Акти державного управлiння

Розбудова правовоi демократичноi Украiни зумовлюi зростання ролi права, оскiльки воно створюi для цього необхiднi умови: упорядкованiсть, визначенiсть органiзованiсть, динамiчнiсть суспiльних вiдносин. Це безпосередньо стосуiться й середовища державного управлiння, в якому практично втiлюiться iднiсть дiяльностi i структур апарату управлiння.

Державне управлiння - одна з форм дiяльностi держави, це вiдносно самостiйна органiзацiйно-владна, розпорядча дiяльнiсть органiв виконавчоi влади та ii уповноважених в особi адмiнiстрацii державних пiдприiмств та установ, якi здiйснюють своi повноваження у встановлених Конституцiiю Украiни межах i вiдповiдно до законiв Украiни щодо практичноi органiзацii завдань та функцiй держави.

Встановлення та застосування норм права у процесi державного управлiння здiйснюiться державними органами через видання актiв державного управлiння.

В юридичнiй лiтературi акти державного управлiння по-перше розглядаються у якостi дii, по-друге як документ, по-третi як форма виконавчо-розпорядчоi дiяльностi - це останнi розумiння акта найбiльш розповсюджене. Однак слiд мати на увазi, що формою дiяльностi i не сам акт, а його видання. Встановлюючи норму чи застосовуючи ii, орган управлiння щось приписуi (дотримуватися правил, зарахувати на роботу i т.i.), причому завжди у визначенiй юридичнiй формi (наказ, рiшення, розпорядження i т.п.). Цi приписи - вияв державноi волi, вони мають державно-владний характер. Акти державного управлiння видаються на пiдставi i на виконання закону, у порядку та формi, визначених законом.

Тобто, акти державного управлiння i заснованi на законi приписи державно-владного характеру, виданi у вiдповiдних формах у процесi виконавчо-розпорядчоi дiяльностi уповноваженими органами або посадовими особами.

Акти державного управлiння - правовi акти. Вони завжди направленi на досягнення певного правового результату, або на встановлення (скасування, змiну) правових норм, або виникнення (змiну, припинення) певних правовiдносин, або i на те i на iнше одночасно. За допомогою цих актiв надаються певнi права чи встановлюються певнi обовтАЩязки.

Акти державного управлiння - однобiчнi владнi акти. Вони видаються вiд iменi держави, i наслiдком реалiзацii державно-владних повноважень, формою вияву державноi влади. Вони обовтАЩязковi для виконання усiма до кого вони адресованi, i при необхiдностi iх виконання забезпечуiться заходами державного примусу.

Рiзним i юридичне значення актiв державного управлiння. Вони можуть вiдiгравати роль юридичного факту. Так, ст.4 Цивiльного кодексу Украiни акти управлiння i однiiю з пiдстав, в силу якоi виникають цивiльнi права та обовтАЩязки.

Акт державного управлiння може бути пiдставою для видання iншого акту державного управлiння.

Акт державного управлiння - це прояв компетенцii державного органу. Акти управлiння i юридично обовтАЩязковими до виконання, iх виконання забезпечуiться матерiально, органiзацiйними заходами, переконанням, державним примусом.

Вiдмiннiсть актiв державного управлiння вiд iнших правових актiв.

Акти державного управлiння мають усi ознаки, що притаманнi правовим актам державних органiв. Разом з тим вони мають своi характернi особливостi.

При спiввiдношеннi рiзноманiтних правових актiв витримуiться принцип верховенства закону, який i вищою формою виявлення державноi влади. Закон приймаiться вищим органом державноi влади та i джерелом для усiх iнших державних актiв, у тому числi i для актiв державного управлiння, що видаються на пiдставi та на виконання закону. Акти державного управлiння пiдзаконнi. Як акт вищого органу державноi влади закон маi найвищу юридичну силу. Вiн не може бути скасований, змiнений чи призупинений яким-небудь iншим актом. Акт державного управлiння маi похiдний вiд закону характер. Вiн видаiться тодi, коли це прямо зазначено у законi. Акт державного управлiння повтАЩязаний з досягненням часткового результату, його адресати конкретно визначенi, як i окремi юридичнi приписи, що мiстяться в актi, внаслiдок чого акт державного управлiння маi пiдзаконний характер - у ньому не може бути проявлена державна влада у тiй повнотi, як це може мати мiсце в законi.

Акт державного управлiння, як пiдзаконний акт не може змiнити або скасувати закон. Законами ж може бути скасований, змiнений або призупинений будь-який акт державного управлiння

У статтi 92 Конституцii Украiни закрiплене певне коло питань, якi визначаються виключно законами Украiни. Актом державного управлiння не може вирiшуватися питання, що за Конституцiiю Украiни належить до компетентних органiв законодавчоi влади. Тому незаконними i акти управлiння, виданi органами виконавчоi влади, якими вносяться доповнення, уточнення, поправки, корективи iншого характеру, до будь-яких кодексiв, iнших актiв законодавчоi влади, норми яких регулюють суспiльнi вiдносини у вiдповiдних регiонах чи галузях.

Однак, iнколи акти державного управлiння видаються всупереч Конституцii та законам Украiни.

Так, згiдно з п.4 роздiлу XV ВлПерехiднi положенняВ» Конституцii Украiни Президентом Украiни 6 листопада 1998 року був виданий Указ №1222/98 ВлПро гербовий збiрВ»(опублiкований у газетi ВлУрядовий куртАЩiрВ» 19.11.98), яким з 1 сiчня 1999 року введене стягнення гербового збору з договорiв, векселiв та установчих документiв субтАЩiктiв пiдприiмницькоi дiяльностi. Верховна Рада Украiни до цього часу не вiдхилила вiдповiдний законопроект та не прийняла Закон ВлПро гербовий збiрВ». Фактично цим Указом встановлено новий вид збору (обовтАЩязкового платежу), що суперечить ст.92 Конституцii Украiни, згiдно якоi виключно законами Украiни встановлюються податки i збори, та Закону Украiни вiд 25.06.91 ВлПро систему оподаткуванняВ» (з наступними змiнами i доповненнями),яким такий збiр не передбачено. Згiдно ст.1 вищевказаного Закону Украiни податки i збори не передбаченi у ньому сплатi не пiдлягають. Однак, на виконання вищевказаного Указу Президента Украiни Кабiнетом Мiнiстрiв Украiни було прийнято постанову вiд 14.12.98 №1976 ВлПро затвердження Порядку виробництва, зберiгання, облiку та реалiзацii марок гербового зборуВ», виданi численнi нормативнi акти, листи та розтАЩяснення Державноi податковоi адмiнiстрацii Украiни та iнших органiв державного управлiння, зокрема Наказ Державноi податковоi адмiнiстрацii вiд 17.12.98, N 636 ВлПро затвердження форми i Порядку складання розрахунку сум сплаченого гербового зборуВ», спiльний Наказ Мiнiстерства фiнансiв Украiни, Державноi податковоi адмiнiстрацii та Ощадного банку Украiни вiд 18.12.98 N 261/637/62 ВлПро затвердження Порядку облiку коштiв, що надходять вiд реалiзацii марок гербового збору, i звiтностi про кiлькiсть та номiнальну вартiсть реалiзованих та нереалiзованих марок гербового зборуВ», якi зареiстрованi у Мiнiстерствi юстицii Украiни. Вiдповiдними наказами та постановами були внесенi змiни до нормативних актiв мiнiстерств, вiдомств та установ державного управлiння, наприклад Постанова Нацiонального банку Украiни вiд 27.01.99 N 38 ВлПро внесення змiн та доповнень до нормативних актiв Нацiонального банку УкраiниВ», Наказ Мiнiстерства зовнiшнiх економiчних звтАЩязкiв та торгiвлi Украiни вiд 22.12.98 N 838 ВлПро внесення доповнень до деяких наказiв МЗЕЗторгу УкраiниВ». Виданням таких актiв державнi органи управлiння фактично зобовтАЩязали субтАЩiктiв господарськоi дiяльностi дотримуватися вимог Указу Президента Украiни вiд 06.11.98 ВлПро гербовий збiрВ». Крiм того, в Законi Украiни вiд 31.12.98 ВлПро державний бюджет Украiни на 1999 рiкВ» в дохiднiй частинi передбачене надходження у 1999 роцi до Державного бюджету Украiни гербового збору у сумi 500.000 тис. гривень. Все це зобовтАЩязуi платникiв податкiв i зборiв виконувати незаконнi вимоги вищевказаного Указу, сплачувати гербовий збiр, оскiльки за ухилення вiд сплати органами державноi податковоi служби будуть застосованi до них фiнансовi санкцii, передбаченi законодавством Украiни.

У певнi перiоди часу виконавчiй владi надавалися законодавчi повноваження, що включали право приймати акти, якi мають силу закону, можуть зупиняти дiю конкретних законiв (або iх частин) або вносити до них змiни чи доповнення. Так, у 1992 роцi Конституцiя Украiни була доповнена ст.97-1 (Закон Украiни вiд 19.12.92 ВлПро доповнення Конституцii (Основного Закону) Украiни статтею 97-1 та внесення змiн i доповнень до статей 106,114-5 i 120 Конституцii УкраiниВ»), згiдно якоi Кабiнету Мiнiстрiв Украiни було делеговане повноваження на визначений термiн видавати декрети у сферi законодавчого регулювання з питань вiдносин власностi, пiдприiмницькоi дiяльностi, соцiального i культурного розвитку, державноi митноi, науково-технiчноi полiтики, бюджетноi i кредитно-фiнансовоi систем, оподаткування, державноi полiтики оплати працi i цiноутворення, охорони навколишнього середовища, використання i вiдтворення природних ресурсiв Украiни та iнших вiдносин, якi потребували на той час законодавчого врегулювання. З грудня 1992 по грудень 1993 року включно, Кабiнетом Мiнiстрiв Украiни було прийнято близько ста декретiв, багато з яких чиннi i на даний час, наприклад: Декрети вiд 26.12.92 №13-92 ВлПро прибутковий податок з громадянВ», вiд 19.02.93 №15-93 ВлПро систему валютного регулювання та контролюВ», вiд 25.03.93 №56-93 ВлПро мiсцевi податки i збориВ» та iншi. Декрети мають силу закону, iх можна вiднести до рiзновиду законодавчих актiв, якi вiдрiзняються вiд законiв тим, що iх видаi вищий орган виконавчоi влади.

Акти державного управлiння вiдрiзняються вiд судових актiв. По-перше, судовi акти у вiдповiдностi iз завданнями суду, як правило, видаються у звтАЩязку з порушенням правовоi норми. Акти державного управлiння встановлюють правовi норми, вони видаються з широкого кола питань, що виникають у звтАЩязку регулюванням цивiльних, фiнансових, адмiнiстративних, трудових та iнших правовiдносин, а не тiльки у звтАЩязку з порушенням правових норм.

По-друге, судовi акти видаються лише у випадках, чiтко визначених законом. Багато актiв державного управлiння поряд з судовими актами видаються i тодi, коли необхiднiсть у них виникаi iз компетенцii цього органу, окресленiй законом у бiльш загальнiй формi, нiж компетенцiя суду. Характер багатогранноi управлiнськоi дiяльностi не дозволяi детально регламентувати усi можливi варiанти рiшень при вiдповiдних обставинах.

По-третi, судовi акти видаються на пiдставi закону. Суддi незалежнi i пiдпорядковуються лише закону. Нi один судовий акт не може бути прийнято на пiдставi вказiвки, даному суду яким-небудь державним органом або особою. Акти державного управлiння часто видаються на доручення вищих органiв або посадових осiб, причому у ньому може мiститися вказiвка на те, яким повинне бути рiшення того чи iншого питання.

Судовi акти завжди i актами застосування норм права, вони не мiстять норм права. Акти державного управлiння можуть бути i нормативними.

Судовi акти приймаються у особливому, встановленому законом, процесуальному порядку. Процедура iх прийняття, форма, порядок набуття чинностi та iнше суворо регламентованi законом. Цi ж питання вiдносно актiв державного управлiння регулюються не лише законом, але й самими актами державного управлiння та вирiшуються iнакше.

Акти органiв прокуратури - протест, подання, припис, постанова, поряд iз судовими актами - також i реагуванням на порушення законностi. Цими актами не створюються норми права, що притаманно для актiв органiв управлiння, юридичнi вiдносини цi акти також не породжують.

Акти обтАЩiднань громадян, це акти колегiальнi, вони мають силу лише для членiв даноi громадськоi органiзацii чи партii. Вони забезпечуються заходами морального впливу. Дiя ж багатьох актiв державного управлiння, маючи одноособовий, однобiчний, владний характер, поширюiться далеко за межi органу, який iх видаi, до того ж може забезпечуватися державно-примусовими заходами, що стимулюють виконання вимог актiв державного управлiння.

Акти державного управлiння i управлiнськi рiшення мають як спiльнi риси, так i вiдмiнностi. Управлiнськi рiшення i проявом соцiального управлiння, пiдсумковою формою вiдповiдного управлiнського циклу. Управлiнськi рiшення - це програми i директиви, плани та прогнози, акти планування i рiшення трудових колективiв, науковi рекомендацii та методичнi вказiвки, технiчнi норми, умови, нормативи, правила, настанови тощо. Де-якi елементи внутрiшньоi структури актiв державного управлiння збiгаються з елементами структури управлiнських рiшень: мета, вiдповiдальнi виконавцi, строки, засоби досягнення мети. Але на вiдмiну вiд актiв державного управлiння, управлiнськi рiшення можуть мати будь-яку документальну форму, сфера iх дii бiльш обмежена порiвняно з актами державного управлiння, невиконання актiв державного управлiння може тягти за собою застосування юридичних санкцiя, оскарження яких також передбачене законодавством. Управлiнське рiшення не маi нiяких спецiальних засобiв захисту.

Акти державного управлiння не слiд плутати зi службовими документами - доповiдними записками, довiдками, посвiдченнями, актами ревiзii тощо. Де-якi з останнiх мають певне юридичне значення. Вони засвiдчують той чи iнший факт, який може бути пiдставою для видання акту державного управлiння. Але цi документи не мiстять правових норм, не можуть самi змiнити, припинити чи встановити адмiнiстративно-правовi вiдносини. Оформлення низки документiв можливо лише за наявностi вiдповiдного акту управлiння.

Вiд цивiльно-правових договорiв акти державного управлiння вiдрiзняються тим, що вони i наслiдком однобiчного волевиявлення органу державного управлiння, а договiр - результат взаiмноi згоди двох або кiлькох сторiн. Лише в окремих випадках виданню акту державного управлiння може передувати попереднi узгодження учасникiв майбутнiх адмiнiстративно-правових вiдносин, що не маi, однак правоутворюючого значення. Правовiдношення виникаi не з моменту подiбного узгодження, а з моменту видання вiдповiдного акту державного управлiння.

За видання незаконного акту державного управлiння вiдповiдальнiсть, як правило, несе лише орган, що видав його (iнколи i вищий - при наявностi вини з його боку). При укладеннi незаконноi угоди вiдповiдають обидвi сторони у рiвнiй мiрi.

Акти державного управлiння поряд iз законами встановлюють порядок та умови укладення цивiльно-правових договорiв (правила роздрiбноi торгiвлi, договори поставки, перевезення тощо).

Отже, можна визначити,що акти державного управлiння - це обовтАЩязковi владнi приписи, виданi органами державного управлiння, що накладають на громадян, громадськi органiзацii, пiдприiмства, установи, органiзацii рiзних форм власностi та iх посадових осiб певнi обовтАЩязки або надають iм якi-небудь права.

Акти державного управлiння мають ряд властивостей та ознак, що дозволяють класифiкувати iх за багатьма рiзними критерiями: за юридичними властивостями; за органами, що iх видають; за порядком iх видання; за формою; за часом та територiiю дii тощо. Найбiльш важливе значення маi класифiкацiя за юридичними властивостями та за органами, що видають акти.

За юридичними властивостями акти державного управлiння подiляються на два види: нормативнi та iндивiдуальнi акти. Подiбний подiл актiв зумовлений правотворчою та правозастосовною формами управлiнськоi дiяльностi.

Нормативнi акти державного управлiння мiстять у собi загальнi правила поведiнки, якi регулюють однотипнi явища, визначенi види суспiльних вiдносин. Вони розрахованi у бiльшостi випадкiв на тривалий час, iх дiя, як правило, не вичерпуiться однократним застосуванням. Нормативний акт застосовуiться завжди, коли який-небудь субтАЩiкт вступаi до сфери вiдносин, що регулюються цим актом. Характерною ознакою нормативного акту i вiдсутнiсть у ньому конкретно-визначеного субтАЩiкта.

РЖндивiдуальнi акти державного управлiння - акти застосування норм права до конкретних фактiв, випадкiв. Вони встановлюють, змiнюють чи припиняють конкретнi адмiнiстративно-правовi вiдносини, завжди адресованi певним субтАЩiктам конкретних вiдносин (наприклад, Указ Президента Украiни вiд 12.08.98 №12/98 ВлПро нагородження почесною вiдзнакою Президента Украiни - ВлОрденом за заслугиВ»).

Розглядаючи спiввiдношення нормативних та iндивiдуальних актiв, треба мати на увазi, що фактично велика кiлькiсть актiв державного управлiння мiстить одночасно норми права i конкретнi iндивiдуальнi приписи. Подiбнi акти, i за своiю природою змiшаними.

Розглянемо класифiкацiю актiв державного управлiння за органами, що iх видають та порядок оприлюднення та набуття чинностi цих актiв. Це - акти, що видаються Президентом Украiни, Кабiнетом Мiнiстрiв Украiни, центральними та мiсцевими органами виконавчоi влади.

1. Президент Украiни на основi та на виконання Конституцii i законiв Украiни видаi укази i розпорядження, якi i обов'язковими до виконання на територii Украiни (ст.106 Конституцii Украiни). Згiдно ст.4 роздiлу XV Перехiднi положення Конституцii Украiни Президент Украiни протягом трьох рокiв пiсля набуття чинностi Конституцiiю Украiни маi право видавати схваленi Кабiнетом Мiнiстрiв Украiни i скрiпленi пiдписом Прем'iр-мiнiстра Украiни укази з економiчних питань, не врегульованих законами, з одночасним поданням вiдповiдного законопроекту до Верховноi Ради Украiни в порядку, встановленому статтею 93 Конституцii Украiни.

2. Кабiнет Мiнiстрiв Украiни в межах своii компетенцii видаi постанови i розпорядження, якi i обов'язковими до виконання (ст.117 Конституцii Украiни).

Уряд Автономноi Республiки Крим в межах своii компетенцii видаi постанови та розпорядження, якi i обов'язковими до виконання на всiй територii Автономноi Республiки Крим. Акти Уряду Автономноi Республiки Крим не можуть суперечити Конституцii i законам Украiни та приймаються вiдповiдно до Конституцii Украiни, законiв Украiни, актiв Президента Украiни i Кабiнету Мiнiстрiв Украiни та на iх виконання (ст.135 Конституцii Украiни).

Постанови Кабiнету Мiнiстрiв Украiни з важливих i принципових питань державного управлiння приймаються у колегiальному порядку. Вони i актами вищоi юридичноi сили. Вони виконуються у письмовiй формi. Постанови пiдписуються премтАЩiр-мiнiстром та мiнiстром Кабiнету Мiнiстрiв.

Розпорядження - це акти державного управлiння, якi в залежностi вiд юридичних наслiдкiв подiляються на урядовi розпорядження та адмiнiстративнi розпорядження. Урядовi розпорядження можуть видаватися як одноособово (Президентом, премтАЩiр-мiнiстром), так i Кабiнетом Мiнiстрiв Украiни. Адмiнiстративнi розпорядження - першими особами мiсцевоi виконавчоi влади (головою мiсцевоi державноi адмiнiстрацii).

Норм права цi акти не встановлюють, набирають чинностi з моменту прийняття, оскiльки мають вирiшувати питання оперативного характеру. Урядовi розпорядження в силу вимог життя та завдань управлiння можуть тлумачити нормативнi акти, на виконання яких виданi.

Постановами Кабiнету Мiнiстрiв Украiни затверджуються положення та статути, останнi при цьому набувають сили нормативних актiв. Положення - це сукупнiсть правил, що стосуються побудови, способiв дii центральних галузевих органiв, iнших урядових установ або органiзацii будь-якого аспекту господарського, оборонного, культурного, адмiнiстративного будiвництва (Положення про Державний комiтет у справах релiгiй, затверджене Постановою Кабiнету Мiнiстрiв Украiни вiд 03.01.96 №2; Положення про порядок забудови площ залягання корисних копалин загальнодержавного значення, затверджене Постановою Кабiнету Мiнiстрiв Украiни вiд 17.01.95 №33 та iншi).

Статути - це нормативнi акти, що визначають форми i методи дiяльностi установ, службових осiб у будь-якiй галузi (Статут залiзниць Украiни, затверджений Постановою Кабiнету Мiнiстрiв Украiни вiд 06.04.98 №457; Статут Державноi служби з карантину рослин, затверджений Постановою Кабiнету Мiнiстрiв Украiни вiд 28.10.93 №457) або визначають органiзацiю, права, обовтАЩязки обтАЩiднань громадян (статут полiтичноi партii), приватних структур.

3. Мiнiстри, голови державних комiтетiв, керiвники вiдомств видають накази, постанови, iнструкцii, правила, положення в межах своii компетенцii, на пiдставi та виконання дiючих законiв, указiв, а також урядових постанов i розпоряджень.

Наказ - це прямий, обовтАЩязковий акт органiв виконавчоi влади (iх керiвникiв) щодо певноi особи або осiб, що мiстить вимогу необхiдностi вчинення якоiсь дii або утримання вiд неi.

Накази мають задовольняти таким умовам:

1)виходити вiд керiвника як провiдника державноi волi, а отже вiдповiдати чинному законодавству;

2)повинен носити характер однозначного, обовтАЩязкового до виконання акту i видаватися з дотриманням встановленоi законом форми. Виконавець може подати своi зауваження до виконання, але якщо наказ залишений в силi, вiн маi його виконувати пiд загрозою юридичних санкцiй.

В залежностi вiд характеру вимог, якi в них сформульованi, накази подiляються на три види:

а)накази, що стосуються загальних та органiзацiйних питань управлiння;

б)накази з виробничо-технiчних питань управлiння;

в)кадровi накази, або накази з питань особового складу.

Найважливiшi накази - нормативнi, що мiстять норми права, запроваджують юридичнi вiдносини, наприклад: наказ Державноi митноi служби Украiни вiд 29.05.97 №238 ВлПро термiни зберiгання товарiв на митних лiцензiйних складахВ»; наказ Державноi податковоi адмiнiстрацii Украiни вiд 27.05.97 №149 ВлПро затвердження Положення про Реiстр платникiв податку на додану вартiстьВ».

РЖнструкцiя - вiдомчий нормативний акт державного управлiння, яким встановлюiться процедура, розтАЩяснюються умови застосування будь-якого законодавчого чи нормативного акта. РЖнструкцiя розрахована на багаторазове застосування. Управлiнською практикою вироблено кiлька видiв iнструкцiй:

- Загальнi - встановлюють порядок планування, контролю, накопичення, обробки, зберiгання, аналiзу, передачi iнформацii i т.д. Такi iнструкцii використовуються для бiльш ефективного застосування складних актiв з широким iнформацiйним вмiстом, багатостадiйним рухом. Вони створюють механiзм реалiзацii таких актiв.

- Методичнi - подають iнформацiю про порядок, методи виконання певноi роботи.

Особливе мiсце займаi посадова iнструкцiя - документ, важливий при вирiшеннi питання про юридичну вiдповiдальнiсть посадовоi особи та скоiння саме посадових злочинiв або аналогiчних адмiнiстративних правопорушень, оскiльки ставити за вину посадовiй особi порушення вiдповiдних посадових повноважень можливе лише за умови, якщо ця особа надiлена такими повноваженнями юридично.

При розглядi судами та органами адмiнiстративноi юрисдикцii справ про посадовi злочини i проступки до них мають долучатися копii iнструкцiй та аналогiчних документiв, що розкривають характер повноважень посадовоi особи, а органи, якi розглядають цi справи, мають зтАЩясувати i довести, що дiяння винноi особи перебувають у звтАЩязку з ii посадовими повноваженнями.

Рiшення - це правовий акт державного управлiння, який приймаiться у колегiальному порядку з важливих питань i в бiльшостi випадкiв маi нормативний характер. Такий акт приймають виконавчi комiтети Рад, колегii мiнiстерств i вiдомств.

Рiшення виконкому може мати й iндивiдуальний характер (вирiшення питання про приватизацiю житла, земельноi дiлянки, опiку тощо). Пiдписуiться рiшення головою та керуючим справами виконкому.

Рiшення - це заключнi акти у процесi розгляду, розвтАЩязання якихось управлiнських питань, i вони мають мiстити вiдповiдi на цi питання.

Розпорядження - акт державного управлiння, який приймаiться в одноособовому порядку. Це заява про те, що даний закон або iнший нормативний акт маi бути застосований до вiдповiдного конкретного випадку. Розпорядження ототожнюiться з вимогою. Його юридична сила залежить як вiд характеру питань, що вирiшуються, так i вiд конкретного носiя владних повноважень - автора розпорядження.

Розпорядження, яке приймаiться вiд iменi виконавчого комiтету його головою для оперативного вирiшення питань, що розвтАЩязанi рiшенням цього органу, маi iндивiдуальний характер, якщо його видано для внутрiапаратного використання.

Керiвники вiддiлiв, управлiнь, iнших пiдроздiлiв у складi виконкомiв видають накази, якi i актами iндивiдуального характеру, та iнструкцii, що подають механiзм реалiзацii актiв нормативного характеру.

Акти керiвникiв пiдприiмств та установ - накази, розпорядження, iнструкцii - мають iндивiдуальний характер, вони конкретизують застосування вiдповiдних нормативних актiв.

Набуття чинностi нормативно-правовими актами державного управлiння.

Згiдно Указу Президента Украiни вiд 10.06.97 №503/97 ВлПро порядок офiцiйного оприлюднення нормативно-правових актiв та набрання ними чинностiВ» (Урядовий кур'iр, 14.06.97) iз змiнами i доповненнями, внесеними Указами Президента Украiни вiд 04.12.97 N 1327/97, (Урядовий кур'iр, 06.12.97) та вiд 10.11.98 N 1235/98, (Урядовий кур'iр, 12.11.98) акти Президента Украiни, Кабiнету Мiнiстрiв Украiни не пiзнiш як у п'ятнадцятиденний строк пiсля iх прийняття у встановленому порядку i пiдписання пiдлягають оприлюдненню державною мовою в офiцiйних друкованих виданнях.

Офiцiйними друкованими виданнями i:

"Офiцiйний вiсник Украiни";

"Вiдомостi Верховноi Ради Украiни";

газета "Урядовий кур'iр".

Офiцiйним друкованим виданням також i газета ВлГолос УкраiниВ» - друковане видання Верховноi Ради Украiни (ст.6.10.3 Регламенту Верховноi Ради Украiни вiд 27.07.94).

Цi акти можуть бути в окремих випадках офiцiйно оприлюдненi через телебачення i радiо.

Офiцiйне оприлюднення нормативно-правових актiв здiйснюiться пiсля включення iх до РДдиного державного реiстру нормативних актiв i з зазначенням присвоiного iм реiстрацiйного коду.

Нормативно-правовi акти можуть бути опублiкованi в iнших друкованих виданнях лише пiсля iх офiцiйного оприлюднення у офiцiйних друкованих виданнях.

Нормативно-правовi акти, опублiкованi в iнших друкованих виданнях, мають iнформацiйний характер i не можуть бути використанi для офiцiйного застосування.

Громадяни, державнi органи, пiдприiмства, установи, органiзацii пiд час здiйснення своiх прав i обов'язкiв повиннi застосовувати акти Президента Украiни i Кабiнету Мiнiстрiв Украiни, опублiкованi в офiцiйних друкованих виданнях або одержанi у встановленому порядку вiд органу, який iх видав.

Нормативно-правовi акти Президента Украiни набирають чинностi через десять днiв з дня iх офiцiйного оприлюднення, якщо iнше не передбачено самими актами, але не ранiше дня iх опублiкування в офiцiйному друкованому виданнi.

Нормативно-правовi акти Кабiнету Мiнiстрiв Украiни набирають чинностi з моменту iх прийняття, якщо бiльш пiзнiй строк набрання ними чинностi не передбачено в цих актах. Акти Кабiнету Мiнiстрiв Украiни, якi визначають права i обов'язки громадян, набирають чинностi не ранiше дня iх опублiкування в офiцiйних друкованих виданнях.

Акти Президента Украiни, Кабiнету Мiнiстрiв Украiни, якi не мають загального значення чи нормативного характеру, можуть не публiкуватися за рiшенням вiдповiдного органу. Цi акти та акти з обмежувальними грифами офiцiйно оприлюднюються шляхом надiслання вiдповiдним державним органам та органам мiсцевого самоврядування i доведення ними до вiдома пiдприiмств, установ, органiзацiй та осiб, на яких поширюiться iх чиннiсть.

Неопублiкованi акти Президента Украiни набирають чинностi з моменту одержання iх державними органами або органами мiсцевого самоврядування, якщо органом, що iх видав, не встановлено iнший строк набрання ними чинностi.

Акти Президента Украiни про призначення вiдповiдно до законодавства на посади i звiльнення з посад набирають чинностi з моменту iх прийняття.

Стосовно указiв Президента Украiни, виданих на пiдставi ст.4 роздiлу XV Перехiднi положення Конституцii Украiни, то такi укази вступають в дiю, якщо протягом тридцяти календарних днiв з дня подання законопроекту (за винятком днiв мiжсесiйного перiоду) Верховна Рада Украiни не прийме закон або не вiдхилить поданий законопроект бiльшiстю вiд ii конституцiйного складу, i дiють до набрання чинностi законом, прийнятим Верховною Радою Украiни з цих питань.

Вимоги, що висуваються до актiв державного управлiння.

Цi вимоги можна подiлити на:

1)вимоги загального характеру;

2)спецiально-юридичнi вимоги;

3)органiзацiйно-технiчнi вимоги.

Серед загальних вимог чiльне мiсце посiдаi застосування системного пiдходу до вироблення приписiв юридичних актiв управлiння. При цьому сфера управлiння маi розглядатися як система - обтАЩiкт управлiння, його субтАЩiкти, вiдповiднi звтАЩязки, iх структура, режим вiдповiдальностi тощо. Системний пiдхiд також передбачаi врахування при опрацюваннi, прийняттi акта iснування та впливу рiзних чинникiв - полiтичних i економiчних, технiчних та органiзацiйних, матерiально-речових i фiнансових, кадрових та соцiально-побутових, етнiчних i моральних та багатьох iнших.

Пiд системою у методологii науки управлiння розумiють комплекс окремих елементiв, що виконують сукупнiсть взаiмоповтАЩязаних дiй для досягнення загальноi мети.

Видiляють принцип i метод.

Вихiдним принципом системного пiдходу i погляд на будь-який обтАЩiкт як на систему, що складаiться з кiлькох елементiв. При такому пiдходi ставиться завдання зтАЩясувати та врахувати для обгрунтування акту державного управлiння тi звтАЩязки i вiдносини, якi склалися мiж цими елементами. При цьому важливим i пiдпорядкування локальноi мети кожного елемента загальнiй кiнцевiй метi. Мета досягаiться встановленням реального економiчно та органiзацiйно обгрунтованого завдання. Останнi також маi бути розподiлене на окремi завдання, що вiдповiдають локальним цiлям. Тут же мають передбачатися заходи щодо вiдповiдальностi конкретних виконавцiв за реалiзацiю завдань та часткових вирiшень окремих частин програми.

Отже, системний пiдхiд побудований на розкладi складноi проблеми на бiльш елементарнi пiдпроблеми, на залученнi найоптимальнiших спецiальних методiв для iх вирiшення i, нарештi, синтезуваннi часткових рiшень у загальне вирiшення проблеми.

Головним методом системного пiдходу i зiставлення i оцiнка альтернативних варiантiв рiшень, вибiр найкращого варiанту на основi науково обгрунтованих розрахункiв ефективностi, витрат, ризику тощо, iх послiдовного зiставлення з урахуванням усiх плюсiв та мiнусiв. На цiй основi i визначаiться найкращий варiант.

Метод системного аналiзу робить доступним, доцiльним застосування математичних критерiiв оптимальностi, статистичного та логiчного методiв.

До загальних вимог, що висуваються до актiв державного управлiння, треба вiднести iх обтАЩiктивну необхiднiсть, актуальнiсть та стабiльнiсть.

Акти мають бути виправданими, обтАЩiктивно необхiдними на даний iсторичний момент. Очищення законодавства вiд застарiлих норм, законодавчих та нормативних актiв - процес природний, бо правовi регулятори мають створювати умови для безперешкодного розвитку продуктивних сил краiни, становлення виробничих вiдносин нового типу, iх захисту. Уповiльнення цього процесу може перетворити правовi чинники на гальмо прогресу. Так, поширення ринкових вiдносин у сферах власностi, виробництва, розподiлу, запроваджене законодавством про власнiсть та пiдприiмництво, оренду, землю та приватизацiю, поставило на порядок денний скасування величезноi кiлькостi юридичних актiв, якi перешкоджали цим процесам розвитку.

Одночасно у практицi державного управлiння потрiбно зберiгати спiввiдношення мiж реальною управлiнською дiяльнiстю (новi норми, стосунки, структури, статуси, що народжуються), та нормами, заборонами, звтАЩязками, традицiями, звичаями, якi склалися ранiше i стали часткою обтАЩiктивноi, навколишньоi реальностi подiбно до робочоi сили, основних засобiв виробництва. Ця колишня робота, цей досвiд, маючи безособовий характер, спрацьовуi незалежно вiд iндивiдуальних ii носiiв. Тому змiна субтАЩiктiв управлiнських вiдносин не завжди i не обовтАЩязково означаi потребу у змiнi актiв, що ними видавалися, а також у пiдтвердженi iх обовтАЩязковостi, легiтимностi. Такi заходи, не будучи полiтично i юридично обгрунтованими, могли б призвести до дестабiлiзацii законодавства.

З iншого боку, не можна без потреби змiнювати, виправляти, скасовувати акти державного управлiння. Нестача юридичних регуляторiв та заборон може бути такою ж небезпечною, як i iх надмiрнiсть.

Акти управлiння мають також вiдповiдати вимозi iнформацiйноi мiсткостi: маi забезпечуватися повнота, оперативнiсть, вiрогiднiсть i актуальнiсть iнформацii, що включаiться до акту управлiння.

Спецiальнi юридичнi вимоги щодо актiв державного управлiння витiкають з приписiв Конституцii, законодавства Украiни, мiжнародних актiв та угод.

По-перше, це пiдзаконнiсть актiв державного управлiння. Вона виявляi себе у тому, що юридична сила акту державного управлiння передаiться йому законом або нормативним актом органiв виконавчоi влади вищого рiвня. Тому управлiнський акт маi точно i повнiстю вiдповiдати метi, приписам вимогам законодавчого акта, на виконання якого його видано. Лише пiдзаконнi акти i дiйсними актами, тобто такими, що здатнi виявляти свою юридичну дiю.

Другий аспект пiдзаконностi - це видання актiв державного управлiння у межах компетенцii державного органу. Порушення меж правового регулювання, яке визначене органу законодавчим актом, робить акти цього органу незаконними, а отже недiйсними. Акти державного управлiння i некомпетентними, коли iх автори беруть на себе повноваження iнших органiв державного управлiння або порушують повноваження законодавчого органу, суду. Акти державного управлiння дiють доти, доки iх не скасовано або не зупинено у порядку, передбаченому законодавством.

Акти державного управлiння з питань, що зачiпають iнтереси мiсцевого населення, мають прийматися пiсля обговорення iх проектiв населенням.

Проект акта маi пройти чотири стадii:

- пiдготовка проекту акта;

- узгодження проекту;

- прийняття акта;

- доведення до виконавцiв.

Органiзацiйно-технiчнi вимоги до актiв державного управлiння полягають у дотриманнi правил iх оформлення.

Дотримання форми актiв - одна з перших умов iх правомiрностi та дiiвостi. Правовi форми актiв управлiння подаються у Конституцii, законодавчих актах, у iдинiй державнiй системi дiловодства.

Правова форма акту державного управлiння - це спосiб зовнiшнього вираження приписiв органiв управлiння. Це також спосiб викладення правового матерiалу у письмових актах.

Зовнiшнiй вияв актiв державного управлiння може бути письмовий та усний. Письмова форма для актiв обовтАЩязкова, коли саме така форма зазначена у Конституцii, Положеннях, Статутах, Кодексах. Така ж форма обовтАЩязкова для актiв управлiння з фiнансових, матерiально-технiчних та кадрових питань.

Видання актiв з порушенням правовоi форми завдаi значноi шкоди режиму законностi, оскiльки самодiяльнi акти не передаються до наглядових органiв та органiв державноi статистики, а це ускладнюi нагляд та звiтнiсть.

Указом Президента Украiни вiд 3 жовтня 1992 року N 493/92 ВлПро державну реiстрацiю нормативно-правових актiв мiнiстерств та iнших органiв виконавчоi владиВ»( iз змiнами i доповненнями, внесеними Указом Президента Украiни вiд 21 травня 1998 року N 493/98) з метою впорядкування видання мiнiстерствами, iншими органами виконавчоi влади нормативно-правових актiв, забезпечення охорони прав, свобод i законних iнтересiв громадян, пiдприiмств, установ та органiзацiй з 1 сiчня 1993 року введено державну реiстрацiю нормативно-правових актiв, якi видаються мiнiстерствами, iншими органами виконавчоi влади, органами господарського управлiння та контролю i якi зачiпають права, свободи й законнi iнтереси громадян або мають мiжвiдомчий характер.

Державну реiстрацiю здiйснюють:

нормативно-

Вместе с этим смотрят:

9 сочинений для 9 класса /english/

A Farewell to Arms

A history of the english language

About England

Accommodation in St.Petersburg