Адвокат у кримiнальному процесi

Курсова робота

ВиконавВастудент 13 ЮФДВаРоглев М. М.

Мiнiстерство освiти та науки Украiни

Киiвський унiверситет туризму, економiки та права

Киiв тАУ 2002 р.Змiст

Вступ

Свiтовий досвiд адвокатськоi практики був узагальнений у пiдсумковому документi VIII Конгресу 00Н iз запобiгання злочинам, який вiдбувся у серпнi 1990 року. В "Основних положеннях про роль адвокатiв" на основi принципових засад Статуту 00Н, Загальноi декларацii прав людини, Мiжнародних пактiв про громадянськi, полiтичнi, економiчнi, соцiальнi i культурнi права, ряд iнших загальновизнаних документiв детально висвiтлено всi сторони дiяльностi адвокатiв, iх права, обов'язки, а також зобов'язання урядiв, судових та адмiнiстративних органiв щодо забезпечення ефективноi роботи адвокатiв з консультування та надання допомоги всiм, хто ii потребуi в судах, трибуналах та адмiнiстративних органах.

Законодавчi акти Украiни враховують мiжнародний досвiд. Так у статтi 129 Конституцii Украiни до основних засад судочинства вiднесенi ряд положень, якi сприяють дiяльностi адвокатури i перш за все це пункт, згiдно з яким звинувачуваному забезпечуiться право на захист. Мiжнародний пакт про громадянськi та полiтичнi права у статтi 14 проголошуi право кожноi людини в разi ii звинувачення у вчиненнi протиправноi дii захищати себе особисто або через посередництво обраного нею захисника. Це ж положення закрiплене i в статтi 59 Конституцii Украiни. Варто вказати, що адвокатура представлена i у Вищiй радi юстицii трьома представниками, рекомендованими з'iздом адвокатiв Украiни.

Безпосередня дiяльнiсть адвокатури в Украiнi регламентуiться Законом Украiни "Про адвокатуру" вiд 9 грудня 1992 року, перша стаття якого даi визначення адвокатури як добровiльного професiйного громадського об'iднання, покликаного згiдно з Конституцiiю Украiни сприяти захисту прав, свобод й представляти законнi iнтереси громадян Украiни та iнших краiн, осiб без громадянства, юридичних осiб, надавати iм iншу юридичну допомогу.

Дiяльнiсть адвокатури регулюiться Конституцiiю Украiни, зазначеним та iншими законами Украiни, статутами об'iднань адвокатiв i здiйснюiться на принципах верховенства закону, незалежностi, демократизму, гуманiзму i конфiденцiйностi.

I Адвокат - захисник пiдозрюваного, обвинувачуваного, пiдсудного.

1.1. Конституцiя Украiни тАУ головнi принципи забезпечення пiдозрюваному, обвинувачуваному, пiдсудному права на захист, презумпцiю невинуватостi та змагальностi.

Конституцiя Украiни проголошуi, що пiдозрюваний, обвинувачений чи пiдсудний маi право на захист[1]
. Забезпечення обвинуваченому цього права i однiiю з основних засад судочинства[2]
. Для забезпечення права на захист вiд обвинувачення в Украiнi дii адвокатура (ч.2 ст.59).

В Конституцii Украiни також закрiплено принцип презумцii невинуватостi, згiдно з яким особа вважаiться невинуватою у вчиненнi злочину i не може бути пiддана кримiнальному покаранню, доки ii вину не буде доведено в законному порядку, i встановлено обвинувальним вироком суду. Нiхто не зобовтАЩязаний доводити свою невинуватiсть у вчиненнi злочину. Обвинувачення не може грунтуватися на доказах, одержаних незаконим шляхом, а також на припущеннях. Усi сумнiви щодо доведеностi вини особи тлумачаться на ii користь (ч.1,2 i 3 ст.62). Конституцiйнi принципи забезпечення пiдозрюваному, обвинуваченому, пiдсудному права на захист i презумпцii невинуватостi i важливою гарантiiю обтАЩiктивного розслiдування i судового розгляду справи та запобiгання притягненню до кримiнальноi вiдповiдальностi невинних осiб.

Пiдозрюваний тАУ це особа, яку затримано за пiдозрою у вчиненнi злочину або до якоi застосовано запобiжний захiд (наприклад, пiдписка про невиiзд з мiсця постiйного проживання або тимчасового знаходження без дозволу органу дiзнання чи слiдчого) до винесення постанови про притягнення ii як обвинуваченого[3]
.

Обвинувачений тАУ це особа, щодо якоi i досить доказiв, якi вказують на вчинення нею злочину, i на цiй пiдставi слiдчим винесено постанову про притягнення ii як обвинуваченого (ч.1 ст. 43 КПК). Пiсля вiддання до суду обвинувачений називаiться пiдсудним, а пiсля винесення вироку тАУ засудженим або виправданим.

Право вказаних осiб на захист включаi як право захищатися вiд пiдозри чи обвинувачення, так i право на захист своiх особистих i майнових iнтересiв. Функцiя захисту виникаi одночасно з функцiiю обвинувачення i здiйснюiться паралельно з нею на всiх етапах кримiнальноi справи, поки iснуi обвинувачення.

Функцiю обвинувачення в кримiнальному процесi здiйснюють слiдчi органи, прокурор, громадський обвинувач, а також потерпiлий, цивiльний позивач та iх представники. Це тАУ сторони обвинувачення.

Функцiю захисту вiд пiдозри й обвинувачення здiйснюють пiдозрюваний, обвинувачений, пiдсудний i засуджений (надалi для стислостi ми будемо говорити переважно про обвинуваченого), iх захисник, громадський захисник, а також цивiльний вiдповiдач та його представник. Це тАУ сторони захисту.

Оскiльки сторони обвинувачення i захисту вiдстоюють кожна свою позицiю, свiй процесуальний iнтерес, кримiнальний процес набуваi змагального характеру, що забезпечуi повне, всебiчне i обтАЩiктивне дослiдження всiх обставин справи та ii правильне, з врахуванням законних iнтересiв сторiн, вирiшення. Змагальнiсть сторiн та свобода в наданi ними суду своiх доказiв i доведеннi перед судом iх переконливостi i однiiю з основних засад судочинства[4]
.

Обвинувачений заiнтересований в тому, щоб не бути: притягнутим до кримiнальноi вiдповiдальностi i засудженим, якщо вiн i невинним, або за бiльш тяжкий злочин, нiж той, який дiйсно вчинив; без встановлених законом пiдстав пiдданим арешту та iншим заходам процесуального примусу4 пiдданим несправедливому покаранню, тобто такому, яке призначено без врахування характеру i ступеня суспiльноi небезпечностi вчиненого злочину, особи виного й обставин справи, якi помтАЩякшуюють чи обтяжують вiдповiдальнiсть; обмеженим у правах, наданих законом; щоббула надана можливiсть реалiзувати цi права i були забезпеченi його собистi i майновi права. це тАУ законнi iнтереси обвинуваченого, вони включаються в його право на захист у кримiнальному процесi.

Забезпечення охорони особистих i майнових прав пiдозрюваного й обвинуваченого сiлiдчими органами i судом полягаi в обовтАЩязку цих органiв: не розголошувати без необхiдностi обставин iх особистого життя; не провадити дiй, якi принижують гiднiсть цих осiб або i небезпечними для iх здоровтАЩя; повiдомити про затримання особи, пiдозрюваноi у вчиненнi злочину, сiмтАЩю, якщо мiсце ii проживання вiдоме; повiдомити про арешт пiдозрюваного чи обвинуваченого i його мiсце перебування дружину або iншого родича, а також сповiстити про це за мiсцем роботи або навчання; якщо обвинувачений i iноземним громадянином тАУ направити постанову про арешт в Мiнiстерствозакордонних справ Украiни; вжити заходiв пiклування про неповнолiтнiх дiтей, до охорони майна i житла заарештованого чи засудженого; скасуватти запобiжний захiд або постанову про вiдсторонення обвинуваченого вiд посади, якщо в iх подальшому застосуваннi немаi необхiдностi; вжити заходiв до вiдшкодування шкоди, заподiяноi внаслiдок незаконого засудження, затримання чи арешту. Порушення права на захист завжди означаi iстотне порушення вимог кримiнально-процесуальног закону i i однiiю з найбiльш поширених пiдстав для скасування вирокiв або iнших рiшень у справi.

1.2. Способи залучення адвоката як захисника до участi у справi

ВаЗабезпечення пiдозрюваному, обвинуваченому, пiдсудному права на захист полягаi в тому, що закон: надiляi iх як учасникiв процесу такою сукупнiстю процесуальних прав, використання яких дозволяi iм особисто захищатися вiд пiдозри чи обвинувачення у вчиненнi злочину, обстоювати своi законнi iнтереси; надаi згаданим особам право скористатися юридиною допомогою захисника; покладаi на особу, яка провадить дiзнання, слiдчого, прокурора, суддю i суд обов'язок до першого допиту пiдозрюваного, обвинуваченого i пiдсдного розтАЩяснити iм право мати захисника i скласти про це протокол, надати iм можливiсть захищатися встановленими законом засобами вiд предтАЩявленого обвинувачення, забезпечити охорону iхнiх особистих i майнових прав[5]
, а також забезпечити безпеку пiдозрюваному, обвинуваченому, захиснику, законному представнику, членам сiмей та близьким родичам цих осiб (ст.2 ЗУ тАЬПро забезпечення безпеки осiб, якi беруть участь у кримiнальному судочинствiтАЭ).

Найбiльш ефективним засобом забезпечення пiдозрюваному, обвинуваченому, пiдсудному права на захист i участь захисника в кримiнальному процесi, оскiльки через юридичну необiзненiсть, а також психологiчний шок, стан пригнiченостi, викликанi фактом затримання, предтАЩявлення обвинуваченя i засудження, вони не спроможнi самi повнiстю реалiзувати своi процесуальнi права, особливо тодi, коли перебувають пiд вартою, тобто в iзоляцii. Для надання юридичноi допомоги, психологiчноi пiдтримки iм необхiдно звернутися до стороньоi особи, незалежноi вiд слiдчих органiв, прокурора i суду, якiй би вони повнiстю довiряли i могли б з нею радитися i спiлкуватися на засадах довiрительностi, конфiденцiйностi.

З метою забезпечення реалiзацii закрiплених прав i свобод людини i громадянина Конституцiя Украiни встановлюi вiдповiднi правовi гарантii. Зокрема, в частинi першiй статтi 59 Конституцii Украiни закрiплено право кожного на правову допомогу. Право на правову допомогу - це гарантована Конституцiiю Украiни можливiсть фiзичноi особи одержати юридичнi (правовi) послуги.

Держава в особi вiдповiдних органiв визначаi певне коло суб'iктiв надання правовоi допомоги та iх повноваження. Аналiз чинного законодавства Украiни з цього питання даi пiдстави визначити, зокрема, такi види суб'iктiв надання правовоi допомоги:

державнi органи Украiни, до компетенцii яких входить надання правовоi допомоги (Мiнiстерство юстицii Украiни, Мiнiстерство працi та соцiальноi полiтики Украiни, нотарiат тощо);

адвокатура Украiни як спецiально уповноважений недержавний професiйний правозахисний iнститут, однiiю з функцiй якого i захист особи вiд обвинувачення та надання правовоi допомоги при вирiшеннi справ у судах та iнших державних органах[6]
;

суб'iкти пiдприiмницькоi дiяльностi, якi надають правову допомогу клiiнтам у порядку, визначеному законодавством Украiни;

об'iднання громадян для здiйснення i захисту своiх прав i свобод[7]
.

Положення частини першоi статтi 59 Конституцii Украiни гарантуi кожному право на вiльний вибiр захисника своiх прав. Визначення поняття "захисник" у чинному законодавствi Украiни вiдсутнi. У Конституцii Украiни це поняття вживаiться також у частинi четвертiй статтi 29, положення якоi гарантують кожному заарештованому чи затриманому можливiсть користуватися правовою допомогою захисника.

ВаНауково-теоретична та довiдково-енциклопедична лiтература не мiстить однозначного визначення термiна "захисник". За одним тлумаченням цей термiн ототожнюiться з термiном "адвокат", за iншим - термiну "захисник" надаiться бiльш широке значення.

Закрiпивши право будь-якоi фiзичноi особи на правову допомогу, конституцiйний припис "кожен i вiльним у виборi захисника своiх прав" (частина перша статтi 59 Конституцii Украiни) за своiм змiстом i загальним i стосуiться не лише пiдозрюваного, обвинуваченого чи пiдсудного, а й iнших фiзичних осiб, яким гарантуiться право вiльного вибору захисника з метою захисту своiх прав та законних iнтересiв, що виникають з цивiльних, трудових, сiмейних, адмiнiстративних та iнших правовiдносин, а не тiльки з кримiнальних. Право на захист, зокрема, може бути реалiзоване фiзичною особою у цивiльному, арбiтражному, адмiнiстративному i кримiнальному судочинствi.

ВаТаким чином, положення частини першоi статтi 44 Кримiнально-процесуального кодексу Украiни, за яким обмежуiться право на вiльний вибiр пiдозрюваним, обвинуваченим i пiдсудним як захисника, крiм адвоката, iншого фахiвця у галузi права, який за законом маi право на надання правовоi допомоги особисто чи за дорученням юридичноi особи не вiдповiдаi положенням частини першоi статтi 59 Конституцii Украiни.

ВаТому Конституцiйний Суд Украiни вирiшив визнати таким, що не вiдповiдаi Конституцii Украiни (i неконституцiйними):

- положення частини першоi статтi 44 Кримiнально-процесуального кодексу Украiни, за яким обмежуiться право на вiльний вибiр пiдозрюваним, обвинуваченим i пiдсудним як захисника своiх прав, крiм адвоката, iншого фахiвця у галузi права, який за законом маi право на надання правовоi допомоги особисто чи за дорученням юридичноi особи.

Захисником i особа, на яку покладено обовтАЩязок використовувати усi зазначенi у законi засоби для встановлення обставин, що виправдовують обвинувачуваного, пiдозрюваного, пiдсудного чи помтАЩякшуючих чи виключаючи iх вiдповiдальнiсть, а також надавати iм необхiдну юридичну допомогу (ст.48 КПК).

Участь захисника у кримiнальному процесi i одним з найважливiших проявiв реального забезпечення права обвинувачуваного, пiдозрюваного, пiдсудного на захист, гарантованого Конституцiiю Украiни.

На практицi адвокатами i переважно особи, що мають свiдоцтво на право зайняття адвокатською дiяльнiстю. В стадii судового розгляду, за згодою пiдсудного, до виступу у ролi захисника можуть бути допущенi його близькi родичi, пiклувальники, опiкуни[8]
. Як розтАЩяснив Пленум Верховного Суду Украiни у постановi №10 вiд 07.07.1995 р. тАЬПро застосування законодавства, що забезпечуi обвинувачуваному, пiдозрюваному, пiдсудному право на захисттАЭ, повноваження захисника можуть бути пiдтвердженi:

адвокатiв, що займаються адвокатською дiяльнiстю iндивiдуально або в обтАЩiднаннях тАУ вiдповiдним свiдоцтвом, а також ордером на наявнiсть згоди чи згодою на участь у справi;

близьких родичiв, опiкунiв, пiклувальникiв - заявою пiдсудного на здiйснення цими особами його захисту, а також поручительством i вiдповiдними документами, що i пiдставою для участi iх у справi. Оскiльки законом не обмежено кiлькiсть захисникiв, на запрошення обвинувачуваного, пiдозрюваного, пiдсудного, його родичiв, законних представникiв чи iнших осiб до участi у справi можуть бути допущенi декiлька захисникiв.

Закон особливо обумовлюi момент допущення захисника до участi в справi. За загальним правилом, захисник допускаiться до участi у справi по всiм питанням з моменту предтАЩявлення обвинувачення, а у разi затримання особи, пiдозрюваного у вчиненнi злочину, чи застосування запобiжного заходу у виглядi взяття пiд варту тАУ з моменту оголошення йому протоколу о затриманнi чи постанови про застосування запобiжного заходу, але не пiзнiше двадцяти чотирьох годин з моменту затримання (ч.2 ст.44 КПК).

По справам про суспiльно небезпечнi дii, що вчиненi особами у станi неосудностi, а також по злочинам осiб, що захворiли а душевну хворобу пiсля вчинення злочину, захисник допускаiться до участi у справi з моменту отримання доказiв про душевне захворювання особи. (ч.3 ст.44 КПК).

У разi, коли дiзнання або попереднi слiдство не провадилось, захисник допускаiться до участi в справi пiсля вiддання обвинуваченого до суду. (ч.4 ст.44 КПК)

Вiдомо, що КПК (ч.4 ст.6) надаi можливiсть порушення кримiнальноi справи у звтАЩязку з вчиненням суспiльно небезпечного дiяння особою, що досягла 11 рокiв, але до досягнення нею вiку, з якого законом передбачена кримiнальна вiдповiдальнiсть; розслiдування та вирiшення таких справ виконуiться в порядку передбаченому ст.73 КПК. По справах цiii категорii закон встановлюi, що захисник допускаiться до участi з моменту ознайомлення неповнолiтнього та його батькiв чи замiнюючих них осiб з постановою про закриття справи та з матерiалами справи, а у випадку помiщення неповнолiтнього до прийомника-розподiльника тАУ не пiзнiше двадцяти чотирьох годин з моменту помiщення до цього закладу (ч.5 ст.44 КПК).

Допуск захисника до участi у справi вже на початкових етапах попереднього розслiдування суттiво посилюi процесуальнi гарантii прав пiдозрюваного та обвинувачуваного, утворюi додатковi умови для повного та правильного розслiдування справи, забезпечення режиму законностi на цiй стадii процесу.

Принципово важливою i вимога ст.45 КПК про обовтАЩязкову участь захисника при провадженнi дiзнання, попереднього розслiдування та розглядi кримiнальноi справи у судi першоi iнстанцii, крiм випадкiв вiдмови пiдозрюваного, обвинувачуваного та пiдсудного вiд захисника у порядку, передбаченому ч.2 ст.46 КПК.

Виходячи з конституцiйного положення про свободу кожного у обраннi захисника своiх прав, останнiй може бути запрошений пiдозрюваним, обвинувачуваним та пiдсудним, так само як i його законними представниками, родичами чи iншими особами за дорученням чи на прохання пiдозрюваного, обвинувачуваного чи пiдсудного[9]
. У звтАЩязку з цим, особа, що провадить дiзнання, слiдчий, суд зобовтАЩязанi забезпечити право вiльного обрання захисника. Якщо, однак, зтАЩявлення для участi у справi захисника, обраного пiдозрюваним, неможлива на протязi двадцяти чотирьох годин, а захисника, обраного обвинуваченим чи пiдсудним, - на протязi сiмдесяти двох годин, особа, що провадить дiзнання, слiдчий суд чи суддя вiдповiдно повиннi розтАЩяснити вказаним особам iх право запросити iншого захисника и реально забезпечити iм таку можливiсть. Якщо пiдозрюваний, обвинувачуваний та пiдсудний не оберуть собi iншого захисника, орган, у провадженнi якого знаходиться справа, зобовтАЩязаний призначити йому захисника, про що виносить вiдповiдне рiшення; зобовтАЩязання забезпечити участь захисника в такому випадку покладаiться на керiвника адвокатського обтАЩiднання за мiстом розслiдування справи чи ii розгляду у судi (ч.3 ст.47 КПК). Аналогiчно вирiшуiться питання про призначення захисника i в тих випадках, коли пiдозрюваний, обвинувачуваний чи пiдсудний взагалi не обрали захисника. Оплата працi захисника як у випадку його участi у справi по призначенню, так i у випадку, коли пiдозрюваному, обвинувачуваному чи пiдсудному через малозабезпеченiсть юридична допомога надаiться безкоштовно, проводиться за рахунок держави.

Закон допускаi замiну одного захисника iншим, але тiльки пiсля клопотання чи за згодою пiдозрюваного, обвинувачуваного чи пiдсудного (ч.3 ст.47 КПК).

Пiдозрюваний, обвинувачений та пiдсудний можуть у будь який момент провадження по справi вiдмовитися вiд захисника. така вiдмова маi бути тiльки добровiльною. Вона можлива тiльки за умови, iнiцiатива вiдмови йде вiд вказаних часникiв процесу i що i реальна можливiсть участi захисника у справi (ч.1 ст.46 КПК). Неможливо, щоб особа що провадить дiзнання чи слiдчий рекомендували пiдозрюваному чи обвинуваченому, а суд тАУ пiдсудному вiдмовитися вiд захисника. про вiдмову вiд захисника особа, що проводить дiзнання, чи слiдчий складають протокол, а суд виносить ухвалу, суддя тАУ постанову. Вiдмова вiд захисника не може бути перешкодою для продовження участi у справi прокурора чи громадського обвинувача, а також захисникiв iнших пiдозрюваних, обвинувачуваних чи пiдсудних (ч.1 ст.46 КПК).

Пленум Верховного Суду Украiни розтАЩяснив, що при розглядi заяви пiдозрюваного, обвинувачуваного чи пiдсудного про вiдмову вiд участi у справi захисника особа, що проводить дiзнання, слiдчий чи суд зобовтАЩязанi зтАЩясувати вiдмовляiться вiн вiд захисника та буде самостiйно виконувати свiй захист чи бажаi замiнити цього захисника iншим. У останньому випадку слiд надати йому можливiсть замiнити захисника.

Надаючи можливiсть пiдозрюваному, обвинувачуваному та пiдсудному вiдмовитися вiд участi захисника у справi, закон разом з тим, встановлюi ряд випадкiв, коли вiдмова цих осiб вiд захисника не може бути прийнята, а саме:

1) по справах осiб у вiцi до 18 рокiв, пiдозрюваних чи обвинувачених у вчиненнi злочину;

2) по справах про злочини осiб, що внаслiдок фiзичних чи психiчних недолiкiв (нiмi, глухi, слiпi та iншi) не можуть самi реалiзувати своi право на захист;

3) по справах осiб, що не володiють мовою на якiй ведеться судочинство;

4) коли санкцiя статтi, за якою квалiфiкуiться злочин передбачаi смертну кару;

5) при провадженнi справи про застосування примусових заходiв медичного характеру(ч.3 ст.46 КПК).

Вiдповiдно не може бути прийнято вiдмову вiд захисника з боку неповнолiтнього[10]
при розслiдуваннi та розглядi про нього справи у порядку, передбаченому ст.ст.73 та 447 КПК.

Пiсля передачi справи до суду захисник отримуi можливiсть надати клопотання про визнання немаючими юридичноi сили доказiв, що отриманi з порушенням закону та, залежно вiд значення, що iм надавалось на стадii попереднього слiдства клопотати про зупинення справи, переквалiфiкацii звинувачення на менш тяжке, виключеннi з обвинувачення деяких пунктiв звинувачення, про вiдмiну запобiжного заходу.

Закон передбачаi участь захисника в справi за згодою та за призначенням.

Захисник за згодою запрошуiться пiдозрюваним, обвинуваченим i пiдсудним, його законними представниками, родичами або iншими особами за його дорученням або на iх прохання (ч.1 ст.47 КПК). Це вiдповiдаi прийнятим на 8 конгресi ООН по запобiганню злочинам у серпнi 1990 у Нью-Йорку тАЬОсновними положеннями про адвокатiвтАЭ, якi передбачають, що будь-яка людина вправi звернутися за допомогою для пiдтвердження своiх прав захисту на всiх стаiх кримiнальноi процедури (п.1) i що обовтАЩязком урядiв i забезпечення можливостi кожному бути iнформованим, компетентними владами про його право отримати допомогу адвоката за його вибором при арештi, затриманнi чи помiщеннi в тюрмi або обвинуваченнi в кримiнальному злочинi (п.5). Конституцiя Украiни проголошуi, що кожен i вiльним у виборi захисника своiх прав[11]
.

Захисник за призначенням (при чому лише з числа адвокатiв) залучаiться до участi в справi особою, яка провадить дiзнання, слiдчим, суддею чи судом через адвокатськi обтАЩiднання у випадках, коли вiдмова вiд захисника не може бути прийнята i вiн не запрошуiться пiдозрюваним, пiдсудним або iншими перелiченими вище посадовими особами. На прохання пiдозрюваного, обвинуваченого i пiдсудного участьзахисника в справi забезпечуiться особою, яка провадить дiзнання, слiдчим, суддею чи судом i в iншихвипадках (наприклад, коли обвинувачений перебуваi пiд вартою, не знаi будь-кого в даннiй мiсцевостi, i малозабезпеченим тощо). тАЬОсновнi положення про роль адвокатiвтАЭ передбачають, що особа, яка не маi адвоката у випадках, коли iнтереси правосуддя вимагають цього, повинна бути забезпечена допомогою адвоката, який маi вiдповiдну компетенцiю i досвiд ведення справ, щоб забезпечити iй ефективну юридичну допомогу без оплати з ii сторони, якщо у неi немаi необхiдних коштiв (п.6). Конституцiя Украiни також встановлюi, що кожен маi правову допомогу, а у випадках передбаченихзаконом ця допомога надаiться безоплатно[12]
.

В разi участi адвоката в кримiнальнiй справi за призначенням та при звiльненнi громадянина вiд оплати юридичноi допомоги через його малозабезпеченiсть оплата працi здiйснюiться за рахунок держави в порядку, встановленому Кабмiном Украiни.

Слiдчий орган, суддя i суд не вправi вiдмовити в допуску захисника за угодою пiд тим приводом, що в справi бере участь захисник за призначенням. У цьому разi останнiй замiнюiться захисником за угодою, якщо пiдозрюваний, обвинувачений чи пiдсудний мати певного захисника, то замiна його iншим без iх згоди, вiдсутностi данних про неможливiсть участi обраного захисника в справi протягом тривалого строку i порушенням права на захист, бо замiна одного захисника iншим можлива лише за клопотанням або за згодою пiдозрюваного, обвинуваченого чи пiдсудного. В тих випадках, коли явка для участi в справi захисника, якого обрав пiдозрюваний, неможлива протягом 24 годин, а захисника, обраного обвинуваченим чи пiдсудним, тАУ протягом 72 годин, особа, яка продить дiзнання, слiдчий, суд або суддя пропонують iм запросити iншого захисника або забезпечують самi. ОбовтАЩязок забезпечити участь захисника в такому випадку покладаiться на керiвника адвокатського об'iднання за мiсцем провадження справи (ч.3 ст.47 КПК).

РЖРЖ. Адвокат тАУ представник по потерпiлого, цивiльного позивача i цивiльного вiдповiдача.

2.1. Права та обовтАЩязки адвоката як представника потерпiлого, цивiльного позивача i цивiльного вiдповiдача.

Чинне кримiнально-процесуальне законодавство чiтко обговорюi права та обовтАЩязки адвоката.

Адвокат не маi права вiдмовлятися при проведеннi дiзнання, попереднього слiдства та у судовому засiданнi вiд прийнятого на себе захисту пiдозрюваного, обвинувачуваного, пiдсудного та повинен здiйснювати своi функцii у вiдповiдностi зi своiм процесуальним призначенням.

Адвокат i самостiйним учасником кримiнального процесу, хоч його самостiйнiсть маi своi межi, що виходять зi специфiки його процесуальних вiдносин з пiдзахисним. У своiй дiяльностi вiн не завжди залежить вiд вимог та бажань останнього, не завжди повинен роздiляти й ту позицiю, що ii займаi пiдозрюваний, обвинувачуваний, пiдсудний. Вiн вiльний у виборi засобiв захисту. Головне тАУ щоб цi засоби були законними та цiлком вiдповiдали характеру тiii функцii, що ii захисник повинен виконувати. Тому, виконуючи захист, вiн повинен керуватися законом, виходи з чiтко встановлених фактiв та захищати тiльки законнi iнтереси пiдозрюваного, обвинувачуваного, пiдсудного, задовольняти тiльки тi його вимоги, що не суперечать закону.

На вiдмiну вiд органiв, що ведуть процес, - органiв дiзнання, слiдчого, прокурора та суду тАУ закон не поширюi на захисника вимог ст.22 КПК про зтАЩясування всiх обставин справи, в тому числi що викривають обвинуваченого (пiдозрюваного, пiдсудного) та обтяжуючих його вiдповiдальнiсть. Через характер процесуальноi функцii, що вiн виконуi, дiяльнiсть захисника маi певною мiрою однобiчний характер, бо вiн маi захищати й тiльки захищати свого пiдзахисного. Все, що не вiдповiдаi такiй дiяльностi тАУ не вiдповiдаi закону. Однак у межах цiii дiяльностi вiн повинен повно, всебiчно та обтАЩiктивно розглядати все, що сприяi пiдзахисному, виправдовуi його чи помтАЩякшуi вiдповiдальнiсть. З цим повтАЩязана й вимога закону про те, що одна та сама особа не може бути захисником двох чи декiлькох пiдозрюваних, обвинувачуваних чи пiдсудних, якщо iнтереси одного з них не вiдповiдають iнтересам захисту iншого (ч.2 ст.47 КПК).

Охороняючи процесуальну самостiйнiсть захисника, закон не дозволяi внесення подання органу дiзнання, слiдчого, прокурора, а також особистоi постанови суддi чи ухвали суду стосовно правовоi позицii захисника по справi (ч.11 ст.48 КПК).

Крiм вказаних вище, на захисника покладаються обовтАЩязки:

своiчасно зтАЩявлятися для участi у виконаннi слiдчих чи процесуальних дiй у яких його участь i обовтАЩязковою (ч.5 ст.48 КПК);

не розголошувати без дозволу слiдчого чи прокурора данi попереднього розслiдування (ст.121 КПК);

не розголошувати вiдомостi, що стали йому вiдомi у звтАЩязку з виконанням своiх процесуальних обовтАЩязкiв; вiн не може бути допрошений як свiдок про обставини, що вiн взнав, виконуючи обовтАЩязки захисника (п.1 ст.69 КПК).

Розголошення захисником вiдомостей. Повiдомлених йому пiдзахисним, його родичами або iншими особами може завдати шкоди iнтересам цих осiб, а також державним i громадським iнтересам, пiдриваi моральнi та психологiчнi пiдвалини захисту тАУ довiрчi стосунки мiж захисником i пiдзахисним, iншими особами, якi бажають iм допомогти.

Адвокат зобовтАЩязаний зберiгати адвокатську таiмницю. РЗi предметом i питання, з якими громадянин або юридична особа зверталися до адвоката, суть даних ним консультацiй, порад розтАЩяснень та iншi вiдомостi, одержанi адвокатом при здiйсненнi своiх професiйних обовтАЩязкiв. Адвокату забороняiться розголошувати вiдомостi, що становлять предмет адвокатськоi таiмницi i використовувати iх у своiх iнтересах або в iнтересах третiх осiб (ст.9 Закону про адвокатуру).

За порушення свого професiйного обовтАЩязку адвокат може бути притягнутий до дисциплiнарноi вiдповiдальностi.

З моменту допущення до участi у справi захисник вiдповiдно до ст.48 КПК маi широкi процесуальнi права:

до першого допиту пiдозрюваного чи обвинуваченого мати з зустрiч (тАЬвiч-на-вiчтАЭ), а пiсля першого допиту тАУ без обмеження iх кiлькостi та довго тривалостi;

мати зустрiч з засудженим та особою, до якоi застосовано примусовi заходи медичного характеру;

бути при допитах пiдозрюваного та обвинуваченого, а також при вчиненнi iнших слiдчих дiй, що проводяться за участю чи за клопотанням пiдозрюваного, обвинуваченого чи його захисника;

за згодою особи, що проводить дiзнання чи слiдчого брати участь i у iнших слiдчих дiях;

застосовувати науково-технiчнi засоби при вчиненнi тих слiдчих дiй, у яких приймаi участь захисник, а також при ознайомленнi з матерiалами справи тАУ за згодою особи, що проводить дiзнання, слiдчого, а в судi, якщо справа розглядаiться у вiдкритому судовому засiданнi, - за згодою суддi чи суду;

знайомитись з матерiалами, якими обТСрунтовуiться затримання пiдозрюваного чи обрання запобiжного заходу чи предтАЩявлення обвинувачення, а пiсля закiнчення попереднього слiдства тАУ з усiма матерiалами справи та виписувати з цих матерiалiв необхiднi вiдомостi;

брати участь у судовому розглядi справи;

надавати докази та заявляти клопотання та вiдводи.

Постраждалий та адвокат як його представник мають право:

надавати докази;

заявляти клопотання;

знайомитись з усiма матерiалами справи з моменту закiнчення попереднього слiдства;

брати участь у судовому розглядi;

заявляти вiдводи;

- подавати скарги на дii особи, що проводить дiзнання, слiдчого, суддi чи суду, а також на вирок чи рiшення суду та постанову суддi[13]
.

Захисник не вправi:

сам здiйснювати нiяких слiдчих дiй по збиранню та перевiрцi доказiв, оскiльки за чинним КПК це i винятковою компетенцiiю слiдчих органiв, прокурора, суддi i суду. Але, беручи участь у справi адвокат маi право збирати вiдомостi про факти, якi можуть бути використанi як докази.

подавати скарги на дii та рiшення особи, яка провадить дiзнання, слiдчого, прокурора, суддi та суду;

збирати вiдомостi про факти. Що можуть бути використанi як докази у справi, зокрема одержувати документи або iх копii вiд пiдприiмств, установ, органiзацiй, обтАЩiднань, а вiд громадян тАУ за iх згодою;

ознайомлюватись на пiдприiмствах, в установах i органiзацiях з необхiдними документами i матерiалами, за винятком тих, таiмниця яких охороняiться законом; отримувати письмовi висновки фахiвцiв з питань, що потребують спецiальних знань.

2.2. Розгляд та вирiшення зауважень адвоката на протокол судового засiдання.

Про кожне судове засiдання i про кожну окрему судову дiю, проведену поза цим засiданням, складаiться протокол, який i важливим процесуальним документом. В протоколi зазначаються суть i змiст процесуальних дiй, що були виконанi судом, сторонами, iншими особами, якi беруть участь у справi, iншими учасниками процесу в судовому засiданнi пiд час розгляду справи чи поза засiданням. Протокол судового засiдання i основним процесуальним документом, на пiдставi якого суд касацiйноi, наглядовоi iнстанцii перевiряють, чи законний склад суду, що розглядав справу, додержавння законодавства при розглядi справи, чи не порушив суд права сторiн та iнших осiб, якi беруть участь у справi тощо.

Адвокат, який брав участь в судовому засiданнi, протягом трьох дiб з дня складання протоколу маi право ознайомитися з ним i додати письмовi зауваження, вказавши на його неправильнiсть або неповноту.

Розглянувши зауваження, суд вносить вмотивовану ухвалу, а суддя тАУ постанову, якою посвiдчуi правильнiсть зауважень або вiдхиляi iх.

Зауваження на протокол i ухвала суду чи постанова суддi у всiх випадках приiднуiться до справи [14]
.

Висновок

Адвокат тАУ професiйний спецiалiст-юрист, покликаний своiю дiяльнiстю в вiдповiдностi з Конституцiiю i законами Украiни:

а) сприяти захисту прав i свобод, представляти iнтереси громадян Украiни, iноземних громадян, осiб без громадянства, юридичних осiб, надавати iм юридичну допомогу;

б) дiяти в складi адвокатури Украiни, яка у вiдповiдностi з Законом Украiни тАЬПро адвокатурутАЭ (09.12.1992 р.) i добровiльним професiйною спiлкою, дiючою на пiдставi верховенства закону , незалежностi, демократизму, гуманiзму, конфiденцiйностi;

в) давати, у межах своii компетенцii, консультацii та розтАЩяснення, довiдки по законодавству, складати заяви, скарги та iншi документи правового характеру, сприяти правовими способом а здiйсненню пiдприiмницькоi дiяльностi;

г) володiти глибокими знаннями не тiльки в межах юриспруденцii, бути тонким психологом, мати хорошу мову, неухильно дотримуватись адвокатськоi етики та професiйного призначення тАУ захищати не злочин, а людину.

ВаПри пiдготовцi цiii курсовоi роботи автор керувався декiлькома принципами:

максимально наблизити себе до теми, або можливо, моii майбутньоi дiяльностi;

максимально докладно викласти матерiал, який стосуiться всiх аспектiв дiяльностi адвоката та взагалi юриста;

вiдкрити перш за все горизонти, перспективи цiii галузi права.

На мою думку, адвокат обовтАЩязково повинен стояти на захистi прав та свобод людини, якi iй надала держава, Конституцiя, закони та iншi нормативно-правовi акти. Адвокат повинен у нашому, досить нездоровому суспiльствi, захищати людину вiд рiзного роду посягань на ii честь та гiднiсть, у тiснiй сполуцi iз законом.

Список литературы

Конституцiя Украiни (вiд 26.06.96)

Кримiнальний кодекс Украiни.

Закон Украiни тАЬПро атестацiйну комiсiютАЭ.

Кримiнально-процесуальний Кодекс Украiни.

Цивiльно-процесуальний Кодекс Украiни.

Науково-практичний коментар кримiнально-процесуального кодексу Украiни. тАУ К. тАУ Юрiнком iнтер. тАУ 1997.

С.В. Бородина тАЭПроцесуальные акты предварительного расследованияВ». тАУ М. тАУ ВлЮридическая литератураВ». тАУ 1978.

О.В Ефiменко, К.В. Манжул тАЬОснови галузевого законодавстватАЭ. тАУ Кiровоград. тАУ 1998.

ВлНравственные основы защитыВ». тАУ М.1978 ВлЭтикаВ» №5

ВлСлово адвокатуВ». -- М. ВлЮридическая литератураВ» 1968г.

Борщевский М.Ю. ВлБизнес тАУ адвокат в США, ГерманииВ» - М. 1995 г.