктивної, основної та фінальної. Інтродуктивна частина спеціалізована на втіленні концепт-ідеї тек­сту, основна містить вичерпну інформацію стосовно суті й обставин угоди, а фінальна – повні реквізити сторін.

Постійна динаміка когнітивних процесів кодування й декодування тексто­вого континууму КК, перманентного мисленнєво-мовленнєвого руху від відо­мого до невідомого співвідноситься із узагальненим знанням, тематично інте­грованим до фрейму, який містить текстотипово задану інформацію у форматі: {[хто (the Buyer /Company A/, the Seller /Company B/)] — [коли (after the Con­tract has been signed, time stipulated, within 60 days after delivery) — де (herein­after referred to, place indicated, FOB Southampton) — як (to reach friendly settle­ment, to settle the case by Arbitration)] — [що (be liable to the payment of Liquida­ted Damages, the fulfillment of the contract, submit a written request)] зобов’язаний / зобов’язується виконувати}. Цей фрейм є тим когнітивно-дискурсивним до­меном, в якому містяться два зовнішніх [антропоцентричний і предметно-цент­ричний] і три внутрішніх [локальний, темпоральний, модальний] слоти, що ра­зом визначають когнітивну карту аналізованого текстотипу.

Когнітивна карта, конституюючись на підставі окресленої фреймової моде­лі, а також макроконекторів і операторів, що в сукупності забезпечують локаль­ну й глобальну зв’язність тексту КК, сприяє, у свою чергу, формуванню його специфічної концептуальної системи. Будучи властивою лише цьому тексто­типу, концептосистема КК утворюється в ієрархічний спосіб і складається із концепт-ідеї contract (the Contract, the present / given Contract, the current Ag­reement), гіперконцептів (parties, goods, delivery, payment, collisions) з їх подальшою диференціацією на власне концепти (buyer, seller, price, quantity, ship(ment), load(ing), advance, deposit, force majeure, delay, shortage, violation) і гіпоконцепти (‘JSC’, ‘calamities’, ‘mishandling’) тощо.

Упорядковуючись за принципами родо-видових відношень, концептосисте­ма утворює когнітивно-холістичний каркас як текстотипу в цілому, так і будь-якого конкретного тексту КК зокрема. Так, наприклад, використання гіперкон­цепту goods у текстах КК пов’язане із концептами quality і quantity, які можуть деталізуватися за допомогою гіпоконцептів net weight/ gross weight, що містять атрибутивні характеристики предмету угоди. І хоча цей предмет є варіативним компонентом КК, його заміна (наприклад, купівля-продаж vs. на­дання послуг /Service Level Agreement/) не впливає на стабільність концепто­системи в цілому: service / works сприймається англомовною діловою спіль­нотою не інакше як у контексті goods, а goods – у контексті service / works.

Концептосистема КК є відображенням специфічного менталітету ділової дискурсивної спільноти, витоки якого походять з ідеї взаємного співробітниц­тва в суворо окреслених рамках економіко-правових відносин. У такий спосіб концептосистема виявляється опорою і водночас носієм різного роду знань, серед яких одне із чільних місць належить лінгвальним.

Лінгвальне аранжування концептосистеми англомовного КК здійснюється за рахунок лексико-граматичних і лексико-семантичних засобів. Корпус остан­ніх формується в основному за рахунок двох автосемантичних частин мови – іменників і дієслів, а також їхніх іменних форм (дієприкметників). Як правило, саме іменники маркують основні концептуальні феномени комерційної діяльно­сті, вказуючи на діячів (the party, Customer, Developer, Agent, the group of techni­cal experts), на об’єкти (the goods, prices, delivery /shipment dates) і на обставини (Arbitration, Force Majeure, embargo, flood, natural calamities) ділової угоди.

Дієслова, набуваючи в текстах КК свого предикативного статусу, спеціалі­зуються на категоризації дії, події, руху, сприйняття тощо (to buy, to sell, to cre­dit, to ship, to transport, to store, to deliver, to effect, to pay, to /un/load) і відзнача­ються переважно акціональною семантикою. Повний список verba actionis мож­на вважати закритим у тому сенсі, що в КК використовується їх чітко означене коло. В нашому матеріалі зафіксовано 45 таких дієслів. Всі вони вирізняються не тільки продуктивністю використання в текстах КК, але й повнотою реаліза­ції словотвірної парадигми, у т.ч. й дієприкметникових і герундіальних форм. Більш того, КК супротивиться використанню verba dicendі, verba sentiendі, verba mentalis, бо значення, які передаються ними, суперечать і його головній телео­логічній лінії, і його концептуально-системній організації. )