Cтановище дiтей та молодi в зарубiжних краiнах
тановище дiтей та молодi в зарубiжних краiнах
Мiжнародно-правовий захист прав та iнтересiв дiтей та молодi.
Вперше мiжнародну стурбованiсть положенням дiтей було висловлено у 1923 роцi, коли Рада новоствореноi неурядовоi органiзацii тАЬМiжнародний союз порятунку дiтейтАЭ (тАЬSave the Children International UnionтАЭ) прийняла декларацiю з птАЩяти пунктiв про права дитини, вiдому як Женевська декларацiя, яку було схвалено наступного року птАЩятою Асамблеiю Лiги Нацiй. тАЬПрийнята пiсля першоi свiтовоi вiйни Лiгою нацiй, завдяки зусиллям першопрохiдника в областi прав дитей Еглантина Джебба, ця декларацiяВа вiдзначаi початок мiжнародного руху за права дитини i i також першим мiжнародним затвердженням права на харчування. В Декларацiя зазначаiться, що дитинi мають бути наданi засоби, необхiднi для його нормального фiзичного та розвитку, i зазначаiться, що голодна дитина маi бути нагодованатАЭ [2;20].
У 1948 роцi Генеральна Асамблея Органiзацii ОбтАЩiднаних Нацiй ухвалила дещо розширену версiю того тексту i пiшла далi, прийнявши 1959 року нову Декларацiю прав дитини, яка мiстила десять основних принципiв добробуту i захисту дитини. У принципi 4 цiii Декларацii, зокрема, наголошуiться, що дитинi повинно належати право на здорове зростання й розвиток, а також право на належне харчування, житло, розваги, та медичне обслуговування.
Крiм того, на забезпечення захисту прав молодi та дiтей спрямованi такi мiжнародно-правовi документи, як Правила для здiйснення правосуддя щодо молодi (1985), Правила ООН щодо захисту неповнолiтнiх, позбавлених волi (1985), Всесвiтня декларацiя про забезпечення виживання, захисту та розвитку дiтей (1990) та деякi iншi.
На мою думку, центральне мiсце серед цих документiв посiдаi Конвенцiя про права дитини, прийнята Генеральною Асамблеiю ООН 20 листопада 1989 року i ратифiкована Верховною Радою Украiнськоi РСР 27 лютого 1991 року. Цей найбiльш широко ратифiкований документ встановлюi в якостi мiжнародного закону всi права для забезпечення виживання, розвитку i захисту дiтей.
Стаття 3 даноi Конвенцii передбачаi:
ВатАЬ1. В усiх дiяхВа по вiдношенню до дiтей, незалежно вiд того, здiйснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соцiального забезпечення, судами, адмiнiстративними чи законодавчими органами, першочергова увага придiляiтьмся найлiпшому забезпеченню iнтересiв дитини.
2. Держави-учасники зобовязуються забезпечити дитинi такi захист i пiклування, якi необхiднi для його добробуту, беручи до уваги права та обовтАЩязки його батькiв, опiкунiв або iнших осiб, якi несуть за неi вiдповiдальнiсть за законом, i з цiiю метою вживають усi вiдповiднi законодавчi i адмiнiстративнi заходи.
Держави-учасники забезпечують, щоби установи, служби i органи, якi вiдповiдають за пiклування про дiтей або iхнiй захист, вiдповiдали нормам, встановленим компетентними органами, зокрема, в областi безпеки i охорони здоровтАЩя та з точки зору чисельностi i придатностi iхнього персоналу, а також компетентного наглядутАЭ[1;5].
ВаЯк зазначаiться у статтi 6 Конвенцii, тАЬдержави-учасники визнають, що кожна дитина маi невiдтАЩiмне право на життя. Держави-учасники забезпечують у максимально можливiй мiрi виживання i здоровий розвиток дитинитАЭ[1;6].
Важливим положенням Конвенцii i стаття 8, у вiдповiдностi до якоi держаiви-учасники поважають право дитини на збереження своii iндивiдуальностi, включаючи громадянство, iмтАЩя i сiмейнi звтАЩязки, як передбачаiться законом, не припускаючи протизаконного втручаннятАЭ [1; 7].
Як зазначено у статтi 9, тАЬдержави-учасники забезпечують, щоби дитина не розлучалася зi своiми батьками всупереч iхньому бажанню, за винятком випадкiв, коли компетентнi органи, згiдно судовому рiшенню, визначають у вiдповiдностi до застосованого закону i процедур, що таке розлучення необхiдно в найлiпших iнтересах дитинитАЭ [1;7].
Стаття 24 зобовтАЩязуi держави-члени визнати право дитини на користування найбiльш досконалими послугами систем охорони здоровтАЩя володiння найвищим досяжним рiвнем здоровтАЩя. Крiм того, на державу покладаiться обовтАЩязок забезпечувати медичну допомогу i медично-санiтарне обслуговування всiм дiтям з акцентом на первинну медично-санiтарну допомогу, боротьбу з хворобами i недовготованiстю, забезпечуючи достатню кiлькiсть продовольства, чисту питну воду i вiдповiднi санiтарнi умови.
тАЬСтаттi 34 та 35 зазначеного документу розцiнюють комерцiйну експлуатацiю дiтей i пiдлiткiв як злочинтАЭ [10;9].
ВаКонвенцiя мiстить перелiк прав дитини, серед яких i, зокрема, такi:
всi дiти мають право на любов i спiлкування;
всi дiти мають право на належне харчування;
всi дiти мають право на гру;
жодна дитина не повинна бути примушеною до працi;
жодна дитина не повинна бути жертвою насильства або вiйни;
всi дiти i рiвними;
всi дiти мають право на навчання;
всi дiти мають право на медичне обслуговування;
жодна дитина не повинна бути скривджена i зневажена;
жодна дитина не повинна бути обтАЭiктом сексуальних посягань;
дiти можуть зустрiчатися з ким бажають;
перевага надаiться дiтям без сiмей;
перевага надаiться дiтям-iнвалiдам;
дiти можуть обирати свою власну релiгiю;
дiти мають право на iнформацiю;
перевага надаiться дiтям-бiженцям;
перевага надаiться дiтям-бiженцям;
перевага надаiться дiтям, що перебувають у конфлiктi з законом;
дiти можуть виражати своi думки.
Крiм перелiку прав дитини Конвенцiя мiстить також всеохопний виклад тих зобовтАЩязань, якi держави готовi визнати по вiдношенннню до дiтей. Цi зобовтАЩязання можуть мати прямий характер (наприклад, забезпечення навчальними засобами i належне виконання судочинства щодо неповнолiтнiх) або непрямий (надання можливостi батькам, багатодiтним сiмтАЩям чи опiкунам виконувати свою першочергову роль та обовтАЩязки з пiклування та охорони дiтей тощо).
На середину вересня 1997 року Конвенцiю про права дитини ратифiкувала 191 держава. Зараз залишаiться лише двi краiни (США та Сомалi), що не ратифiкували цей мiжнародний документ.
Важливими мiжнародно-правовими актами, спрямованими на захист iнтересiв дiтей, i прийнятi в 1990 роцi Всесвiтня декларацiя про забезпечення про забезпечення виживання, захист i розвиток дiтей та План дiй щодо ii здiйснення. Цi документи стали результатом роботи свiтових лiдерiв, що взяли участь у Всесвiтнiй зустрiчi на вищому рiвнi в iнтересах дiтей. В названiй декларацii вони взяли на себе зобовтАЩязання придiлятиВа першорядну увагу правам дiтей. План дiй мiстить 7 основних та 20 допомiжних завдань iз здiйснення Декларацii. тАЬголовна мета в областi харчування тАУ скорочення серйозною i помiрноi недовгодованостi серед дiтей вiком до птАЩяти рокiв наполовину вiд рiвня 1990 р. Сiм допомiжних завдань такi :
зниження частки низькоi маси тiла при народженнi до рiвня нижче, нiж 10%;
зниження анемii в жiнок вiд нестачi залiза на одну третину вiд рiня 1990 р.;
практична повна лiквiдацiя розладiв, повтАЩязаних з недостатнiстю йоду;
практично повна лiквiдацiя розладiв, повтАЩязаних з недостатнiстю вiтамiна А;
забезпечення всiм жiнкам можливостi годувати своiх дiтей годувати своiх дiтей виключно груддю впродовж перших чотирьоi-шести мiсяцiв життя;
створення служб контролю за зростанням дiтей i сприяння iхньому зростанню;
розповсюдження знань та надання допомiжних послуг для збiльшення виробництва продовольства з метою забезпечення продовольчоi безпеки сiмейтАЭ [2;20]
Недовгодованiсть дiтей як болюча проблема сучасностi.
Однiiю з найболючiших проблем дiтей в сучасному свiтi залишаiться недостатнi харчування. Дiти, що страждають вiд нього, не вiдчувають голоду i не виявляють помiтних симптомiв. Втiм,Ва ця проблема серйозно порушуi права дiтей, загрожуючи iхньому фiзичному i розумовому розвитку i сприяючи увiчненню убозства. Недовгодованiсть, що маi ширшi масштаби, нiж пiдозрюють тАУ кожна третя дитина страждаi нею тАУ знижуi продуктивнiсть i потенцiал всього суспiльства.
Генеральний секретар Органiзацii ОбтАЩiднаних Нацiй Кофi А. Аннан подаi наступнi моторошнi цифри : тАЬБiльше 200 мiльйонiв дiтей у краiнах, що розвиваються, в вiцi до птАЩяти рокiв недовгодованiтАжНедовгодованiсть i супутньою причиною бiльше половини з майже 12 мiльйонiв випадкiв смертi дiтей в вiцi до птАЩяти рокiв на рiк у краiнах, що розвиваютьсятАЭ [2;6].
Часто-густо такi дiти назавжди втрачають розумовi здiбностi, хворiють частiше за iнших. Якщо ж iм вдаiться дожити до дорослого вiку, вони мають стiйкi розумовi чи фiзичнi вади.
Причинами таких явищ i надто раннi припинення грудного годування, недостатнi розумiння потреб дiтей у харчуваннi, давнi забобони, що прирiкають жiнок та дiтей на убозство. Тiльки на шляху спiвробiтництва мiж мiсцевими властями, неурядовими органiзацiями, урядами i мiжнародними установами можна подолати проблему недовгодованостi дiтей та створення iм гiдних фiзiологiчних умов для розвитку.
Велика небезпека дитячоi недовгодованостi повтАЩязана ще й з тим, що вона уявляi собою приховану небезпеку, тобто практично не викликаi стурбованостi громадськостi. тАЬТри чвертi дiтей у свiтi, якi вмирають вiд причин, повтАЩязаних з недовгодованiстю, перебувають у тому станi, який фахiвцi з харчування класифiкують як легка чи помiрна недовгодованiсть, i для стороннього спостерiгача цi цифри нiчого не кажуть про про масштаби даноi проблемитАжПроте такi надзвичайнi ситуацii, як теперiшня криза в районi Великих Озер у Центральнiй Африцi i в Корейськiй Народно-Демократичнiй Республiцi, почасти призводять до виникнення найсерйознiшi форми недовгодованостiтАЭ [2; 9-10].
Водночас недовготованiсть дiтей притаманна не тiльки краiнам, що розвиваються (хоча насамперед саме iм). В високорозвинутих краiнах диспропорцii в доходах та скорочення соцiального захисту також призводять до небезпечних наслiдкiв щодо харчування дiтей.
Описуючи масштаби недовгодованостi в докладi тАЬСтановище дiтей у свiтi, 1998 р.тАЭ, директор-виконавець Дитячого фонду ООН Керол Белламi повiдомляi : тАЬПоловина дiтей в Пiвденнiй Азii недовгодованi. В Африцi кожна третя дитина маi недостатню вагу, а в деяких краiнах цього континенту вгодованiсть дiтей погiршуiтьсятАЭ [2;10].
Недовгодованi дiтиВа вмирають вiд звичайних хворiб частiше за тих, хто харчуiться нормально. Недостатнi харчування на раннiх стадiях життя (зокрема, на ембрiональнiй)Ва спричиняi розвиток на пiзнiших етапах життя хронiчних захворювань, зокрема, коронарних хворiб серця, дiабета й гiпертонii. З огляду на небезпеку недовгодованостi для здоровтАЩя найбiльш вразливими виявляються дiти в перiод вiд внутрiшньоутробного розвитку до трьох рокiв та жiнки до та пiсля вагiтностi та лактацii.
Недовгодованiсть повтАЩязана також з такою хворобою, як малярiя. тАЬВ деяких частинах Африки, де поширена малярiя, приблизно кожен третiй випадок недовгодованостi дитини викликано малярiiютАжВагiтнi жiнки бiльше пiддаються малярii, а дiти хворих на малярiю матерiв пiддаються бiльшому ризику недостатньоi маси тiла при народженнi i анемiiтАЭ [2;10].
Часто-густо причиною недовгодованостi буваi брак тих чи iнших харчувальних речовин, наприклад бiлково-енергетичний дефiцит рацiону, розлади, повтАЩязанi з недостатнiстю йоду, недостатнiсть залiза i вiтамiну А тощо.
Кожний з факторiв загрожуi органiзмовi по-рiзному. Наприклад, брак йоду може зашкодити розумовим здiбностям, недостатнiсть фолiiвоi кислоти в майбутнiх матерiв може спричинити природженi вади в дiтей, наприклад розколину хребту, а недостатнiсть вiтамiну D зашкоджаi правильному формуванню кiстяка, зокрема, викликаi рахiт.
тАЬДавно вiдомо, що недостанiсть вiтамiну А, до якоi схильнi близько 100 млн. дiтей молодшого вiку в усьому свiтi, викликаi слiпоту. Проте чимдалi бiльше стаi зрозумiло, що навiть легка недостатнiсть вiтамiну А послаблюi iмунну систему, знижуi опiрнiсть органiзму до дiареi, яка щороку вбиваi 2,2 млн. дiтей, а також до кору, що вбиваi приблизно 1 млн. дiтей на рiктАЭ [2;11].
Як свiдчить досвiд краiн, якi успiшно долають соцiально-економiчну вiдсталiсть, велику роль у боротьбi проти недовгодованостi дiтей вiдiграють такi заходи, як полiпшення доступу жiнок до освiти, збагачення основних продуктiв харчування необхiдними живiльними речовинами, широке розповсюдження практичноi iнформацii i збiльшення державних видаткiв на соцiальний сектор. Важливi також законодавчi i полiтичнi заходи боротьби з дискримiнацiiю щодо жiнок та iхнею експлуатацiiю, а також заходи, що дозволяють жiнкам мати доступ до ресурсiв i послуг на всiх рiвнях суспiльства. Велике значення маi також освiта дiвчат i жiнок.
тАЬВ бiльшостi краiн, де харчування полiпшилося за останнi два десятирiччя, також спостерiгалися вiдносно високi темпи економiчного зростання впродовж досить тривалого перiодутАжВ РЖндонезii, наприклад, економiчне зростання в перiод 1976-1986 рокiв супроводжувалося 50-вiдсотковим збiльшенням доходiв 40 вiдсоткiв найбiднiшого населеннятАжРяд краiн, таких, як ОбтАЩiднана Республiка Танзанiя, досягли широкомасштабного полiпшення харчування без значного загального економiчного зростаннятАЭ [2;42-43]
ВаЗарубiжнi дитячi i молодiжнi органiзацii та неформальнi обтАЩiднання молодi на сучасному етапi.
Одним з найбiльш розповсюджених у свiтi рухiв дiтей i молодi i скаутинг (вiд англ. scout тАУ розвiдник), заснований 1907 року вiдставним англiйським генералом Р. Баден-Пауелом. Скаутинг уявляi собою велику всесвiтню гру. Дiтям не навтАЩязують знань, в них пробуджують цiкавiсть та бажання пiзнати те, що знають дорослi. Скаутiв насмперед вчать виживати у природних умовах. Головний скаутський принцип : вiд iнтересiв особистостi до iнтересiв колективу, а не навпаки, як вчили колишнiх радянських пiонерiв.
Наприкiнцi 80-х рокiв всевiтнiй рух скаутiв обтАЩiднував 117 нацiональних асоцiацiй i нараховував бiльше 16 млн. осiб [3;20].
Про велике суспiльне значення скаутингу у краiнах Заходу свiдчать факти, наведенi росiйською журналiсткою Вiкторiiю Волошиною : тАЬПри тому, що у Францii скаутiв серед дiтей тАУ 6 вiдсоткiв, 7 з 10 членiв французького парламенту тАУ це колишнi скаути. Всi президенти другоi половини 20 ст. в Америцi тАУ також колишнi скаути. За винятком хiба що Р.Рейгана тАУ той був скаут-мастером (звання керiвника)тАЭ [7;34].
Останнiми роками скаутинг набув поширення у посткомунiстичних краiнах, зокрема в Росii. тАЬВ Петербурзi, наприклад, впродовж року працюi близько вiсьми клубiв у рiзних районах мiста, де навчають першiй медичнiй допомозi, основам життя в лiсi, в шатрi, проводять психологiчний тренiнгтАжТретя Всеросiйська Джамборi (в пiонерськiй термiнологii дещо середнi мiж злiтом, фестивалем i зiрницею, але куди бiльше привабливий за формою) пiдтримана губернатором Саратовськоi областi Аяцковим, який видiлив скаутам 17 гектарiв землi у власнiсть i ще 100 гектарiв лiсу в оперативне користування за умови ретельного догляду за цими лiсовими угiддямитАЭ [7;34].
Значною популярнiстю в пiдлiтковому i молодiжному середовищi Росii, краiн РДвропи, Америки користуються рiзноманiтнi неформальнi обтАЩiднання молодi (НОМ). Ставши реальнiстю суспiльного буття протягом декiлькох останнiх десятирiч, в посттоталiтарнiй Росii з ii соцiальними негараздами НОМи стають бiльш агресивними та iррацiональними. тАЬХiппiтАЭ, тАЬпанкитАЭ та тАЬрокеритАЭ поступилися мiсцем тАЬенергетамтАЭ, тАЬсатанiстамтАЭ та тАЬскiнхедамтАЭ.Ва
тАЬЕнергетитАЭ уявляють собою специфiчний молодiжний рух, орiiнтований на пошуки цiнностей в мiстичних традицiях. тАЬЕнергетитАЭ захоплюються фiлософiiю, чорною та бiлою магiiю. В.Волошина вважаi, що тАЬу прагненнi пiзнати себе та свiт енергети заходять дуже далеко, в iхньому середовищi трапляються самогубства i зовсiм не пiд впливом наркотикiв чи депресii тАУ пiдлiтки хочуть прозiрнути в iнший свiт, вони вiрють у нього бiльше, нiж у свiт реальнийтАжРух спорiднений зi способом життя, за якого проблеми вирiшуються за допомогою деякого iрреального свiтутАЭ [8;14].
ВаРЖррацiональнiсть притаманна i свiтогляду тАЬсатанiстiвтАЭ. Сучасних росiйських сатанiстiв iнакше називають тАЬблекстерамитАЭ тАУ вiд назви найжорсткiшого напряму в рок-металi тАУ тАЬблекатАЭ. Виконавцi тАЬблекатАЭ не спiвають, а хриплять та кричать. тАЬБлекметаллтАЭ вбираi в себе традицii язичництва, агресiю та протистояння християнству. Сатанiсти одягаються, за звичай, у чорне, iхнi груди прикрашаi перевернутий хрест або пентаграма. Захоплення сатанiзмом може загрожувати i дитинi з цiлком щасливоi сiмтАЩi, яка добре вiдчуваi музику. Спочатку ii зворушуi музика тАЬблекметаллутАЭ, а зрештою дитина починаi цiкавитися антихристиянською фiлософiiю, повтАЩязану з нею.
ВаЗ музикою повтАЩязанi також витоки iншого НОМу тАУ тАЬреперiвтАЭ.Крiм власно музики тАУтАЬчитання репутАЭ реперiв цiкавить своiрiдний танець тАУ тАЬбрейкданстАЭ та малюнок тАУ граффiтi. Серед реперiв чимало десяти-дванадцятирiчних пiдлiткiв. В одязi репери вiддають перевагу яскравим кольорам тАУ одягають, наприклад червонi широкi куртки. Брюки тАЬреперiвтАЭ тАУ це так званi тАЬспущенi трубитАЭ на багато розмiрiв бiльше, нiж треба. Це не просто данина модi, це символ, що бере початок у традицiях негритянського репу, адже в багатодiтних негритянських сiмтАЩях дiтям купували одяг на вирiст. На вiдмiну вiд репу чорних американцiв сучасний росiйський реп не i надто агресивним. РЖ хоча вiн виглядаi жорстким та трагiчним, хоча непристойних висловiв у ньому бiльше, нiж в iнших молодiжних середовищах, насправдi репери менше захоплюються наркотиками та спиртними напоями, якi заважають iм танцювати. Для реперiв важлива не стiльки якась iдея чи фiлософiя, скiльки вiльне спiлкування, формою якого в них i так званi тАЬвечеринитАЭ.
ВаНовим явищем для молодi Росii i тАЬрастаманитАЭ (тАЬрастафарiанитАЭ), привезений в Росiю iноземними студентами тАУ африканцями та iвропейцями. Щоби розкрити сутнiсть iхнiй iдеологii, доведеться навести обсяжну цитату з публiкацii В.Волошиноi. тАЬРастамани вважають себе нащадками давнiх iудеiв, рабство яких, описане в Бiблii, повторюiться в наш час тАУ чорношкiрi стають рабами в Америцi. Отже, треба знову розтрощити владицтво нового Вавилону. Зробити це можливо двома шляхами. По-перше, палити священу траву ВлганджуВ», бiльше знану пiд назвою марiхуани, та, по-друге, займатися творчою реалiзацiiю. Цьому допомогаi музика реггi, в тому числi твори Боба МарлiтАЭ [8;14]. З усiх сучасних НОМiв растамани найбiльше близькi за духом до хiппi.
ВатАЬСкiнхедитАЭ (англ. тАЬпоголенi головитАЭ) зтАЩявилися в Росii наприкiнцi 80-х рокiв. Як вважають фахiвцi з питань молодiжних рухiв, до них переважно приiднуiться молодь iз сiмей, в яких дорослi пиячать або не можуть прогодувати дiтей. Такi юнаки намагаються знайти винних в iхнiх злиднях i вбачають iх у тАЬчорнихтАЭ чи iвреях. Разом з тим слiд визнати полiтичну незаангажованiсть цього НОМу (це, до речi стосуiться тАЬнеформалiвтАЭ взагалi). ОбовтАЩязковим атрибутом скiнхедiв i будiвельнi черевики типу Doc Martens на товстiй пiдошвi з металевим носком та високою шнурiвкою червоного чи бiлого кольору. Також скiнхеди носять вузькi джинси чи камуфляжнi штани, куртки-military на тАЬзмiйцiтАЭ, чорнi широкi шлейки, картатi сорочки. Сама назва походить вiд звичаю неодмiнно голити голови. Часто-густо скiнхеди мають висококласнi татуювання, в яких використовуiться символiка кельтiв, друiдiв, рiдше тАУ свастика. Головна iдея скiнхедiв втiлюiться у гаслi тАЬВлада тАУ бiлим !тАЭ
Молодiжна полiтика високорозвинутих держав Заходу.
В високорозвинутих краiнах РДвропи та Пiвнiчноi Америки проблемам молодi придiляiться увага на загальнодержавному рiвнi. Скажiмо, в Нiмеччинi дii закон тАЬПро допомогу дiтям та молодiтАЭ.
У Швецii молодiжна полiтика i елементом добре знаноi тАЬшведськоi моделiтАЭ економiчного розвитку. Вона базуiться на прiоритетi молодi в рiзних галузях державноi дiяльностi. Вiд 1986 року у Швецii iснуi посада мiнiстра молодi, який вiдповiдаi за державну пiдтримку молодiжних органiзацiй, за органiзацiю вiдпочинку молодi тощо. Мiнiстровi пiдпорядкована Рада у справах молодi, до якоi належать 18 штатних працiвникiв. Рада забезпечуi координацiю дiяльностi рiзних мiнiстерств на стадii вироблення i прийняття рiшень, що стосуються молодi. У Швецii мiнiстр молодi маi навiть право зупинити прийняття будь-якого рiшення уряду, якщо воно не вiдповiдаi принципам та завданням молодiжноi полiтики. Якщо ж обговорення подiбноi проблеми на робочому рiвнi не даi бажаного результату, мiнiстр молодi може звернутися до премтАЩiр-мiнiстра, зобовтАЩязаного створити комiсiю для вивчення конфлiкту й розробки компромiсного рiшення. Молодiжна полiтика Швецii маi на метi поглиблення вiри молодi в дiйсну полiтичну демократiю; надання молодi можливостi самiй тАЬробититАЭ полiтику; вирiшення таких проблем молодiжного середовища, як злочиннiсть, алкоголiзм, наркоманiя; постiйний дiалог держави з молоддю.
У Швецii розроблено цiкавий механiзм вирiшення молодiжних проблем. тАЬВ краiнi iснуi закон про пiльги на житло для молодi вiком до 26 рокiв, якi залежать вiд розмiру отримуваноi молодими зарплати. Будуються спецiальнi будинки для молодi, де квартири дещо дешевше, нiж у звичайних будинках.
тАжтАЭШведська модельтАЭ передбачаi виплату кожнiй дитинi вiком до 16 рокiв 5820 крон щорiчно (тобто 70 американських доларiв на мiсяць). Якщо батьки дитини безробiтнi, iй виплачуiться певна фiнансова допомога. Всi студенти отримують щомiсячну стипендiю близько 500 доларiв СШАтАЭ [9;66].
Основнi засади молодiжноi полiтики органiв мiсцевого самоврядуванння у Швецii визначаються тАЬрамковимтАЭ законом 1982 року. Можна навiть казати, що у Швецii iснуi цiла галузь законодавства, що охоплюi проблеми працi, навчання, вiдпочинку молодi. Законом встановлено систему кредитiв для молодi.
Для так званоi тАЬвтомленоi молодiтАЭ (тобто такоi, що не бажаi працювати, анi вчитися) у Швецii повсюдно створено центри пiдготовки до працi.
Впродовж останнiх двох десятирiч у Швецii функцiонуi система вiльного миховання. тАЬтАжЯкщо злочин скоiно пiдлiтком вiком до 15 рокiв, вiн звiльняiться вiд кримiнальноi вiдповiдальностi, а з 15 до 18 рокiв тАУ сплачуi штраф 200-300 крон без позбавлення волi. При цьому, хоч як це дивно, злочиннiсть в краiнi практично вiдсутнятАЭ [9; 65].
Проблеми молодi в сучасному високорозвинутому суспiльствi.
Авторитетнi росiйськi дослiдники проблем молодi Олесандр Запiсоцький та Олександр Файн аналiзуючи пiслявоiннi тенденцii в молодiжному середовищi краiн Заходу, зазначаi, що тАЬтАжще порiвняно нещодавно тАУ пiсля другоi свiтовоi вiйни тАУ свiдомiсть молодi у краiнах Заходу формувалась в основному в залежностi вiд конкретних соцiально-полiтичних i культурних умов, нацiональних традицiй тоi чи iншоi краiнитАЭ [5;21]. В тодiшньому американському супiльствi серед молодi переважають гедонiстичнi цiнностi (тАЬГедонiзмтАж -Ва фiлософсько-етичне вчення, за яким насолода i найвищим благом, метою життятАЭ) [4;174]. Молодi в цiлому за тих часiв була притаманна тАЬетика сили i успiхутАЭ. Невелика зацiкавленiсть полiтикою поiднувалося в молодих американцiв 50-х рокiв з просякнутим iндивiдуалiзмом прагненням до успiху. Принциповою поведiнковою установкою була опора на особистi здiбностi i можливостiю
В тогочаснiй Францii, навпаки, дiяльнiсть представникiв молодго поколiння мала переважно колективний характер. Свiдомiсть французькоi молодi була полiтизованою, з кiнця 40-х рокiв активiзувалися молодiжнi полiтичнi течii : молодi комунiсти, соцiалiсти, демохристiани.
В Захiднiй Нiмеччинi за пiслявоiнних рокiв, як i в США, молодi люди уникають громадськоi дiяльностi, вiддаючи перевагу задоволенню в особистому життi, в дозвiлллi.
Тодiшня японська молодь так само скептично ставиться до традицiйних цiнностей, проте, водночас, виявляi стурбованiсть за долю своii держави, бажання особистою працею вiдродити Батькiвщину.
тАЬПроте з кiнця 50-х рокiв у свiдомостi молодi рiзних краiн розвинутого капiталiзму починають проступати й посилюватися спiльнi риси. Новий етап розвитку продуктивних сил (етап НТР) висунув особливi вимоги до перiоду подорослiшання молодоi людинитАжВ культурi розвинутого iндустрiального суспiльства, де набуття статусу дорослого вимагаi тривалого навчання,оволодiння багатьма навичками, знаннями, соцiальними ролями, процес подорослiшання, як правило, розтягуiться на довгi рокитАЭ [5;22].
У краiнах Заходу та в тодiшньому СРСР в пiслявоiннi роки дедалi зростаi питома вага молодi, що пiсля закiнчення середньоi школи продовжуi навчання i, вiдповiдно, в бiльш старшому вiцi залучаiться до суспiльного виробництва.
Було б спрощенням сприймати це як обовтАЩязкову передумову iнфантилiзацii молодi. Навпаки, чим тривалiше перiод навчання молодоi людини, тим бiльшоi самостiйностi вона набуваi в майбутньому. Урбанiзацiя, поширення системи масових комунiкацiй, iншi атрибути масового суспiльства послаблюють дiю нацiональних та соцiальних бартАЩрiв мiж молоддю рiзних краiн та рiзних соцiальних груп. Зростаi iнтенсивнiсть спiлкування молодi, ii духовна культура та роль у суспiльствi. Молодь виявляi себе як специфiчна спiльнота.
За цих умов вже в 50-тi роки в захiдному, зокрема американському,ВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВа суспiльствi поступово визрiваi конфлiкт мiж молоддю i тАЬдорослимтАЭ суспiльством, повтАЩязаний з кардинальною розбiжнiстю в системах цiнностей двох поколiнь. Америка 50-х рокiв просякнута примiтивною споживацькою iдеологiiю тАУ споживання матерiальних цiнностей стаi з умови життя людини стаi ii метою.Ва тАЬВ якостi нацiонального iдеала на щит були пiднятi такi риси,як iндивiдуалiзм, особиста iнiцiатива, сформовано культ успiху в умовах тАЬрiвних можливостетАЭ, втiлений в мiфi тАЬамериканськоi мрiiтАЭ. Америка тих часiв, за виразом американського соцiолога Ф.Слейтера, вiддавала перевагу правам власностi перед правами людини, вимогам технiки перед людськими потребами, конкуренцii перед спiвробiтництвом, зовнiшнiм соцiальним нормам перед самовираженням особистостiтАЭ [5; 23-24].
Конфлiкт тАЬбатькiвтАЭ i тАЬдiтейтАЭ знайшов вияв у бурхливих подiях 60-х рокiв. Тодiшнi масовi рухи молодi наклали помiтний вiдбиток на наступне громадське й культурне життя Заходу. Молоде поколiнння раптово пiдняло прапор бунту, загрожуючи зруйнувати консервативнi, на iх думку, пiдвалини соцiуму.
Дана проблема, на мою думку, заслуговуi на особливу увагу вже тому, що дещо подiбне вiдбулося двома десятирiччями пiзнiше в радянському суспiльствi i дотепер даiться взнаки в середовищi украiнськоi молодi, особливо в великих мiстах нашоi держави. Саме тому важливо зтАЩясувати причини молодiжного тАЬвибухутАЭ 60-х.
В рiзних краiнах вони були рiзними. Американську молодь турбували надмiрний вплив корпорацiй на систему вищоi освiти, обмеження на свободу полiтичноi дiяльностi у студентських мiстечках тАУ кемпусах, обвтАЩязкова служба в армii, зумовлена вiйною, яку вели США у ВтАЩiтнамi. Для молодих французiв велике значення мали змiни в суспiльному положеннi гуманiтарноi iнтелiгенцii та та напружена ситуацiя у сферi вищоi освiти. Активнiсть захiднонiмецькоi молодi в той час була повтАЩязана зВа болючою проблемою подолання духовноi спадщини нацизму, що загострювалася авторитарнимиВа тенденцiями в перiод правлiння Аденауера.
Молодiжний протест 60-х набув рiзноманiтних форм. тАЬКалiфорнiйський унiверситет Берлi в вереснi тАУ жовтнi 1964 року породив тАЬсiт-iнитАЭ тАУ сидячi страйки протесту. В Мiчиганському унiверситетi 25 березня 1965 року було надано поштовху серii тАЬтич-iнiвтАЭ тАУ митингiв-дискусiй, проведених незабаром бiльше нiж у ста американських вузахтАжЗ весни 1965 по весну 1968 року в Америцi рiзко тАУ приблизно в 300 разiв тАУ збiльшуiться чисельнiсть учасникiв антивоiнних демонстрацiй.тАЭ [5; 27].
Бурхливi подii розгорнулися у травнi 1968 р. в Парижi, коли студенти органiзували тАЬфронтальну атаку буржуазноi системитАЭ, захопивши та розгромивши Сорбоннський унiверситет, споруджуючи барикади та влаштовуючi кривавi зiткнення з силами правопорядку. тАЬВiд втАЩiзду в кабiнет ректора на роверi до рок-фестивалю за участю 400 тисяч осiб, вiд прикрашення квiтами стволiв гвинтiвок нацiональноi гвардii до карнавально-хулiганського захоплення паризького театру тАЬОдеонтАЭ, до диверсiйних актiв, що знищують сотнi нi в чому не винних людей, - ось дiапазон акцiй заколотникiвтАЭ [5;27-28].
Проте все це розмаiття форм мало певну внутрiшню спiльнiсть тАУ протест молодi формувався стихiйно, iницiатива йшла знизу, неминуче набуваючи радикально-антибуржуазного характеру, заперечувалися самi засади суспiльства.
Виступи 60-тих рокiв значною мiрою були реакцiiю на гiпертрофований рацiоналiзм навколишнього соцiуму, який асоцiювався у свiдомостi молодi з придушенням особистостi, позбавленням ii можливостей для саморозвитку. тАЬЯк образно писали журналiсти в тi часи, юнi паростки, пiднявшися на гребнi тАЬруху шестидесятихтАЭ, озiрнулася навкруги i не побачила нiчого, крiм пустелi мiст, в яких всякий рух душi зводився до страху втратити розкiшне життя бiля телевiзора з кондицiонеромтАЭ [5; 30].
Якi ж уроки описаного вище конфлiкту поколiнь ? Чи може iхнiй аналiз дати висновки, кориснi для сучасного украiнського суспiльства, яке функцiонуi у принципово iнакших соцiальних умовах ?
Шукаючи вiдповiдi на це питання треба ще раз спробувати виявити специфiчнi причини молодiжноi кризи 60-х. О.Запiсоцький та О.Файн вважають, що тАЬтАжв iндустрiально розвинутих краiнах Заходу феномен молодiжного бунту 60-х був значною мiрою визначений рiзким прискоренням темпiв життiвих змiн, що вiдбулося пiд впливом науково-технiчноi революцii. Зростання соцiальноi та духовноi автономii, вiдносне вiдокремлення ii в якостi соцiально-демографiчноi групи послужилитАжморальнiй, а згодом i полiтичнiй конфронтацii поколiнь. Пояснення вибухового характеру цiii конфронтацii, напевно, слiдВа шукати у специфiчних соцiально-психологiчних характеристиках поколiння, що конфлiктуi, з одного боку, та непiдготовленостi системи буржуазних iнститутiв влади до зняття соцiальногi напругитАЭ [5;34-35]. (В даному разi автори виданоi в 1990 роцi книжки використовують слово тАЬбуржуазнийтАЭ як прийнятий в комунiстичнiй термiнологii прикметник для позначення сучасного суспiльства краiн Заходу).
Зазначенi характеристики стрiмких суспiльних змiн, на мою думку, можна принципово вiднести до процесiв, що вiдбуваються в сучаснiй Украiнi, адже йдеться не про соцiально-полiтичну спрямованiсть змiн, а про iх темп та глибину. Як пишуть тi самi автори, тАЬновим поколiнням доводиться вступати в тАЬдорослетАЭ життя, приймати найвiдповiдальнiшi (тАж) рiшення з вибору професii, супутника життя, цiннiсних орiiнтирiв в умовах, якi докорiнно вiдрiзняються вiд ситуацiй тридцятирiчного, ба навiть птАЩятнадцятирiчного, минулоготАжЧим швидше темп розвитку суспiльства, тим бiльше культурна дистанцiя мiж поколiннями. Тим глибше розбiжностi, гострiше конфлiктитАЭ [5;35].Ва
Хоча за сучасних умовВа становище дiтей та молодi в краiнах Заходу виглядаi найлiпшим у порiвняннi з iншими регiонами свiту, тим не менше i тут дiтям та молодi притаманнi певнi проблеми тАУ передусiм, психологiчнi. Сучаснi дослiдники спостерiгають, зокрема, що в американському суспiльствi даiться в знаки тенденцiя демографiчноi iнфiльтрацii, яка виявляiться в тому, що дiти чимдалi набувають ознак дорослих, дорослi намагаються стати бiльш юними.
тАЬОдин техаський законодавець пропонуi запровадити смертну кару, починаючи з 11 рокiв, i його, нехай ненадовго, але сприймають серйозно. Американськi пiдлiтки день у день скоюють дедалi жорстокiшi вбивства, дорослi намагаються за допомогою психотерапевтiв виявити в собi дитину. Першокласники вчаться у школi за програмами настiльки насиченими, складними i стимулюючими конкуренцiю, немовби вони не дiти, а корпоративнi правники, працiвники корпорпацiй разом вiдправляються у фiнансованi компанiiю туристичнi походи, щоби створити колективну спайкутАЭ [11;34].
Схоже на те, що в американському суспiльствi розмиваються межi мiж дитинством та зрiлiстю. З одного боку, Америка закохана в дiтей i захоплюiться пiклуванням про них, з другого тАУ вона ажнiяк не турбуiться про збереження дитинства, яке i не лише бiологiчною, а й культурною конструкцiiю.
За сучасних умов починають руйнуватися встановленi близько ста рокiв тому бартАЩiри тАУ закони про дитячу працю, обовтАЩязкову освiту для дiтей, правосуддя для неповнолiтнiх. Зараз цi бартАЩiри стикаються з епiдемiiю дешевих наркотикiв, якими торгують дiти, i жорстокими вбивствами, скоiними пiдлiтками. У цьому звтАЩязку зазнаi критики система правосуддя для неповнолiтнiх, яка передбачаi для менш жорсткi, нiж для дорослих покарання. Нарiкання висловлюютьсяч i на адресу загальноi дитячоi освiти.
Доречно навести данi про вiк, з якого настаi кримiнальна вiдповiдальнiсть. В рiзних краiнах вiн рiзний : ВлтАжв Англii тАУ 8 рокiв, в Грецii, Францii тАУ 13 рокiв, в ФРН тАУ 14 рокiв, у Швецii тАУ 15 рокiв, в Египтi , Лiванi, РЖраку тАУ 7 рокiв, в РЖзраiлi тАУ 9 рокiвВ» [6;10].
В США навiть висловлюiться думка про те, що, уряд взагалi повинний усунутися зi сфери освiти, яка маi бути вiддана на вiдкуп самих батькiв. Протилежна точка зору виходить з того, що за умов конкуренцii до дiтей, навпаки, мають предтАЩявлятися пiдвищенi вимоги. ВлВ багатьох школах в Атлантi, наприклад, збираються скасувати канiкули, позаяк рiвень конкуренцii в сучасному свiтi вимагаi вiд дiтей ще бiльших навичок i знання ще бiльшого обсягу iнформацiiВ» [11;34].
Штучно прискорене набуття дiтьми ВлдорослихВ» рис виявляiться, мiж iншим, у тому, що, починаючи з 60-х рокiв фото- та телезображення дiтей дедалi сексуалiзуються. Особливо це стосуiться телесерiалiв для дiтей та пiдлiткiв, дитячих рок-груп i т.i. До тогож дiти можуть завчасно познайомитися з сексом та насильством завдяки комптАЩютерним мережам.
Проте iсторичний досвiд засвiдчуi, що дiти i найгнучкiшою та найсприйнятливiшою частиною суспiльства, отже, турбуватися про долю дитинства за сучасних умов не вартоД.Радишевський вважаi, що тАЬтАжнеобхiдно визнати змiни, що вiдбулися в сучасних дiтях, а також пiдтримати позитивнi зрушення i намагатися за змогою контролювати негативнiтАЭ[11;34].
Проблема раннього подорослiшання дiтей набуваi особливо жахливих форм за умов соцiальноi кризи, яку переживають зараз народи посттоталiтарних краiн. Про це свiдчать результати дослiджень, проведених психологами Московського Педагогiчного Унiверситету. тАЬтАжДо кримiнально-караних дiянь залучаiться чимдалi бiльше дiтей i пiдлiткiв. Професiйнi вбивцi з числа неповнолiтнiх, що отримують тАЬгонорартАЭ за кожний влучний пострiл, банди, якi складаються з дiвчат, що дiють з загостреною жорстокiстю, - це не плiд запаленоi фантазii, а факти мiлiцейськоi хронiкитАЭ [12;24].ВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВаВа
З результатiв дослiджень випливаi, що за звичай залучення дитини до кримiнального свiту буваi повтАЩязано з наркотиками. На думку вчених, немаi унiверсальних методiв запобiгання цього лиха. З огляду на загрозу захоплення наркотиками небезпечним вiком i юнiсть та молодiсть аждо 25 рокiв тАУ на цей час формуiться особистiсть. РЖнакше кажучи, кожен з пiдлiткiв та молодих людей може стати жертвою наркотикiв. Проте найчастiше до них звертаються пiдлiтки з бiдних сiмей. Наркоманiя сприяi iхньому залученню до злочинв, повтАЩязаних з вандалiзмом, тероризмом i вбивствами на замовлення.
Висновки московських психологiв невтiшнi. Навiть на тлi соцiальних негараздiв пiдлiткова агресивнiсть жахаi. Небезпека загрожуi передусiм великим мiстам Росii та iнших нових незалежних держав.
Новим негативним явищем для росiйських пiдлiткiв стаi примус до вживання наркотикiв. Його жертвами стаютбь переважно дiти з забезпечених сiмей. При цьому застосовуiться наступна схема : злочинцi обирають пiдлiтка з сiмтАЩi, що маi деякий матерiальний достаток, запрошують його на вечiрку, де дають йому наркотичний укол. РЖнодi вистачаi одного-трьох тАЬсеансiвтАЭ, пiслi чого настаi звикання до наркотикiв. Зрештою жертва стаi платоспроможним клiiнтом на наступнi роки.
тАЬЗа експертними оцiнками мiжнародних органiзацiй, Росiя з краiни транзиту наркотикiв перетвор
Вместе с этим смотрят:
9 сочинений для 9 класса /english/
A Farewell to Arms
A history of the english language
About England
Accommodation in St.Petersburg